Постанова № 4600218, 04.08.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04.08.2009 р.                                                                                           № 2а- 36458/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Колісников А.В.

Відповідача: Богданова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Менко, ЛТД” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Менко, ЛТД” (далі –ТОВ „Менко, ЛТД”), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Київському м. Харкова) від 11.02.2009 р. № 0002722302/2, 0002732302/2.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки, висновки якого суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на виявлені під час перевірки порушення, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському м. Харкова від 11.02.2009 р. 0002732302/2, в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити виходячи з такого.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено виїзну планову перевірку ТОВ „Менко, ЛТД” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2008 р.

За результатами перевірки складено Акт від 20.10.2008 р. №5622/235/21224494.

Згідно з висновками акту перевірки (стор.27) перевіркою встановлені порушення:

- п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту – Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”), в результаті чого занижено суму податку на прибуток у 3 кварталі 2005 р. на 100,00 грн., у 4 кварталі 2005 р. на 100,00 грн., у 1 кварталі 2006 р. на 38,00 грн.;

- п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7; п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту – Закон України „Про податок на додану вартість”), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 48370,00 грн., у тому числі, у липні 2005 р. – 1960,00 грн., у серпні 2005 р. - 4771,00 грн., у вересні 2005 р.- 2382,00 грн., у жовтні 2005 р.- 3961,00 грн., у листопаді 2005 р.- 4791,00 грн., у грудні 2005 р.- 4075,00 грн., у січні 2006 р.- 1467,00 грн., у лютому 2006 р.- 2166,00 грн., у березні 2006 р. – 3931,00 грн., у квітні 2006 р. – 4499,00 грн., у травні 2006 р. – 2161,00 грн., у червні 2006 р. - 6214,00 грн., у липні 2006 р. – 1204,00 грн., у червні 2007 р. - 4516,00 грн., у березні 2008 р. – 25,00 грн., у квітні 2008 р. – 37,00 грн., у травні 2008 р. – 173,00 грн., у червні 2008 р. - 37,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення:

-          № 0002722302/0 від 29.10.2008 р. про визначення ТОВ „Менко, ЛТД” податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 408,0 грн., у т.ч. за основним платежем – 238,0 грн., за штрафними санкціями 170,0 грн.;

-          № 0002732302/0 від 29.10.2008 р. про визначення ТОВ „Менко, ЛТД” податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 72555,0 грн., у т.ч. за основним платежем – 48370,0 грн., за штрафними санкціями - 24185,0 грн.

Рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24.11.2008 р. № 18007/10/25-020 (а.с.47 т.1) внесені зміни до податкового повідомлення-рішення № 0002732302/0 від 29.10.2008 р., а саме: суму податкового зобов’язання з ПДВ визначено в розмірі 39257,00 грн., розмір штрафних санкцій -19628,50 грн. Суму донарахованого ПДВ зменшено відповідачем самостійно у зв’язку з порушенням при визначені суми податкового зобов’язання з ПДВ вимог п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон України 2181).

За результатами оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 29.10.2008 р. № 0002722302/0, № 0002732302/0 в адміністративному порядку, ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.64,65 том.1):

-          № 0002722302/2 від 11.02.2009 р. про визначення ТОВ „Менко, ЛТД” податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 408,0 грн., у т.ч. за основним платежем – 238,0 грн., за штрафними санкціями 170,0 грн.;

-          № 0002732302/2 від 11.02.2009 р. про визначення ТОВ „Менко, ЛТД” податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 58885,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 39257,0 грн., за штрафними санкціями - 19628,0 грн.

Судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0002722302/2 від 11.02.2009 р. про визначення ТОВ „Менко, ЛТД” податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 408,0 грн., у т.ч. за основним платежем – 238,0 грн., за штрафними санкціями 170,0 грн. є законним та обґрунтованим, а позовні вимоги про скасування цього повідомлення – рішення не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів абзацу 5 п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати платника податку..., пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів.

При перевірці валових витрат підприємства відповідачем встановлено, що ТОВ „Менко, ЛТД” в порушення п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” віднесло до складу валових витрат витрати пов’язані зі стоянкою легкових автомобілів, в результаті чого занизило суму податку на прибуток за основним платежем у сумі 238,00 грн., у тому числі - у 3 кварталі 2005 р. - на 100,00 грн., у 4 кварталі 2005 р. - на 100,00 грн., у 1 кварталі 2006 р. - на 38,00 грн. Посилання позивача на пункт 3.1.2 акту перевірки (стор.10 акту), в якому зазначено, що перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено заниження загальної суми валових витрат, судом до уваги не приймається, так як ДПІ у Київському районі м. Харкова повідомлено відповідача про допущену в акті перевірки друкарську помилку. В тексті акту перевірки на сторінці 10 слід читати: „Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат”. Факт віднесення до складу валових витрат підприємства затрат на стоянку легкових автомобілів позивачем не оскаржується.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на зазначене, визначення ДПІ у Київському районі м. Харкова податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 408,0 грн., у т.ч. за основним платежем – 238,0 грн., за штрафними санкціями 170,0 грн., є законним та обґрунтованим.

Згідно з висновками акту перевірки (стор.27) перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7; п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого відповідачем донараховано ПДВ на загальну суму 72555,0 грн., у т.ч. за основним платежем – 48370,0 грн., за штрафними санкціями - 24185,0 грн.

Сума донарахованого ПДВ зменшена відповідачем самостійно з врахуванням норм п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст.5 Закону України 2181, а саме: рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24.11.2008 р. № 18007/10/25-020 (а.с.47 т.1) суму основного платежу з ПДВ визначено у розмірі 39257,00 грн., штрафних санкцій -19628,50 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає висновок перевірки про порушення ТОВ „Менко, ЛТД” п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7; п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” необґрунтованим у зв’язку з його невідповідністю фактичним обставинам та нормам чинного законодавства з таких підстав.

Висновок перевірки про порушення підприємством п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та донарахування ПДВ у розмірі 272,00 грн. зроблено відповідачем у зв'язку з виключенням зі складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості дитячого харчування, яке було передано позивачем в якості благодійної допомоги лікарняним установам.

Донарахування ПДВ у розмірі 272,00 грн. здійснено відповідачем незаконно та необґрунтовано з таких підстав.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів... та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ... з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку... .

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари... почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду... .

Таким чином, вирішальним при визначенні права платника податку на податковий кредит з вартості товарів, придбаних таким платником податку, є факт придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів п. 1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ „Менко, ЛТД” є торгівля продуктами дитячого харчування. Вказаний вид діяльності є регулярним, постійним, суттєвим, направленим на отримання доходу підприємством позивача. Зазначене не заперечується відповідачем. Як встановлено перевіркою, фактично у періоді, що перевірявся, ТОВ „Менко, ЛТД” здійснювало оптову торгівлю продуктами дитячого харчування (стор.4 акту перевірки). Придбавши продукти дитячого харчування з метою їх подальшого продажу, тобто, для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач правомірно включив суми ПДВ з вартості таких товарів до складу податкового кредиту.

Отримавши листи від лікарняних установ з проханням надати благодійну допомогу для хворих дітей, позивач передав продукти дитячого харчування лікарняним установам та на підставі норм абзацу 5 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” нарахував податкові зобов'язання з ПДВ з вартості переданих товарів. Судом встановлено, що при оподаткуванні товарів, переданих в рамках благодійної допомоги, позивач діяв згідно з нормами чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 5.1.21 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість”, звільняються від оподаткування операції з подання благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів (робіт, послуг) особам, визначеним абзацами "а", "б" і "е" підпункту 7.11.1 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою їх безпосереднього використання у благодійницьких цілях, а також операції з безоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства.

Під безоплатною передачею слід розуміти поставку товарів (робіт, послуг) набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій їх вартості з боку таких отримувачів або інших осіб. Порушення цього правила прирівнюється до навмисного ухилення від оподаткування особою, яка надає такі товари (послуги).

Правила маркування товарів, отриманих як благодійна допомога, що унеможливлюють продаж або інші види відчуження таких товарів за відсутності такого маркування, та порядок розподілу таких товарів, а також контролю за цільовим розподілом благодійної допомоги у вигляді конкретно наданих послуг встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; благодійники - фізичні та юридичні особи, які здійснюють благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги; набувачі благодійної допомоги - фізичні та юридичні особи, які потребують і отримують благодійну допомогу. Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом самостійно або разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, що ТОВ „Менко, ЛТД” порушені норми чинного законодавства при передачі продуктів дитячого харчування лікарняним установам. Норми чинного законодавства не містять вимог відносно необхідності коригування правомірно визначеного податкового кредиту з вартості товарів, які придбавались з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а фактично – передані безоплатно набувачам благодійної допомоги.

Відповідно до приписів норм абзацу 5 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у подальшому товари, які придбавались з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону..., то з метою оподаткування такі товари вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання..., але не нижче ціни їх придбання. На підставі вказаних норм Закону позивач правомірно нарахував податкові зобов'язання з ПДВ з вартості товарів, переданих лікарняним установам.

Висновок перевірки про порушення підприємством п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у зв’язку з неналежним оформленням податкових накладних, зазначених на стор.14,15 акту перевірки, заниження ПДВ за період з липня 2005 р. по червень 2007 р. на загальну суму 48098,00 грн. (стор.16 акту перевірки), донарахування ПДВ у розмірі 38985,00 грн. за період з жовтня 2005 р. по червень 2007 р. (48098,00 – 1960,00 (ПДВ за липень 2005 р.) – 4771 (ПДВ за серпень 2005 р.) - 2382 (ПДВ за вересень 2005 р.) = 38985,00) спростовується наступним.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту... . У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” , платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За результатами перевірки, відповідачем не встановлено факту включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, які не містять реквізитів, визначених п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону. Помилка в написанні ІПН покупця в податкових накладних, перелічених на стор. 15 акту перевірки, адреси покупця в податкових накладних № 59831 від 15.11.2005 р., сума ПДВ 71,28 грн., № 69589 від 29.12.2005 р. сума ПДВ 92,67 грн., не призводять до недійсності вказаних податкових накладних.

Згідно з п.6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. N 165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.06.97 за N 233/2037, з подальшими змінами та доповненнями, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. ТОВ „Компанія НС ЛТД”, ТД „Ласуня”, ТОВ „ТД „Кроха” - підприємства, що видавали позивачу податкові накладні, за якими відповідачем зменшено податковий кредит за період з жовтня 2005 р. по червень 2007 р., зареєстровані як платники ПДВ в податкових органах з присвоєнням індивідуальних податкових номерів.

Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. З огляду на зазначене, описки при написанні індивідуального податкового номеру ТОВ „Менко, ЛТД” в податкових накладних, перелічених на стор. 15 акту перевірки, та адреси покупця в податкових накладних № 59831 від 15.11.2005 р., № 69589 від 29.12.2005 р., не призводять до недійсності вказаних податкових накладних.

Наявність окремих недоліків в податкових накладних не роблять податкові накладні недійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказу, який підтверджує факт здійснення господарської операції, сплату контрагентами позивача податкового зобов'язання з податку на додану вартість та право покупця на податковий кредит.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Правомірність включення підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ витрат по сплаті податку за період з жовтня 2005 року по червень 2007 року на суму 38985,00 грн. підтверджується податковими накладними, отриманими позивачем від продавців – контрагентів.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг)... . Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)... .

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ „Компанія НС ЛТД”, ТД „Ласуня”, ТОВ „ТД „Кроха”ПП „Інтелект – Сервіс” - підприємства, що видали позивачу податкові накладні в жовтні 2005 року - червні 2007 року на суму 38985,00 грн. (стор.15 акту перевірки), зареєстровані як платники ПДВ, що не оскаржується відповідачем.

Згідно з нормами п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

З огляду на зазначене, висновок перевірки про порушення підприємством п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7; п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та визначення податкових зобов'язань з ПДВ за основним платежем у розмірі 39257,00 грн. є необґрунтованим.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на те, що відсутні підстави для донарахування відповідачем податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 39257,00 грн., відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 у розмірі 19628,50 грн.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена законність оскаржуваного податкового повідомлення – рішення № 0002732302/2 від 11.02.2009 р. про визначення ТОВ „Менко, ЛТД” податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 58885,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 39257,0 грн., за штрафними санкціями - 19628,50 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1-6 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0002722302/2 від 11.02.2009 р. такими, що не підлягають задоволенню; а позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0002732302/2 від 11.02.2009 р., правомірними, обґрунтованими та задовольняє їх.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 69 - 71, 94, 106, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Менко, ЛТД” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень –задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0002732302/2 від 11.02.2009 р. про визначення ТОВ „Менко, ЛТД” податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 58885,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 39257,0 грн., за штрафними санкціями - 19628,50 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 10.08.2009р.

Суддя                                         П'янова Я.В.