Постанова № 4600339, 07.09.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07.09.2009 р.                                                                                           № 2а- 38049/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Шабала О.С.

Відповідача: Межерицький А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Тиком" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство “Тиком”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області № 0000402310/0 від 17 квітня 2009 року, № 0000392310/0 від 17 квітня 2009 року, № 0000422310/0 від 17 квітня 2009 року, № 0000432310/0 від 17 квітня 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких посилається на Закон України “Про податок на додану вартість № 168/97-ВР, п.п.5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР ,ч.1 ст.48 Водного кодексу України, п.2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494, п.2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01 жовтня 1999 року № 231/539/118/219, п.6.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом № 162/379 від 19.07.1999 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації, Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999 року, матеріали судової практики щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення про визначення податкового зобов’язання зі збору за спеціальне водокористування, щодо правомірності включення до валових витрат рекламних послуг. Посилається на те, що висновки акту перевірки щодо відсутності у позивача податкової накладної № 091910 від 19.06.2008 року, віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ в сумі 27870,28 грн. згідно факсових податкових накладних № 81105 від 11.08.2008 року, № 100121 від 01.10.2008 року повністю необґрунтовані. Вважає безпідставними висновки акту перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 13304,00 грн. у зв’язку із включенням до складу валових витрат рекламних послуг стосовно товарів, що продаються позивачем, щодо заниження податку на додану вартість у зв’язку із включенням до складу податкового кредиту з ПДВ сплаченого (нарахованого) податку з придбання рекламних послуг в сумі 10643,00 грн., а всього з податку на додану вартість на загальну суму 38513,0 грн. Вважає безпідставним донарахування податкового зобов’язання за платежем: плата за спеціальне користування водними ресурсами в сумі 2258,32 грн. та збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1122,32 грн.

Відповідач, ДПІ у Зміївському районі у Харківській області, та її представники в судовому засіданні з позовом не погодились з посиланням на те, що податкові повідомлення-рішення № 0000402310/0 від 17 квітня 2009 року, № 0000392310/0 від 17 квітня 2009 року, № 0000422310/0 від 17 квітня 2009 року, № 0000432310/0 від 17 квітня 2009 року прийняті правомірно на підставі висновків акту перевірки у відповідності до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР, Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494, Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01 жовтня 1999 року № 231/539/118/219, Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом № 162/379 від 19.07.1999 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999 року, Наказу Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Зміївському районі у Харківській області було проведено перевірку підприємства позивача, за результатами якої складено акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ НВТ «Тиком», код за ЄДРПОУ 31269307 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення – рішення від 17 квітня 2009 року: № 0000402310/0 з податку на додану вартість в сумі 57769,50 грн., в тому числі 38513,0 грн. (основний платіж), штрафні (фінансові) санкції в сумі 19256,50 грн., № 0000392310/0 з податку на прибуток в сумі 19047,10 грн., в тому числі 13304,0 грн. (основний платіж), штрафні (фінансові) санкції в сумі 5743,10грн., № 0000422310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1122,31 грн., в тому числі 785,50 грн. (основний платіж), штрафні (фінансові) санкції в сумі 336,81 грн., № 0000432310/0 - за платежем: плата за спеціальне користування водними ресурсами в сумі 2258,32 грн., в тому числі 558,32 грн. (основний платіж), штрафні (фінансові) санкції в сумі 1700,0 грн.

Актом перевірки встановлено порушення п.п 7.4.1, п.п 7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України ”Про податок на додану вартість № 168/97 ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями та згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000402310/0 від 17 квітня 2009 року, відповідачем донараховано податок на додану вартість в сумі 38513,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 19256,50 грн. за те, що позивачем, на думку відповідача, безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 27870,28 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 5013,43 грн. по податковій накладній № 091910 від 19.06.2008 року, яка відсутня у позивача, податок на додану вартість в сумі 12395,82 грн. включено до складу податкового кредиту згідно факсової податкової накладної № 81105 від 11.08.2008 року, включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 10461,03 грн. згідно факсової податкової накладної № 100121 від 01.10.2008 року, отриманих від ПП “Ентер-Ком” у зв’язку з придбанням товарів. відповідно до акту перевірки безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 10643,00 грн. з придбання рекламних послуг.

Суд, дослідивши докази по справі, погоджується з твердженням позивача про безпідставність висновків відповідача щодо включення до складу податкового кредиту ПДВ, не підтвердженого податковими накладними, оскільки до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем правомірно включені суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів від ПП “Ентер-Ком”, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які відповідають даним реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідачем не надано до суду належних доказів та не доведено відсутність у позивача податкової накладної № 091910 від 19.06.2008 року на суму 30080,58 грн., у т.ч. ПДВ 5013,43 грн., віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ згідно факсової податкової накладної № 81105 від 11.08.2008 року, отриманої від ПП “Ентер-Ком” на суму 74374,90 грн., у т.ч. ПДВ 12395,82 грн., віднесення до податкового кредиту з ПДВ згідно факсової податкової накладної № 100121 від 01.10.2008 року, отриманої від ПП “Ентер-Ком” на суму 62766,18 грн., у т.ч. ПДВ 10461,03 грн., на загальну суму ПДВ 27870,28 грн.

Суд зазначає, що надані до суду представником позивача оригінали податкових накладних № 091910 від 19.06.2008 року на суму 30080,58 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 5013,43 грн., № 100121 від 01.10.2008 року на суму 62766,18 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 10461,03 грн., № 81105 від 11.08.2008 року на суму 74374,90 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 12395,82 грн. та належно завірені копії цих документів спростовують факт порушення п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлений актом перевірки.

Крім того, під час судового розгляду справи представник позивача зазначив, що під час перевірки у працівників відповідача ніяких питань щодо наявності у підприємства позивача оригіналів зазначених документів не виникало.

Відповідно до п.3 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок. Відповідачем не надано належних доказів звернення до позивача під час перевірки щодо наявності оригіналів документів та не доведено відсутність податкових накладних № 091910 від 19.06.2008 року, № 100121 від 01.10.2008 року, № 81105 від 11.08.2008 року під час перевірки.

З огляду на викладене, судом не приймається посилання відповідача на відсутність у позивача під час перевірки оригіналів податкових накладних.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 5.1, п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94 –ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями, позивачем не доведено зв’язок отриманих рекламних послуг з господарською діяльністю, включено до валових витрат витрати з розміщення реклами в сумі 53216,00 грн., в тому числі за 4 кв. 2007 року в сумі 13544,00 грн., за 1 кв. 2008 року в сумі 16783,00 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 22195,00 грн., за 9 місяців 2008 року в сумі 30137,00 грн., за 2008 рік в сумі 39672,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 13304,00 грн., в т.ч. за 4 кв.2007 року в сумі 3386,00 грн., за 1 кв.2008 року в сумі 4196,00 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 5549,00 грн., за 9 місяців 2008 року в сумі 7534,00 грн., за 2008 рік в сумі 9918,00 грн., встановлено порушення п.п 7.4.1, п.п7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями, позивачем включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 10643,00 грн., в т.ч. за жовтень 2007 року в сумі 373,00 грн., за листопад 2007 року в сумі 1783,00 грн., за грудень 2007 року в сумі 552,00 грн., за січень 2008 року в сумі 1322,00 грн., за лютий 2008 року в сумі 552,00 грн., за березень 2008 року в сумі 1483,00 грн., за квітень 2008 року в сумі 552,00 грн., за червень 2008 року в сумі 531,00 грн., за липень 2008 року в сумі 1059,00 грн., за вересень 2008 року в сумі 529,00 грн.,за жовтень 2008 року в сумі 530,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 563,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 814,00 грн.

Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля телекомунікаційною технікою ( комутатор, маршрутизатор, модем, інформаційно-комп’ютерні мережі), здавання в оренду офісних приміщень та діяльність готелів.

Суд, дослідивши докази по справі, а саме: статут ТОВ НВТ “Тиком”, договір про надання послуг з розміщення реклами № 42 Р-1 від 01.07.2007 року, документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема акти прийому-передачі робіт, які свідчать про надання рекламних послуг, із зазначенням в них назви і номерів журналів, об’єму рекламних послуг, рахунки – фактури, номери журналів “Компьютерное Обозрение”, “Коммуникации и сети Телеком”, в яких була розміщена реклама телекомунікаційного обладнання, податкові накладні з придбання рекламних послуг, погоджується із твердженням позивача про безпідставність висновків відповідача щодо порушень п.п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94 ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями у зв’язку із включенням до складу валових витрат - витрат з розміщення реклами за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року в сумі 53216,0 грн.

Згідно з п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94 –ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Актом перевірки встановлено порушення п.п 4.1, п.4.5, п. 4.6 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01 жовтня 1999 року № 231/539/118/219, позивачем не нараховувався та не сплачувався збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики за 4 кв. 2007 року, за 2008 рік. Відповідно до акту перевірки, позивачем занижено суму збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року на загальну суму 558,32 грн., в т.ч. за 1 квартал 2008 року на суму 79,89 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 125,12 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 213,93 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 75,53 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно з п.2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об’єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Проте частиною 10 ст.30 Водного кодексу України встановлено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі) та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Таким чином, п. 2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494 та ч.10 ст.30 Водного кодексу України припускають неоднозначне (множинне) трактування способу забору води, як підставу справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів, що відповідно впливає на неоднозначне тлумачення обов’язків позивача щодо сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Відповідно до п.п 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, у разі,коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів,внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Матеріали справи свідчать про те, що у зв’язку із створенням структурного підрозділу у м. Ялта, позивачем укладено з Кримським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (первинний водокористувач) договір № 1572 від 04.05.2007 року (пролонгований) про надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, укладено договір № 11172 від 02 квітня 2004 року на водопостачання з комунального водопроводу з Територіальним виробничим об’єднанням по комунально-промисловому водопостачанню Харківкомунпромвод (первинний водокористувач).

Суд, дослідивши матеріали справи, правові підстави водокористування позивачем та його структурними підрозділами, вимоги чинного законодавства, застосував положення п.п 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями про конфлікт інтересів та враховуючи, що на користь позивача діють норми Водного кодексу України, які встановлюють, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів та норми Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494, які встановлюють, що збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об’єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод, дійшов висновку, що позивач не здійснював забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та не здійснював скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, а отримував воду з водозабірних споруд виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства та скидав стічні води в їх систему на умовах договору.

Таким чином, суд погоджується з посиланням позивача про відсутність підстав донарахування податкового зобов’язання за платежем: плата за спеціальне користування водними ресурсами в сумі 2258,32 грн., в тому числі в сумі 558,32 грн.(основний платіж), в сумі 1700,00грн. за штрафними санкціями.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.2.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 із змінами і доповненнями, п.п. 6.1 п.6, п.п.7.1, п.п.7.3 п.7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 162/379 від 19.07.1999 року, позивач здійснював викиди забруднюючих речовин при використанні стисненого природного газу для опалення офісного приміщення, не нараховував та не сплачував збір за забруднення навколишнього природного середовища, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року в сумі 785,50 грн., у т.ч. за 4 кв.2007 року - в сумі 161,02 грн., за 1 кв.2008 року - в сумі 353,09 грн., за 2 кв.2008 року - в сумі 46,85 грн., за 4 кв. 2008 року - в сумі 224,54 грн.

Згідно з додатком 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999 року, нормативи збору, який справляється за викиди основних забруднюючих речовин від стаціонарних джерел забруднення, нормативи збору, який справляється за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення залежно від класу небезпечності встановлюються в залежності від назви забруднюючих речовин та класу їх небезпечності. Згідно з п.6.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 162/379 від 19.07.1999 року, суми збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення обчислюються виходячи з фактичних обсягів викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не звертався до спеціалізованої установи з питань екології щодо встановлення назви забруднюючих речовин та класу їх небезпечності.

Відповідач надав до суду розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, в якому замість фактичних обсягів викиду і-тої забруднюючої речовини, наведено кількість спаленого природного газу, не вказані назви забруднюючих речовин, які утворюються в результаті спалення стисненого природного газу.

Враховуючи зазначені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість складеного відповідачем розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та донарахування податкового зобов’язання за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 785,50 грн. (основний платіж) та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 336,81 грн.

Відповідно до п.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень –рішень відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Тиком" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області № 0000402310/0 від 17.04.2009 р., № 0000392310/0 від 17.04.2009 р., № 0000422310/0 від 17.04.2009 р., № 0000432310/0 від 17.04.2009 р .

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 09.09.2009р.

Суддя                                         П'янова Я.В.