Ухвала суду № 45983158, 10.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2015 року

справа № П/811/3565/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі № П/811/3565/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Олія» до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Олія» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Світловодською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 16 вересня 2014 року: №0004681500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 400182,00 грн., в т.ч. за основним платежем у сумі 266788,00 грн., фінансові (штрафні) санкції у сумі 133394,00 грн.; №0004671500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 342900,00 грн., з яких 228600,00 грн. основний платіж та 114300,00 грн. штрафні санкції. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 228600,00грн., та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 266788,00 грн. Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 17 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Світловодська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що перевіркою встановлена нереальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відсутність об'єктів оподаткування, ненадання повного переліку первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій. Відтак податковий орган вважає, що діяв на підставах та у спосіб, передбачені чинним податковим законодавством.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 20 серпня 2014 року Світловодською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області прийнято наказ №543 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Світ Олія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період діяльності за липень 2013 року, квітень, травень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «ЮВЕНТУС ГРУП», за січень, лютий 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Стройбуд 2», за квітень, травень, червень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ « 1 плюс», за вересень, жовтень, листопад 2013 року по взаємовідносинах з "Вайт Груп", за лютий 2014 року по взаємовідносинах ТОВ «Спец-Груп», ТОВ «Нікс Трейдінг» за лютий 2014 року, за квітень 2014 року взаємовідносинах з ТОВ «Аполло ЛТД» та подальшої реалізації (використання) придбаних ТМЦ (робіт, послуг) та податку на прибуток за 2013 рік. Відповідно до зазначеного наказу відповідачем виписані направлення посадовим особам органу податкової служби на проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 20.08.2014 за № 000719, № 000720, № 000721. Посадовими особами податкового органу 20.08.2014 року здійснено вихід за адресою місцезнаходження ТОВ «Світ Олія» та встановлено, що за адресою: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Приморська, 14/12 підприємство не знаходиться. На підставі відсутності за місцем реєстрації позивача складено Акт №53/2200/38066068 від 20.08.2014 року «Про невстановлення за місцем знаходження ТОВ «Світ Олія». Також, податковим органом складено акт №371/2200/38066068 від 28.08.2014 року «Про неможливість проведення виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» та зафіксовано висновки про відсутність факту реального здійснення операцій. В акті зазначено, що у зв'язку з тим, що направлення від 20.08.2014 за №000719, 000720, 000721 та наказ №543 від 20.08.2014 року не вручено посадовим особам ТОВ «Світ Олія» перевірку неможливо розпочати. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення №0004681500 від 16.09.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 400182,00 грн., в тому числі за основним платежем - 266788,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 133394,00 грн. (т.1, а.с.12) та №0004671500 від 16.09.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 342900,00 грн., в тому числі за основним платежем - 228600,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 114300,00 грн. (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та необхідності відновлення порушених прав позивача. При цьому з метою повного захисту порушеного права суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії податкового органу по проведенню перевірки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень. Апелянт посилається на непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Проте колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Так, згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Ювентус-Груп» укладено договори поставки №1003К від 10.03.2014 року та №2005/ДТ/1 від 19.05.2014 року відповідно до яких ТОВ «Ювентус-Груп» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (шрот соняшниковий, олія соєва, жми соєвий, олія соняшникова нерафінована, дизельне пальне). Виконання сторонами умов договору підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товару, відомостями на відпуск дизельного пального. (т.1, а.с.97-212, 243-252; т.2, а.с.159-163; т.4, а.с.87-190). Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.213-242).

Також, між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Стройбуд-2012» укладено договори поставки №2501К від 25.01.2013 року та №0201К від 02.01.2013 року відповідно до яких ТОВ «Стройбуд-2012» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (фуз гідратаційний та олію соняшникову нерафіновану). Копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання-передачі товару свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаних договорів (т.2, а.с.1-14, 22-27; т.3, а.с.10-14, 16-18, 20-22, 24-26, 29-31, 33-35, 37-39, 42-44, 46-48, 50-52, 54-56, 59-61, 63-66, 68-69, 71-73, 76-78, 80-82, 84-86, 88-90, 92-94, 96-98, 100-102, 104-105, 107-109, 111-116, 118). Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.15-21; т.3, а.с.15, 19, 23, 27-28, 32, 36, 40-41, 45, 49, 53, 57-58, 62, 67, 70, 74-75, 79, 83, 87, 91, 95, 99, 103, 106, 110, 117).

Крім того, між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Ілана Плюс» укладено договір №0404К від 04.04.2013 року згідно умов якого ТОВ «Ілана Плюс» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (фуз гідратаційний). Видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання-передачі товару свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.28-35, 40-43). Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.36-39).

Також, між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Ілана Плюс» укладено договір №0404К від 04.04.2013 року та №2503К від 25.03.2013 року, згідно умов якого ТОВ «Ілана Плюс» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (фуз гідратаційний, олія соняшникова не рафінована). Видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання-передачі товару свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.28-35, 40-43; т.3, а.с.119-234; т4, а.с.1-88). Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.36-39; т.3, а.с.121, 125, 129, 133, 157, 141, 145, 149, 153, 157, 161, 165, 169, 173, 177, 181, 184, 188, 192, 196, 200, 204, 208, 212, 216, 219, 223, 227, 231, 235, 239, 243, 247, 251; т.4, а.с.1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 77, 81,85).

Між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Вайт Груп» укладено договір №0209КДП від 02.09.2013 року, згідно умов якого ТОВ «Вайт Груп» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (дизельне паливо). Первинні документи, серед яких видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та відомості на відпуск дизельного пального свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.44-67, 151-158).

Відповідно до договору укладеного між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Спец Груп» №2002К від 20.02.2014 року, ТОВ «Спец Груп» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (олію соняшникову нерафіновану). Видаткові накладні та податкові накладні та акт звіряння взаємних розрахунків свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.68-107; т.4, а.с.191-251). Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.108-147, т.4, а.с.194, 197, 200, 203, 206, 209, 212, 215, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 236, 239, 242, 245, 248, 251).

Між ТОВ «Нікс Трейдінк» та ТОВ «Світ Олія» укладено договір №0102/14тр від 01.02.2014 року про надання послуг ТОВ «Нікс Трейдінк» надало ТОВ «Світ Олія» послуги по перевезенню вантажу (олії соняшникової нерафінової). Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: рахунок на оплату, податкова накладна та акт виконаних робіт свідчить про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.148-150).

Також, судом першої інстанції встановлено, що придбаний у контрагентів товар використаний у межах власної господарської діяльності позивача.

Всі первинні документи, що надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів, що не заперечувалось відповідачем.

Між тим, апелянт також зазначає про фіктивність господарської діяльності позивача з посиланням на отримані від інших податкових органів матеріали перевірок, якими встановлено порушення його контрагентами вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, належних та допустимих доказів наявності судовий рішень, зокрема вироків судів про порушення посадовими особами контрагентів позивача вимог податкового законодавства відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо реальності правочинів, укладених позивачем, а відтак і про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі № П/811/3565/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай