Рішення № 45991653, 30.06.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/992/15-ц

провадження № 2/336/998/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б. при секретарі Брагіній І.В., за участю представника позивача за довіреністю ОСОБА_1, представника відповідача - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, Пята Запорізька державна нотаріальна контора, Відділ служби у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання спадкоємцем за правом представлення, визначення обовязкової частки у спадщині, визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, який діє в інтересах неповнолітньої, звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході слухання справи, до відповідача, в якому просить суд визнати неповнолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем за правом представлення після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_8, визначити обовязкову частку неповнолітньої ОСОБА_4 у спадщині після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8, визнати право власності на обовязкові частки спадкового майна, визначені судом, за неповнолітньою ОСОБА_4, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що батько неповнолітньої ОСОБА_4 ОСОБА_9? який за життя був непрацездатним (інвалідом другої групи), в звязку з чим мав би право на обовязкову частку у спадщині в порядку ст. 1241 ЦК України, якщо був би живий на час смерті своїх батьків, помер 14.03.2009 р.

Після смерті батьків (08.04.2012 р. матері - ОСОБА_7, 02.04.2014 р. батька ОСОБА_8), які своїми заповітами позбавили його права на спадкування, оскільки на час їх смерті батька неповнолітньої, що мав би право на обовязкову частку в спадщині, незалежно від змісту заповітів, не було в живих, то, позивач вважає, що на його обовязкову частку у спадщині, має право його неповнолітня донька ОСОБА_4, яку і просить визнати спадкоємцем за правом «представництва» після смерті баби ОСОБА_4П й діда ОСОБА_8, визначити її обовязкову частку у спадщині, а також визнати за нею право власності на частку спадкового майна у розмірі, визначеному судом.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не зявилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена судом у відповідності до вимог ч.5 ст. 76 ЦПК України.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, що викладений в уточненій позовній заяві від 26.05.2015 р., пояснила, що нотаріусом було фактично відмовлено в визнанні права неповнолітньої на спадщину, але, оскільки відмови у вчиненні нотаріальної дії позивач не отримала, то вирішила звернутися до суду за захистом права неповнолітньої.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом у відповідності до вимог ч.5 ст. 76 ЦПК України.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 проти позову заперечує, вважає, що право неповнолітньої його довірителем, що прийняв спадщину за заповітом, звернувшись з заявою про прийняття спадщини, не порушувалось, оскільки їй таке право не належить.

Треті особи приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, Пята Запорізька державна нотаріальна контора, відділ по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради у судове засідання не зявилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по цивільній справі та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (а.с.12).

З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_9 помер 14.03.2009 року (а.с.14)., за життя по час смерті отримував пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання, що підтверджується довідкою управління в Шевченківському районі Пенсійного фонду України (а.с.29).

ОСОБА_7 померла 08.04.2012 року (а.с.15). Згідно заповіту від 31.10.2009 року вона заповіла усе своє майно чоловікові ОСОБА_8, а, у разі його смерті раніше за неї, синові ОСОБА_5 (а.с. 103).

Після її смерті відкрилась спадщина на частину квартири АДРЕСА_1, акції, грошові внески з відсотками, яку прийняв спадкоємець за заповітом чоловік померлої ОСОБА_8, звернувшись 03.10.2012 р. з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 97).

На час її смерті живих спадкоємців, що мали право на обовязкову частку в спадщині, не було.

Позивач, діючи в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4, також звернулась 15.12..2014 р. до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі, за законом по праву представлення (а.с.110), листом приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 24.12.2014 р. їй розяснено, що її донька не входить в коло осіб, що мають право на обовязкову частку в спадщині (а.с.125).

ОСОБА_8 помер 02.04.2014 року (а.с.16). Згідно заповіту від 31.10.2009 року, яким було скасовано дію заповіту від 30.05.2009року, він заповів усе його майно дружині ОСОБА_7, а у разі її смерті раніше за нього синові ОСОБА_5

Після його смерті відкрилась спадщина на частину квартири АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, земельну ділянку на території Малокатеринівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 відповідач по справі від прийняття спадщини не відмовився, звернувся до нотаріальної контори з заявою про її прийняття у встановлений законом строк 30.09.2014 р. (а.с. 73).

На час смерті спадкодавця ОСОБА_8 живих спадкоємців, що мали право на обовязкову частку в спадщині, не було.

Позивач, діючи в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4, також звернулась 17.07.2014 р. до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті дідуся, за законом по праву представлення (а.с.55), листом державного нотаріуса ОСОБА_10 від 30.12.2014 р. їй розяснено про відсутність права доньки на спадкування за законом (а.с.88).

Всі встановлені судом фактичні обставини підтверджуються перевіреними доказами, не оспорюються та визнаються сторонами.

На підставі встановлених обставин суд приходить до висновку, що право онуки на спадкування обовязкової частки в спадщині після смерті діда й баби в порядку представлення свого померлого на час відкриття спадщини батька, на захист якого позивач звернулася до суду, не належить неповнолітній її доньці, і, як наслідок, не може бути захищене судом, а разом з ним і похідні від нього позовні вимоги не можуть бути задоволені, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки спадкодавця спадкують за правом представлення ту частку спадщини, яка належала за законом їхнім батькам, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Спадкування після смерті діда й баби особи, права якої захищаються позивачем, відбулось не за законом, а за заповітами, а заповітами дід і баба позбавили права на спадщину батька неповнолітньої ОСОБА_4 ОСОБА_9, що помер раніше за спадкодавців, отже, на час відкриття спадщини не мав в звязку зі смертю права на обовязкову частку, оскільки це право носить особистий характер та не може передаватися в порядку спадкування за правом представлення наступним спадкоємцям.

Зазначений висновок суду зроблений на підставі аналізу наступних норм права:

ч. 1 ст. 1241 ЦК України визначено вичерпний перелік осіб, яким належить право на обовязкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту, а не обовязок її прийняття.

Згідно з положеннями ЦК України спадкоємці можуть прийняти спадщину або не приймати її, прийняття спадщини є правом спадкоємця, а не його обовязком, підтвердження цьому міститься в ст. 1270 ЦК України, яка передбачає право спадкоємця на відмову від спадщини, яким могла би скористатися та особа, зазначена в переліку ч. 1 ст. 1241 ЦК України, якщо б була жива на час відкриття спадщини (ОСОБА_9В.).

Статтею 1274 ЦК України передбачене право спадкоємців за законом або за заповітом відмовитись від прийняття спадщини на користь перелічених в ній осіб, але ЦК України не передбачено адресної, тобто на користь іншої особи, відмови від права на спадкування обовязкової частки, що підтверджує висновки суду про те що право на обовязкову частку носить особистий характер, належить виключно особам, зазначеним в законі.

Це підтверджується і п. 5.9 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до якого право на обовязкову частку має особистий характер та не може переходити до інших спадкоємців.

Крім того, на підтвердження такого висновку свідчить виключення можливості визначення після смерті людини такої невід'ємної від її особистості ознаки, як непрацездатність в звязку з інвалідністю, що пов'язується зі станом здоров'я особи і встановлюється на певний термін дії, або пожиттєво (тобто поки людина жива), чим і зумовлене право цієї особи на обовязкову частку у спадщині цієї особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 212 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1241, 1266, 1270, 1274 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: