Постанова № 4600046, 02.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02.07.2009 р.                                                                                 № 2-а- 32182/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцова Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників:

позивача - Ленця Д.В.

відповідача - Пивоварова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія"

до ДПІ у Ленінському р-ні м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення нечинним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-інвестиційна компанія” (далі - ТОВ „ Будінком”) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 02 грудня 2008 року 0001901520/0, яким Товариству визначено податкове зобов’язання по ПДВ на загальну суму 50000,01 грн., в тому числі за основним платежем – 33333,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 16666,67 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову послався на п.1.7 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та зазначив, що висновки акту ДПІ в Ленінському районі м. Харкова від 20.11.2008 року № 2037/15-514/32947858 про результати невиїзної документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахувань та сплати ПДВ відображених в податковій декларації ТОВ „Будінком” за березень, квітень 2008 року в розрізі контрагентів про встановлення порушень пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” є необґрунтованими та такими, що зроблені в порушення норм чинного законодавства України. Стверджує, що відображення позивачем податкових накладних на загальну суму 33333,34 грн. в Додатку № 5 декларації за березень, квітень 2008 року з ПДВ було здійснено на законних підставах, а подальше анулювання у ТОВ «Укрводспецбуд» свідоцтва платника ПДВ не впливає на законність оформлених в минулому цим підприємством розрахункових та звітних документів. Посилання відповідача на те, що вказану в податкових накладних суму ПДВ ТОВ «Укрводспецбуд» до бюджету не внесло, на думку позивача не повинно братися судом до уваги, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов’язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків і зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку – покупця товару права на отримання податкового кредиту. З огляду на викладене, винесене відповідачем на підставі вищенаведених висновків акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 02.12.2008 року № 0001901520/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 50000,01 грн., в т.ч. за основним платежем – 33333,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 16666,67 грн. підлягає визнанню судом нечинним. Просить суд позовін вимоги задовольнити.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 20.11.2008 року № 2037/15-514/32947858 про результати невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток за березень-квітень 2008 року ТОВ „ Будінком” в розрізі контрагентів. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п.п.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Вказують на те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ „Укрводспецбуд”, а останнім не були нараховані податкові зобов’язання за березень 2008 року – квітень 2008 року та не було сплачено до бюджету податок на додану вартість. Крім того, в ході вжитих заходів при співставленні даних відображених ТОВ „Будінком” в додатку №5 по розділу II «податковий кредит» було встановлено, що ТОВ «Укрводспецбуд» з червня 2007 року звітує про відсутність оподаткованих поставок, у зв’язку з чим, ТОВ «Укрводспецбуд» 20.08.2008 року було анульовано свідоцтво платника ПДВ. Відповідач вважає, що невиконання законодавчо встановлених обов’язків по сплаті податку на додану вартість доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість при тому, що контрагент ТОВ «Укрводспецбуд» не було нараховане та сплачено суми ПДВ, яку ТОВ «Будінком» було включено до складу податкового кредиту за березень, квітень 2008 року.

Відповідач, з вказівкою на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України, також, стверджує, що вказаний правочин суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та повинен вважатися таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ „Будінком” на думку ДПІ призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та не сплати до Державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах. З огляду на викладене, відповідач, посилаючись на ст.215 ЦК України, вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

З огляду на вищенаведене, вважають, що в порушення п.п.7.4.1 п.п.7.4.4, п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки правочин вчинений ТОВ «Укрводспецбуд», ТОВ „Будінком” є нікчемним, ТОВ “Будінком” неправомірно включено до складу податкового кредиту за березень-квітень 2008 року суму ПДВ 33333,34 грн. по поставці товару від ТОВ „Укрводспецбуд”. Підстав для визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Ленінському районі м. Харкова проведена невиїзна невиїзна документальна перевірка додержання вимог податкового законодавства згідно податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ „Будінком”, в ході якої було перевірено дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо нарахувань та сплати ПДВ відображених в податковій декларації за березень-квітень 2008 року в розрізі контрагентів, за результатами якої складено акт від 20.11.2008 року № 2037/15-514/32947858.

За висновками акту перевірки, в зв’язку з встановленими порушеннями пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7 Закону України „Про податок на додану вартість” ТОВ „Будинком” збільшено податкове зобов’язання по ПДВ за березень, квітень 2008 року на суму 33333,34 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки про встановлення порушення ТОВ „Будінком” п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме – зайве віднесення до податкового кредиту за березень 2008 року – квітень 2008 року ПДВ на загальну суму 33333,34 грн. ДПІ в Ленінському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2008 року 0001901520/0 на загальну суму 50000,01 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 33333,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 16666,67 грн.

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „Будінком” з підстав того, що контрагент ТОВ «Укрводспецбуд» не задекларувано належним чином податкові зобов’язання по взаємовідносинам з ТОВ “Будінком” за березень-квітень 2008 року, оскільки ДПІ було встановлено, що ТОВ «Укрводспецбуд» з червня 2007 року звітує про відсутність оподаткованих поставок, у зв’язку з чим 20.08.2008 року йому було анульовано свідоцтво платника ПДВ, тим самим останні ухилились від виконання обов’язків по їх сплаті, передбаченими вимогами п.1.2, п.1.11 ст.1, ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування».

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Будінком” мало взаємовідносини з ТОВ „Укрводспецбуд ” у березні 2008 року - квітні 2008 року. Так, сплачені ТОВ „Будінком” суми ПДВ за кран на гусенечном ходу РДК-250, зав. Номер 11499, 1987 року випуску, придбаний у ТОВ «Укрводспецбуд» товариство відобразило згідно додатку №5 до Декларації по ПДВ обсяг поставки товарів від ТОВ „ Укрводспецбуд ” на загальну суму 33333,34 грн.:

від 04.01.2008 року № 4 на загальну суму 25000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4166,67 грн.;

від 30.01.2008 року №5 на загальну суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.;

від 06.02.2008 року № 6 на загальну суму 75000,00 грн., у т.ч. ПДВ 12500,00 грн.

Після чого, ТОВ „ Будінком” включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару, а саме: в березні-квітні 2008 року на загальну суму 33333,34 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, по слуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то варів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Судом встановлено, що на час складання спірних податкових накладних та здійснення господарської операції в цілому за період березень, квітень 2008 року як позивач та і його контрагент – ТОВ «Укрводспецбуд» відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” мали статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мали право на складання податкових накладних (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за березень-квітень 2008 р. були надані податкові накладні ТОВ «Укрводспецбуд»: № 4 від 04.01.2008 року на загальну суму 25000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4166,67 грн.; №5 від 30.01.2008 року на загальну суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; № 6 від 06.02.2008 року на загальну суму 75000,00 грн., у т.ч. ПДВ 12500,00 грн., які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встанов леному чинним законодавством.

Крім того, як вбачається з копій декларацій з податку на додану вартість за березень-квітень 2008 року та наданих до них розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивач належним чином відобразив свої податкові зобов’язання та дозволений податковий кредит.

Помилковим вбачається і висновок ДПІ про не підтвердження ТОВ „Будинком” права на податковий кредит з огляду на не нарахування, не сплату його контрагентом - ТОВ «Укрводспецбуд» податкових зобов’язань за березень 2008 року – квітень 2008 року та анулювання 20.08.2008 року, вже після проведення спірної господарської операції, свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Укрводспецбуд».

Суд зазначає, що Законом не встановлено правило, відповідно до якого, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті по датку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки для платника податку, який мав відносини з цією особою. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшко дування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження роз міру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що на час складання та надання податкових накладних продавець ТОВ «Укрводспецбуд» знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав свідоцтво № 7783790 від 02.09.2005 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Щодо висновку ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про вчинення позивачем в порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, укладеного з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства порушення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненого з його контрагентом з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, а тому є нікчемним.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може, також, погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди, вважає її хибною з огляду на таке.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів– будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦКУкраїни).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що за період березень-квітень 2008р. ТОВ «Будінком» у ТОВ «Укрводспецбуд» було придбано та поставлено товар, а саме : кран на гусеничному ходу РДК-250, зав. Номер 11499, 1987 року випуску, що підтверджується податковими накладними від 04.01.2008 р. № 4, від 30.01.2008 р. № 5, від 06.02.2008 р. № 6. Тобто, ще до анулювання свідоцтва платника ПДВ (20.08.2008р.).

Крім того, ТОВ «Будінком» та ТОВ «Укрводспецбуд» належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

ТОВ «Будінком» в повному обсязі перераховано податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Норми чинного законодавства України не містять приписів про те, що у випадку порушення вимог стосовно заповнення податкових накладних, правочини, які виникли між третіми особами визнаються недійсними.

Тому, висновки, викладені в акті перевірки стосовно нікчемності укладеного між ТОВ „Будінком” та ТОВ „Укрводспецбуд” правочину не відповідають вимогам закону.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами поставки товарів від ТОВ „Укрводспецбуд”, ТОВ „Будінком” правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 33333,34 грн.

Суд також вважає правомірними та обґрунтованими доводи позивача про те, не виконання контрагентами позивача - ТОВ „Укрводспецбуд” свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету не тягне для ТОВ „Будінком” відповідальності та негативних наслідків. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ „Будінком” п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ ТОВ "Будінком" у розмірі 33333,34 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 02.12.2008 року № 0001901520/0 на суму 50000,01 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 33333,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 16666,67 грн. є протиправним і повинно бути визнано судом нечинним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

          Керуючись ст.ст. 8,19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 11, 17, 19, 71, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-інвестиційна компанія” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 02.12.2008 року за № 0001901520/0 про визначення ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія” суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 50000.01 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 06.07.2009 року.

Суддя                               (підпис)                                        Перцова Т.С.

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.

Суддя