Ухвала суду № 45989905, 01.07.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2481/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1

суддів Мацунича М.В., Панька В.Ф.

при секретарі Дашковській С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру та виселення,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру та виселення.

Позов мотивовано тим, що згідно договору від 24.03.06 р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 28650 євро, зі сплатою відсотків за користування - 1,33% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 23.03.10 р. В забезпечення виконання зобовязань між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якого остання надала в іпотеку банку квартиру загальною площею 48,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Першотравнева Набережна, 3/41. ОСОБА_2 належним чином зобовязання не виконала, тому станом на 05.03.13 р. утворилась заборгованість у розмірі 84837,45 євро, що за курсом НБУ становить 881 461,11 грн. Позивач просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем від імені відповідачів та з можливістю здійснення ПАТ «Приватбанк » всіх передбачених нормативно правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані або проживають в квартирі, яка є предметом іпотеки зі зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року в задоволені позову відмовлено.

З цим рішенням не погодилось ПАТ КБ «Приватбанк», порушило питання про його скасування та ухвалення нового, яким позовні вимоги задоволити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.

Представник ОСОБА_3 вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

ОСОБА_2 в судове засідання не явилась, про причину неявки не повідомила. Про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, що підтверджено відповідною розпискою і тому суд розглянув справу у її відсутності відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги: суд безпідставно констатував, що діючим законодавством вимагається підтвердження отримання іпотекодавцем вимоги банку про виселення та стверджується, що достатньо таку вимогу лише надіслати йому і ця обставина доведена матеріалами справи; порушено принципи цивільного процесу такі як рівність перед законом, змагальність сторін, диспозитивність цивільного процесу та порушено ст.11, 60 ЦПК України.

Ці доводи є безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що банк порушив вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та належним чином не повідомив ОСОБА_3 про заборгованість та виселення. Крім того, вказав на те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі, оскільки вона не є власником спірної квартири та не проживає у ній.

Такий висновок відповідає як обставинам справи так і діючому законодавству.

По справі встановлено, що 24 березня 2006 року ОСОБА_2 уклала із ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір, відповідно до умов якого отримала кредит в сумі 28650 Євро на строк до 23 березня 2010року. В забезпечення виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 того ж дня уклав із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Позичальник не виконувала умови договору про погашення заборгованості в результаті чого станом на 5.03.2013 р. утворилася заборгованість у розмірі 84837,45 Євро, що станом на 05 березня 2013 року еквівалентно 881461 грн. 11 коп., яку позичальник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України«Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-143 цс14 від 17 грудня 2014 року повідомленням слід розуміти не тільки направлення листів, а й отримання цих листів особами, яким вони направлені.

У п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам розяснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 Житлового кодексу України, ст.ст.39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили; житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Повідомлення про виселення повинні бути не лише направлені, а й отримані відповідачем. Однак у матеріалах справи відсутні дані про отримання іпотекодавцем, яким являється відповідачка ОСОБА_3, повідомлення про виселення, а ОСОБА_2 в квартирі, переданій в іпотеку не проживає: вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто по іншій адресі.

Встановлення цієї обставини відсутність підтвердження отримання іпотекодавцем вимоги банку про виселення є достатньою підставою для констатації передчасного звернення до суду з даним позовом. Саме по цій причині немає необхідності застосовувати вимоги ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального законодавства, то слід зазначити, що ці доводи є безпідставними, оскільки вони в апеляційній скарзі не аргументовані. Більш цього, таких порушень суд взагалі не вбачає.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :