Постанова № 4600503, 28.08.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28.08.2009 р.                                                                                 № 2-а- 40376/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючого судді –Перцової Т.С.

при секретарі –Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Оковитої О.О.,

першого відповідача – не з’явився

другого відповідача –Горбатенко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Уніпак” до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішеннь та рішень за результатами розгляду первинної та повторної скарг, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Уніпак” (надалі - ТОВ „Уніпак”) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 19.03.2009р. №000004180/0, від 06.04.2009р. №000004180/1, від 08.05.2009 р. №000004180/2, від 17.07.2009 року №000004180/3 про визначення ТОВ „Уніпак” суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 168171,36 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 112114,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –56057,12 грн. та рішення Харківської ОДПІ м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 06.04.2009р. №6073/10/25-009 та рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області за результатами розгляду повторної скарги № 1859/10/25-203.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з посиланням в обґрунтування правомірності своєї позиції на норми ст.19, ст.ст.21-38 Конституції України, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України, положення Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997 року. З вказівкою на «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 підкреслюють, що первинні документи ТОВ «Уніпак»і ТОВ «Компані стріт»по-перше, повністю відображають господарські операції –виконання послуг з технічного обслуговування та ремонту друкарського обладнання та поставки товарів, по-друге, складені у повній відповідності вимогам пунктів 2.2, 2.3, 2.4. Положення із додержанням типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також надруковані на відповідних бланках, по-третє, головний бухгалтер ТОВ «Уніпак»- особа, яка уповноважена підписувати її первинні документи. Наполягають на тому, що податковий орган у акті документальної перевірки стверджуючи про нікчемність правочинів не вказав жодного доказу порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина угодами, укладеними між ТОВ «Уніпак»та ТОВ „Компані стріт”. З огляду на викладене, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а оскаржувані рішення скасувати.

Відповідачі, Харківська ОДПІ та ДПА у Харківській області у своїх запереченнях на адміністративний позов, в яких викладені їх доводи та заперечення, та їх представники у судовому засіданні із заявленими позовними вимогами не погодились, просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважають, що оскільки витрати ТОВ „Уніпак” по взаємовідносинах з ТОВ „Компані Стріт” були понесені за нікчемними угодами, які в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, товариством в порушення вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” занижено ПДВ у сумі 112114 грн. 24 коп., в тому числі: за серпень 2008 року на 21650 грн.; за вересень 2008 року на 52600 грн.; за жовтень 2008 року 37864 грн. 24 коп. Внаслідок чого, на їх думку податкові повідомлення –рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість ТОВ „Уніпак”, винесені за результатами документальної невиїзної перевірки за період з 01.08.2008р. по 30.11.2008 року та внаслідок апеляційного оскарження є обґрунтованими та правомірними.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Уніпак”, код ЄДРПОУ 31977279 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ „Компані Стріт” (код ЄДРПОУ 35566499) за період з 01.08.2008 року по 30.11.2008 року № 724/18-31977279 від 05.03.2009р., за якими позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 112114,24 грн.

          За висновками акту перевірки перевіркою встановлені порушення ТОВ „Уніпак” п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. А саме, заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 112114,24 грн., у тому числі по періодах: серпень 2008 р. –21650,00 грн.; вересень 2008 р. –52600,00 грн.; жовтень 2008р. - 37864,24 грн.

          Як випливає зі змісту акту перевірки, вказане порушення вбачається ОДПІ у тому, що контрагент ТОВ „Уніпак” - ТОВ „Компані Стріт” відсутній за місцезнаходженням, виплата заробітної плати ним не здійснювалась, а документи підписані неповноважною особою, оскільки директор ТОВ „Компані Стріт” Нечипоров Борис Миколайович, помер відповідно до актового запису №7 від 13.02.2008 року.

Не погодившись із донарахуваннями податку на додану вартість, підприємство надало до Харківської ОДПІ заперечення на акт перевірки.

Податковий орган у своїй відповіді на заперечення №3796/10/18-014 від 12.03.2009р. відмовив у задоволенні скарги та виніс податкове повідомлення-рішення від 19.03.2009р. №000004180/0.

Не погодившись з винесеним податковим повідомлення-рішенням ТОВ „Уніпак” розпочало процедуру апеляційного оскарження шляхом подання первинної та повторних скарг відповідно до Харківської ОДПІ, ДПА у Харківській області та ДПА України. За наслідками розгляду скарг рішеннями податкових органів №6073/10/25-009 від 6.04.2009 року, №1859/10/25-203 від 30.04.2009 року та №6541/6/25-0125 від 09.07.2009 року скарги Товариства залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.03.2009р. №000004180/0 та прийняті в подальшому від 06.04.2009р. №000004180/1, від 08.05.2009 року № 000004180/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 168171,36 грн., у т.ч. за основним платежем –112114,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –56057,12 грн. –без змін.

          Після чого, 17.07.2009 року Харківською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 000004180/3 на таку ж саме суму податкового зобов’язання з ПДВ, що і з дріб’ю 0, 1 та 2, яке було отримано ТОВ “Уніпак” 20 липня 2009 року.

          Позивач заперечує проти вищенаведених висновків акту перевірки та вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству, а податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість № 000004180/0 від 19.03.2009р., №000004180/1 від 6.04.2009 року, №000004180/2 від 08.05.2009 року та № 000004180/3 від 17.07.2009р., а також рішення Харківської ОДПІ м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 06.04.2009р. №6073/10/25-009, рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області за результатами розгляду повторної скарги № 1859/10/25-203 - такими, що суперечать чинному законодавству. В зв’язку з чим, просить суд їх скасувати.

          Відповідно до п.п.7.7.1 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168 ( далі –Закону №168) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

          Підпункт 7.4.1 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Судом встановлено, що факт надання послуг ТОВ „Уніпак” суб’єктом господарювання ТОВ „Компані Стріт” саме в рамках господарської діяльності підтверджено договорами та первинними документами: договір підряду №688 від 07.08.2008р. на роботи з технічного обслуговування поліграфічного та друкарського обладнання; договір підряду №688-р від 07.08.2008р.на ремонт обладнання. Крім того, між вказаними підприємствами укладено договір постачання №691 від 03.09.2008р. на поставку картону.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Судом встановлено, що на дату укладання угод з ТОВ „Компані Стріт” за даними реєстру ДПА України був зареєстрований як платник ПДВ.

          Згідно п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

          Суд відмічає, що до матеріалів справи додано копії податкових накладних, виданих ТОВ „Компані Стріт” по операціях з ремонту обладнання. А саме : податкова накладна №290810 від 29.08.2008р. на суму 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 30000,00 грн.; податкова накладна №29088 від 29.08.2008р. на суму 129900,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 21650,00грн.; податкова накладна №300961 від 30.09.2008р. на суму 315600,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 52600,00 грн., податкова накладна №311041 від 31.10.2008р. на суму 227185,42 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 37864,24 грн.

          По операції з постачання картону надано податкову накладну, видану товариством „Уніпак” № 551 від 03.09.208р. на суму 59685,42 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 9947,57 грн.

          Відповідно до п.п.7.2.6 Закону №168 податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

          Податковий орган в своєму акті вказує, що вищезгадані угоди, видаткові накладні та податкові накладні ТОВ «Компані стріт»на адресу «Уніпак», підписані Котовським В.М., прізвище якого не обліковується у реєстраційних документах ТОВ «Компані стріт».

З огляду на це суд зауважує, що законодавство України не містить поняття та складу «реєстраційних документів». Крім того, суб’єкти господарювання згідно діючого законодавства України не мають повноважень втручатися в господарську діяльність своїх контрагентів, вчиняти відносно них перевірки, у тому числі реєстраційних документів суб’єктів господарювання.

          ТОВ „Уніпак” надало до суду документи, що підтверджують повноваження директора (Котовського В.М.) на день підписання вищезгаданих угод ТОВ «Компані стріт», а саме: наказ про призначення на посаду директора №3 від 20.12.2007 року.

          Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів про обізнаність ТОВ «Уніпак»про відсутність повноважень у особи, вказаної у цьому наказі.

          У акті перевірки також вказується на те, що виплата заробітної плати ТОВ «Компані стріт»не здійснювалась. А також, що згідно даних бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов’язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», декларації з ПДВ, податку на прибуток, уточнені розрахунки до них за вищезазначений період підписані Нечипоровим Борисом Михайловичем та прийняті ДПІ у Малинівському районі м. Одеси до відома».

          Суд зауважує, що чинне законодавство не містить такої норми права, яка б надавала право податковому органу приймати податкові декларації «до відома».

          Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, форма податкової декларації, затверджено та регламентовано наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054 (надалі –Порядку № 166).

          Судом встановлено, що відповідно до Порядку №166 ТОВ „Уніпак” до податкових декларацій з ПДВ за серпень, вересень та жовтень 2008р. було надано додатки 5, у яких в розділі «Податковий кредит»у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагентів, зокрема, ТОВ „Компані Стріт” (ІПН 355664915526).

          З огляду на це, суд зазначає, що ТОВ „Уніпак”” у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до Закону України №168.

          Крім того, суд відмічає, що Закон №168 не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, не відображення ними податкових зобов'язань.

          Таким чином, позивач мав усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ „Компані Стріт”, а викладені у акті перевірки висновки є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні фахівцями та посадовими особами органу державної податкової служби норм чинного законодавства та не можуть вважатися підставою для донарахування зобов’язань по податку на додану вартість.

          Судом прийнято до уваги, що відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (надалі - Порядок №327), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

          Суд зазначає, що у акті перевірки відсутнє посилання на законодавчу норму, яка дає право податковому органу за наявності зазначених документів робити висновки про безпідставне віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту платником податків за умови відсутності з боку платника податків порушення податкового законодавства.

          Тобто, у порушення норм чинного законодавства та з перевищенням повноважень, наданих органам державної податкової служби статтею 10-11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509 від 04.12.1990 року в акті перевірки визначено нікчемними правочини, вчинені ТОВ „Уніпак” з ТОВ „Компані Стріт.

          При цьому, у акті перевірки та у рішенні за результатами розгляду первинної скарги наведено ряд законодавчих норм без прив‘язки до фактичних обставин матеріалів перевірки, внаслідок чого відсутня можливість встановити у чому ж саме полягає порушення цих норм з боку ТОВ „Уніпак”. Зокрема, у рішенні не вказано, якими діями товариство порушило п.п.7.4.1 та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. До того ж, у вказаних документах процитовано ряд норм Цивільного Кодексу України стосовно нікчемного правочину. Проте, відповідачем не вказано, у який спосіб підприємство порушило наведені норми.

          Щодо посилання на ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу України (надалі –ЦК України) суд зазначає наступне.

          Вказаною частиною ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку без урахування наступного.

          Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

          Таким чином, для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів нашого підприємства на момент укладання, спірних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

          Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України. При цьому, судом зазначається, що наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

          Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). Відповідно до частини 3 вказаної статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Всупереч вказаним нормам Цивільного Кодексу України перевіряючі на свій розсуд визначили у акті перевірки, що Товариство „Уніпак” отримало податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов?язань з ПДВ та податку на прибуток у частині податкового кредиту та валових витрат сформованих за рахунок ТОВ „Компані Стріт”. Суд вказує на те, що вищезазначені висновки зроблені за відсутності належних та допустимих доказів.

          Приписами статті 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування»за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

          Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що можна перевірити до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ так це те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди, що, як свідчать матеріали справи, і було зроблено ТОВ „Уніпак”. Судом встановлено, що за даними реєстру платників податку на додану вартість, що формується ДПА України, на момент укладання угод ТОВ „Компані Стріт” був зареєстрований платником ПДВ.

          Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” за умови дотримання ч.5 ст.216 Цивільного Кодексу України. Тобто, ДПІ в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на її думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.

          Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень –рішень належним чином не довів.

          Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

          З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ „Уніпак” сум податкового зобов’язання по податку на додану у загальному розмірі 168171,36 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції № 000004180/0 від 19.03.2009р., № 000004180/1 від 06.04.2009р., № 000004180/2 від 08.05.2009р. та № 000004180/3 від 17.07.2009р. є протиправними і повинні бути скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

          Також, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині скасування рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції про результати первинної скарги № 6073/10/25-009 від 06.04.2009р. та рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області за результатами розгляду повторної скарги № 1859/10/25-203, з усіх вищенаведених підстав як таких, що відповідають поняттю рішення, яке можуть бути оскаржені відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

          З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

          Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

          Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Уніпак” до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішеннь та рішень за результатами розгляду первинної та повторної скарг –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції № 000004180/0 від 19.03.2009р., № 000004180/1 від 06.04.2009р., № 000004180/2 від 08.05.2009р. та № 000004180/3 від 17.07.2009р., яким ТОВ „Уніпак” визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 168171,36 грн., у т.ч. за основним платежем –112114,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –56057,12рн.

Скасувати рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції про результати первинної скарги № 6073/10/25-009 від 06.04.2009р. та рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області за результатами розгляду повторної скарги № 1859/10/25-203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Уніпак”, код 35566499, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 31.08.2009 року.

Суддя                               (підпис)                                        Перцова Т.С.

Згідно з оригіналом. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.

Постанова не набула законної сили.

Суддя                                                                       Т.С.Перцова