Постанова № 4600191, 14.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36261/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Літвінцевої О.О.

відповідача –Літкевич О.В., Сліденка А.В.

прокурора - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватна фірма "Валькірія"

до ДПІ в Ленінському районі м.Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватна фірма «Валькірія» (надалі - ПФ «Валькірія») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Ленінському районі м.Харкова), в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення: № 0000261600/0 від 19.11.2008р., № 0000261600/1 від 19.12.2008р., № 0000261600/2 від 13.02.2009р. якими ПФ «Валькірія» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 11006 959,50 грн., у тому числі по основному платежу – 7337 973,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 3668986,50 грн. та №0000251600/0 від 19.11.2008р., №0000251600/1 від 19.12.2008р., №0000251600/2 від 13.02.2009р. якими зменшена сума заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на 5367 584,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію – 2437 774,28 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (з урахуванням доповнень) в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки акту перевірки ДПІ не базуються на приписах Закону України Про податок на додану вартість (надалі Закону про ПДВ). Як наполягає представник позивача, законом не передбачена залежність права платника податку на отримання бюджетного відшкодування від стану податкового обліку інших осіб та від розміру фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Зазначає, що чіткий порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) зазначений у п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ. Відзначає, що ПФ «Валькірія» формувало податковий облік з ПДВ у повній відповідності до вказаного порядку і задекларовані у податкових деклараціях суми податкового зобов’язання та податкового кредиту є дійсними, документально підтверджені та обґрунтованими. Отже, підсумовує представник позивача, формування від'ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від будь яких дій або бездіяльності третіх осіб.

          Крім того, позивач свої позові вимоги обґрунтовує тим, що понесені ним фактичні витрати з ПДВ сплачені в ціні товару за дійсним договорами і безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю. Позивач зазначає, що обґрунтованих підстав для визнання ДПІ угод нікчемними немає і вказує, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним рішенням суду. Оскільки зазначений вище правочин не було оскаржено та визнано недійсним, позивач вважає недоведеним з боку відповідача його недійсність, а рішення, прийняте з урахуванням цієї обставини таким, що підлягає скасуванню.

Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м.Харкова та її представники в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що за результатами здійсненої ДПІ невиїзної документальної перевірки ПФ «Валькірія» з питання достовірності декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціях за січень-липень 2007р. було встановлено, що суми податкового кредиту ПФ «Валькірія» не знайшли повного підтвердження за результатами вжитих заходів, щодо проведення зустрічних перевірок постачальників підприємства, а саме, не встановлено виробника (імпортера) придбаного товару, внаслідок чого залишилось недоведеними підприємством, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, яким чином транспортувався та зберігався товар. Представники відповідача звертають увагу суду на те, що, при проведенні перевірки ПФ «Валькірія» по ланцюгу постачальників до виробника ДПІ було встановлено у відношенні посадових осіб деяких проміжних постачальників, а саме ТОВ «Конкорд-2007», ТОВ «Авалон-2007», ТОВ «Мегатрейд-Нова», ТОВ «Харків-Форвард» відкрито карні справи.

На цій підставі на думку відповідача ДПІ, позивач ПФ «Валькірія» придбавав споживчі товари у підприємств, які декларували незначні суми ПДВ до сплати в бюджет, та не сплачували надмірно ПДВ до бюджету, декларували від’ємне значення ПДВ та заявляли ПДВ до бюджетного відшкодування, крім того, діяльність цих підприємств проміжних постачальників ПФ «Валькірія» мала ознаки фіктивного підприємництва. Отже, підсумовує представник відповідача, правочини укладені з метою одержати дохід переважно у рахунок відшкодування з бюджету є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства. Встановлення таких обставин на думку відповідача дає ДПІ підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ з бюджету та порушення підприємством ПФ «Валькірія» пп.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ. Підсумовуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

08.04.2009 року через канцелярію суду було надано клопотання прокуратури Ленінського району м.Харкова про вступ у справу № 2а-36261/09/2070, розгляд якої призначено на 09:00 год. 14.04.2009 року. З вказаного клопотання вбачається, що прокурор обізнаний про дату, час і місце судового розгляду справи. Однак, в судове засідання, призначене на 14.04.2009 року він не з’явився, заяви про причини неприбуття або про відкладення розгляду справи до суду не надавав. При обговоренні питання щодо можливості продовжити розгляд справи у відсутність представника прокуратури представники позивача та відповідача просили вирішити це питання на розсуд суд. Суд, заслухавши думку представників позивача та відповідача про можливість продовження розгляду справи у судовому засіданні за відсутності представника прокуратури, відповідно до ст.128 КАС України вирішив продовжити судовий розгляд справи за відсутністю представника прокуратури.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПФ «Валькірія» зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.03.1998р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14801070010040568.

Місцезнаходження суб’єкта господарювання ПФ «Валькірія»: 61124 м. Харків, вул.Плеханівська, 135/139.

Згідно із довідкою від 26.01.2009р. № 38 про взяття на облік платника податків ПФ «Валькірія» взяте на облік як платник податків у ДПІ у Ленінському районі м.Харкова 30.04.1998р. за № 3773.

Позивач згідно свідоцтва №100147768 від 30.10.2008 року ПФ «Валькірія» є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ №254606820331.

Матеріалами справи підтверджено, що з 24.10.2008р. по 31.10.2008р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проводилася документальна нев’їздна перевірка ПФ «Валькірія» з питань достовірності формування сум бюджетного відшкодування в деклараціях по податку на додану вартість за січень - липень 2007 року. За результатами даної перевірки був складений Акт від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняла податкові повідомлення-рішення: №0000261600/0 від 19.11.2008р., яким ПФ «Валькірія» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 11.006.959,50 грн., у тому числі : за основним платежем – 7.337.973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 3.668.986,50 грн.; №0000251600/0 від 19.11.2008р., яким зменшена сума заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на 5.367.584,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію – 2.437.774,28 грн.

Не погодившись з зазначеними повідомленнями-рішеннями, директором ПФ «Валькірія» Щеголевою Л. І. була подана до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова первинна скарга від 28 листопада 2008 року №1-Вал/08, за результатами розгляду якої, рішенням від 17 грудня 2008 року №10994/10/25-016 податкові повідомлення-рішення №0000251600/0 від 19.11.2008р. та №0000261600/0 від 19.11.2008р. були залишені без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за №567/5758) платнику було направлено податкові повідомлення-рішення від 19.12.2008р. за №0000251600/1 та за №0000261600/1.

Не погодившись з Рішенням №10994/10/25-016 від 17.12.08р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, ПФ «Валькірія» подало повторну скаргу №123 від 26.12.2008р. до ДПА у Харківській області, за результатами розгляду якої, рішенням №573/10/25-103 від 12.02.08р. ДПА у Харківській області було залишено повторну скаргу ПФ «Валькірія» без задоволення, а оскаржені повідомлення-рішення від 19.11.2008р. за №№0000251600/0, 0000261600/0 та від 19.12.2008р. за №№0000251600/1, 0000261600/1 були залишені без змін та відповідно до наведеного Порядку платнику було направлено податкові повідомлення-рішення від 13.02.2009р. №0000251600/2, №0000261600/2 на таку ж саме суму податкового зобов’язання з ПДВ та на таку ж суму зменшення заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ, що із дріб’ю 0 та 1.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, при перевірці відповідачем ПФ «Валькірія» було встановлено, що підприємство у січні - липні 2007 року займалося оптовою торгівлею продуктами харчування на території України.

За результатами вжитих ДПІ заходів, щодо проведення зустрічних перевірок постачальників підприємства по ланцюгам до виробника, суми задекларованого податкового кредиту ПФ «Валькірія» не знайшли підтвердження. ДПІ не було встановлено виробника (імпортера) придбаного товару, внаслідок чого залишилось недоведеним підприємством, чи мали операції із придбання та реалізації реальний характер.

На цій підставі на думку відповідача наявність у покупця ПФ «Валькірія» належно оформлених документів, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, оскільки перевіркою доведено, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вважає відповідач, у зв’язку з відсутністю надмірної сплати ПДВ постачальниками ПФ «Валькірія», відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) є підставою для створення умов, коли платник податку має намір одержувати економічний ефект не від підприємницької або іншої економічної діяльності, а виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ, за обставин, коли його контрагенти не сплачували кошти за проданий ними товар, або сплачували в незначних розмірах. Намір одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності, за твердженням відповідача не можна розглядати як самостійну ділову мету, що дає підставу для відмови ПФ «Валькірія» у відшкодуванні ПДВ з Державного бюджету України.

Відповідач з посиланням на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України також зазначає, що правочини, укладені між ПФ «Валькірія» та постачальниками товарів суперечать, зокрема, моральним засадам суспільства та вважаються такими, що порушують публічний порядок. Відображення даних правочинів в податковому обліку ПФ «Валькірія» призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та не сплати до Державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що вказані правочини є нікчемними і відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Таким чином за результатами перевірки ДПІ встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.2, пп.7.7.1п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ в результаті якого завищено бюджетне відшкодування (з урахуванням документальних перевірок) на загальну суму 5.367.584,00 грн. в т.ч. по деклараціях за лютий 2007р. на суму 224.159 грн., квітень 2007р. на суму 1.999.511,00 грн., травень 2007р. на суму 771.144,00 грн., червень 2007р. на суму 775.070,00 грн. липень 2007р. на суму 1.597.700 та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 7.337.973,00 грн. в т.ч. по деклараціях за січень 2007р. на суму 876.866,00 грн., лютий 2007р. - на суму 2.155.621,00 грн. квітень 2007р. - на суму 776.723,00 грн., травень 2007р. - на суму 2.418.256,00 грн., липень 2007р. - на суму 1.110.507,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688 з урахуванням проведених ДПІ виїзних позапланових документальних перевірок, були складені: акт №1078/16-204/25460688 від 26.06.2007р., акт №1450/16-204/25460688 від 26.06.2007р., акт №1611/16-004/25460688 від 17.07.2007р., акт №1883/16-004/25460688 від 17.08.2007р., акт №2039/16-004/25460688 від 11.09.2007р., акт №1393/23-304/25460688 від 24.07.2007р. та ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були ухвалені податкові повідомлення-рішення: № 0000261600/0 від 19.11.2008р., яким ПФ «Валькірія» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 11.006.959,50 грн. у тому числі : за основним платежем – 7.337.973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 3.668.986,50 грн.; №0000251600/0 від 19.11.2008р., яким зменшена сума заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на 5.367.584,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію – 2.437.774,28 грн.

Проаналізувавши докази у їх сукупності, суд не може погодитись з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Щодо висновку акту від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688 невиїзної документальної перевірки у якому ДПІ було зменшено ПФ «Валькірія» за період січень - липень 2007 року бюджетне відшкодування з ПДВ на 5.367.584,00 грн. та донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 7.337.973,00 грн. Свої дії ДПІ обґрунтовує тим, що дані у деклараціях з ПДВ не підтверджені зустрічними перевірками по ланцюгу постачальників товарів до виробника. Відповідач посилається на п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ, яким на думку відповідача, передбачено необхідність сплати до бюджету коштів від виробника всіма посередниками до останнього покупця товару, які в якості бюджетного відшкодування повертаються останньому покупцю.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У вказаній нормі закону міститься лише визначення терміну бюджетне відшкодування. Чіткий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) зазначений у п.7.7 ст.7 Закону України Закону про ПДВ.

Згідно з пп. 7.4.1, п.7.4 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У строки передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу ДПС податкову декларацію, незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання чи ні.

Підпунктом 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п.7.4 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що ПФ «Валькірія» формувало податковий кредит у повній відповідності до вказаного порядку, задекларовані підприємством суми ПДВ у податкових деклараціях документально обґрунтовані і підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. З приводу дійсності цих документів відповідач не заперечував.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) зазначений у п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

У відповідності до пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду. А згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні і умови про сплату платником податку цих сум ПДВ безпосередньо до бюджету не передбачено.

Суд зауважує, що податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом. Положення законодавства, яке регулює відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, не ставлять права платника податку на отримання відшкодування податку на додану вартість у залежність від наявності будь-яких обставин, окрім правомірності цього відшкодування та відповідності даних податкової декларації платника податку вимогам податкового законодавства.

Таким чином судом встановлено, що позивач ПФ «Валькірія» сформувало податковий кредит та нарахувало суми, які підлягають до бюджетного відшкодування по деклараціях з ПДВ за період січень-липень 2007р. відповідно до вимог Закону про ПДВ.

Суд відзначає, що Законами України не передбачено відповідальність платника податків за несплату його контрагентами ПДВ до бюджету. Тобто, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього.

З акту перевірки від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688 судом вбачається, що ДПІ не було встановлено фактів порушення правил ведення податкового обліку та не встановлено фактів надання платником податків ПФ «Валькірія» недостовірності інформації, яка б спотворювала дані податкового обліку. Крім того, акт перевірки містить докази того, що всі постачальники ПФ «Валькірія» мають чинне свідоцтво платника податку, а у перевіряємому періоді ці постачальники належним чином декларували свої податкові зобов’язання.

При цьому суд не погоджується з позицією відповідача про те, що в даній справі правочини, угоди укладені позивачем з постачальниками товарів, суперечать інтересам держави та суспільства, є вочевидь такими, що укладені з цією метою та визнання їх недійсними судом не вимагається.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71КАС України він, як суб’єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Той факт, що суми податкового кредиту ПФ «Валькірія» не знайшли підтвердження за результатами вжитих ДПІ заходів, щодо проведення зустрічних перевірок постачальників підприємства до виробника (імпортера), не може впливати на умови дійсності договорів та намір позивача на укладення договорів з метою настання реальних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що ставляться звичайно у певних умовах.

Виходячи з вищезазначеної норми Закону сторони зазначених вище договорів є суб’єктами господарювання України, юридичними особами, набули правоздатності. Та обставина, що на даний момент у відношенні деяких постачальників ПФ «Валькірія» порушені кримінальні справи не спростовує той факт, що на час укладення угоди сторони мали повну спеціальну правосуб’єктність.

Матеріалами акту перевірки від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688 не було також встановлено пов’язаних осіб з ПФ «Валькірія».

Відповідач посилається на те, що зобов’язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податки по угоді не сплачено, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов’язань ст. 207 ГК України не надав.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на протиправні дії і наявність умислу сторін договорів, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків відсутні.

Суд не вважає зазначені договори фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цих угод.

Суд не вбачає в реалізації права на одержання правомірного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України мети завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

На момент укладення договорів та їх виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.

За таких обставин суд робить висновок, що податкові повідомлення-рішення № 0000261600/0 від 19.11.2008р., №0000261600/1 від 19.12.2008р., №0000261600/2 від 13.02.2009р. та №0000251600/0 від 19.11.2008р., №0000251600/1 від 19.12.2008р., №0000251600/2 від 13.02.2009р. не відповідають положенням Закону України „Про податок на додану вартість” і є протиправними.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

Суд зазначає, що незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (ст. 19 Господарського кодексу України).

За таких умов, факти порушень вказані в акті перевірки від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688 слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11.006.959,5 грн., у тому числі : за основним платежем – 7.337.973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 3.668.986,50 грн. та зменшення суми заявленого ПФ «Валькірія» бюджетного відшкодування з ПДВ на 5.367.584,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій – 2.437.774,28 грн.

Тому, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення: №0000261600/0 від 19.11.2008р., №0000261600/1 від 19.12.2008р., №0000261600/2 від 13.02.2009р. та №0000251600/0 від 19.11.2008р., №0000251600/1 від 19.12.2008р., №0000251600/2 від 13.02.2009р. - є протиправними і підлягають скасуванню.

Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог ПФ «Валькірія» в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі ч.2 ст.89 КАС України, пп.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” 21.01.1993р. № 7-93 суд повертає сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 118, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми „Валькірія” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова, за участю прокуратури Ленінського району м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова № 0000261600/0 від 19.11.2008р., № 0000261600/1 від 19.12.08р., № 0000261600/2 від 13.02.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 11006959,50 грн., у тому числі за основним платежем – 7337973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 3 668986,50 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова № 0000251600/0 від 19.11.2008р., № 0000251600/1 від 19.12.08р., № 0000251600/2 від 13.02.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 5367 584,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми „Валькірія”, код 25460688, державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 17.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.