Рішення № 46007632, 18.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7491/14-ц Головуючий у І інстанції Саган В.М.Провадження № 22-ц/780/274/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 18.06.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Поліщука М.А.,

при секретарі: Петленко І.О.

матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2014 рокуу справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 13 червня 2013р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останньому було надано позику в розмірі 240000 грн., що є еквівалентом 30000 дол. США. Таку ж саме суму грошових коштів, 30000 дол. США ОСОБА_2 зобовязувався повернути позивачу, без нарахування відсотків, до 13 липня 2014р.

Разом з тим, сторони дійшли згоди, що поручителями за вказаним вище договором позики є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які поручилися за виконання взятих на себе ОСОБА_2 зобовязань перед позивачем.

01 липня 2013 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору позики, у відповідності до п.1 якої останній зобовязується сплачувати позивачу 3% щомісячно першого числа наступного місяця від усієї суми позики - 900 дол. США в національній валюті по курсу Національного Банку України.

В звязку з невиконанням зобовязань, позивач повідомив відповідача 1 про розірвання договору позики від 13 червня 2013р. на суму 30000 дол. США та дострокового погашення заборгованості, як за договором позики, так і по сплаті відсотків відповідно до умов додаткової угоди, однак вказане повідомлення залишилось поза увагою відповідача 1, у звязку із чим позивач був вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань, станом на 30 вересня 2014 року заборгованість перед позивачем становила: 387263,79 грн. - заборгованості за договором позики, 110614,96 грн. - заборгованості за відсотками, 289652,09 грн. штраф за порушення виконання зобовязань, в звязку з чим ОСОБА_5 просив позов задовольнити та стягнути з відповідачів заборгованість за договором позики.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2014 рокупозов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН. НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІПН. НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ІПН. НОМЕР_3) солідарно на користь ОСОБА_5 (ІПН. НОМЕР_4)- 787530,84 грн., що складається з: 387263,79 грн. заборгованості за договором позики; 110614,96 грн. заборгованості по відсоткам, 289652,09 грн. штрафу за несвоєчасну виплату та судові витрати в розмірі 3654,00 грн., а всього 791184,84 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Посилались на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2013р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останньому було надано позику в розмірі 240000 грн., що є еквівалентом 30000 дол. США..

Одночасно, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у договорі позики зобовязались відповідати перед позивачем за належне виконання своїх зобовязань відповідача 1, тобто виступили перед позивачем як солідарні боржники, про що свідчать нотаріально посвідчені заяви відповідачів 1- 3 (а.с.8-10).

Судом першої інстанції встановлено, що 01 липня 2013 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено додаткову угоду до договору, у відповідності до п. 1 якої відповідач 1 зобовязується сплачувати позивачу 3% щомісячно першого числа наступного місяця від усієї суми позики 900 дол. США в національній валюті по курсу Національного Банку України.

З матеріалів справи вбачається, що у звязку із невиконанням відповідачем 1 зобовязань, позивач повідомив останнього про розірвання договору позики та вимагав повернути суму позики, а також нараховані відсотки, відповідно до додаткової угоди, у строк до 15 лютого 2014р (а.с.12).

Судом встановлено, що 13 червня 2013 р. позивачем було передано у власність відповідача 1 грошові кошти у розмірі 240000 грн., які виходячи з встановленого сторонами курсу (1 дол. США = 8,00 грн.) є еквівалентом 30000 дол. США. Таку ж саму суму грошових коштів, 30000 дол. США., без нарахування відсотків відповідач 1 зобовязується повернути позивачу до 13 липня 2014р. (п. 1 договору позики).

Пунктом 1 додатку до договору позики сторони погодили, що відповідач 1 (позичальник) зобовязується виплачувати позивачу (позикодавцю) з 01 липня 2013р. за одержані у позику грошові кошти в розмірі 240000 грн., які виходячи з встановленого сторонами курсу 1 дол. США = 8,00 грн., та є еквівалентом 30000 дол. США., 3% щомісячно першого числа наступного місяця від усієї суми позики (900 дол. США) в національній валюті по курсу Національного Банку України.

У відповідності до пункту 6 додатку до договору позики визначено, що у разі, якщо відповідач 1 (позичальник) не поверне суму позики, він зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 60 % річних від простроченої суми.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості (такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої зобовязання перед позивачем не виконали, а тому вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суми заборгованості у розмірі 787530,84 грн. підлягають задоволенню.

Такі висновки суду колегія вважає необґрунтованими.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем надано ОСОБА_2 у власність грошові кошти у розмірі 30000 дол. США., а не 240000 грн., які є еквівалентом 30000 дол. США.

Також судом не враховано, що ОСОБА_2 передано, а ОСОБА_5 отримано 02.08.2013, 01.09.2013, 07.10.2013 та 02.11.2013 року по 900 дол. США в національній валюті, а саме по 7200 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с. 152), а тому заборгованість за договором позики становить (240000-28800) 211200 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевказане, заборгованість ОСОБА_2 утворилась за 23 місяці і 18 днів і тому 3% від суми боргу за цей час становить 12460 грн. 80 коп.

Пункт 6 додаткового договору за несвоєчасну виплату грошового зобовязання передбачає штраф в розмірі 60%, що становить 126720 грн.

Суд першої інстанції, стягуючи солідарно зі всіх відповідачів на користь позивача заборгованість не врахував, що додаток до договору позики від 01.07.2013 року погоджено та підписано лише ОСОБА_5 та ОСОБА_2

В зазначеній додатковій угоді до договору позики, як і в самому договорі позики не міститься інформації про те, що зміна умов основного договору повинна була здійснюватися без повідомлення поручителів.

Оскільки збільшення розміру відповідальності відбулося без додаткового повідомлення поручителів та укладання окремої угоди, то, в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука є припиненою, а тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не несуть солідарної відповідальності за порушення боржником зобовязання за договором позики.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 211 200 грн. заборгованості за договором позики, 12460 грн. 80 коп. заборгованості за порушення виконання грошового зобовязання, 126720 грн. штрафу за несвоєчасну виплату грошового зобовязання, а всього 350380 грн. 80 коп. та відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати в розмірі 5481 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (ІПН. НОМЕР_4) 211 200 грн. заборгованості за договором позики, 12460 грн. 80 коп. заборгованості за порушення виконання грошового зобовязання, 126720 грн. штрафу за несвоєчасну виплату грошового зобовязання, а всього 350380 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (ІПН. НОМЕР_4) судові витрати в розмірі 5481 грн.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: