Постанова № 4600301, 10.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10.06.2009 р.                                                                                 № 2-а- 37647/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Карамушко І.І.

за участю представників сторін :

позивача –Глушко О.А.

відповідача –Кучеренко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Ку`янське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Куп"янська об"єднана державна податкова інспекція

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Куп’янське виробниче управління водопровідно-каналізаційногогосподарства (надалі – Куп’янський ВУ ВКГ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі – Куп’янської ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача про накладення штрафних (фінансових) санкцій від 04.12.2008 р. № 0003211500/0, від 08.01.2009 р. № 0003211500/1, від 11.03.2009 р. № 0003211500/2 та від 31.03.2009 р. № 0003211500/3 на суму 56575,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з посиланням на пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами". Вказує, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на оплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків. Стверджує, що ДПІ не має права змінювати призначення платежу самостійно визначеного платником податку. Внаслідок чого зазначає, що ДПІ при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було порушено наведені норми права, а тому останні на його думку підлягають скасуванню.

Відповідач, Куп’янська ОДПІ в своїх запереченнях на позов та її представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодились, просять суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї правової позиції посилаються на те, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті у відповідності до чинного в Україні законодавства на підставі висновків акту від 02.12.2008 року № 1620/15-03361773 про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання Куп’янським ВУ ВКГ несвоєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість згідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.ст.10, 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні ”, ст.ст. 4, 5, 7, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Посилання позивача на те, що жодна норма чинного законодавства не надає податковій службі самостійно здійснювати перерозподіл сплачених податкових зобов’язань вважають безпідставними. Наголошують на тому, що порушення, які були встановлені в ході перевірки, зафіксовані належним чином, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі результатів перевірки, відповідає діючому законодавству. В зв’язку з наведеним, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що Куп’янської ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання Куп’янського ВУ ВКГ своєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість. За результатами вказаної перевірки Куп’янською ОДПІ був складений акт перевірки від 02.12.2008 р. № 1620/15-03361773.

За висновками вказаного акту, перевіркою встановлено, що підприємство допустило порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, а саме порушило граничний строк спати узгоджених податкових зобов’язань, передбачених п.п. 4.1.4 п. 4.1, п.п. 4.2.1 п.4.2 цього Закону по податку на додану вартість.

За зазначені порушення Куп’янською ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2008 р. № 0003211500/0 Куп’янському ВУ ВКГ було визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість зі штрафних санкцій на суму 56575,50 грн.

Скориставшись процедурою апеляційного оскарження у відповідності до п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Куп’янське ВУ ВКГ оскаржило податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова 04.12.2008 р. № 0003211500/0 в адміністративному порядку до Куп’янської ОДПІ, ДПА у Харківській області та ДПА України. За результатами розгляду первинної та повторних скарг, рішенням вказаних податкових органів вказані скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Куп’янської ОДПІ від 04.12.2008 р. № 0003211500/0 на суму 56575,50 грн. залишено без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01 № 253 з метою доведення до платників податків граничного строку сплати податкового зобов’язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, Куп’янської ОДПІ були прийняті та направлені позивачу спірні податкові повідомлення-рішення від 08.01.2009 р. № 0003211500/1, від 08.01.2009 р. № 0003211500/1, від 11.03.2009 р. № 0003211500/2, від 31.03.2009 р. № 0003211500/3 на таку ж саме суму податкового зобов’язання, що і з дріб’ю 0.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані до справи письмові документи судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вони були прийняті на підставі акту від 02.12.2008 року № 1620/15-03361773, яким було встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість та відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Так, податковим повідомленням-рішення від 04.12.2008 р. № 0003211500/0 за затримку сплати суми податкового зобов’язання, Куп’янський ВУ ВКГ зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 50% від нарахованої суми, що становить - 56575,50 грн.

Приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Виходячи зі змісту положень пункту 5 статті 50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Пунктом 3 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” регламентовано, що обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу). Тому, при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період.

Згідно пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України „Про національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на положення п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів не має зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу підчас перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заходи примусового стягнення податкового боргу, а також, застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

З наданих позивачем платіжних доручень, розрахунків частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України, декларацій з податку на прибуток вбачається своєчасність та повнота сплати Куп’янський ВУ ВКГ податкових зобов’язань з податку на додану вартість, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому, висновок складеного відповідачем вищезазначеного акту перевірки від 02.12.2008 року № 1620/15-03361773 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.12.2008 р. № 0003211500/0, від 08.01.2009 р. № 0003211500/1, від 11.03.2009 р. № 0003211500/2, від 31.03.2009 р. № 0003211500/3 у сумі 56575,50 грн. про порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість не відповідають нормам діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій Куп’янський ВУ ВКГ у розмірі 56575,50 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення від 04.12.2008 р. № 0003211500/0, від 08.01.2009 р. № 0003211500/1, від 11.03.2009 р. № 0003211500/2, від 31.03.2009 р. № 0003211500/3 у сумі 56575,50 грн. є протиправними і повинні бути визнані судом нечинними, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4, 8, 17, 50, 86, 94, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Куп’янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0003211500/0 від 04.12.2008р., № 0003211500/1 від 08 січня 2009 року, № 0003211500/2 від 11.03.2009 року, № 0003211500/3 від 31.03.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Куп’янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (63705, Харківська обл., м.Куп’янськ, вул. Леніна, 110, код 03361773), державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 12.06.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.