Постанова № 4600091, 22.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 247/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Вишневецької Т.А.

відповідача –Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ"Надія"

до Нововодолазька Міжрайонна державна податкова інспекція в Харківській області

пропро визнання нечинними та скасування подбаткових повідомлень-рішень , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Надежда» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької МДПІ у Харківській області, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000592310/0 від 30 серпня 2007 р., №0000592310/1 від 01 листопада 2007р., №0000592310/2 від 28 грудня 2007 р., №0000592310/3 від 18 березня 2008 р., якими ТОВ «Надежда» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 134052,00 грн., з яких основний платіж – 103117,00 грн., фінансові санкції – 30935,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Свої вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на п.5.1 п.5.3-5.8 ст.5 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств”. Вважає, що придбані ним маркетингові послуги здійснені в межах виконання зобов'язань за дійсними договорами і безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю. В позові вказує, що до складу валових витрат включені витрати, понесені у зв’язку з придбанням маркетингових послуг - в 1 кварталі 2006 р. – з вивчення ринка паливно-мастильних матеріалів згідно акта виконаних робіт від 02.03.2006 р. отриманих від ПФ «Октан» на суму 691750,00 грн., з вивчення ринка сільськогосподарської техніки згідно акта виконаних робіт від 24.03.2007 р. отриманих від ПФ «Октан» на суму 768450,00 грн., в 4 кварталі 2006 р. – з вивчення реалізації свинини згідно акта виконаних робіт від 22.12.2006 р. отриманих від ПП «АФ Сіпайло» на суму 498620,00 грн.

Позивач посилається на наявність у платника податку усіх необхідних первинних документів, які містять обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством України. Вважає, що заниження сум податку на прибуток не відбулося, висновки ДПІ про порушення ТОВ «Надежда» пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств” є хибними, а відповідно спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними на його думку. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Нововодолазька МДПІ у Харківській області та її представники у судовому засіданні з позовними вимогами не згодні, просять у позові відмовити, оскільки вважають оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на встановлені документальною перевіркою порушення ТОВ „Надежда” пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств”. Стверджує, що придбані позивачем послуги, відносно інформаційних та маркетингових досліджень, не відносяться до господарської діяльності ТОВ «Надежда», а відповідно, сума витрат у розмірі 103117,00 грн. не може бути віднесена до складу валових витрат у 1 кварталі 2006 р. та 4 кварталі 2006 р. Також, на думку податкового органу, первинні документи позивача складені з порушеннями ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Підсумовуючи викладене, відповідач та його представники в судовому засіданні просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 31.07.2007 року № 204 фахівцями Нововодолазької МДПІ у Харківській області була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Надежда” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року. Перевірка проводилась з 31.07.2007 року по 13.08.2007 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки № 65/23-104/30773924 від 16.08.2007р., за висновками якого 30 серпня 2007 р. Нововодолазькою МДПІ у Харківській області винесено податкове повідомлення – рішення №0000592310/0, яким ТОВ „Надежда” визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 134052,00 грн. (в т.ч. основний платіж – 103117,00 грн., штрафні санкції – 30935,00 грн.).

Позивач не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку до Нововодолазькою МДПІ у Харківській області. Рішенням Нововодолазької МДПІ у Харківській області про результати розгляду первинної скарги № 3622/10/22-010 від 01.11.2007 р., податкове повідомлення – рішення від 30.08.07р. №0000592310/0 залишено без змін, а скарга без задоволення. Після чого, позивач отримав податкове повідомлення – рішення №0000592310/1 від 1 листопада 2007 р. на таку ж саме суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, що і з дріб’ю 0.

Повторні скарги позивача, надані до ДПА у Харківській області та ДПА України також були залишені без задоволення, за наслідками їх розгляду відповідачем на адресу позивача направлені податкові повідомлення – рішення №0000592310/2 від 28.12.2007 р. та №0000592310/3 від 18 березня 2008 р. на таку ж саме суму податкового зобов’язання, що і з дріб’ю 0 та 1.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підставою для їх винесення слугували висновки акту перевірки акту перевірки про встановлені в діяльності позивача порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 103117,00 грн.

Суд зауважує, що при встановленні вказаного порушення відповідач виходив з того, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Надежда» було включено до складу валових витрат вартість маркетингових послуг в 1 кварталі 2006 р. – з вивчення ринка паливно-мастильних матеріалів згідно акта виконаних робіт від 02.03.2006 р., отриманих від ПФ «Октан» на суму 691750,00 грн., з вивчення ринка сільськогосподарської техніки згідно акта виконаних робіт від 24.03.2007 р. отриманих від ПФ «Октан» на суму 768450,00 грн., в 4 кварталі 2006 р. – з вивчення реалізації свинини згідно акта виконаних робіт від 22.12.2006 р. отриманих від ПП «Агрофірма «Сіпайло» на суму 498620,00 грн.

На думку Нововодолазької МДПІ у Харківській області вказані суми ТОВ „Надежда” не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а тому неправомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою та такою, що спростовується фактичними обставинами у справі з огляду на таке.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області, основними видами господарської діяльності ТОВ „Надежда” є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля паливом, посередництво в торгівлі сільськогосподарської сировиною, живими тваринами.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між позивачем та ПФ «Октан» виникли на підставі договору №2/02-1 від 02.02.2006 р. на проведення маркетингових досліджень ринку паливно-мастильних матеріалів та сільськогосподарської техніки. Правовідносини між позивачем та ПП «Агрофірма «Сіпайло» - договору № 78 від 20.11.2006р. про надання послуг з вивчення ринку реалізації свинини.

Суд зазначає, що положення вказаних договорів є дійними, оскільки вони не визнані недійсними в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З метою виконання зобов’язань за договором №2/02-1 від 02.02.2006 р., позивач отримав від ПФ «Октан» маркетингові послуги, що підтверджується актом наданих послуг з вивчення ринку паливно-мастильних матеріалів від 02.03.2006 року та актом наданих послуг з вивчення ринку сільськогосподарської техніки від 24.03.2006 року.

Також, з метою виконання зобов’язань за договором №78 від 20.11.2006 р., позивач отримав від ПП «Агрофірма «Сіпайло» маркетингові послуги, що підтверджується актом наданих послуг з вивчення ринку реалізації свинини. Відповідно до акту виконаних робіт від 22.12.2006 року послуги були надані в повному обсязі та в належні строки.

Судом з’ясовано, що результати маркетингових досліджень були викладені ПФ «Октан» та ПП «Агрофірма «Сіпайло» у звітах про результати маркетингових досліджень ринку паливно-мастильних матеріалів, свинини та сільськогосподарської техніки.

Надані маркетингові послуги були оплачені позивачем в повному обсязі. Розрахунки з ПФ «Октан» були здійснені шляхом видачі векселя, що підтверджується актом прийму –передачі векселя. Розрахунки з ПП «Агрофірма Сіпайло» здійснено у грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок на підставі акту звірки від 26.06.2007 року.

З пояснень сторін та досліджених письмових доказів судом встановлено, що позивачем здійснено витрати на маркетингові послуги, згідно до умов договорів, актів виконаних робіт, які були надані податковому органу для перевірки.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом з’ясовано, що факт того, що підприємством були понесені витрати у зв’язку з отриманням маркетингових послуг, підтверджується вказаними вище актами наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні маркетингові витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Акти виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з отриманих маркетингових послуг повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату послуг, в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку послуг - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналіз норм Закону свідчить про те, що платник податків вправі віднести до валових витрат підприємства суми витрат, здійснені у зв'язку з придбанням послуг, для подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства. При цьому Закон не визначає чітко граничних строків такого подальшого використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства.

Слід також відмітити, що на підтвердження факту подальшого використання в господарській діяльності придбаних маркетингових послуг свідчать такі обставини як придбання позивачем 07.02.2003р. у ТОВ «Укрспецруда» свинарського комплексу за адресою Харківська область, Нововодолазький район, с. Старовірівка 1, вул. Радянська, 61. У 2005 році на замовлення ТОВ «Надежда» було розроблено бізнес план інвестиційного проекту «Створення сучасного свинарського комплексу», що також свідчить про те, що витрати, понесені позивачем у зв’язку з маркетинговими дослідженнями ринку реалізації свинини, безпосередньо пов’язані з його господарською діяльністю.

Крім того, судом встановлено, що позивач використав результати маркетингових досліджень у господарській діяльності та здійснював операції купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, що підтверджується договором поставки № 10/2006 від 23.10.2006 року, накладною № ВГ- 0000425 від 23.10. 2006 року, податковою накладною № 170 від 23.10.2006 року на придбання паливно - мастильних матеріалів у ТОВ «Вігазоіл» та документами на їх реалізацію, а саме : накладною № 27/11 від 27.11.2006 року та податковою накладною № 125 від 27.11.2006 року, накладною 23/10 від 23.10.2006 року та податковою накладною № 110 від 23.10.2006 року, накладною № 05/10-3 від 05.10.2006 року та податковою накладною № 103 від 05.10.2006 року, накладною від 02.10.2006 року № 02/10-1 та податковою накладною № 98 від 02.10.2006 року.

Також, судом взято до уваги здійснення позивачем операцій купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, що підтверджується накладною №6 від 20.12.2006 р., податковою накладною №3 від 18.12.2006 р., накладною №5 від 18.12.2006 р., податковою накладною №2 від 18.12.2006р., згідно з якими позивач придбав сільськогосподарську техніку. Зазначена техніка була реалізована ПП «Агрофірма Сіпайло» згідно накладних № 20/12 від 20.12.2006 року, №18/12 від 18.12.2006р. та податкових накладних № 129 від 18.12.2006 р., № 131 від 18.12.2006 р.

Посилання відповідача на наявність обов'язкового позитивного результату у платника податку від використання придбаних маркетингових, інформаційних та інших послуг у контрагентів, на думку суду не мають під собою обґрунтованих підстав, оскільки суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (ст. 19 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, вибору споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Тобто, господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на основні вільного вибору і на всій власник ризик, і лише має на меті отримання прибутку, а відповідно господарська діяльність не завжди призводить до позитивного результату та до отримання прибутку.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств» не містить жодних посилань на залежність права платника на валові витрати від позитивного результату використання отриманих послуг платником у власній господарській діяльності.

На підставі викладеного, керуючись нормами п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно віднесені суми витрат, понесених у зв’язку з отриманням маркетингових послуг, до складу валових витрат в 1 кварталі 2006 р. – з вивчення ринка паливно-мастильних матеріалів згідно акта виконаних робіт від 02.03.2006 р., отриманих від ПФ «Октан» на суму 691750,00 грн., з вивчення ринка сільськогосподарської техніки згідно акта виконаних робіт від 24.03.2007 р. отриманих від ПФ «Октан» на суму 768450,00 грн., в 4 кварталі 2006 р. – з вивчення реалізації свинини згідно акта виконаних робіт від 22.12.2006 р. отриманих від ПП «Агрофірма «Сіпайло» на суму 498620,00 грн.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки № 65/23-104/30773924 від 16.08.2007р. порушень, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 134052,00 грн. , з яких основний платіж – 103117,00 грн., фінансові санкції – 30935,00 грн. Тому податкові повідомлення – рішення №0000592310/0 від 30 серпня 2007 р., №0000592310/1 від 01 листопада 2007р., №0000592310/2 від 28 грудня 2007 р., №0000592310/3 від 18 березня 2008 р. є протиправними та підлягають визнанню нечинними та скасуванню.

Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог ТОВ «Надежда» в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі ч.2 ст.89 КАС України, пп.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „про державне мито” 21.01.1993р. № 7-93 суд повертає сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Надежда” до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000592310/0 від 30 серпня 2007 року, № 0000592310/1 від 01 листопада 2007 року, № 0000592310/2 від 28 грудня 2007 року, № 0000592310/3 від 18 березня 2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 134052,10 грн., з яких : 103117,00 грн. - основний платіж, 30935,10 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Надежда”, код 30773924, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 24.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.