Вирок № 46005142, 01.07.2015, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2723/13-к

Провадження № 1-кп/352/3/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М.М.

з участю прокурора Боднар Г.Ю.

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

секретарів Гундич Г.В., Кожуховської О.І., Пилипів М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, на даний час інваліда другої групи, одруженого, несудимого, громадянина України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Злочин скоєно за наступних обставин.

06 січня 2010 року о 05 год. 45 хв. водій ОСОБА_2, керуючи мікроавтобусом марки «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по швидкісній дорозі для автомобілів А/1-А/14 внутрішній південній обїзній в м. Болонья Італійської Республіки у напрямку до Казалеккйо ді Рено. У салоні керованого обвинуваченим мікроавтобуса на задніх пасажирських сидіннях перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Під час руху на відмітці 4 км + 400 м, минаючи дорожню розвязку з відвідною дорогою на Казалеккйо ді Рено південь, обвинувачений проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справився з керуванням автомобілем та допустив наїзд на конусну частину середньої огорожі і бетонну огорожу на автомобільній розвязці. У результаті допущених ОСОБА_2 порушень вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України сталася вказана ДТП, під час якої пасажир ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обвинувачений у судовому засіданні не визнав своєї вини у висунутому обвинуваченні і пояснив, що він та ОСОБА_4 02 січня 2010 р. виїхали з Івано-Франківська на належному ОСОБА_6 мікроавтобусі «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1 у приватну поїздку в Італію. Водіями були він і потерпілий, мінялись по черзі за кермом автомобіля; по дорозі до них підсіла ОСОБА_5 05 січня 2010 р. вечором вони виїхали з міста, де проживає матір ОСОБА_4, та направились до кордону, щоб повернутись в Україну. За кермо мікроавтобуса сів потерпілий, який і керував транспортним засобом під час ДТП; він заснув на задньому дивані, ОСОБА_5 знаходилась на другому ряду пасажирських сидінь за водієм. Він більше нічого не памятає, прийшов до свідомості аж 24 січня 2010 р. у лікарні в м. Болонья, де дізнався про ДТП, обставин вчинення якої не памятає. ДТП вчинив ОСОБА_4, тому вважає висунуте йому обвинувачення безпідставним.

Вина обвинуваченого у вчиненому, незважаючи на заперечення ним своєї вини, доводиться сукупністю наступних доказів:

- показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4 про те, що він та ОСОБА_2 02 січня 2010 р. виїхали з Івано-Франківська на належному ОСОБА_6 мікроавтобусі «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1 у приватну поїздку в Італію, зокрема, він їхав до своєї матері, яка на той час проживала в м. Сієна. По дорозі вони по черзі керували мікроавтобусом; по дорозі до них підсіла його знайома ОСОБА_5, яка поверталась в Україну. 05 січня 2010 р. вони втрьох заїхали до його матері, та цього ж дня вечором поїхали до дружини ОСОБА_2, яка проживала недалеко від м. Болонья; за кермом мікроавтобуса знаходився він, на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_2, а ОСОБА_5 перебувала на сидінні за водієм. Проїхавши м. Флоренція, він помінявся з ОСОБА_2, останній сів за кермо мікроавтобуса, а він пересів на заднє сидіння у третьому ряду, де заснув; перед ним на другому ряду сидінь відпочивала ОСОБА_5 Він прийшов до свідомості вранці 06 січня 2010 р. у лікарні в м. Болонья, де дізнався про ДТП, обставин вчинення якої не памятає. За кермом мікроавтобуса під час вчинення ДТП перебував ОСОБА_2;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 на початку січня 2010 р. попросив його дати свій мікроавтобус «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1 для приватної поїздки в Італію, куди ОСОБА_2 поїхав разом з ОСОБА_4; він, свідок, оформив доручення на керування мікроавтобусом на обох; від ОСОБА_4, який передзвонив йому з італійської лікарні, дізнався, що сталася ДТП, коли за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_2, а ОСОБА_4 заснув на задньому сидінні; 14 січня 2010 р. він виїхав в Італію, щоб забрати розбитий мікроавтобус, провідував у лікарні ОСОБА_2; останній не заперечував, що ДТП сталася з його вини, казав, що заснув за кермом, пообіцяв відшкодувати збитки за пошкоджений мікроавтобус; у поліції в м. Болонья свідкові видали довідку про дану ДТП, де було вказано, що за кермом його мікроавтобуса у момент ДТП знаходився ОСОБА_2;

- даними висновку судово-медичної експертизи від 19.12.2012 р., згідно якого отримані потерпілим ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій скронево-тімяній ділянці без загрозливих для життя явищ, крововиливом в мякі покриви голови; закритої травми грудної клітки з переломами 8-11 ребер справа з ознаками пневмотораксу без загрозливих для життя явищ, переломом остистого паростка 12-го грудного хребця; переломів остистих паростків 1-4 поперекових хребців відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоровя і не є небезпечними для життя в момент спричинення (т.1, а.38-39);

- даними висновку комісійної судово-медичної експертизи № 17 від 26.03.2013 р., згідно якого у ОСОБА_2 мались тілесні ушкодження: закрита травма хребта з компресійним переломом тіла 11 грудного хребця без порушення функції тазових органів, що ускладнилася розвитком посттравматичного остеохондрозу та тораколюмборадикулопатії із стійким помірно вираженим больовим синдромом, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що не є небезпечними для життя в момент заподіяння і спричинили тривалий розлад здоровя; закрита травма кісток тазу з уламковим переломо-вивихом задньої стінки лівої вертлюгової впадини, що ускладнилась розвитком анкілозу лівого кульшового суглобу у функціонально невигідному положенні, проекційним вкороченням лівої нижньої кінцівки на 5 см, компенсаторним поперековим сколіозом та вираженим порушенням статодинамічної функції лівої нижньої кінцівки, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоровя, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину; травма лівої нижньої кінцівки з поперечним переломом великогомілкової кістки в середній третині, ускладнена згинально-розгинальною контрактурою лівого колінного суглоба, встановити ступінь тяжкості якої немає можливості у звязку з відсутністю первинних медичних документів; травма мяких тканин лівої нижньої кінцівки з раною в ділянці гомілки. У звязку з відсутністю первинної медичної документації щодо встановлення наявних зовнішніх тілесних ушкоджень (точки прикладання травмуючої сили), результатів медико-криміналістичного дослідження одягу, в який був одягнутий підекспертний у момент отримання тілесних ушкоджень, матеріалів щодо первинного огляду транспортного засобу після ДТП та протоколу огляду місця події встановити достовірно механізм утворення тілесних ушкоджень, їх характерність щодо просторового розташування підекспертного в салоні транспортного засобу під час ДТП неможливо (т.1. а.94-100);

- даними висновку комісійної судово-медичної експертизи № 16 від 26.03.2013 р., згідно якого у ОСОБА_4 мались тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій скроневій ділянці та крововиливом в мякі тканини голови в правій лобно-скроневій ділянці, з розвитком після травматичного арахноїдиту; закрита травма грудної клітки та її органів з переломами 8, 9, 10, 11 ребер справа, забоєм обох легень, пневмотораксом; закрита травма хребетного стовпа з однобічними переломами поперечних дужок 12-го грудного, 1, 2, 4 поперекових хребців та двобічними переломами поперечних дужок 4-го поперекового хребця, без порушення функції спинного мозку, з розвитком остеохондрозу, спондилоартрозу поперекового відділу хребта з симптомом люмбалгії, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що не є небезпечними для життя в момент заподіяння і спричинили тривалий розлад здоровя; травми мяких тканин голови, обличчя та правої нижньої кінцівки з ранами в ділянках верхньої повіки лівого ока, тімяній ділянці посередині та в ділянці колінного суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. У звязку з відсутністю первинної медичної документації щодо встановлення наявних інших зовнішніх тілесних ушкоджень (точки прикладання травмуючої сили), результатів медико-криміналістичного дослідження одягу, в який був одягнутий підекспертний у момент отримання тілесних ушкоджень, матеріалів щодо первинного огляду транспортного засобу після ДТП та протоколу огляду місця події встановити достовірно механізм утворення тілесних ушкоджень, їх характерність щодо просторового розташування підекспертного в салоні транспортного засобу під час ДТП неможливо (т.1, а.104-107);

- даними матеріалів компетентних органів Італійської Республіки на виконання клопотання слідчого про надання міжнародної правової допомоги (т.1, а.122-155), зокрема: 1) сумарного протоколу допиту свідка ДТП (т.1, а.148), відповідно до якого 04.03.2010 р. в лікарні в Болоньї у присутності службовців ДАІ ОСОБА_5, уродженка України, яка проживає у Емполі (Італія), дала свідчення про те, що на момент зіткнення за кермом транспортного засобу сидів ОСОБА_2, вона сиділа на задньому сидінні зліва і дрімала, памятає, що транспортний засіб рухався на першій смузі зі швидкістю 140 км/год.; 2) інформації щодо транспортного засобу, осіб, які в ньому перебували на момент зіткнення, та постраждалих осіб (т.1, а.149-151), де водієм транспортного засобу «Рено Мастер» номерний знак НОМЕР_1 вказаний ОСОБА_2, у транспортному засобі на момент зіткнення знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_4, цих троє осіб водій та двоє пасажирів постраждали у ДТП; 3) динаміки ДТП (т.1, а.154), відповідно до якої транспортний засіб Рено рухався швидкісною дорогою А/1-А/14 по другій смузі на відмітці 4 км + 400 м, минаючи дорожню розвязку з відвідною дорогою на Казалеккйо ді Рено південь, водієм автомобіля був втрачений контроль; машина втратила напрямок та вдарилась у конусну частину, а потім у бічну огорожу на розвилці; після зіткнення транспортний засіб різко зупинився поперек дороги, що призвело до травмування осіб, які на той момент знаходилися в автомобілі; водій та жінка були доставлені до лікарні, третій пасажир дістав менші ушкодження; 4) приміток (т.1, а.155), згідно яких всім особам, які перебували у транспортному засобі на момент зіткнення, була надана перша медична допомога і їх було доставлено до лікарні; 07.01.2010 р. службовці відділку державтоінспекції спробували спілкуватися з водієм ОСОБА_2, але в силу свого стану здоровя він не міг відповідати на поставлені запитання; через 30 днів від дня ДТП представники ДАІ прийшли до лікарні, де знаходився ОСОБА_2, але він вже був виписаний; не є можливим контактувати з водієм (він є громадянин України, не проживає в Італії); втрата контролю зареєстрована в документах як причина даного ДТП;

- даними протоколу огляду місця події від 16.05.2013 р. та фототаблиці до нього, згідно якого на станції технічного обслуговування по вул. С.Бандери, 116 в м. Заліщики Тернопільської області оглянуто пошкоджений у результаті ДТП мікроавтобус марки «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1; під час огляду вилучено нижню частину переднього сидіння водія та подушку безпеки з керма з плямами бурого кольору (т.1, а.161-166);

- даними висновку судово-автотехнічної експертизи від 28.05.2013 р., згідно якого на момент огляду та дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина мікроавтобуса марки «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у непрацездатному стані; непрацездатний стан рульового керування, робочої гальмівної системи та ходової частини не носить експлуатаційного характеру, а виник під час розвитку ДТП та подальшого розукомплектування даного автомобіля (т.1, а.172-176);

- даними висновку судово-імунологічної експертизи № 278 від 27.05.2013 р., згідно якого кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО (т.2, а.21);

- даними висновку судово-імунологічної експертизи № 270 від 22.05.2013 р., згідно якого кров ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО (т.2, а.28);

- даними висновку судово-імунологічної експертизи № 279 від 19.06.2013 р., згідно якого у плямі на сидінні, що було вилучене з мікроавтобуса, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні в зазначеному обєкті виявлений антиген Н; кров, виявлена на сидінні, може належати особі (особам) групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості належності крові ОСОБА_2; у помарках на сидінні та подушці безпеки, вилучених з мікроавтобуса, крові не виявлено (т.2, а.33-35);

- даними висновку комплексної судово-медичної і транспортно-трасологічної експертизи від 22.07.2013 р., згідно якого виходячи з наявних на мікроавтобусі пошкоджень, можна припустити, що у момент зіткнення з перешкодами мікроавтобус марки «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1 контактував передньою та лівою боковою передньою частиною, перебуваючи під певним кутом у ліву сторону відносно повздовжньої осі, після чого внаслідок дії відцентрової сили відбулось розвертання транспортного засобу проти годинникової стрілки; враховуючи характер, локалізацію та морфологічні особливості ушкоджень, які встановлені у ОСОБА_2 у висновку комісійної судово-медичної експертизи № 17 від 26.03.2013 р., дані висновку судово-імунологічної експертизи № 279 від 19.06.2013 р., зважаючи на основну масу пошкоджень кузова мікроавтобуса марки «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1, яка локалізована в передньо-лівій його частині, можна думати, що ОСОБА_2 перебував на передньому водійському сидінні вказаного мікроавтобуса у момент отримання тілесних ушкоджень (т.2, а.41-60);

- даними протоколу огляду предметів та постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 11.09.2013 р., згідно яких оглянуто вилучені під час огляду мікроавтобуса марки «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1 нижня частина переднього сидіння водія з плямою бурого кольору та подушка безпеки з керма, які визнані речовими доказами та передані на зберігання (т.2, а.66-67).

Суд також враховує, що обставини щодо вчинення обвинуваченим під час перебування за кермом належного ОСОБА_6 мікроавтобуса «Рено Мастер» ДТП, яка мала місце 06.01.2010 р. на території Італії, встановлені у рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП, судове рішення у якій набрало законної сили.

Суд критично оцінює посилання сторони захисту на те, що документи італійських компетентних органів, отримані у відповідь на запит про міжнародну правову допомогу за фактом ДТП, не можна вважати належними доказами у кримінальному провадженні з огляду на наступне.

Вказаний запит про міжнародну правову допомогу відповідно до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. оформлявся по матеріалах дослідчої перевірки за фактом ДТП, внаслідок якої постраждав ОСОБА_4, у порядку ч.4 ст.97 КПК України (в редакції 1960 р.) у жовтні 2011 р. Документи від італійських компетентних органів на виконання запиту були скеровані у Генеральну прокуратуру України 22.11.2012 р., тобто вже після набрання чинності новим КПК України 2012 р. З моменту внесення у ЄРДР 30.11.2012 р. заяви потерпілого ОСОБА_4 розпочалось досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Посилання у запиті щодо використання відомостей, отриманих у ході його виконання, тільки в межах дослідчої перевірки, на чому наголошував захист, після втрати чинності старим КПК також втратило чинність і не може братись до уваги судом.

У відповідності з вимогами ст.1 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах Договірні Сторони зобовязуються надавати одна одній, відповідно до положень цієї Конвенції, якнайширшу взаємну допомогу у кримінальному переслідуванні правопорушень, покарання яких, на момент прохання про надання допомоги, підпадає під юрисдикцію судових властей запитуючої Сторони (у даному випадку української сторони). Виключення з даного правила, передбачені у ст.2 Конвенції, що стосуються політичного правопорушення, правопорушення, повязаного з політичним правопорушенням, або податкового правопорушення, у даному випадку відсутні. Вказані вимоги Конвенції спростовують посилання захисту на відсутність інформації щодо того, чи таке діяння є злочином на території Італії, які саме правила дорожнього руху на території Італійської Республіки порушені обвинуваченим.

Згідно вимог ст.7 КК України громадяни України, які постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому суд наголошує, що згідно із застереженням 6 Закону України від 16.01.1998 р. «Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» до ст.24 Конвенції для цілей цієї Конвенції «судовими органами» України є: суди загальної юрисдикції, прокурори всіх рівнів, органи попереднього слідства. Тому запит слідчого СВ Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області слід вважати таким, який зроблено компетентним органом, а отримані на виконання вказаного запиту документи італійської сторони є належними та допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.

Суд визнає недопустимим долучений обвинуваченим доказ, а саме висновок італійського лікаря-спеціаліста від 29.09.2012 р., копія якого з перекладом міститься на а.177-185 т.1, на підтвердження позиції сторони захисту щодо перебування ОСОБА_2 у момент ДТП в салоні мікроавтобуса, а не за його кермом, з огляду на відсутність достатніх підстав вважати вказаний висновок саме висновком судово-медичної експертизи, оскільки він не засвідчений печаткою приватного судово-медичного експерта, лише підписаний лікарем-спеціалістом доктором С.Манфреді, щодо якого відсутні відомості про наявність у нього повноважень на проведення судово-медичної експертизи.

Доводи, на які посилалась сторона захисту, заперечуючи вину обвинуваченого у вчиненні злочину, суд визнає необґрунтованими та вважає, що заперечення обвинуваченим своєї вини у висунутому обвинуваченні спрямоване на ухилення останнього від відповідальності. Вказані доводи сторони захисту спростовуються наведеними вище, безпосередньо дослідженими судом доказами.

Оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненому повністю доведена, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, у результаті вказаної ДТП став інвалідом другої групи. Суд враховує відсутність обставин, що помякшують та обтяжують покарання. Суд також враховує думку потерпілого, який просив покарати обвинуваченого згідно вимог закону.

За таких обставин суд вважає, що обвинуваченому слід обрати покарання у виді штрафу в максимальному розмірі згідно санкції ч.1 ст.286 КК України, так як вказане покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.

Обвинуваченому також слід призначити додаткове покарання, позбавивши його права керування транспортними засобами.

Оскільки обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, з дня вчинення якого минуло більше трьох років, його відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України слід звільнити від покарання.

У даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов, який був уточнений представником потерпілого 26.06.2015 р., у якому потерпілий просив стягнути із страхової компанії ПрАТ «УСК «Гарант-Авто» 5000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди та 472 грн., що еквівалентно 20 євро, матеріальної шкоди у звязку з лікуванням потерпілого, з обвинуваченого 295000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Уточнений цивільний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Злочинними діями обвинуваченого потерпілому завдано моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких останній зазнав у звязку з отриманими середньої тяжкості тілесними ушкодженнями, у душевних стражданнях, яких потерпілий зазнав у звязку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо нього, порушенні звичного способу життя. Суд, виходячи з вимог розумності і справедливості, враховуючи характер вчиненого злочину, глибину фізичних і душевних страждань потерпілого, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 10000 грн., 2550 грн. страхового відшкодування якої слід стягнути із страхової компанії, а решту 7450 грн. з обвинуваченого.

При цьому суд враховує, що із страхової компанії підлягає стягненню страхове відшкодування спричиненої моральної шкоди згідно вимог п.22.3 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на час ДТП) у розмірі 5 % ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 вказаного Закону, згідно якого обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоровю потерпілих, становить 51000 грн. на одного потерпілого, тобто 2550 грн.. Суд виходить з вимог вказаного Закону при визначенні суми страхового відшкодування моральної шкоди з огляду на те, що у суду відсутня інформація щодо лімітів відповідальності страховика, які діяли на території Італійської Республіки, згідно чинного на час ДТП страхового полісу зеленої карти № 6509996 на забезпечений транспортний засіб «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується відповіддю Моторного (транспортного) страхового бюро України на ухвалу суду (т.3, а.с.178).

Із страхової компанії також слід стягнути 472 грн., що еквівалентно 20 євро, матеріальної шкоди у звязку з лікуванням потерпілого (т.3, а.47-48).

Заявлений прокуратурою Тисменицького району цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь Лисецької центральної районної лікарні 3580,45 грн., витрачених на його лікування, підлягає до задоволення у відповідності з вимогами ч.3 ст.128, ч.2 ст.127 КПК України.

Речові докази, а саме: нижня частина переднього сидіння водія з плямою бурого кольору та подушка безпеки з керма, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківської області, підлягають до знищення.

З обвинуваченого слід стягнути процесуальні витрати за проведення експертиз.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі пятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч пятсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнити від покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «УСК «Гарант-Авто» у користь ОСОБА_4 472 (чотириста сімдесят дві) грн. страхового відшкодування матеріальної шкоди, повязаної з лікуванням, та 2550 (дві тисячі пятсот пятдесят) грн. страхового відшкодування моральної шкоди, а всього 3022 (три тисячі двадцять дві) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_4 7450 (сім тисяч чотириста пятдесят) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов прокуратури Тисменицького району в інтересах Лисецької центральної районної лікарні задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 у користь Лисецької центральної районної лікарні, р/р 35417003001019 в ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код 01993470, МФО 836014, 3580 (три тисячі пятсот вісімдесят) грн. 45 коп.

Речові докази, а саме: нижню частину переднього сидіння водія з плямою бурого кольору та подушку безпеки з керма, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківської області, знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 у користь держави 1077 (одну тисячу сімдесят сім) грн. 90 коп. процесуальних витрат.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з часу проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тисменицький районний суд.

Головуюча М.М.Хоминець