Ухвала суду № 45986758, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/800/32359/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Маслія В.І. Єрьоміна А.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014р. у справі № 826/2014/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Київської міжрегіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішень та стягнення надмірно сплачених коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00522, винесеної М/п «Східний» Київської регіональної митниці Державної митної служби України;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200536/2 від 21.08.2013 р., винесеного М/п «Східний» Київської регіональної митниці Державної Митної служби України;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплаченого ТОВ «Дієса» податку на додану вартість у розмірі 100 122, 72 грн. та суму надмірно сплаченого мита у розмірі 37 082,49 грн., всього на загальну суму 137 205,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014р., позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00522, винесеної М/п «Східний» Київської регіональної митниці Державної митної служби України. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200536/2 від 21.08.2013р., винесеного М/п «Східний» Київської регіональної митниці Державної Митної служби України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014р. надійшла касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в червні 2011 р. позивачем (Покупець) укладено з Підприємством «Guangdong Galanz Microwave Oven and Electrical Appliances Manufacturing co. Ltd» (Гуангдонг, Китай) (Продавець), зовнішньоекономічний контракт № 13/07/2011 від 13.07.2011 р., відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується поставити (продати) протягом строку дії контракту на замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари (побутова техніка, електротехніка та супутні товари до них), найменування, кількість і характеристики яких вказані у специфікаціях до контракту.

У серпні 2013 року на адресу ТОВ «ДІЄСА» надійшов вантаж - печі мікрохвильові, торгової марки ELENBERG, нові, моделі: H20L-DE (MG-2050M) у кількості 3965 шт., тип СВЧ - гриль, потужність мікрохвиль 700 Вт, потужність грилю 900 Вт, електронне керування, об'єм камери 20 л, внутрішнє покриття - емаль за ціною 32,50 доларів США за 1 шт., який був заявлений позивачем до митного оформлення.

Позивачем було подано до митного поста «Східний» електронну митну декларацію № 100260000/2013/109817. Митна вартість товарів задекларована за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з митною декларацією № 100260000/2013/109817 ТОВ «Дієса» було подано до митниці наступні документи: - міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 02238, № 02239, № 02240; - рахунок-фактура (інвойс) від 09.07.2013 р. з перекладом; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 13.07.2011 р. № 13/07/2011; - інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; - інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; - сертифікат про походження товару загальної форми; - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; - коносамент (Bill of Lading); - платіжні доручення № 309 від 04.06.2013 р., № 362 від 05.07.2013 р., № 374 від 26.07.2013 р.; - документи, що підтверджує вартість перевезення товару - довідки про транспортні витрати (від 19.08.2013 р. вих. № 103100, вих. № 103100,1, вих. № 103100,2); - рахунок - фактура на перевезення від 19.08.2013р.; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.11.2012р; - декларація про відповідність; - екологічна декларація; - лист вих. № 1043.

При здійсненні аналізу наданих до митного оформлення документів за електронною митною декларацією від 19.08.2013 № 100260000/2013/109817 виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим декларанту було запропоновано надати додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

На виконання запиту позивачем було надано митниці наступні документи: - експертний висновок Київської ТПП від 15.08.2013 № Ц-544; - виписку з бухгалтерської документації № 1289 від 20.08.2013 р.; - ліцензійний договір від 02.02.2012 р. та додатки до нього: б/н від 02.02.2012 р., № 2 від 08.05.2013 р., № 3 від 08.05.2013 р.; - прайс-лист виробника товару від 01.02.2013 р. з перекладом; - копію митної декларації країни відправлення № 515320130533599581 від 11.07.2013 р. з перекладом; - довідкову інформацію щодо вартості товару у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Подання зазначених документів підтверджується листом позивача № 0400001304 від 21.08.2013р.

21.08.2013 р. м/п «Східний» Київської регіональної митниці було винесено рішення про коригування митної вартості товару № 100260000/2013/200536/2 та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00522, яким було збільшено митну вартість товару на 536 866,63 грн., в тому числі податку на додану вартість в розмірі 100 122,72 грн.

Не погодившись з вищевказаними рішенням та карткою відмови позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Задовольняючи позов в частині скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що будь-яких фактичних доказів щодо наявності у митного органу сумнівів щодо застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару позивача, представником відповідача до суду не надано, у зв'язку з чим у митниці не було правових підстав для коригування митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту оскаржуваного рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів, що ввозилися позивачем, вбачається, що підставою для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару стала та обставина, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки надані позивачем документи містять розбіжності, а саме:

- у прайс-листі від 01.02.2013 року б/н зазначені інші умови оплати за товар, ніж ті, що передбачені п. 5.4 контракту від 13.07.2011 № 13/07/2011. відповідно до п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту розрахунки за товари здійснюються на підставі рахунків на оплату (інвойс), тоді як в графі 70 «деталі платежу» платіжних доручень від 05.07.2013 3 362 та від 04.06.2013 № 309 не вказано номер та дату інвойсу, на підставі якого здійснювалась оплата за оцінюваний товар;

- декларантом не надано на вимогу органу доходів і зборів ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- не надано міжнародну транспортну накладну.

Як вірно встановлено судами, на МД № 100260000/2013/109980 містяться відмітки банківської установи, що підтверджують перерахування позивачем на адресу Продавця 04.06.2013р. грошових коштів у розмірі 39 000,00 доларів США, 05.07.2013 р. грошових коштів у розмірі 78 000,00 доларів США, 26.07.2013 р. грошових коштів у розмірі 11862,50 доларів США, тобто розмір грошових коштів, в якому було визначено митну вартість у МД №100260000/2013/109817 - за першим методом (ціною договору). Визначена позивачем вартість товару у МД №100260000/2013/109817 підтверджується експертним висновком Київської торговельно-промислової палати від 15.08.2013 р. №Ц-544. На виконання умов договору Покупцем було здійснено попередню оплату за договором у розмірі 39 000,00 доларів США, що складає 30 % від вартості поставки за специфікацією до договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 309 від 04.06.2013р. Наступна оплата в розмірі 78 000,00 доларів США, що складає 60% від вартості поставки за специфікацією до договору, підтверджується копією платіжного доручення № 362 від 05.07.2013р. Остаточна оплата в розмірі 11 862,50 доларів США була здійснена 26.07.2013 р. підтверджується копією платіжного доручення № 374 від 26.07.2013р.

Таким чином було сплачено позивачем 128 862,50 доларів США, що відповідає вартості товарів, визначених умовами договору, що також підтверджується банківськими виписками. Отже, оплату по зовнішньоекономічному контракту проведено покупцем відповідно до умов Додаткової угоди від 14.11.2012 року до цього контракту, відповідно до умов якої оплата здійснюється у три етапи: 30 % - попередня оплата, 60 % - до початку завантаження, 10 % - остаточна оплата.

Виходячи з зазначеного, посилання відповідача на ту обставину, що у прайс-листі від 01.02.2013 року б/н зазначені інші умови оплати за товар, ніж ті, що передбачені п. 5.4 контракту, не свідчить про наявність умов для коригування митної вартості товару чи про неправильне її визначення за ціною договору.

Крім того позивачем на підтвердження здійснення перевезень надано суду міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 02238, № 02239, № 02240, довідки про транспортні витрати: від 19.08.2013 р. вих. № 103100, вих. № 103100,1, вих. № 103100,2, коносамент, пакувальний лист.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують здійснення оплати позивачем за оцінювані товари та транспортних документів.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Таким чином, на думку судів, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: