Вирок № 46005014, 01.07.2015, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1935/13-к

Провадження № 1/348/1/15

01 липня 2015 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді: Мужика І.І.

суддів: Гураша М.В., Грещука Р.П.

з участю секретаря: Кушнірчук М.Д.

прокурорів: Шутки І.І., Балашової Т.А., Новосельського А.П.

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілої: ОСОБА_3

захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого, громадянина України у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 115 ч.2 п.6, 263 ч.1, 289 ч.3, 194 ч.2, 357 ч.3 КК України,-

В с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство, тобто умисно протиправно заподіяв смерть потерпілому ОСОБА_2, вчинив незаконне поводження зі зброєю, зокрема незаконно придбав, зберігав та носив вогнепальну зброю, без передбаченого законом дозволу.

Крім того, підсудний ОСОБА_8 незаконно заволодів транспортним засобом, який належав потерпілому та умисно знищив чуже майно (легковий автомобіль) шляхом підпалу, а також незаконно заволодів паспортом та іншими важливими особистими документами потерпілого.

Злочини ним вчинено при наступних обставинах:

Підсудний ОСОБА_8 за невстановлених слідством обставин, придбав та почав зберігати вогнепальну зброю - самозарядний пістолет виготовлений за зразком системи «Браунінг» 1906 року іспанського виробництва типу «Мартін» під 7,65 мм патрон «Браунінг М. 1897» та набої до нього.

В 2008 році в м. Івано-Франківську підсудний ОСОБА_8 познайомився з потерпілим ОСОБА_2 і з того часу вони стали підтримувати ділові стосунки. 06.12.2008 року підсудний ОСОБА_8 позичив у потерпілого ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 70 000 грн. терміном до 26.02.2009 року під заставу нерухомого майна, що було оформлено нотаріально посвідченим договором. Вказані кошти підсудним були повернуті, у зв'язку з чим 11.11.2009 року договір іпотеки було припинено. Згодом стосунки між ними переросли у товариські.

У березні місяці 2010 року вони вдвох вирішили спільно придбати на території Хустського району Закарпатської області піщаний кар'єр за доступною ціною.

Зранку 27.03.2010 року, приблизно о 08 год., за попередньою домовленістю із ОСОБА_8, ОСОБА_2 на власному автомобілі марки «ВАЗ-21099», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, приїхав до будинку №129, що по вул. Вовчинецькій у м. Івано-Франківську, де проживає ОСОБА_8, і залишив там свій автомобіль. Далі вони вдвох на автомобілі підсудного марки «Нісан Мікра», державний номерний знак НОМЕР_2, виїхали з м. Івано-Франківська у напрямку Закарпатської області. При цьому, підсудний ОСОБА_8 мав при собі пістолет з набоями.

Рухаючись у напрямку Закарпатської області, підсудний ОСОБА_8 запропонував потерпілому ОСОБА_2 по дорозі оглянути закинуті військові споруди та об'єкти, що знаходяться неподалік с. Ценжів Тисменицького району, які можна було б демонтувати та продати з них будівельні матеріали. ОСОБА_2 на вказану пропозицію погодився і підсудний в с. Ценжів Тисменицького району Івано-Франківської області звернув з траси на лісову дорогу, якою вони доїхали до території колишньої військової частини А-2021, що знаходиться в лісовому масиві, наближеному до с.Гринівка Нивочинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області.

Приблизно о 9 год. 30 хв., під час огляду підземної частини військових комунікацій, перебуваючи всередині бункера між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в ході суперечки виник конфлікт з мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, у ході якого підсудний ОСОБА_8 вирішив вчинити вбивство ОСОБА_2 із використанням вогнепальної зброї. Скориставшись моментом, коли потерпілий повернувся до нього спиною і направлявся до виходу, підсудний ОСОБА_8, діючи умисно, з метою позбавлення життя потерпілого, із пістолета, виготовленого за зразком системи «Браунінга» 1906 року іспанського виробництва типу «Мартін» під 7,65 мм патрон «Браунінг М.1897» здійснив один прицільний постріл із невеликої відстані в життєво важливу ділянку тіла-голову ОСОБА_2, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді наскрізного вогнепального кульового поранення шиї та голови зліва з переломом кісток основи та склепіння черепа, забоєм та ділянками розмізженням головного мозку, крововиливами під оболонки головного мозку, мозочка, в речовину та шлуночки головного мозку, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею, від яких ОСОБА_2 помер тут же на місці події, тобто умисно вбив його.

При цьому він передбачав та свідомо бажав настання смерті ОСОБА_2

З метою приховування слідів злочину, підсудний ОСОБА_8 оглянув труп ОСОБА_2 та витягнув з кишенів куртки ключі від його автомобіля, а також взяв два мобільних телефони марки «Нокіа-1209» та «Самсунг-Е1880І», які забрав з собою і з місця події скрився.

Намагаючись не привернути до себе увагу, підсудний ОСОБА_8 від території військового містечка повернувся додому іншою дорогою через с. Грабівка та с. Завій Калуського району Івано-Франківської області. Рухаючись по дорозі до м. Івано-Франківська, з метою приховування слідів злочину, він викинув мобільні телефони потерпілого на узбіччя дороги в районі с. Майдан Тисменицького району Івано-Франківської області.

Після скоєного вбивства, повернувшись додому в м. Івано-Франківськ підсудний ОСОБА_8 переодягнувся в інший одяг, а взуття та куртку, у яких був одягнений на момент скоєння злочину виніс з будинку та поклав до автомобіля ОСОБА_2

Діючи умисно, з метою приховати сліди злочину та відвести від себе підозру, підсудний ОСОБА_8 незаконно заволодів транспортним засобом належним потерпілому, автомобілем НОМЕР_3 та на якому виїхав з міста в протилежному до місця вчинення вбивства напрямку, і заїхав на територію лісового масиву поблизу с.Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області.

Оглянувши салон автомобіля, підсудний ОСОБА_8 незаконно заволодів паспортом ОСОБА_2, посвідченням водія на ім'я потерпілого, свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу. Після цього, з метою приховування слідів злочину, облив автомобіль пальним та підпалив його разом з своїм одягом.

Внаслідок вчиненого підпалу належний ОСОБА_2 автомобіль «ВАЗ-21099» було повністю знищено, чим заподіяно матеріальних збитків на суму 33243 грн.35 коп.

Рухаючись дорогою від місця, де ним було підпалено автомобіль до колиби «Смерекова хата», підсудний ОСОБА_8 викинув в придорожні чагарники паспорт, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які забрав з салону автомобіля.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 не визнав себе винним ні в предявленому обвинуваченні згідно обвинувального висновку від 16.08.2010 року, ні в зміненому обвинуваченні згідно постанови про зміну обвинувачення від 15.04.2015 року і при цьому суду пояснив, що дійсно, будучи знайомим з 2008 року з потерпілим ОСОБА_2 підтримував стосунки виключно ділового характеру. Зокрема, за порадою свого знайомого звернувся в 2008 році до ОСОБА_2, як до працівника колекторської фірми, для врегулювання боргових зобов'язань з своїм боржником ОСОБА_9 Згодом, в грудні місяці 2008 року звернувся до ОСОБА_2 з проханням позичити йому кошти для розвитку підприємницької діяльності. Відповідно до досягнутої домовленості з ОСОБА_2, той, оформляючи договір від імені свого брата, позичив йому 70 000 грн. під заставу житлового будинку в смт. Королево Виноградівського району Закарпатської області, що належав його дружині. В обумовлені договором строки борг було повернуто. Також в 2009 році звертався до ОСОБА_2 за сприянням у вирішенні проблем із працівниками «Ерсте Банку» ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які на його думку, шахрайським способом заволоділи його майном. Однак по жодному з цих звернень ніякого результату від ОСОБА_2, крім запевнень, що він вивчає це питання, не отримав. В 2009 році ОСОБА_2 запропонував йому стати представником англійської інвестиційної компанії в Івано-Франківській області. За отримання довіреності на представництво від імені цієї компанії передав ОСОБА_2 кошти в сумі 10000 доларів США. Жодних інших фінансових стосунків з потерпілим не мав. В березні місяці 2010 року ОСОБА_2 розповів йому, що в Хустському районі Закарпатської області власник, який виїжджає на проживання за кордон, терміново за доступну ціну продає піщаний кар'єр. ОСОБА_2 запропонував йому придбати разом з ним частку у цьому кар'єрі, вартістю 25 000 доларів США на обох, тобто по 12500 доларів США з кожного, показавши йому деякі документи, в тому числі роздруковану на папері зйомку кар'єра з супутника. Обміркувавши пропозицію потерпілого, він погодився вкласти кошти у придбання кар'єру, але попередньо хотів зустрітись з власниками і оглянути його. ОСОБА_2 з його слів, домовився про зустріч на 26.03.2012 року. Однак, того дня поїздка не відбулася, і була перенесена на наступний день, тобто на 27.03.2010 року.

27.03.2010 року за попередньою домовленістю ОСОБА_2 повинен був о 07 год. приїхати до нього. Однак, в обумовлений час не з'явився, через це він зателефонував йому, щоб нагадати про зустріч. Близько 08 год. ОСОБА_2 приїхав до нього і вони вдвох на автомобілі його дружини «Ніссан Мікра» вирушили на Закарпаття. Коли виїжджали з міста Івано-Франківська до ОСОБА_2 хтось зателефонував. Після того, він повідомив, що поїздка зривається, оскільки у нього повинна відбутись важлива зустріч. Водночас, попросив його підвезти на цю зустріч, пояснивши, що має оглянути «один об'єкт». За проханням ОСОБА_2, який вказував йому дорогу, вони заїхали в с. Завій Калуського району зі сторони м. Калуша. Практично в кінці села ОСОБА_2 попросив зупинитись і, вийшовши з автомобіля, направився до трьох осіб, які стояли на узбіччі біля автомобіля моделі «ВАЗ-2106». Між ОСОБА_2 та вказаними особами відбулась розмова, після якої, він повернувся до нього і повідомив, що змушений залишитись зі згаданими особами і оглянути якийсь об'єкт. Одночасно попросив виручити його, повідомивши про те, що на 12 год. мав зустрітись з клієнтами біля колиби «Смерекова хата» і передати їм паркет, який знаходився в салоні його машини. ОСОБА_2 передав йому ключі від свого автомобіля і попросив у разі, якщо він не повернеться до 12 год. в м. Івано-Франківськ, під'їхати його машиною до згаданої колиби. Він погодився виконати прохання ОСОБА_2 Повертаючись до м. Івано-Франківська зателефонував до батька, який попросив купити по дорозі віники та пальне для господарських потреб. Також, намагався подзвонити ОСОБА_12 і мав телефонну розмову з ОСОБА_13 з приводу своєї поїздки до м. Києва у справах просування його інвестиційних проектів. Повернувшись додому, вирішив виконати прохання та доставити клієнтам ОСОБА_2 паркет. По дорозі також завіз на парковку батькові віники та пальне, яке придбав на АЗС «Лукойл», що по вулиці Вовчинецька в м.Івано-Франківськ, а потім поїхав до с.Вовчинці у напрямку колиби «Смерекова хата». Не доїжджаючи до вказаної колиби, побачив чоловіка, віком 50- ти років, який розмовляв по телефону і очевидно очікував саме на нього, а поруч нього стояв бус темного кольору. Він зупинив автомобіль, після чого той чоловік сказав, що тільки-но розмовляв з ОСОБА_2, який уже під'їжджає. Тому не затримуючись більше, він викликав таксі і через кілька хвилин поїхав звідти додому. Того ж дня, близько 18 год. йому телефонував брат ОСОБА_2-ОСОБА_8 і через декілька хвилин під'їхав до нього додому разом з ОСОБА_14 Вони стали розпитувати, де ОСОБА_2, оскільки втратили з ним зв'язок, а один з його телефонів був знайдений навідомою особою на Калуській трасі. Не бажаючи втручатись у чужі проблеми, він відповів, що не бачився з ОСОБА_2 того дня. Після цього, перебуваючи з дружиною на святкуванні дня народження свого товариша, йому декілька раз телефонував батько ОСОБА_2 і цікавився, де його син ОСОБА_15. Нерозуміючи, що відбувається, він знову заперечив той факт, що бачився з ОСОБА_2 того ж дня. Наступного дня, близько 16 год. йому зателефонував батько ОСОБА_2 ОСОБА_2 і повідомив, що з ним хочуть поспілкуватись працівники міліції. Близько 21 год. він вийшов на вулицю, щоб зустрітись з працівниками міліції і при цьому працівники міліції, а саме: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 силоміць посадили його у службовий автомобіль та доставили в обласне управління внутрішніх справ. Там, в службовому кабінеті ОСОБА_16 на нього стали чинити психологічний тиск і вимагали розповісти про стосунки з ОСОБА_2 При цьому повідомили, що він підозрюється у його вбивстві. Коли він розповів усе, що знав про події 27.03.2010 року, його відвели у інший службовий кабінет, де ОСОБА_18 став вимагати від нього зізнання, застосовуючи до нього психологічний та фізичний тиск. Зокрема, за допомогою запальнички у вигляд пістолету спричинив йому опік статевих органів. Внаслідок застосованого фізичного насильства він, під тиском працівників міліції ОСОБА_18 та ОСОБА_19 змушений був написати явку з повинною, в якій розповів, що нібито за вказівкою ОСОБА_12 заманив ОСОБА_2 у закинутий військовий бункер і був свідком убивства ОСОБА_2 в бункері, а згодом спалив його автомобіль в лісовому масиві між с.Вовчинець та с.Колодіївка. Тисменицького району. Під тиском працівників міліції він повторив цю версію при допиті в якості підозрюваного за участю адвоката ОСОБА_20, якого запросили працівники міліції та який ввів його в оману, продемонструвавши йому угоду про правову допомогу, де було вказано прізвище його батька. Згодом, він з ініціативи іншого захисника ОСОБА_21, повідомив слідчому іншу неправдиву версію про причетність до вбивства ОСОБА_2 особи на прізвище ОСОБА_13 Вказана завідомо неправдива версія була змодельована захисником ОСОБА_21 з метою введення в оману слідства. Зазначив, що правдиві показання стосовно обставин цієї справи давав тільки в судових засіданнях, зокрема в Богородчанському та Надвірнянському районних судах.

Просить його виправдати, оскільки він не винний, а також відмовити в задоволенні цивільного позову.

Незважаючи на повне невизнання підсудним ОСОБА_8 своєї вини в ході судового слідства, вона доведена зібраними та дослідженими у справі доказами, зокрема:

-показаннями потерпілого ОСОБА_2- батька вбитого ОСОБА_2 про те, що підсудний та його син були знайомі з 2008 року. Протягом останніх двох років їх зустрічі носили систематичний характер. Батько підсудного, займав посаду заступника міського голови м. Івано-Франківська, був впливовою особою, а рідний брат побудував свій житловий будинок навпроти їх будинку, тому він позитивно ставився до стосунків сина з ОСОБА_8 В 2008 році син позичив підсудному певну суму коштів під заставу будинку його дружини у Закарпатській області. Через деякий час основна сума боргу була повернута і договір іпотеки був припинений. Однак, певна частина коштів, близько 6000 доларів США, залишалась неповернутою. Зі слів сина йому стало відомо, що в рахунок повернення вказаного боргу підсудний ОСОБА_8 запропонував за 50000 доларів США викупити у нього право на земельну ділянку, яка знаходилась у його володінні по вулиці Івасюка в м.Івано-Франківську і на якій планувалось облаштувати автомобільну стоянку. Таким чином, підсудному слід було передати ще близько 44000 доларів США. Разом з сином він оглядав вказану земельну ділянку і підтримав його ініціативу. Протягом 2009 року син зібрав необхідну суму, позичивши гроші у своїх знайомих і кількома траншами передав кошти ОСОБА_8 Однак, останній постійно зволікав з документальним оформленням ділянки на сина, відтягував вирішення цього питання, пояснюючи, що необхідно спочатку укласти з міськвиконкомом договір оренди на 49 років і йому легше буде оформити усі необхідні документи щодо оренди на себе, використовуючи сприяння свого батька. В січні місяці 2010 року, на свято «Водохреща», йому стало відомо від сина, що ОСОБА_8 просив позичити йому для брата ОСОБА_22 кошти на розмитнення лінії по виготовленню металочерепиці в сумі близько 25000 доларів США на два місяці під відсотки. Таких грошей його син ОСОБА_15 не мав, а тому необхідну суму зібрав у своїх знайомих і, з його слів, передав підсудному у січні місяці 2010 року на строк до кінця березня 2010 року, а той мав повернути орієнтовно 30000 доларів США. Ще через місяць ОСОБА_8 запропонував його сину ОСОБА_15 разом з ним придбати піщаний кар'єр в Закарпатській області. З пояснень сина, підсудний довідався про це від батька своєї дружини, який працює в Закарпатті лікарем, а тому була необхідність терміново зібрати гроші, оскільки власник кар'єру виїздить за кордон і продає об'єкт за доступною ціною. При цьому знову йшлось про те, що батько підсудного забезпечить договори на збут піску та сприятиме цій діяльності. Його син зацікавився цією ідеєю і готовий був продати свій автомобіль, щоб зібрати необхідну суму. Він особисто віддав 2 000 доларів США і 300 доларів, які дала мати. Решту грошей син зібрав сам у своїх знайомих. Від сина йому стало відомо, що разом з підсудним вони запланували поїздку на Закарпаття, щоб оглянути кар'єр. Напередодні син також розповів, що ОСОБА_8 запропонував йому також оглянути якісь військові об'єкти в с.Ценжеві Тисменицького району Івано-Франківської області, які можна було б розібрати і продати матеріали, знову ж при цьому посилаючись на можливості свого батька.

27.03.2010 року близько 07 год. на телефон до сина ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_8, але син був сонний, так як пізно повернувся з дискотеки, а тому не відповів на телефонний дзвінок відразу. Але через кілька хвилин підсудний передзвонив знову. Трубку взяв молодший син і передав брату. Почувши це, він наполіг, щоб ОСОБА_2, якщо домовились, вставав і їхав на зустріч. Близько 08 год. син поїхав з дому і більше не повернувся. Того ж дня, не отримавши жодного дзвінка від сина ОСОБА_15, десь о 15 год. він декілька раз намагався йому зателефонувати, але телефони були вимкнені. Тоді він довідався про телефон ОСОБА_8 і кілька разів телефонував до нього, щоб розпитати про свого сина. Однак, ОСОБА_8 пояснював йому, що ОСОБА_2 до нього того дня не приїхав. Молодший син, не бажаючи хвилювати їх завчасно, не повідомив їх одразу, але наступного дня, що один з телефонів ОСОБА_2 був знайдений випадково на Калуській трасі і повернутий товаришу ОСОБА_23 за винагороду. Зранку 28.03.2010 року, йому стало відомо, що автомобіль сина ОСОБА_15 виявили спаленим в лісі біля с.Колодіївка Тисменицького району, а тому він звернувся в міліцію з приводу зникнення сина. В перших своїх поясненнях, які давав у міліції не згадував про стосунки сина з ОСОБА_8, оскільки не сподівався, що той може бути причетним до цього і не хотів вплутувати його в стосунки з міліцією. Однак після того, як працівники міліції затримали ОСОБА_8 за підозрою у зникненні сина, розповів про все, що міг тоді згадати. Після того, як він повідомив працівників міліції про зникнення сина, то практично постійно перебував в управлінні міліції. Уночі з 28 на 29.03.2010 року один з працівників міліції, після розмови з ОСОБА_8, розповів, де зі слів останнього, він викинув документи сина. Наступного дня зранку, разом з молодшим сином та товаришем ОСОБА_2 вони поїхали на місце виявлення спаленого автомобіля і за орієнтиром, отриманим від ОСОБА_8 через працівника міліції, знайшли паспорт, посвідчення водія і свідоцтво на транспортний засіб, які видали потім працівникам міліції. Того ж дня після обіду працівники міліції повідомили його, що син виявлений мертвим в закинутому бункері поблизу с. Ценжів Тисменицького району Івано-Франківської області. Також вказав, що за окремими записами його сина, які збереглись та за зверненням кредиторів сина він визначив розмір боргів, які син мав у зв'язку з посередництвом у кредитуванні ОСОБА_8 Батько підсудного в порядку відшкодування заподіяної матеріальної шкоди повернув йому 109000 доларів США, з яких 87 500 доларів США загальна сума коштів, які були передані сином ОСОБА_8, і які повернуті кредиторам сина, 5 000 доларів США на відшкодування збитків за спалений автомобіль і 15 000 доларів США відшкодування витрат на поховання.

Підтримує обвинувачення згідно обвинувального висновку від 16.06.2010 року, а перекваліфікацію прокурором злочинних дій підсудного ОСОБА_8 з ст.115 ч.2 п.6 КК України на ст.115 ч.1 КК України вважає безпідставною, а тому просить підсудного покарати суворо.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовилась давати показання по суті справи. Заявлений нею цивільний позов про відшкодування заподіяної моральної шкоди внаслідок втрати сина у розмірі 1 200000 грн. підтримала та просить суд покарати підсудного ОСОБА_8 по закону.

-показаннями свідка ОСОБА_24 - брата вбитого ОСОБА_2 про те, що його брат ОСОБА_2 та ОСОБА_8 познайомились в 2008 році і тривалий час підтримували ділові стосунки. В кінці 2008 року брат ОСОБА_2 позичив 75000 грн. ОСОБА_8 під заставу будинку його дружини в Закарпатській області. Договір позики було нотаріально оформлено від його імені. Згодом брат неодноразово позичав ОСОБА_8 кошти. Тричі, на прохання брата, через його відсутність у м.Івано-Франківську він протягом 2009 року особисто передавав ОСОБА_8 кошти в сумі 1 200 доларів США та 300 Євро, а також 1 000 та 2 000 доларів США. Однак, про деталі їх боргових взаємин не був детально поінформований. Від брата йому стало відомо, що ОСОБА_8 в рахунок існуючих перед братом боргів запропонував йому переоформити земельну ділянку, яка була у користуванні на вулиці Івасюка, з умовою доплатити за неї кошти. Загальна її вартість була оцінена в 50000 доларів США. Про цю ідею знали усі рідні та знайомі брата. На підтвердження прав на земельну ділянку ОСОБА_8 передав брату копію договору оренди на земельну ділянку та рішення міськвиконкому, яке зберігалось вдома і було видано ним працівникам міліції. Також від брата ОСОБА_2 йому відомо про те, що він зичив кошти ОСОБА_8 для його брата ОСОБА_22 і збирав кошти на купівлю кар'єру в Закарпатті. Конкретні суми, які позичались та мали бути повернуті йому не відомі. Бачив, що боргові розписки та інші документи брат зберігав в автомобілі, оскільки мав звичку постійно носитись з документами. 27.03.2010 року зранку близько 07 год. до брата зателефонував ОСОБА_8 ОСОБА_25 брат напередодні пізно повернувся з дискотеки і спав, то він розбудив його і передав телефон. Після цього брат поїхав на зустріч з ОСОБА_8, так як вони вдвох мали їхати на Закарпаття. Того ж дня, близько 17 год. йому передзвонив товариш ОСОБА_23 і повідомив, що хтось випадково на Калуській трасі знайшов телефон ОСОБА_25. Після цього, він став телефонувати на інший телефон брата, однак той не відповідав. Разом з товаришем брата ОСОБА_14 поїхав до ОСОБА_8, який сказав, що з ОСОБА_25 того дня не зустрівся. Не бажаючи заздалегідь турбувати батьків, про знайдений ОСОБА_25 телефон того дня нічого їм не розповів. Наступного ранку їм повідомили, що машина ОСОБА_25 була знайдена спаленою і тоді він повідомив батькові про телефон. Після цього вони звернулися в міліцію. Кредитори брата, після цього приходили до батька з приводу повернення боргів ОСОБА_25, однак деталі фінансових зобов'язань йому не відомі.

-показаннями свідка ОСОБА_14, який пояснив, що був товаришем загиблого. Йому відомо, що ОСОБА_2 був знайомий з ОСОБА_8 і неодноразово позичав тому кошти. Мав місце випадок, коли ОСОБА_2 звертався до нього з проханням позичити йому кошти для ОСОБА_8 під відсотки на деякий час. Але він не мав грошей, тому позичити не міг. ОСОБА_2 часто ділився з ним як товаришем своїми планами, тому йому було відомо про те, що ОСОБА_8 мав ОСОБА_2 передати в користування земельну ділянку на якій була розміщена парковка для автомобілів. Також ОСОБА_2 зичив близько 25000 доларів США ОСОБА_8 нібито для брата на 2-3 місяці. Крім того, від ОСОБА_2 йому було відомо про те, що ОСОБА_8 пропонував йому придбати кар'єр в Закарпатській області, показував навіть якусь карту. Був свідком того, як ОСОБА_2 в його присутності звертався до знайомих з проханням позичити йому 10000 доларів США. В його присутності ОСОБА_2 мав телефонну розмову з ОСОБА_8, де під час якої останній тиснув на ОСОБА_2, вказуючи, що якщо не знайдуть гроші на кар'єр, то його продадуть іншим. Тому ОСОБА_2 був готовий продати свою машину. В п'ятницю 26.03.2010 року він бачився з ОСОБА_2 і той повідомив його, що в суботу 27.03.2010 року мав їхати з ОСОБА_8 на Закарпаття. Також зі слів ОСОБА_2, дорогою вони мали заїхати в Ценжів на якийсь об'єкт, котрий можна було б розібрати на будматеріали, а ті використати на будівництві, яке веде ОСОБА_11 у Буковелі або продати. У вечірній час 27.03.2010 року почав дзвонити до ОСОБА_2, оскільки попередньо домовлялись про зустріч. Однак телефон останнього не відповідав. Згодом йому зателефонував його брат і повідомив, що хтось за винагороду повернув телефон ОСОБА_2, який знайшов на Калуській трасі. Він під'їхав до ОСОБА_24, якому теж було відомо про те, що ОСОБА_2 збирався в поїздку з ОСОБА_8 на Закарпаття. Тому вони вдвох поїхали до ОСОБА_8 додому де зустрілись з ним, однак той сказав, що ОСОБА_2 до нього не приїхав. З метою розшукати ОСОБА_2 він також дзвонив до знайомого в ДАІ, з'ясувати чи не затримували машину ОСОБА_2 Наступного ранку з ДАІ повідомили, що виявили спалену «дев'ятку». Тому, він разом з батьком ОСОБА_15 поїхали на майданчик міліції, де впізнали ОСОБА_2 машину.

-показаннями свідка ОСОБА_26 про те, що вона знала ОСОБА_2 ще з шкільних років, а з серпня місяця 2009 року знову стали періодично зустрічатись. Вона має юридичну освіту, тому ОСОБА_2 інколи звертався до неї за консультаціями. Вперше прізвище ОСОБА_8 почула від ОСОБА_2, який показував їй нотаріально посвідчений договір про позику під заставу будинку, який був оформлений на його брата, просив пояснити, що можна зробити у випадку неповернення коштів. Згодом при зустрічах ОСОБА_2 часто показував їй розписки, консультувався чи правильно вони написані. Їй відомо від ОСОБА_2 про те, що у нього є земля в районі магазину «Арсен», яку він хотів би оформити (взяти в оренду чи викупити), планував зробити на ній автостоянку. У цьому контексті теж звучало прізвище ОСОБА_8. Під Новий Рік знову спілкувались з ОСОБА_2 і він розповідав, що позичив ОСОБА_8 для брата гроші, які мали бути повернені до весни. Пізніше розповів про намір придбати з ОСОБА_8 кар'єр в Закаратській області, вважав це дуже вигідним капіталовкладенням, оскільки зі збутом піску мав допомагати батько ОСОБА_8 Також ОСОБА_2 дуже довірливо ставився до стосунків з ОСОБА_8, оскільки такі оборудки завжди прив'язував до того, що «батько допоможе та буде сприяти». При розповідях ОСОБА_2 про кар'єр звучала сума 12 чи 17000 доларів США., однак чи передавались ці кошти їй не відомо. Зі слів ОСОБА_2 питання по земельній ділянці та кар'єрі мало вирішитись найближчим часом.

-показаннями свідка ОСОБА_27 про те, що він що товаришував з ОСОБА_2 27.03.2010 року в післяобідній час до нього на мобільний телефон подзвонив незнайомий і повідомив, що на Калуській трасі знайшов телефон, в якому записано його дані. Ця особа запропонувала повернути телефон за винагороду. Телефонний номер був йому не знайомий, але оскільки в контактах було записано його дані, то вирішив, що телефон може належати комусь із його друзів. Невідомий пояснив, що їде велосипедом в напрямку до м.Івано-Франківська. Вони домовились, що зустрінуться на АЗС «Укрнафта» на Калуській трасі за м. Івано-Франківськом. На власному автомобілі він під'їхав в обумовлене місце і дійсно зустрів велосипедиста. Чоловік розповів, що рухаючись в напрямку м. Івано-Франківська на узбіччі дороги знайшов телефон і набрав випадковий номер з телефонної книжки, щоб виявити власника. Коли він оглянув телефон, у книзі контактів він був записаний як «Ігор Гусь». ОСОБА_25 таким його шкільним прізвиськом могли називати лише друзі, припустив, що власником телефону міг бути ОСОБА_2 При цьому він дав 100 грн. велосипедисту, а сам повернувся в місто і спробував зв'язатись з ОСОБА_2 за номером, який був йому відомий. ОСОБА_25 не відповідав, то зв'язався з його братом ОСОБА_8, який підтвердив, що телефон дійсно належить ОСОБА_25. Того ж вечора повернув телефон ОСОБА_8. 29.03.2010 року зранку підвозив ОСОБА_2 та ОСОБА_8 до місця, де було спалено автомобіль ОСОБА_2. В ході проведених пошуків ОСОБА_8 знайшов документи брата ОСОБА_2.

-показаннями свідка ОСОБА_28 про те, що на свято «Вербна неділя» -28.03.2010 року близько 16 год. він їхав велосипедом на автозаправку, щоб купити дизпаливо. Але в с. Майдан Тисменицького району, піднімаючись вгору, зійшов з велосипеда і рухався обочиною. В районі залізничного мосту, під яким проходить дорога, на узбіччі, за канавою виявив мобільний телефон, який приніс додому та віддав синові. Син висушив телефон від води, купив нову батарею та змінив СІМ-картку і користувався ним. Після Великодніх свят, більше, ніж через тиждень з моменту, коли він знайшов телефон, до нього прийшли працівники міліції, які вилучили цей телефон.

-показаннями свідка ОСОБА_29 про те, що він товаришував з покійним ОСОБА_2 з 2001 року та знав про те, що він оформив в оренду земельну ділянку і йому в цьому допомагав ОСОБА_8, якого він називав своїм компаньйоном. З дозволу ОСОБА_2, який вважав себе власником ділянки, він навіть деякий час тримав на тій стоянці свій автомобіль, не оплачуючи за це. Також ОСОБА_2 розповідав йому про намір разом з ОСОБА_8 купити піщаний кар'єр в Закарпатській області. З приводу позики грошей ОСОБА_2 до нього звертався один раз, але він не мав коштів, тому йому відмовив.

-показаннями свідка ОСОБА_22 про те, що підсудний є його рідним братом. Про обставини смерті ОСОБА_2 йому нічого не відомо. Знав, що брат підтримував стосунки з ОСОБА_2, оскільки після 20.03.2010 року мав місце випадок, що брат їдучи разом в машині по телефону розмовляв з ОСОБА_2 З проханнями позичити для нього кошти до брата не звертався і про те, що брат зичив у ОСОБА_2 кошти для нього довідався тільки 29.03.2010 року, після того, як батько потерпілого, повідомив його про трагедію. Тоді ОСОБА_14, який був з батьком ОСОБА_2, розповів йому про це. Про те, що брат ОСОБА_8 залучав кошти ОСОБА_2 до бізнесу по організації автостоянки не знав, довідався про це від батька ОСОБА_2після його смерті, коли при зустрічі той показував йому блокнот. Відомо було, що брат хотів відчужити частину цієї ділянки.

-показаннями свідка ОСОБА_30 про те, що він працював водієм служби «Мерседес таксі 1551» на власному автомобілі з позивним «Еліта-63». 27.03.2010 року о 12 год. 22 хв. прийняв замовлення від диспетчера і поїхав на виклик в с.Вовчинці до колиби «Смерекова хата». В тому місці сів чоловік в автомобіль, якого відвіз на вулицю Вовчинецька, 129 в м.Івано-Франківську.

-показаннями свідка ОСОБА_31 про те, що він, як працівник Івано-Франківського міського відділу внутрішніх справ-заступник начальника ВКР МВ УМВС, де була зареєстрована заява потерпілого ОСОБА_2 про зникнення його сина ОСОБА_15 брав участь у роботі групи, яка проводила перевірку обставин зникнення останнього. Так, 28.03.2010 року у вечірній час в обласне управління УМВС в Івано-Франківській області був доставлений ОСОБА_8, який давав пояснення щодо обставин справи. Серед іншого вказав, що викинув документи потерпілого біля місця спалення автомобіля. Про цю інформацію він повідомив батька ОСОБА_2, який наступного дня їх відшукав.

-показаннями свідка ОСОБА_16 про те,що він перебуваючи на посаді -начальника управління карного розшуку УМВС України в Івано-Франківській області разом з працівниками свого підрозділу проводили перевірку обставин зникнення ОСОБА_2 На момент звернення до правоохоронних органів було відомо лише інформацію про те, що в с.Колодіївка Тисменицького району було виявлено обгорілий автомобіль потерпілого. Згодом, за номерами телефонів потерпілого було встановлено коло осіб, з якими потерпілий спілкувався останнім. Таким був ОСОБА_8 При проведенні бесіди з ОСОБА_8, останній дав суперечливі пояснення, тому він був доставлений в управління для детального з'ясування обставин. В ході кількагодинної розмови підсудний визнав, що був присутнім при скоєнні вбивства, і розповів про місцезнаходження трупа потерпілого, намалював йому схему розміщення бункера. ОСОБА_25 вночі виїзд на місце події був неможливий, то перевірку вказаних обставин відклали до ранку, а матеріали передали слідчому. Зранку, разом з своїм заступником ОСОБА_18, для перевірки здобутої інформації поїхали на вказане ОСОБА_8 місце, де ОСОБА_18 увійшов до бункеру і виявив тіло потерпілого. Після того було викликано слідчо-оперативну групу. Усі версії, які висував підсудній ґрунтовно перевірялись. Причетність будь-яких інших осіб до скоєного злочину не встановлено. Посилання підсудного на застосування щодо нього недозволених методів слідства вважає надуманими.

-показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що в березні місяці 2010 року, він працюючи на посаді заступника начальника УКР УМВС України в Івано-Франківській області займався розшуком зниклого ОСОБА_2 та спаленого автомобіля «ВАЗ-21099» в районі Вовчинецьких гір Івано-Франківської міської ради згідно отриманих повідомлень та був присутнім на виїзді. Після проведених оперативних дій ним разом з начальником УКР УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_16 було запрошено в примішення УМВС по вулиці Сахарова, 15 ОСОБА_8 для зясування обставин зустрічі з ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_8 давав неоднозначні показання, оскільки їх змінював. Протокол явки з повинною оформляв співробітник УМВС ОСОБА_19 Крім того, він разом з ОСОБА_16 були в бункері, керуючись поясненнями ОСОБА_8 через телефон ОСОБА_32, де й було виявлено труп ОСОБА_2 Будь-яких заходів фізичного та психологічного тиску до ОСОБА_8 не застосовувалося.

-показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що він за вказівкою керівництва УМВС відбирав пояснення у ОСОБА_8 в примішенні УМВС України в Івано-Франківській області. Крім того, ОСОБА_8 написав явку з повинною і при цьому йому було розяснено зміст с.63 Конституції України, що стверджується його підписом. Будь-яких заходів фізичного та психологічного тиску до ОСОБА_8 не застосовувалося.

-показаннями свідка ОСОБА_33 про те, що він працюючи судмедекспертом Івано-Франківського ОБСМЕ 29.03.2010 року проводив огляд затриманого ОСОБА_8 і при огляді останнього будь-яких тілесних ушкоджень в нього не було виявлено і про що викладено у висновку.

-показаннями свідка ОСОБА_34 про те, що він оглядаючи ОСОБА_8 на тілі останнього не виявив будь-яких тілесних ушкоджень і про що зроблено запис в його медичній картці.

-показаннями свідка ОСОБА_35-спеціаліста Івано-Франківської філії ДП «Український державний центр радіочастот» про те, що на виконання окремого доручення Богородчанського районного суду від 27.04.2012 року було проведено моніторинг можливого місцезнаходження мобільного телефону підсудного ОСОБА_8 на час скоєння злочину. Встановлено, що телефонні дзвінки з мобільного телефону «Самсунг Дуос», який належить підсудному ОСОБА_8 в проміжок часу з 09 год. 53 хв. 49 с. по 09 год. 55 хв. 13 с. здійснювались на ділянці дороги на виїзді з лісу (від закинутої військової частини) до в'їзду в с.Грабівка (кінець бетонної дороги) зі сторони с.Ценжів Тисменицького району Івано-Франківської області. При цьому встановлено, що зони(площі) покриття операторів мобільного звязку «МТС» та «Киівстар» дуже відмінні між собою.

-показаннями свідка ОСОБА_36 про те, що він разом з покійним ОСОБА_2 однокласники та підтримували між собою дружні відносини. Після закінчення вузів займалися бізнесом, а зокрема ОСОБА_2 працював в офісі «Перша українська агенція з повернення кредитів», а він займався реалізацією медичного обладнання. На початку березня місяця 2010 року до нього приїздив ОСОБА_2 з приводу позики коштів на карєр. На даний час всі кошти позичені ОСОБА_2 повернуті його батьком. Претензій щодо коштів немає жодних.

-показаннями свідка ОСОБА_21 про те, що ним надавалася усна правова допомога ОСОБА_8 з приводу повернення йому банківських кредитів, оскільки його обдурили, продали заставлене банківське майно. При цьому передав заяву ОСОБА_8 про злочин у ВДСБЕЗ УМВС України в Івано-Франківській області для розгляду та перевірки. При спілкуванні з ним ОСОБА_8 неодноразово йому говорив: «Що він не винен».

-показаннями свідка ОСОБА_32 про те, що особисто через його телефон, ОСОБА_8 координував зусилля працівників міліції, які виїхали на місце події для пошуку трупа. Вказав, що огляд місця події та допит ОСОБА_8 проводився різними слідчими, які не володіли на той час здобутою кожним з них інформацією щодо обставин справи.

-оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_37 про те, що він був знайомим з ОСОБА_2 В березні місяці 2010 року ОСОБА_2 звертався до нього з проханням позичити йому гроші, які з його слів, були необхідні для придбання кар'єру. Він відмовив йому, оскільки грошей не мав. ОСОБА_38 перепитував чи немає у нього знайомих, які б позичили гроші, оскільки необхідно було дати завдаток і їхати його оглядати. В п'ятницю 26.03.2010 року мав телефонну розмову із ОСОБА_38, який повідомив, що в суботу зранку з ОСОБА_8 виїздить на Закарпаття. Зі слів ОСОБА_38 пропозицію купити кар'єр отримав від підсудного( т.2 ас.78).

-оголошеними в судовому засіднні показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що він знайомий з ОСОБА_8 і підтримував з ним товариські стосунки. Працюючи в банку «Аваль»та «Ерсте банку» неодноразово сприяв в отриманні ним кредитів, декілька разів особисто позичав йому гроші. Крім того, виступав посередником при його стосунках з іншими його кредиторами, зокрема ОСОБА_10 та Андрусяком, а також при укладенні договорів при відчуженні ОСОБА_8 окремих об'єктів нерухомості. В 2009 році ОСОБА_8 позичив у нього 30 000 грн. на облаштування паркінгу. Потерпілого ОСОБА_2 знав тільки, як клієнта банку, який один раз звертався за консультацією з приводу можливого оформлення кредиту. Однак кредитів не отримував та будь-яких інших службових чи особистих стосунків з ним не мав. В неділю 28.03.2010 року йому зателефонували працівники міліції, які наполягли на зустрічі. Тоді ж він зустрівся з ними на вулиці. Працівник міліції ОСОБА_39 намагався розпитати його про власника телефону, який закінчувався на цифри 1355. Тоді він подумав, що мова йде про заступника директора «ОСОБА_40 ОСОБА_34», оскільки сам колись користувався цим номером. Лише згодом зрозумів, що тоді мова йшла про ОСОБА_8 в якого телефонний номер закінчується аналогічно, тільки належить іншому оператору. Жодного відношення до обставин справи не має(т.9 ас.84).

-оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_13, який був допитаний 28.04.2010 року, де останній заперечив будь-яку причетність до скоєного злочину. Крім того, вказав, що в ході розслідування справи батько підсудного схиляв його до дачі завідомо неправдивих показань, просив дати пояснення слідчим органам про те, що в момент розмови ОСОБА_8 з ним, останньому загрожувала небезпека, він тікав і у нього стріляли. Вказані пропозиції він відхилив(т.2 ас.106-108, 109-110,т.5 ас.60-61).

--оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_41 про те, що він протягом пяти років підтримував дружні відносини з ОСОБА_2 На початку березня місяця 2010 року до нього приїздив ОСОБА_2 з приводу позики коштів в сумі 3 000 доларів США, однак останні в нього були відсутні.(т. 2 ас. 80).

--оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_42 про те, що 27.03.2010 року він працюючи таксистом служби «1551» і в нього був виклик на вулицю Вовчинецька в м.Івано-Франківську, де він забрав пасажирів: чоловіка та жінку, яких відвіз в кафе «Буржуй» по вулиці Промислова. При цьому передав кошти своєму знайомому таксисту по позивному номеру(т.2 ас.213).

Крім пояснень свідків, які отримані та перевірені судом в ході судового розгляду, вина підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться також письмовими матеріалами кримінальної справи, а саме:

-протоколом огляду місця події від 29.03.2010 року в період часу з 15 год. до 18 год. у ході огляду підземної частини бункеру на території недіючої військової частини А-2021, де виявлено труп ОСОБА_2 та вилучено гільзу калібру 7,65 мм(т.1 а.с.28-53);

-протоколом додаткового огляду місця події від 01.04.2010 року, де у результаті повторного огляду у тому ж бункері виявлено та вилучено кулю калібру 7,65 мм. (т.1 а.с.54-58);

У протоколі додаткового огляду місця події від 05.07.2010 року детально описана місцевість навколо бункера та схема розташування приміщень бункера. Встановлено неможливість пересуватись на другому рівні бункеру без наявності штучного освітлення, через цілковиту темряву та велику кількість вибоїн, будматеріалів, арматури та інших предметів на підлозі, що залита водою на висоту до 10 см(т.1 а.с.59-67);

Відповідно до даних протоколу огляду місця події, 01.04.2010 року в лісовому масиві біля с.Колодіївка Тисменицького району виявлено згорілий автомобіль марки «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1, який належав потерпілому ОСОБА_2 (т.1 а.с.121-131);

Згідно даних протоколу виїмки від 06.04.2010 року у ОСОБА_2 вилучено документи його сина ОСОБА_15, які знайдені ОСОБА_24 неподалік від місця події, де був виявлений спалений автомобіль НОМЕР_4 (т.3 а.с.19);

У відповідності до даних протоколу відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_24 від 19.06.2010 року останній в ході слідчої дії вказав на місце, де ним було виявлено 29.03.2010 року документи ОСОБА_2 Вказане ОСОБА_24 місце знаходиться на відстані близько 200 метрів від місця, де було виявлено спалений автомобіль потерпілого (т.2 а.с.49-53);

Відповідно даних протоколу відтворення обстановки та обставин події від 05.07.2010 року ОСОБА_28 в ході слідчої дії вказав на місце, де ним 28.03.2010 року було виявлено мобільний телефон марки «Нокіа 1209». Вказане ОСОБА_28 місце знаходиться на виїзді з с.Майдан Тисменицького району на правому узбіччі дороги на відстані близько 30 метрів до залізничного мосту (т.2 а.с.198-201);

Згідно даних протоколу виїмки від 19.04.2010 року у ОСОБА_28 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокіа 1209», який був знайдений ним на узбіччі дороги в районі с.Майдан Тисменицького району(т.3 а.с.23);

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи №125-Е від 06.05.2010 року на трупі ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження : наскрізне вогнепальне кульове поранення шиї та голови зліва з переломами кісток основи та склепіння черепа, забоєм та ділянками розміченням головного мозку, мозочка, в речовину та шлуночки головного мозку, в м'які тканини голови, шиї, ускладнене набряком та набуханням головного мозку, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею; поверхнева забійна рана в ділянці верхньої повіки лівого ока, переривчасте садно в ділянці нижньої повіки лівого ока та виличної ділянки зліва, крововилив на перехідній каймі та слизовій оболонці нижньої губи зліва, поверхнева забійна рана на слизовій оболонці та садно на шкірі в ділянці нижньої губи зліва, садно в ділянці передньої поверхні правого колінного суглоба. Наскрізне вогнепальне кульове поранення шиї та голови, утворилось внаслідок пострілу кулею з вогнепальної зброї, незадовго до настання смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент спричинення і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Поверхнева забійна рана в ділянці верхньої повіки лівого ока, переривчасте садно в ділянці нижньої повіки лівого ока та виличної ділянки зліва, крововилив на перехідній каймі та слизовій оболонці нижньої губи зліва, поверхнева забійна рана на слизовій оболонці та садно на шкірі в ділянці нижньої губи зліва, садно в ділянці передньої поверхні правого колінного суглоба, утворились від дії тупих твердих предметів незадовго, або в період настання смерті і могли утворитися після заподіяння наскрізного вогнепального кульового поранення внаслідок падіння і удару до тупих твердих предметів вказаними вище ділянками, мають ознаки легких тілесних ушкоджень і з причиною смерті не зв'язані. Смерть ОСОБА_2 настала від наскрізного вогнепального кульового поранення шиї та голови. Поранення шиї та голови зліва є наскрізним вогнепальним кульовим, про що свідчить наявність, характер, розміри, форма вхідної та вихідної вогнепальних ран, характер пошкоджень кісток черепа, та наявність кулі, виявленої на місці випадку. Вхідна вогнепальна рана розташована на задній поверхні шиї зліва, про що свідчить форма, розміри, наявність дефекту тканини та обідка осаднення. Вихідна вогнепальна рана розташована в лобній ділянці зліва, про що свідчить кутаста форма відсутність дефекту тканин, обідка осадження та наявність на лобній кістці зліва ранового каналу у формі усіченого конусу, основою направленого до зовні. Напрямок раневого каналу свідчить про те, що постріл був здійснений в напрямку відносно потерпілого ззаду наперед, знизу вверх і дещо зліва направо. Характер і розташування наскрізного вогнепального кульового поранення шиї та голови, напрямок раневого каналу, виявлення тілесних ушкоджень на обличчі зліва, що могли утворитись при падінні, дозволяє думати, що в момент заподіяння вогнепального поранення потерпілий міг перебувати у вертикальному або близькому до нього положенні. На трупі ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які б вказували на можливу боротьбу чи самооборону не виявлено. Характер вогнепального поранення та ознаки швидкого настання смерті можуть вказувати на те, що малоймовірно, щоб ОСОБА_2 після спричинення йому тілесних ушкоджень міг виконувати самостійні рухи: кричати, пересуватись, тощо. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі не виявлено речовин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 незадовго до настання смерті вживав спиртні напої чи наркотичні речовини. ( т.3 а.с.29-39);

Згідно висновку балістичної експертизи №245-Б від 14.04.2010 року встановлено, що гільза, вилучена 29.03.2010 року при огляді місця події та куля, вилучена 01.04.2010 року під час додаткового огляду місця події, в цьому ж приміщенні, до розділення становили одне ціле-7,65 мм патрон «Браунінг М.1897», промислового виробництва (підприємство «ОСОБА_36 і Білло», Чеська республіка), який вистріляний з ствола 7,65-мм самозарядного пістолету імовірно виготовленого за зразком пістолету системи Браунінга 1906 року іспанського виробництва типу «Мартін» під 7,65-мм патрон «Браунінг М.1897»(т.3 а.с.49-52);

У відповідності до висновку медико-криміналістичної експертизи №110/6633-МК від 17.06.2010 року, на підставі дослідження одягу потерпілого та даних у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що на задній поверхні капюшона зліва виявлене вхідне вогнепальне пошкодження, яке заподіяне оболонковою кулею внаслідок пострілу з вогнепальної зброї. На шкірі задньої поверхні шиї зліва виявлена вхідна вогнепальна рана, на фрагменті лобної кістки зліва виявлений вихідний вогнепальний отвір, що заподіяні кулею внаслідок пострілу з вогнепальної зброї. В момент пострілу потерпілий був обернений до стрілка задньою поверхнею тіла і міг перебувати як у вертикальному так і в горизонтальному положенні і відповідно обвинувачений був повернутий до потерпілого передньою поверхнею тіла. Постріл у потерпілого проведений з близької відстані, тобто в межах дії супроводжуючих факторів пострілу. Характер будови кулі та виявлення накладень міді навколо вхідного вогнепального пошкодження дає підстави вважати, що вогнепальне ушкодження потерпілому могло бути заподіяне кулею, яка була вилучена під час додаткового огляду місця події(т.3 а.с.58-63);

Відповідно до даних висновку пожежно-технічної експертизи №5-П від 29.04.2010 року, причиною загоряння автомобіля НОМЕР_4 послужило обливання його легкозаймистою речовиною та подальшим внесенням в нього стороннього джерела запалювання(т.4 а.с. 50);

Згідно висновку товарознавчої експертизи №09/16-68 від 29.05.2010 року залишкова вартість мобільного телефону моделі «Самсунг-Е1080і» станом на травень місяць 2010 року складає 268 грн. 54 коп.( т.4 а.с.80-82);

У відповідності до висновку товарознавчої експертизи №09/16-67 від 29.05.2010 року мобільний телефон моделі «Нокіа 1209» обладнаний ліхтариком. Залишкова вартість мобільного телефону моделі станом на травень місяць 2010 року складає 215 грн. (т.4 а.с.72-74);

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи ринкова вартість автомобіля «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок пожежі, могла становити 33 243 грн. 35 коп.(т.4 а.с. 59-66);

Згідно з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №116 від 12.04.2010 року ОСОБА_8 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій. Перебував і перебуває в стані, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними( т.4 а.с. 94-96);

У відповідності до даних протоколу виїмки від 01.04.2010 року, з камер спостереження АЗС «Лукойл», що по вул. Вовчинецькій у м. Івано-Франківську вилучено відеозаписи на яких зафіксовано, що 27.03.2010 року в 11 год. 50 хв. на територію АЗС заїхав автомобіль НОМЕР_4, що належав потерпілому ОСОБА_2, за кермом котрого знаходився ОСОБА_8, який заповнив бензином каністри та бак автомобіля(т.5 а.с.20-25);

Відповідно до даних протоколу виїмки від 15.04.2010 року, з камери спостереження за дорожнім рухом, що встановлена на вул. Галицькій при виїзді з м. Івано-Франківська, вилучено відеозапис, на якому зафіксовано 27.03.2010 року в 08 год. 31 хв. рух автомобіля НОМЕР_5 в напрямку м.Калуша, який належить підсудному ОСОБА_8Б.(т.5 а.с.39-40);

Згідно даних фіскального чеку АЗС «Лукойл» від 27.03.2010 року в 11 год. 49 хв. через касовий апарат АЗС проведено операцію по придбанню бензину марки А-95 в кількості 23,95 л на суму 200 грн. (т.5 а.с.106);

У відповідності до інформації про телефонні з'єднання абонента ОСОБА_2 в період з 07 год. 10 хв. 02 сек. по 08 год.07 хв. 56 сек. на згаданий телефонний номер ОСОБА_2 поступило 7 вхідних дзвінків від абонента ОСОБА_8 О 8 год.20 хв. ОСОБА_2 здійснив вихідний дзвінок на телефонний номер ОСОБА_8 Усі з'єднання відбулись з ретрансляторів, в межах м.Івано-Франківська. До 10 год. 25 хв. 47 сек. ні вхідних, ні вихідних дзвінків по номеру, що належав ОСОБА_2 не здійснювалось(т.7 а.с.120-148);

Зокрема, спеціалістами Івано-Франківської філії ДП «Український державний центр радіочастот» на виконання окремого доручення Богородчанського районного суду від 27.04.2012 року проведено моніторинг можливого місцезнаходження мобільного телефону підсудного ОСОБА_8 на час скоєння злочину. Встановлено, що телефонні дзвінки з мобільного телефону «Самсунг Дуос», який належить підсудному ОСОБА_8 в проміжок часу з 09 год. 53 хв. 49 с. по 09 год. 55 хв. 13 с. здійснювались на ділянці дороги на виїзді з лісу (від закинутої військової частини) до в'їзду в с.Грабівка (кінець бетонної дороги) зі сторони с.Ценжів Тисменицького району(т.7 а.с.143-156);

Прокурор, який брав участь в розгляді даної кримінальної справи 15.04.2015 року звернувся в суд із постановою про зміну обвинувачення(в порядку ст. 277 КПК України) і перекваліфікацію дій підсудного ОСОБА_8 з ст.115 ч.2 п.6 КК України на ст.115 ч.1 КК України, мотивуючи тим, що в ході судового слідства встановлено, що умисне вбивство потерпілого ОСОБА_2 підсудний ОСОБА_8 вчинив на грунті неприязних відносин, а не з корисливих мотивів.

Потерпілий ОСОБА_2 не погодився з вказаною постановою прокурора, який брав участь в розгляді кримінальної справи і підтримав обвинувачення за ст.115 ч.2 п.6 КК України, вважаючи, що підсудний ОСОБА_8 вчинив умисне убивство з корисливих мотивів.

Оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі, суд прийшов до висновку про доведеність винності підсудного ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, однак його дії слід правильно кваліфікувати за ст. ст. 115 ч.1, 263 ч.1, 289 ч.1, 194 ч.2, 357 ч.3 КК України КК України, оскільки він вчинив умисне вбивство, тобто умисно протиправно заподіяв смерть потерпілому ОСОБА_2, вчинив незаконне поводження зі зброєю, зокрема незаконно придбав, зберігав та носив вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу, незаконно заволодів транспортним засобом, який належав потерпілому та умисно знищив чуже майно (легковий автомобіль) шляхом підпалу, а також незаконно заволодів паспортом та іншими важливими особистими документами потерпілого.

Показання підсудного ОСОБА_8 про його не причетність до вчинення даних злочинів, не відповідають фактичним обставинам справи і, на думку суду, дані ним з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Вони повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_36Ю, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_37, ОСОБА_43 ОСОБА_14 та інших, які послідовні і логічні, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

При цьому вони детально конкретизують обставини і факти, на які вони посилаються в своїх показаннях, що свідчить про їх достовірність та правдивість.

В судовому засіданні не встановлено інших осіб, крім ОСОБА_8, які перебували в той час в неприязних відносинах з потерпілим ОСОБА_2 і могли спричинити йому смерть.

Разом з тим суд не може погодитись з кваліфікацією дій підсудного ОСОБА_8 за ст.115 ч.2 п.6 КК України, обвинувачення по якій підтримує потерпілий ОСОБА_2

Навіть сам потерпілий ОСОБА_2, як на попередньому слідстві, так і в судовому засіданні не зміг суду ствердити наявність точної суми боргових зобовязань, які нібито мали місце між його сином та підсудним, а тому його дії підсудного ОСОБА_8 слід перекваліфікувати з ст.115 ч.2 п.6 КК України на ст.115 ч.1 КК України.

Аналогічно не отримано відповідь на окреме доручення Богородчанського районного суду (в порядку ст.ст. 66, 144 КПК України) від 29.06.2010 року з приводу встановвлення фінансових взаємовідносин між підсудним ОСОБА_8 та ОСОБА_2(т.5 ас.168).

Не знайшла свого підтвердження дана кваліфікуюча ознака і в поясненнях свідків допитаних в судовому засідання по справі. По суті відсутні письмові і будь-які докази, які б підтверджували наявність умислу у підсудного ОСОБА_8 з приводу заподіяння потерпілому ОСОБА_2 смерті з корисливих мотивів.

Також органом досудового слідства та суду не вдалося здобути доказів наявності будь-яких боргових зобовязань, які були між підсудним ОСОБА_8 та ОСОБА_2

У звязку з цим суд погоджується з доводами прокурора про перекваліфікацію дій підсудного ОСОБА_8 з ст.115 ч.2 п.6 КК України на ст.115 ч.1 КК України, оскільки достовірно встановлено, що підсудний ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство, а не умисне вбивство з корисливих мотивів.

Суд вважає, що всі дії підсудного ОСОБА_8 були спрямовані на вчинення умисного вбивства.

Згідно з роз»ясненням, яке міститься у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи», суд прийшов до висновку, що підсудній ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_2, оскільки він діючи умисно, з метою позбавлення життя потерпілого, із пістолету здійснив один прицільний постріл із невеликої відстані в життєво важливу ділянку тіла-голову ОСОБА_2, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді наскрізного вогнепального кульового поранення шиї та голови зліва з переломом кісток основи та склепіння черепа, забоєм та ділянками розмізженням головного мозку, крововиливами під оболонки головного мозку, мозочка, в речовину та шлуночки головного мозку, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею, від якого ОСОБА_2 помер на місці події, внаслідок яких настала смерть потерпілого.

Також дії підсудного ОСОБА_8, який незаконно заволодів транспортним засобом, що належав потерпілому ОСОБА_2 суд перекваліфіковує з ст. 289 ч.3 КК України на ст.289 ч.1 КК України, оскільки підсудний транспортним засобом заволодів уже після вбивства потерпілого ОСОБА_2 і при цьому він не застосовував насильство, небезпечне для життя чи здоров»я щодо потерпілого.

Суд не бере до уваги пояснення підсудного ОСОБА_8 щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому злочинів, а також останні не заслуговують на увагу, оскільки вони на переконання суду безпідставні і дані ним з метою уникнути кримінальної відповідальності. Крім того, вони повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та свідків, які узгоджуються з фактичними обставинами справи, в тому числі й об»єктивними доказами- висновками експертиз, а також є послідовними та логічними і не викликають сумніву в їх достовірності.

Крім того, суд вважає пояснення підсудного ОСОБА_8 в цій частині непослідовними і недостовірними та такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

Тому у суду не виникає сумніву про те, що за обставин, викладених у вироку вчинив умисне вбивство ОСОБА_8 застосовуючи при цьому оцінку зібраних доказів критерій «поза розумним сумнівом», який прийнятий в практиці Європейського Суду з прав людини та є рішення, в яких питання використання доказів отриманих «незаконно» аналізувалися з погляду права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Луценко проти України» від 18.12.2008 року).

При цьому дана позиція суду базується на сукупності ознак та не спростованих доводів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою в матеріалах кримінальної справи.

Зокрема, у своїх первинних поясненнях, які були надані 29.03.2010 року правоохоронним органам, та допиті в якості підозрюваного підсудний ОСОБА_8 детально розповів про обставини вчинення вбивства ОСОБА_2, заперечуючи тільки свою вину у його виконанні, та висуваючи версію про причетність до скоєння вбивства іншої особи. Зокрема, він чітко і детально описав маршрут руху на своєму автомобілі разом з потерпілим до закинутого військового містечка, пояснив, як з потерпілим заходили в приміщення бункеру, описав приміщення, вказав, що користувався під час перебування в бункері ліхтариком, детально описав позу трупа. Крім того, вказав, що забрав з місця події два мобільних телефони ОСОБА_2, які викинув дорогою додому. Крім того, розповів про обставини знищення ним шляхом підпалу автомобіля потерпілого між с. Вовчинець та с.Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та разом з ним свого одягу, який був на ньому у момент вбивства потерпілого. На той час оцінював свою поведінку як винувату у приховуванні вбивства та знищенні майна потерпілого.

При цьому суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_8, котрі він дав у своїх первинних показаннях на досудовому слідстві, в тому числі у поясненнях, які були отримані ще до порушення кримінальної справи, у власноручно викладеній ним явці з повинною, та протоколі допиту як підозрюваного за участю захисника ОСОБА_20, не могли бути вигаданими, оскільки повністю підтверджені подальшими слідчими діями, які проводились по кримінальній справі. Зокрема лише при огляді місця події, який проводився 29.03.2010 року у другій половині дня, було оглянуто та зафіксовано розташування трупа, його позу, обстановку всередині бункера, де був виявлений останній.

Тому на переконання суду ці пояснення не могли бути продиктовані ОСОБА_8 працівниками міліції під час його опитування внаслідок застосування до нього фізичного та психологічного насильства, як про це вказував у судовому засіданні підсудний. Адже встановлено, що на момент перевірки заяви потерпілого ОСОБА_2 про зникнення його сина, правоохоронцям не було відомо про факт смерті його сина ОСОБА_15, про місцезнаходження його трупа, та про деталі подій, які мали місце 27.03.2010 року.

Тільки після свідчень підсудного ОСОБА_8 зранку 29.03.2010 року до військової частини за вказаним ним маршрутом виїхали працівники міліції ОСОБА_16 та ОСОБА_18 з метою перевірки його тверджень про те, що тіло ОСОБА_2 знаходиться у закинутому військовому бункері. Саме підсудний у телефонному режимі скеровував зусилля вказаних працівників міліції, які не могли самостійно зорієнтуватись на місцевості та відшукати труп ОСОБА_2 Вказані обставини підтвердженні в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_32

Також у своїх первинних показаннях ОСОБА_8 розповів про ті факти, які могли бути відомі лише йому, як безпосередньому учаснику подій, а зокрема про те, що він викинув мобільні телефони марки «Нокіа» та «Самсунг», що належали потерпілому, проїжджаючи с. Майдан Тисменицького району Івано-Франківської області поблизу залізничного мосту. Один з вказаних телефонів був виявлений і вилучений працівниками міліції лише 19.04.2010 року у свідка ОСОБА_28, який тільки тоді підтвердив факт його знайдення в с. Майдан Тисменицького району Івано-Франківської області у вказаному підсудним місці.

Не могло бути відомо правоохоронним органам станом на 29.03.2010 року і про існування доказів на підтвердження того, що підсудний ОСОБА_8 перед підпалом автомобіля заправляв бензином машину потерпілого та каністри на АЗС «Лукойл». Лише в ході перевірки висловленої підсудним версії подій, працівники міліції тільки 01.04.2010 року вилучили відеозапис з камер спостережень на АЗС «Лукойл», якими було підтверджено ці пояснення. Інформація з камери спостереження за дорожнім рухом по вул. Галицькій (на виїзді з м. Івано-Франківська) була отримана 15.04.2010 року, що спростовує версію підсудного, що про працівники міліції володіли нею в момент його затримання 29.03.2010 року.

Тільки з пояснень підсудного, котрий вночі 29.03.2010 року розповів працівникам міліції, де викинув документи потерпілого, їх було зранку 29.03.2010 року відшукано братом та батьком потерпілого. Працівник міліції-свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні підтвердив той факт, що розповів про цю інформацію батькові потерпілого ОСОБА_2-ОСОБА_2 в ніч затримання підсудного.

Твердження підсудного ОСОБА_8, що до нього на досудовому слідстві застосовувались недозволені методи слідства не підтверджені об'єктивно доказами, медичними чи іншими, які б дозволяли зробити висновок, що підсудний зазнав жорстокого поводження з ним з боку правоохоронних органів. Ці заяви підсудного, які були висловлені ним у судовому засіданні, ретельно перевірялись як в ході прокурорської перевірки, що була проведена за дорученням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області суду, так і судом безпосередньо, в т.ч. шляхом дослідження медичних висновків.

Так, в матеріалах кримінальної справи міститься висновок №361 судово-медичного експерта ОСОБА_33 від 29.03.2010 року, згідно якого у ОСОБА_8 на момент його огляду 29.03.2010 року будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено( т.4 а.с.88-89). Відповідно до матеріалів експертизи, зі слів підсудного, які були записані експертом, під час затримання, після, до моменту проведення судово-медичної експертизи працівники міліції тілесних ушкоджень йому не наносили. Він висловлював експерту тільки скарги на біль у шлунку.

Так з метою перевірки заяв підсудного, які він робив у судовому засіданні, щодо застосування до нього фізичного насильства, що полягало у заподіянні йому опіків статевих органів, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 13.05.2011 року зобов'язав прокурора Івано-Франківської області забезпечити проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України в ході якої обов'язково організувати проведення судово-медичної експертизи підсудного, вивчити медичну документацію СІЗО-12. За результатами проведеної прокурорської перевірки було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності в діях працівників міліції на яких вказував підсудний, ознак складу злочину(т.6 ас.111-117).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №567/361/10 від 10.06.2011 року, яка проводилась у ході перевірки його заяви, жодних тілесних ушкоджень на його тілі не виявлено. Заяви підсудного, що він не був оглянутий експертом спростовані в судовому засіданні шляхом допиту свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_44

У звязку з цим у судовому засіданні було оглянуто відмовний матеріал по скаргах ОСОБА_8 прокурору Івано-Франківської області №35 пр-18 (ас.1-44) та наглядні провадження в двох томах №09-2396/11- 09(ас.1-106) та №04/2/2-54-13 (ас.1-146) по скаргах ОСОБА_8

Доводи підсудного про застосування щодо нього фізичного насильства, суд розцінює, як неправдиві також виходячи з наступного.

З 29.03.2010 року до розгляду справи було допущено захисника ОСОБА_4, згідно клопотання підсудного. Таким чином, він маючи можливість спілкуватися з адвокатом, якого вимагав, ще до того, як був доставлений в суд, котрий перевіряв правомірність його затримання і вирішував питання про обрання щодо нього міри запобіжного заходу. В судовому засіданні, ні підсудний, ні захисник не заявляли суду скарг з приводу фізичного насильства зі сторони працівників міліції. Не подавались такі скарги ними і пізніше.

Аналогічно не знайшло своє підтвердження заява ОСОБА_8, яку він зробив при допиті як обвинуваченого 27.05.2010 року щодо психологічного тиску на нього зі сторони співкамерників, які на його думку могли бути негласними співробітниками правоохоронних органів, зважаючи на те, що його було допитано за участю його захисника. У вказаному протоколі підсудний власноручно зазначив, що будь-яких претензій, крім того, що його співкамерники намагались отримати у нього інформацію про обставин скоєння вбивства, до працівників міліції немає.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що посилання підсудного на вчинення стосовно нього насильства працівниками міліції є безпідставними і розцінюються , як спосіб суд захисту, який останній обрав від висунутих обвинувачень та для спростування первинних свідчень, які він дав стосовно своєї участі у скоєному злочині.

Крім того, на переконання суду не було порушено право підсудного ОСОБА_8 з приводу його права на захист зважаючи на те, що будучи опитаним ще до порушення кримінальної справи, підсудному ОСОБА_8 було розяснено зміст положень ст. 63 Конституції України, а зокрема про його право відмовитись давати пояснення щодо себе, де в свою чергу останній власноручно поставив підпис про ознайомлення з цим правом.

Так в ході, як досудового слідства, так і судового розгляду підсудному було забезпечено можливість спростовувати достовірність доказів і подавати заперечення проти їх використання. Тому, суд вважає, що така позиція підсудного є лише одним із багатьох обраних ним в судовому засіданні способом захисту. На думку суду права на захист ОСОБА_8 не були порушені чи обмежені в тій ступені, щоб вважати дані докази недостовірними.

Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 04.06.2013 року скасовуючи вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05.12.2012 року та направляючи справу на новий судовий розгляд суду першої інстанції іншим складом суду, вказав, що суд першої інстанції при винесенні вироку не зазначив ані місця, ані часу вказаного злочину, не встановив обставин придбання підсудним ОСОБА_8 зброї, у зв»язку з чим формулювання обвинувачення є не конкретним, а також вказав на необхідність проведення певних слідчих дій або окремих судових доручень з приводу конкретизації дій підсудного, а зокрема: встановити час, місце вчинення злочину щодо придбання зброї та боєприпасів тощо (т.10 ас.224-243).

Той факт, що досудовим слідством не було встановлено місцезнаходження знаряддя злочину -вогнепальної зброї, з якої був убитий ОСОБА_2 не дає підстав для того, щоб ставити під сумнів факт її використання під час скоєння вбивства. Органами досудового слідства вживались заходи по її виявленню, що підтверджено матеріалами справи. Зокрема неодноразово проводились огляди місця події, прилеглих території, організовувались певні оперативно-розшукові заходи. Крім того, органом досудового слідстав винесено постанову про виділення матеріалів від 21.07.2010 року стосовно особи, яка незаконна збула ОСОБА_8 вогнепальну зброю та боєприпаси(т.5 ас. 87-88,171).

В даний час виконати вимоги ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.06.2013 року з цього приводу- неможливо.

Крім того, суд вважає, що пояснення підсудного, які він дав у судовому засіданні про те, що не причетний до вбивства потерпілого, заперечення очевидного факту- перебування з потерпілим у бункері під час його вбивства, повною мірою спростовані в ході судового слідства, незважаючи на те, що останній протягом часу розслідування кримінальної справи неодноразово змінював свої показання, в процесі отримання нових доказів вигадував нові версії, намагаючись ввести слідство в оману. Таку позицію підсудного суд розцінює як намагання ухилитись від відповідальності за скоєне.

А тому, обставини при яких були здобуті докази та які суд ставить в основу обвинувачення, не викликають сумнівів стосовно їх достовірності та точності.

Дані докази є належними, допустимими та повністю узгоджуються з матеріалами кримінальної справи.

Таким чином, оцінюючи в сукупності здобуті докази, суд прийшов до висновку про доведеність винності підсудного у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.1, 263 ч.1 . 289 ч.1 , 194 ч.2, 357 ч.3 КК України.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, злочини вчинив вперше, має постійне місце праці та проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, поганий стан здоров'я підсудного, який підтверджений дослідженими судом медичними документами.

При цьому суд врахував вимоги ст. 5 КК України про дію кримінального закону у часі. Обставин, які б обтяжували покарання підсудному судом не встановлено.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудному, судом визнано наявність на утриманні двох малолітніх дітей та добровільне відшкодування родичами підсудного завданої матеріальної шкоди, що еквівалентно сумі 109000 доларів США, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

За таких обставин, суд вважає, що обвинуваченому слід обрати покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів- у виді позбавлення волі в межах санкцій даних статтей.

На переконання суду вказане покарання буде необхідне і достатнє для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Зважаючи на матеріали кримінальної справи та заяви про відшкодування ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 коштів вищенаведене підтверджується тим, що батько підсудного-Ониськів Б.З. передав батькові потерпілого-Слободяну М.М. на відшкодування заподіяної шкоди 109 000 доларів США, з яких 87 000 доларів США узгоджена ними сума на відшкодування матеріальної шкоди та за пошкоджений автомобіль і на поховання(т.2 ас.21).

Враховуючи наведене та відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізувати, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої матері внаслідок вчинення умисного вбивства її сина, суд враховує глибину та тривалість моральних страждань, характер дій винної особи, а також те, що потерпіла зазнала моральних страждань, пов'язаних із необхідністю доводити в судовому порядку обставини смерті сина та домагатись покарання для винної особи. Також суд враховує, що матеріальні збитки повністю та частково моральна шкода потерпілій було відшкодовано батьками підсудного. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з підсудного на користь потерпілої ОСОБА_1 в якості грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

При цьому суд врахував характер та обсяг заподіяних моральних страждань, тяжкість заподіяної травми, перенесений фізичний та психологічний біль, матеріальний стан підсудного.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.81 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

Засудив:

ОСОБА_8 визнати винуватим за ст.ст. 115 ч.1, 263 ч.1, 289 ч.1, 194 ч.2, 357 ч.3 КК України та призначити йому покарання:

- за ст. 115 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 (девять) років;

- за ст. 263 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

Звільнити засудженого ОСОБА_8 від призначеного йому покарання за ст. 263 ч.1 КК України на підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.

- за ст. 289 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 4(чотири) роки 6 місяців.

Звільнити засудженого ОСОБА_8 від призначеного йому покарання за ст. 289 ч.1 КК України на підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.

-за ст. 194 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;

-за ст. 357 ч.3 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Звільнити засудженого ОСОБА_8 від призначеного йому покарання за ст. 357 ч.3 КК України на підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст.70 ч.1,3 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворих призначених покарань більш суворим і визначити у виді позбавлення волі на строк- 9(девять) років .

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний - тримання під вартою, зарахувавши йому строк перебування у попередньому увязненні.

Строк відбуття покарання засудженому рахувати з 29.03.2010 року, тобто з часу фактичного затримання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_8 в користь потерпілої ОСОБА_1 100 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_8 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківскій області 10494 грн. 32 коп. понесених витрат на проведення судових експертиз(Одержувач-НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області. Банк одержувача-УДК Івано-Франківської області, код- 25574765, МФО-836014, р/р-35224007000290, код платежу-за експертизу 09/14-244-Б).

Речові докази по справі мобільні телефони- марки «Самсунг Е180і», «Нокіа 1209» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «ВАЗ-21099», номерний знак від автомобіля повернути потерпілому ОСОБА_2

Одяг та взуття потерпілого ОСОБА_2, ватні тампони зі змивами речовини бурого кольору, гіпсовий зліпок з відбитком сліду взуття, коробку від мобільного телефону, зразки волосся, відрізки дактилоплівки, паспорт ОСОБА_2, посвідчення водія, талон до посвідчення водія, медичну довідку -знищити.

Відеокасети із записами слідчих дій, два диски з записами камер спостереження, диски з роздруківками з'єднань операторів мобільного зв'язку-залишити при справі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області учасниками процесу протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим з моменту вручення йому копії вироку, через Надвірнянський районний суд шляхом подання апеляції.

Головуючий суддя Мужик І.І.

Судді Гураш М.В.

ОСОБА_45