Ухвала суду № 45991652, 02.07.2015, Токмацький районний суд Запорізької області

328/2085/15-ц

02.07.2015

2/328/781/15

УХВАЛА

іменем України

02 липня 2015 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Погрібна О.М., розглянувши матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

До Токмацького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ПАТ «Дельта Банк» (в особі представника ОСОБА_2) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002-04146-311211 від 31.12.2011 року.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 17 червня 2015 року позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без руху та надано пять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі. Зокрема в ухвалі вказувалося на необхідність сплати судового збору, оскільки позов предявлено ПАТ «Дельта Банк», а не уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а заявлені вимоги не пов'язані із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, а випливають з цивільно-правових зобовязань між банком та фізичною особою. За таких обставин судовий збір повинен бути сплачений на загальних підставах.

Вказану ухвалу позивач отримав, згідно поштового повідомлення, 26 червня 2015 року.

01 липня 2015 року від позивача до Токмацького районного суду Запорізької області надійшли документи на виконання ухвали суду від 17 червня 2015 року, з якої вбачається що, частково недоліки позовної заяви були усунуті, проте судовий збір позивачем сплачено не було. .

В даному випадку вимоги ухвали суду від 17 червня 2015 року представником позивача не виконані, він не надав доказів сплати судового збору, посилаючись на положення п. 22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», вказував, що звільнений від сплати судового збору.

Разом з цим, пунктом 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Пунктом 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що ст. 5Закону України «Про судовий збір» визначено, зокрема, випадки, коли деякі органи влади, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі.

Якщо ж згадані органи звертаються до суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень або з вимогами, не пов'язаними з тими, за подання позовів щодо яких їх звільнено від сплати судового збору, або якщо їх звільнено від такої сплати лише як позивачів, а вони беруть участь у справі не як позивачі, то вони зобов'язані сплачувати судовий збір на загальних підставах.

Зокрема, звільнення від сплати судового збору стосується спорів банку з Національним банком України та його органами, які виконують функції кредитора останньої інстанції для банків і організації системи рефінансування (пункт 3статті 7 Закону України «Про Національний банк України») з наданням відповідних кредитів та здійсненням інших операцій.

Звернення ж банку до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, не повязано зі здійсненням тимчасової адміністрації, відтак, за подання позову необхідно сплачувати судовий збір.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 11.03.2015 року по справі № 910/14490/14 та постанові Верховного суду України від 27.05.2015 року по справі № 3-197гс15.

Таким чином, позивач повинен був сплатити судовий збір у встановленому ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», виходячи з ціни позову 6348,96 грн., у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 243,60 грн.

Як вказує ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

В порушення вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З огляду, зокрема, на предмет спору у даній справі, повноваження уповноваженої особи Фонду та правову сутність процедури тимчасової адміністрації, приходжу до висновку про відсутність підстав для звільнення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від сплати судового збору у справі предметом якої є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Враховуючи те, що в установлений строк позивачем зазначені в ухвалі недоліки не усунені, а тому позовну заяву слід вважати неподаною і повернути позивачеві.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти' Франції від 16.12.1992 р.).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи те, що в установлений строк позивачем зазначені в ухвалі недоліки не усунені, зокрема не сплачено судовий збір, а тому заяву слід вважати неподаною і повернути позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121, 210 ЦПК України,

ухвалила:

Позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вважати неподаною та повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в 5-денний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя