Рішення № 45997316, 08.05.2015, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/192/15-ц

Номер провадження 2/162/65/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2015 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області під головуванням:

судді Труша В.О.

за участю секретаря Смаль Т.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що договором дарування земельної ділянки, який був укладений 21 травня 2014 року між нею та ОСОБА_3, вона подарувала останньому на невигідних умовах, під впливом тяжких обставин земельну ділянку розміром 0,25 га, яка розташована по вул.Вишневій, 2 у с.Бихів Любешівського району Волинської області.

Поскільки позивач є дитиною війни, інвалідом дитинства, то часто хворіє та потребує стороннього догляду. Через тяжку хворобу вона з відповідачкою ОСОБА_2 дійшла спільної згоди, що та забезпечить її доглядом і харчуванням, натомість позивачка погодилась подарувати їй 0,10 га своєї присадибної земельної ділянки. На вказаній землі відповідачка планувала побудувати будинок своєму сину ОСОБА_3 Згодом з укладеного договору, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, виплило, що вона замість 0,10 га подарувала відповідачці 0,25 га, на які та в подальшому виготовила всю необхідну технічну документацію та оформила право власності.

Зазначає, що не розуміла значення договору, оскільки на той момент себе дуже погано почувала.

Вказує, що лише перший період відповідачка виконувала взяті на себе зобовязання по її догляду. Пізніше, коли виявилось фіктивність договору, припинила забезпечувати її харчуванням та доглядом.

Таким чином, позивач вважає, що при укладенні вищевказаної угоди відповідачка ОСОБА_2 ввела її в оману використовуючи незадовільний стан її здоров'я.

Крім того, своїми незаконними діями, які полягають в застосуванні обману, відповідачі завдали їй моральної шкоди, оскільки позивач зазнала значного переживання, порушила свій життєвий ритм та змушена була звертатися в різні установи, тому вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 4000 грн.

Просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки розміром 0,25 га, яка розташована по вул.Вишневій, 2 у с. Бихів Любешівського району Волинської області, укладений 21 травня 2014 року між нею та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Любешівського нотаріального округу ОСОБА_7, а також стягнути з відповідачів 4000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди та понесені у справі судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги із зазначених підстав підтримали повністю, просили визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, розміром 0,25 га, що по вул.Вишневій, 2 у с.Бихів Любешівського району від 21 травня 2014 року, як такий, що укладений внаслідок обману позивача під впливом незадовільного стану її здоров"я, стягнути вказану суму завданої моральної шкоди та понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представник відповідачів ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали, вважають спірний договір дарування земельної ділянки таким, що відповідає вимогам цивільного законодавства. Зазначили, що при укладенні цієї угоди ОСОБА_6 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Також заперечили присутність факторів будь-якого обману при його укладенні, оскільки він був нотаріально завірений за участі ОСОБА_6 та нею особисто підписаний. Вказали, що передумовою укладення договору була домовленість сторін, згідно якої позивач ОСОБА_6 дарує належну їй земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва житлового будинку, а відповідач ОСОБА_2 здійснює за позивачем догляд. ОСОБА_2 зазначила також, що свої зобов"язання по догляду за ОСОБА_6 вона виконувала в повній мірі до того часу, поки в їхні відносини не втрутились родичі позивача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що у позові слід відмовити повністю з наступних підстав.

В суді встановлено, що позивачу ОСОБА_6 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний №20029509, виданого державним реєстратором реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_8 від 04 квітня 2014 року, належала земельна ділянка розміром 0,25 га за цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: с.Бихів, вул.Вишнева, 2, Любешівського району Волинської області.

Згідно договору дарування від 21 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Любешівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7, реєстровий №3, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 вказану земельну ділянку розміром 0,25 га, що розташована по вул. Вишневій, 2 у с.Бихів Любешівського району Волинської області, кадастровий номером 0723182300:01:001:0290, реєстраційний номер 331437107231. Текст договору прочитано та підписано ОСОБА_6

У відповідності зі статтями 717, 719 Цивільного кодексу України (далі по тексту-ЦК) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність; договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Допитана в якості свідка приватний нотаріус ОСОБА_7 показала, що при посвідченні нею договору дарування 21 травня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були дотримані всі вимоги норм ЦК та Закону України "Про нотаріат", оскільки сторонам роз"яснювався зміст цього правочину, положення законодавства, позивач ОСОБА_6 усвідомлювалала, що укладає договір дарування земельної ділянки розміром саме 0,25 га.

Також, в судовому засіданні встановлена відповідність договору дарування від 21 травня 2014 року вимогам статей 717, 719 ЦК за формою та змістом, сама позивач підтвердила особисте підписання зазначеного договору.

Допущена в тексті договору механічна помилка в написанні місця проживання позивача ОСОБА_6, а саме с.Залізниця Любешівського району Волинської області замість с.Бихів Любешівського району Волинської області, на переконання суду не може бути безумовною підставою для визнання договору недійсним, оскільки це не впливає на суть самого правочину .

В той же час, вимагаючи визнати цей договір недійсним, позивач пояснила, що ОСОБА_9 ввела її в оману, стверджуючи, що вони підписують договір дарування земельної ділянки, розміром 0,10 га, насправді ж предметом договору дарування була земельна ділянка розміром 0,25 га.

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК, на яку посилається сторона позивача як на підставу визнання договору недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Текст договору, укладеного та підписаного сторонами 21 травня 2014 року, свідчить про те, що нотаріус роз'яснила сторонам зміст статей 717, 719-722, 727 ЦК, які передбачають порядок укладення договору дарування.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка завідуючий Бихівською медичною амбулаторією ОСОБА_10 показав, що постійно надає ОСОБА_6 медичну допомогу. За станом свого фізичного здоров"я вона потребує також сторонньої допомоги. Разом з тим зауважив, що позивач не страждає будь-якого роду психічними захворюваннями, які могли б впливати на її розумову діяльність, в тому числі й те, що стосується укладення цивільно-правових угод. В період, що стосується укладення спірного договору, ОСОБА_6 також не проявляла ознак таких захворювань, що стверджується записами в її медичній картці.

Суд констатує, що стороною позивача психічний стан ОСОБА_6 не піддається сумніву, з цього приводу у справі не заявлялось жодних клопотань щодо призначення відповідної експертизи.

У відповідності зі статтею 60 частиною 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту- ЦПК) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач не довела того факту, що була введена в оману, стверджуючи, що вона укладала договір дарування земельної ділянки розміром 0,25 га замість 0,10 га та внаслідок цього діяла під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Вказана обставина є підставою для відмови у задоволені позову в частині визнання договору дарування недійсним.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 000 грн. як відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 230 частиною 2 ЦК сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

В судовому засіданні на основі наведеного вище аналізу встановлено, що при укладенні договору дарування стороною відповідачів не застосовувала обман, що виключає їх відповідальність за спричинення позивачеві моральної шкоди.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів 1950 гривень в порядку відшкодування витрат на правову допомогу також не підлягають до задоволення, оскільки суд відмовляє позивачеві у задоволенні позову, а згідно зі статтею 88 ЦПК судові витрати присуджуються стороні, на користь якої ухвалено рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 230, 717, 719-722 ЦК, статтями 60, 88, 213-215 ЦПК, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання ними копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_11

Згідно з оригіналом:

Суддя Любешівського

районного суду ОСОБА_11