Рішення № 46008468, 24.06.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1031/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Ревякіна О. В.

Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Голованя А.М.

суддів - Гайсюка О.В., Фомічова С.Є.

при секретарі - Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2014 року, у справі за позовом прокурора Компанївського району Кіровоградської області в інтересах держави до Мар'ївської сільської ради Компаніївського району, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень сесії сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року прокурор Компаніївського району в інтересах держави звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Мар'ївської сільської ради № 316 від 03 вересня 2009 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту земле-устрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку на території с. Тернова Балка за рахунок земель сільсько-господарського призначення, що перебувають у землях запасу державної власності.

Рішенням Мар'ївської сільської ради № 360 від 18 листопада 2009 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку.

На підставі цих актів ОСОБА_2 28 грудня 2009 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в установленому законом порядку.

В обґрунтування позову прокурор зазначав, що оскільки земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель сільськогосподарського призначення, то вказані рішення прийняті всупереч ст.ст.22, 38, 39 ЗК України. На час прийняття вказаних рішень був відсутній генеральний план села Тернова Балка, межі села не були встановлені, тому рішення прийняті в порушення п. п.12 Перехідних положень ЗК України.

Крім того, всупереч вимог закону, ОСОБА_2 особисто не зверталася до сільської ради, а від його імені діяла інша особа.

ОСОБА_2 не мала на меті задоволення особистих потреб шляхом розміщення житлової забудови, а дійсною причиною було подальше відчуження земельної ділянки її підприємству, яке буде здійснювати промисловий видобуток золота Юріївського родовища, що є прихованою угодою.

Тому просив суд визнати недійсними:- рішення сесії Мар'ївської сільської ради Компаніївського району № 316 від 03 вересня 2009 року в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2; - рішення сесії цієї ж ради № 360 від 18 листопада 2009 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, (п.61 додатку до рішення) - державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 та зобов'язати її повернути земельну ділянку територіальній громаді в особі Мар'ївської сільської ради (т.1, а.с.1-7).

Ухвалою суду від 18 грудня 2014 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку територіальній громаді провадження у справі закрито (а.с. 54).

Заочним рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2014 року позов задоволено (т.1, а.с. 59-63).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та закрити провадження у справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача - ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, а прокурор Арсірій М.В. заперечив проти цих доводів і просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття сільською радою рішення про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки була відсутня будь-яка містобудівна чи інша передбачена законом документація, яка б встановлювала межі села Тернова Балка, тому рада перевищила свої повноваження щодо розпорядження землями в населеному пункті, межі якого не визначені та виходив з доведеності інших зазначених прокурором підстав позову для визнання рішень сесії ради незаконними, а державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Проте колегія суддів з такими висновками погодитись не може, оскільки суд прийшов до них з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням сесії Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 03 вересня 2009 року № 316 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у землях запасу державної власності за адресою: с. Тернова Балка Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області ( т.1, а.с.8).

Рішенням сесії цієї ж ради від 18 листопада 2009 року № 360 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва жилого будинку та надано у власність, зокрема ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови Мар'ївської сільської ради в с. Тернова Балка, присвоєно адресу вказаній земельній ділянці(п.2,3,4 рішення) (т.1, а.с 10-13).

На підставі цього рішення сесії, 28 грудня 2009 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно якого земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку (т.1, а.с. 17).

Вказане право власності на земельну ділянку зареєстровано відповідачем в установленому законом порядку, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.

Частина перша ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

При цьому, згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як свідчить зміст ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), розпорядження землями територіальної громади села, у тому числі передача їх у власність, належить до повноважень сільської ради та здійснюється відповідно до вимог цього кодексу.

Статтею 40 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частина 6 ст. 118 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають заяву до відповідної районної або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність - надає дозвіл на розробку проекту її відведення (ч.7 ст.118 ЗК України).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. У місячний термін відповідна рада розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ст.118 ЗК України).

До категорії земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. «б» ч.1 ст. 19, ст.ст. 38,39 ЗК України).

Тобто, характерною ознакою земель житлової та громадської забудови є їх розташування у межах населених пунктів.

За даними проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку за адресою с. Тернова Балка, здійснено з категорії земель - землі житлової та громадської забудови (т.2, а.с. 82-89).

Запроектовані до відведення земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту в селі Тернова Балка, відводяться за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (т.2, а.с. 90-91).

За висновком Компаніївської районної державної адміністрації від 25 червня 2009 року по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, райдержадміністрація погодила відведення цих земельних ділянок загальною площею 17 га ( в тому числі земельної ділянки ОСОБА_2, з яких 17 га під житловою забудовою за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі Мар'ївської сільської ради.(т.2, а.с. 98)

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 було надано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови села Тернова Балка Компаніївського району (т.2, а.с. 67-81).

Та обставина, що земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_2, за своїм цільовим призначенням відносилась до категорії земель житлової та громадської забудови, підтверджується також формою 6 -зем., яка є щорічним статистичним звітом про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та видами економічної діяльності, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 377 від 05.11.1998 року (зі змінами).

Згідно довідки відділу Держземагенства у Компаніївському районі, наданої на запит прокурора, станом на 01 січня 2008 року, на 01 січня 2009 року земельна ділянка, яка передана ОСОБА_2, згідно форми 6-зем відносилась до земель житлової та громадської забудови (присадибні ділянки) (т.1,а.с. 47, т.2, а.с.15).

Тобто, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка) надана за рахунок земель житлової та громадської забудови села Тернова Балка.

За таких обставин, вказівка у рішенні сільської ради від 03 вересня 2009 року № 316 про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення по своїй суті є помилкою, оскільки фактично зазначена земельна ділянка надана відповідачу за рахунок земель житлової та громадської забудови.

На підтвердження своїх висновків суд безпідставно послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 14 травня 2014 року у справі № 6-35 цс14, оскільки у вказаній справі були інші обставини, а саме недотримання порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки і недотримання порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки, ніж ті, що були предметом розгляду даної справи.

Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, у тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Використання земельних ділянок для забудови здійснюється відповідно до містобудівної документації, яка являє собою затверджені текстові та графічні матеріали. До містобудівної документації належать: генеральний план населеного пункту, схема планування території, детальний план території тощо.

Згідно ст.1 Закону України «Про планування і забудову територій» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 ЗК України межі села встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 46 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень.

Статтею 176 ЗК України передбачено, що межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.

Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.

Проте, діючими нормативно-правовими актами не затверджено форму та порядок видачі державних актів України на межі адміністративно-територіальних утворень.

Згідно ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Згідно довідок Мар'ївської сільської ради генеральний план села Тернова Балка відсутній. Відсутність генерального плану села підтверджена довідкою відділу Держземагенства у Компаніївському районі та листом Компаніївської районної державної адміністрації.

Разом з тим, картографічні матеріали про межі села Тернова Балка містяться в документації про грошову оцінку населених пунктів за 1998 рік, про встановлення меж земель в границях Мар'ївської сільської ради за 1991 рік, матеріалів про інвентаризацію земель сільської ради за 1991 рік (т.1, а.с. 214-223).

Згідно ч.1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться, зокрема з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

За даними пояснювальної записки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку в с. Тернова Балка, на момент обстеження земельні ділянки за основним цільовим призначенням відносились до категорії землі житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі. Запроектовані до відведення земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту села Тернова Балка, на землях житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі Мар'ївської сільської ради та мають прості конфігурації (т.2, а.с. 90,91).

Згідно довідки відділу Держземагенства у Компаніївському районі в Публічній кадастровій карті України виділено межі села Тернова Балка Мар'ївської сільської ради. В архіві відділу Держземагенства наявна технічна документація по грошовій оцінці земель сіл Мар'ївка, Зелене, Тернова Балка, які підпорядковані Мар'ївській сільській раді, де уточнювались планово-картографічні основи населених пунктів (т.2, а.с. 18).

Тобто, планом земельної ділянки села Тернова Балка, Публічною кадастровою картою України та збірним кадастровим планом Компаніївського району підтверджується, що село Тернова Балка має встановлені межі, спірна земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_2, розташована у межах села Тернова Балка Компаніївського району Кіровоградської області.

За таких обставин, висновок суду про відсутність містобудівної документації, яка б встановлювала межі селі Тернова Балка та про перевищення сільською радою повноважень щодо розпорядження землями в населеному пункті, межі якого не визначені, є безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Рішення сесії Мар'ївської сільської ради від 15 березня 2013 року № 219 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж сіл сільської ради, від 15 жовтня 2013 року № 287 про погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж сіл Мар'ївка, Зелене, Тернова Балка Мар'ївської сільської ради не спростовують наявність встановлених меж села Тернова Балка станом на час прийняття рішень щодо надання відповідачці у власність спірної земельної ділянки, а свідчать про необхідність зміни меж населеного пункту, зокрема села Тернова Балка у зв'язку із збільшенням його площі з 37,4 га (станом на 1998 рік) до 46,9110 га станом на 2013 рік.

Різні висновки відділу регіонального розвитку містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Компаніївської районної державної адміністрації до повноважень якого входить погодження розташування земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, на котрі як на доказ відсутності документів, що підтверджують встановлення меж с. Тернова Балка посилався прокурор, а саме від 19 лютого 2009 року, яким не погоджено розташування земельних ділянок в селі Тернова Балка та від 15 червня 2009 року, яким таке розташування пізніше погоджено, не є безспірним доказом відсутності встановленої законом документації щодо підтвердження меж населеного пункту, оскільки вказаний відділ при наданні висновків, розглядає той пакет документів, який було надано у конкретному випадку, тобто станом на лютий 2009 року та на червень 2009 року.

Також суд першої інстанції безпідставно вважав встановленою ту обставину, що в порушення вимог ст.118 ЗК України ОСОБА_2 не зверталася особисто до Мар'ївської сільської ради з заявою про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки, оскільки такі висновки спростовуються наявними у справі доказами.

Як свідчить зміст супровідного листа Всеукраїнської громадської організації «Господарі землі», особи, зазначені у списку, зокрема ОСОБА_2 (п.4 списку) доручають ОСОБА_5 бути їх представником у відділі земельних ресурсів, сільській раді і інших установах з питань щодо набуття права власності на землю, що розташована в с. Тернова Балка Компаніївського району Кіровоградської області. Представнику надається право, зокрема подавати від свого імені документи, заяви (т.1, а.с. 42).

В технічній документації із землеустрою міститься заява на ім'я голови Мар'ївської сільської ради від ОСОБА_2 про надання їй у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (т.1,а.с. 158). Докази того, що вказану заяву посвідчила своїм підписом не особисто ОСОБА_2, в матеріалах справи відсутні.

Згідно заяви від 23 червня 2009 року ОСОБА_2 зверталась до ПП «І-Експерт-Сервіс» щодо підготовки проектно-технічної документації для складання державного акта на право власності на земельну ділянку в с. Тернова Балка Компаніївського району (т.1, а.с. 159).

За таких обставин доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не звертався особисто з клопотанням про відведення у власність земельної ділянки в порядку ч.6 ст.118 ЗК України і не мав на меті задоволення особистих потреб шляхом розміщення житлової забудови, є недоведеними та грунтуються на припущеннях.

Згідно екологічної карти у Компаніївському районі Кіровоградської області знаходиться Юріївське золоторудне родовище, загальнодержавного значення.(т.2, а.с.29).

Як на окрему підставу для визнання незаконними рішень сесії Мар'ївської сільської ради та недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2, прокурор посилався на порушення ст.4 Кодексу України «Про надра».

Згідно ст.4 Кодексу України «Про надра», надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач обґрунтовував позов тим, що ОСОБА_2 на території Мар'ївської сільської ради не проживає, а тому не був зацікавленим в одержанні землі саме для будівництва жилого будинку, не мав на меті задоволення особистих потреб. Дійсною метою отримання землі було подальше її відчуження підприємству, що буде здійснювати видобуток золота Юріївського родовища, над яким розташована земельна ділянка відповідача.

Але, доводи прокурора про те, що дії ОСОБА_2 щодо набуття землі у власність є прихованою угодою, порушують право власності народу України на надра, є припущенням, яке не ґрунтується на безспірних доказах.

Отже, з підстав, зазначених у позові, позивачем не доведено незаконність набуття ОСОБА_2 земельної ділянки у власність.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Отже, ураховуючи, що рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 було прийнято органом державної влади, який наділений таким правом відповідно до статей 12, 40, 116, 112 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з його боку не було вчинено порушень, тому за жодних обставин зазначена особа не може бути позбавлена права на майно, набутого нею в порядку і на підставах передбачених законом.

З урахуванням системного аналізу практики Європейського суду з прав людини, норм чинного законодавства, матеріалів справи колегія суддів вважає, що підстави для визнання недійсними оспорюваних рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на землю відсутні.

Тому, відповідно до п.п. 2,4 ст.309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову прокурора до Мар'ївської сільської ради Компаніївського району, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень сесії сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: