Рішення № 45994003, 24.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/1389/14 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.

Провадження № 22-ц/783/2526/15 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Бойко С.М., Гірник Т.А.,

за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,

у відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 29 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановила:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_2про стягнення заборгованості за кредитним договором, який було укладено між сторонами 28 листопада 2007 року. За умовами цього договору Банк надав відповідачу кредит у розмірі 1500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак відповідач належно не виконала своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредиту та обов'язкових платежів, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 26 серпня 2014 року склала 9943,52 грн., з яких 1500 заборгованість за кредитом, 7056,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 2370,95 заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, 949,69 грн. штрафу, за виключенням стягнутої суми в розмірі 1934,05 грн.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 29 грудня 2014 року у задоволенні цього позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Це рішення суду оскаржив позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги стягувача в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, апелянт посилається на те, що після прийняття судового наказу кредитний договір не був розірваний та продовжує діяти, відповідачу продовжують нараховуватись відсотки, пеня комісія на залишок заборгованості по кредиту, прийняття такого наказу не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошових зобов'язань, та не позбавляє кредитора права на отримання заборгованих сум. (а.с. 52-57).

Сторони у справі в судове засідання не з'явилися. Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін та відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України - без здійснення фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, доводів апеляційної скарги відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст.214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає в повній мірі цим вимогам процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів справи та безспірно встановлено судом першої інстанції, 28 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк»)та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на умовах сплати відповідачем відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

За своєю формою і змістом цей договір містить ознаки договору приєднання.

Згідно положень ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до приписів ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, підписуючи заяву на отримання кредиту, фактично погодилась із тим, що ознайомлена та згідна із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді та підтвердила те, що підписана нею заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, скріпивши заяву своїм підписом. (а.с.11-17).

Положеннями ст.51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного Банку України.

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебітові і кредитові платіжні інструменти.

Згідно п.3.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

А згідно пунктів 7.1. та 7.1.2. статті 7 вказаного Закону передбачено, що Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Факт виконання Банком умов договору та надання ОСОБА_2 кредитної суми в розмірі 1500 грн. встановлено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Як визначено ст.610 ЦК України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів у випадку прострочення повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повертати позику частинами.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пункт 6.5. Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умов) держатель картки зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за користування ним та комісію на умовах, передбачених даним Договором.

Пункт 8.6 Умов передбачає, що при порушенні Клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 120 днів Клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п.п.9.3., 9.12. Умов картковий рахунок відкритий на невизначений строк і договір дії протягом 12 місяців з моменту його підписання та якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належно не виконує, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка станом на 26 серпня 2014 року за розрахунками позивача склала 9943,52 грн., з яких 1500 заборгованість за кредитом, 7056,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 2370,95 заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, 949,69 грн. штрафу, з урахуванням стягнутої суми в розмірі 1934,05 грн.

Окрім того, судом також встановлено, що Радехівським районним судом Львівської області 16 вересня 2008 року було постановлено судовий наказ за заявою Закритого акціонерного товариства «Приватбанк», відповідно до якого з ОСОБА_2 стягнуто борг в сумі 1934,05 грн..

Згідно платіжного доручення від 31 серпня 2011 року підтверджено, що в погашення заборгованості боржника ОСОБА_2 відділом ДВС Радехівського РУЮ було перераховано ЗАТ КБ «ПриватБанк» 1934,05 грн. (а.с.41).

Як вбачається із листа Відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції № 914/09-23/6848 від 03 грудня 2014 року виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» закінчено 31.08.2011 року на підставі п.8 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження». Боржником заборгованість сплачено повністю (а.с.40).

Вказана обставина позивачем не заперечується. При цьому позивач стверджує, що стягнута сума боргу за судовим наказом вже врахована при здійсненні розрахунку заборгованість при поданні цього позову, а перераховані кошти пішли на погашення першочергових платежів (штрафних санкцій, пені, відсотків і т.п.).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що внаслідок стягнення вказаної суми боргу за судовим наказом у відповідача відсутні будь-які інші боргові зобов'язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк», а борг вважається погашеним, у зв'язку з чим суд безпідставно відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому судом не взято до уваги роз'яснення п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" , відповідно до якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Таким чином, сам факт ухвалення судом судового наказу 16 вересня 2008 року не припиняло правовідносин сторін кредитного договору та не звільняло ОСОБА_2від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, що судом не враховано.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» обгрутовано звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, яка не була погашена нею в повному обсязі на час звернення позивача до суду у вересні 2014 року.

В той же час, судова колегія не погоджується із сумою нарахування банком такого боргу, оскільки такий розрахунок здійснено без врахування того, що 31.08.2011 року в погашення заборгованості боржника ОСОБА_2 відділом ДВС Радехівського РУЮ було стягнуто з боржника та перераховано позивачу 1934,05 грн., яка включає як заборговану суму кредиту в розмірі 1500 грн. так і заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 434, 05 грн., що випливає із змісту заяви ЗАТКБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу від 20.08.2008 року та розрахунку заборгованості станом на 28.07.2008 року.

Таким чином, банк безпідставно здійснював нарахування відсотків на неповернуту суму кредиту та суми комісії і пені після 31.08.2011 року і до моменту звернення до суду з вказаним позовом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на день стягнення з відповідача заборгованості за судовим наказом 31.08.2011 року по сумі кредиту в повному обсязі в розмірі 1500 грн., загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) становила 3693,97 грн. а по комісії та пені 2415 грн. (а.с.9).

Оскільки за судовим наказом з боржника ОСОБА_2 стягнули лише 434, 05 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, то нарахована, але не стягнута сума боргуза процентами фактично становить 3259 грн.92 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства з відповідача підлягає стягненню на корить позивача 2370 грн.95 коп. заборгованості по комісії та пені, як зазначено в розрахунках позивача.

Підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь Банку і сума штрафу в розмірі 949,69 грн., яка нарахована у відповідності до пункту 8.6 Умов кредитного договору.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користьПАТ КБ «ПриватБанк» загальна сума боргу в розмірі 6580 грн.56 коп., а не 9943,52 грн., як заявлено позивачем.

В задоволенні решти позовних вимог Банку слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

З урахуванням положень ст.88 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору відповідно задоволеним позовним вимогам, з відповідача слід стягнути на користьПАТ КБ «ПриватБанк» 240 грн.85 коп. сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 29 грудня 2014 рокускасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50 рах.№29092829003111 МФО №305299 код ЄДРПОУ 14360570) 6580 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 56 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/3 від 16.09.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 240 грн. 85 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскарженим у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Гірник Т.А.

Бойко С.М.