Рішення № 45983048, 24.06.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа № 925/239/15

Господарський суд Черкаської області у складі колегії суддів: головуючого - Гури І.І., суддів - Довганя К.І., Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін за довіреностями: позивача - Гаркуші В.В., Сакви Д.Ю. відповідача - Гушула С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області справу за позовом державного підприємства "Енергоринок" , м. Київ до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", м. Черкаси про стягнення 49 565 792,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача 49 565 792,50 грн. боргу, в тому числі: 49 262 522,82 грн. основного боргу, 224 075,79 грн. інфляційних нарахувань, 68 757,48 грн. пені, 10 436,41 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі грошове зобов'язання за договором від 15.06.2007 №4071/02, укладеним між сторонами, щодо оплати придбаної ним у позивача в листопаді, грудні 2014 року електричної енергії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, вважав вимоги безпідставними та незаконними, вказавши при цьому:

- щодо основного боргу, то ухвалою господарського суду від 14.05.2014 порушено справу №01/1494 (далі - №14-01/1494) про банкрутство відповідача - публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго". Позивач є конкурсним кредитором боржника. Позивачу відомо, що наявність справи про банкрутство відповідача не дозволяє останньому в повному обсязі здійснювати фінансові розрахунки, що викликано фінансово-економічною кризою в Україні, значним падінням виробництва та як наслідок зменшенням надходжень коштів від споживачів електричної енергії на рахунки зі спеціальним режимом використання. Крім того, відповідач приймає участь у процедурі погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу;

- стосовно нарахованих 3% річних та інфляційних, то правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці регулюються Законом України " Про електроенергетику". Умови та правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України, права та обов'язки, відповідальність комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996, згідно п. 2.3. якого кожний член ринку зобов'язаний купувати всю необхідну йому електричну енергію від ДПЕ, відповідно до умов цього договору, за винятком електричної енергії, яка продана в ДПЕ згідно з п. 2.3.1. Саме на вданого пункту вказаного договору був укладений договір між сторонами у справі. Відповідно до п. 2.1. Додатку № 4 до Договору між учасниками енергоринку кошти оптового ринку - це кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання місцевих постачальників та оптового постачальника, та є власністю учасників оптового ринку (а не лише позивача ) і підлягають розподілу згідно з алгоритмом, затвердженим НКРЕ. Тобто, позивач є спеціальним суб'єктом з особливим, цільовим статусом, оскільки не є власником коштів, які надходять на розподільчий рахунок. Стаття 1 ГПК України встановлює, що приводом для звернення за судовим захистом є порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів особи, яка звернулась за таким захистом, Між тим, стягнення на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних нарахувань об'єктивно не може призвести до відновлення його права або захисту законного інтересу, оскільки безпосередньо його прав і законних інтересів відповідач не порушував, так як вказані кошти не є власністю позивача. Договір між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1999 не наділяє позивача правом застосування господарських санкцій до члена оптового ринку за несвоєчасну сплату електричної енергії , не передбачено цього і Законом України "Про електроенергетику", тому позов у цій частині заявлений з порушенням встановленого законом порядку застосування штрафних санкцій. Крім того, всупереч п. 1 ст. 33 ГПК України позивач не надав жодних доказів підтвердження факту, що відповідач користувався коштами, які належать або призначались безпосередньо позивачу та належні саме йому кошти знецінювались внаслідок інфляційних процесів;

- стосовно нарахованої пені, повідомляє, що ухвалою господарського суду

від 14.05.2014 порушено справу №01/1494 (далі - №14-01/1494) про банкрутство відповідача - публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", одночасно цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача діє по даний час. Дана позиція підтверджується судовою практикою - постановами Верховного суду України від 17.01.2006 у справі №11/690, від 01.10.2013. Відтак заявлена вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню.

Позивач у письмових запереченнях на відзив відповідача не погодився з доводами, викладеними у відзиві відповідачем та вважав їх необґрунтованими з наступних підстав:

- щодо правового регулювання відносин та особливого порядку розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України, вказав що дані відносини регулюються законом України "Про електроенергетику", договором, укладеним між сторонами, з приводу невиконання якого і заявлено позовні вимоги, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Договором між членами оптового ринку електричної енергії України, затвердженим НКРЕКП та додатками до нього. Із законодавства слідує, що обов'язок відповідача сплатити в повному обсязі вартість купованої у позивача електроенергії не обмежується наявними коштами на його поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, відповідач має і зобов'язаний розрахуватись і зі своїх поточних господарських рахунків, з метою повного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань, отже твердження відповідача, що здійснення розрахунків через інші рахунки Законом не допускається є таким, що не відповідає дійсності та спростовується положеннями закону, ДЧОРЕ, договору, укладеними між сторонами та нормами матеріального права України;

- щодо твердження відповідача про відсутність у позивача правомочності власника коштів, що надходять на його рахунок, то звертає увагу на п. 6.27 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України, згідно якого жодне з положень останньої не розглядається як таке, що обмежує відповідальність учасників ринку, або сторони договору купленої та проданої за повну оплату електричної енергії на оптовому ринку. Отже, учасники оптового ринку не є такими, що звільнені від визначеної чинним законодавством відповідальності за невиконання договірних зобов'язань в частині оплати купованої електричної енергії, зокрема, відповідальності, визначеної положеннями ст. 625 ЦК України. Отже, відносини сторін з приводу купівлі-продажу електроенергії будуються на договірних принципах, а тому безперечно є саме договірними відносинами, які регулюються нормами зобов'язального права. Такий висновок Конституційного суду України у рішенні від 12.02.2002 № 3-рп/2002 у справі "Про електроенергетику";

- щодо правової природи алгоритму ОРЕ України , то посилається на Закон на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 02.12.2003 №03/302 , вважає, що він не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків та оплати вартості електроенергії;

- наявність усталеної судової практики щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків, зокрема, постанова Верховного Суду України від 22.02.2005 №25/21-04-275, у якій вказано на договірний характер стосунків між сторонами та необхідність застосування ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин;

- враховуючи норми закону та сталу судову практику, позовні вимоги є обґрунтованими і законними.

У доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач вважає за необхідне зазначити додаткові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, які полягають у наступному:

- стосовно стягнення основного боргу, відповідач повідомляє, станом на 31.03.2015 він є погашеним в повному обсязі за рахунок переплати в березні 2015 року;

- стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних , звертає увагу, що відповідно до п. 2 загальних положень Статуту позивача, позивач виконує функції розпорядника системи розрахунків, а також коштів оптового ринку електричної енергії. дане корелюється з положеннями Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергїі України (п. 2.1. Додатку № 4 до договору між учасниками енергоринку . Тобто наведене додатково підтверджує, що позивача не є власником коштів, які надходять на розподільчий рахунок. Аналогічна позиція викладена Конституційним судом України в рішенні від 12.02.2002 №3-РП 2002 у справі №1-7/2002. підтверджується усталеною судовою практикою Вищого господарського суду України, яка викладена в постановах від 31.01.2012 по справі №19/052-10/6-11, від 27.04.2010 по справі №20/27 та інших. Також , договір між членами оптового ринку електричної енергії не наділяє позивача правом застосування господарських санкцій до члена оптового ринку за несвоєчасну оплату електроенергії.

У листі від 15.04.2015 № б/н позивач повідомляє, що основний борг відповідачем сплачено, в підтвердження чого просить долучити довідку позивача.

У додаткових поясненнях щодо погашення заборгованості позивач повідомляє, що станом на 01.04.2015 заборгованість відповідача в сумі заявленого основного боргу - 49 262 522,82 грн. погашена в повному обсязі, що є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У наступних додаткових поясненнях щодо погашення заборгованості позивач вказав, що основний борг погашений, про що свідчить акт звірки розрахунків між сторонами станом на 01.05.2015, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині. Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків, позивач підтримує свої вимоги і просить вказані у позовній заяві суми стягнути. У матеріалах справи вже є заперечення на заяву відповідача про відстрочку та розстрочку погашення заборгованості, які є незмінними, незалежно від наміру п відповідача подати уточнення ло заяви про розстрочку та відстрочку погашення заборгованості.

У клопотанні від 04.06.2015 про припинення провадження у справі відповідач просить суд припинити провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору в частині основного боргу, так як актом звірки між сторонами підтверджується зарахування коштів переплати в рахунок погашення заборгованості, що заявлена до стягнення.

У клопотанні від 24.04.2015 відповідач просить суд: 1. позов задовольнити частково; 2. стягнути з відповідача на користь позивача 49 262 522, 82 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію за листопад-грудень 2014 року, інфляційних нарахувань в сумі 224 075,79 грн. , 3% річних в сумі 10 436,41 грн., а всього: 49497035,02 грн.;3. відстрочити виконання рішення суду по сплаті боргу відповідача позивачу за поставлену у листопаді-грудні 2014 електричну енергію, розстрочивши виплату даної суми боргу в наступному порядку ( відповідач вказує основний борг); 4. судові витрати покласти на відповідача.

У клопотанні від 27.04.2015 відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду до 30 листопада 2015 року та розстрочити сплату відповідачем основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних наступним чином (згідно наведеного графіку). Судові витрати покласти на відповідача.

У заяві про відстрочку виконання рішення суду від 16.06.2015 відповідач просить суд: 1. клопотання від 24.04.2015 залишити без розгляду; 2. відстрочити виконання рішення суду по сплаті інфляційних нарахувань в сумі 224 075,79 грн. та 3% річних в сумі 10 436,41 грн. на користь позивача за поставлену у листопаді-грудні 2014 електричну енергію строком до 01.09.2015; 3. судові витрати покласти на відповідача.

У вказаних клопотаннях позивач мотивував прохання відстрочити та розстрочити виконання рішення наступним: 1. особливий порядок розрахунків, встановлений ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику"; 2. прострочення оплати за куповану електричну енергію викликане дисбалансом оплати споживачами вартості спожитої електроенергії; 3.заборгованість, що є предметом даного спору, виникла не з вини відповідача, а внаслідок неповних розрахунків за отриману електричну енергію споживачів, наданням постійних товарних позик споживачам своєї продукції, забезпечення соціальної сфери населення бюджетними ЖГК, заборгованість державного бюджету з різниці в тарифах; 3. умовами та правилами роботи системи оптового ринку електричної енергії України; 4. виконання рішення буде неможливим у зв'язку з тим, що Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до вказаного Закону, а відповідач включений. Вказав на такі обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду: скрутний фінансовий стан; наявність справи про банкрутство; відсутність джерел для одночасного погашення заборгованості; встановлення о-го або зниженого алгоритму відрахування коштів на поточні рахунки відповідача; збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії, щодо яких неможливо вжити заходів припинення, обмеження електропостачання; збільшення витрат по обов'язковому блоку платежів без зміни тарифу; значна кредиторська заборгованість відповідача перед оптовими постачальниками електричної енергії.

Відповідач у запереченнях на заяву позивача про відстрочку та розстрочку погашення заборгованості вважав заяву такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне: 1. наведені підстави не є виключними обставинами, оскільки, по-0перше, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, власного комерційного розрахунку та ризику, а не в силу об'єктивних, незалежних від нього обставин; по-друге, скрутне фінансове становище є як у відповідача, атак і у позивача, що підтверджується наданими доказами; 2. відповідач не надав жодного належного доказу знаходження його в скрутному фінансовому становищі та доказів того, що негайне виконання рішення може призвести до негативних наслідків, які можуть вплинути на енергетичну стабільність України; 3. обсяг заборгованості позивача перед енергогенеруючими компаніями станом на 01.04.2015 становить 23 007 113 662,61 грн., що підтверджується довідкою про стан кредиторської заборгованості ДП "Енергоринок" перед виробниками електричної енергії; 4. з метою погашення заборгованості позивач вимушений залучати значні кредитні кошти, випускати та розміщувати облігації, обсяг яких відображено у довідці; 5. будь-яка відстрочка чи розстрочка сплати заборгованості відповідачем позивачу ще більше вплине на фінансовий стан позивача і кредиторської зобов'язання перед виробниками електроенергії, що призведе до кризових явищ та загрози енергобезпеки України.

У судовому засіданні:

- представники позивача вказали, що основний борг погашений, предмет спору в цій частині відсутній, що є підставою для припинення провадження у справі частині стягнення основного боргу. Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків, підтримали позовні вимоги і просили вказані у позовній заяві суми стягнути. Заперечили проти відстрочення та розстрочення виконання рішення суду з підстав, викладених у письмових запереченнях на заяву відповідача про відстрочку та розстрочку погашення заборгованості;

- представник відповідача погодився з тим, що предмет спору в частині стягнення основного боргу відсутній у зв'язку з його сплатою; в іншій частині позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Підтримав останню заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

У судовому засіданні були оголошені перерви з 20.05. по 10.06., з 10.06. по 24.06.2015.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі №14-01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На день прийняття господарським судом цього рішення дія вказаного мораторію на задоволення вимог кредиторів не була припинена.

15 червня 2007 року державне підприємство "Енергоринок" (далі -позивач) і відкрите товариство "Черкасиобленерго", яке в подальшому на вимогу Закону України "Про акціонерні товариства" було перейменовано у публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго", (далі -відповідач) уклали договір №4071/02 (далі -договір №4071/02), згідно з яким позивач зобов'язався продавати, а відповідач -купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

5 жовтня 2011 року сторони уклали додаткову угоду №7665/02 до договору №4071/02, якою замінили найменування покупця електроенергії - відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго".

Згідно з п. 4.13 договору №4071/02 документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від позивача до відповідача, є підписаний ними та скріплений їх печатками акт купівлі-продажу електроенергії.

Пунктом 6.1 договору №4071/02 встановлено, що оплату за куплену електроенергію відповідач здійснює відповідно до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання позивача з поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідача, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків відповідача.

Відповідно до п. 6.2 договору №4071/02 перерахування коштів відповідачем за куплену у позивача електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену у цьому місяці з урахуванням умов п.п.6.4 та 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 6.3 договору №4071/02 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця позивач перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання як плата за електричну енергію, куплену у першій, другій та третій декаді місяця відповідно.

Пунктом 6.4 договору №4071/02 встановлено, що остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача. У цьому випадку відповідач зобов'язаний обов'язково вказати призначення платежу.

У п. 6.5 договору №4071/02 його сторони передбачили, що сума, яка була сплачена відповідачем понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п. 6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості відповідача перед позивачем за минулі періоди (починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном виникнення) з урахуванням ПДВ, якщо інше передбачено договором про реструктуризацію заборгованості між сторонами. У випадку відсутності простроченої заборгованості, сума, яка була сплачена відповідачем в розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць зараховується, за згодою сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням відповідача відповідно до договору реструктуризації заборгованості між сторонами.

Пунктом 7.3.2 договору №4071/02 встановлено, що відповідач несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього договору. В разі несплати відповідачем за куплену у позивача електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, позивач має право нарахувати відповідачу пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата відповідачем пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача і не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасної оплатою отриманої електроенергії. Пеня нараховується до повного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті купленої електроенергії.

Згідно п. 11.6 договору №4071/02 цей договір укладено на термін з "01" липня 2007 року до "31" грудня 2007 року. . Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору.

На виконання договору №4071/02 позивач продав відповідачу, а останній купив у листопаді 2014 - 233 438,040 тис. кВт.г електроенергії на суму 131 913 211,22 грн. (з ПДВ), у грудні 2014 - 316 699,956 тис. кВт.г електроенергії на суму 229 901 438,02 грн. (з ПДВ), що підтверджується підписаними обома сторонами і скріпленими їх печатками актами купівлі-продажу електроенергії від 30.11.2014, від 31.12.2014.

Відповідач в порушення умов договору не у повному обсязі розрахувався за отриману від позивача електроенергію, згідно довідки позивача на момент звернення до суду з позовом борг становить 49 262 522,82 грн.

В процесі вирішення спору у суді, відповідач повністю погасив заявлений у позові основний борг, що підтверджується довідкою позивача станом на 31.03.2015 та актом звірки розрахунків між сторонами станом на 01.05.2015.

За прострочення оплати купленої у період в листопад, грудні 2014 року електроенергії позивач нарахував відповідачу до сплати:

224 075,79 грн., передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань.

10 436,41 грн., передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних за період прострочення з 15.12.2014 по 01.01.2015 .

68 757,48 грн., передбаченої п. 7.3.2 договору №4071/02 пені за період прострочення з 20.12.2014 - 01.01.2015.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, що діяв до 19.01.2013 і згідно якої триває процедура банкрутства у справі про банкрутство відповідача, термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" визначає як зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

В силу дії мораторію відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позивач не мав права на нарахування відповідачу стягуваної суми пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання відповідача з оплати купленої у відповідача за договором № 4071/02 електроенергії є грошовими, тому за прострочення їх виконання позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, які не є неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, і на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За прострочення сплати відповідачем боргу за електроенергію, куплену ним у листопаді 2014 року, грудні 2014 року він має сплатити позивачу за правильно визначені останнім у розрахунку стягуваних сум періоди прострочення - 224 075,79 грн. інфляційних нарахувань та 10 436,41 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, які виникли у сторін із договору №4071/02, є майново-господарськими зобов'язаннями, у яких відповідач як зобов'язана сторона повинна оплатити позивачу куплену у нього електроенергію в установлений договором строк, а позивач як управнена сторона має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. При цьому чинне законодавство України ніяким чином не пов'язує реалізацію позивачем свого права на стягнення з відповідача плати за електроенергію і передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та трьох процентів річних із спеціальним режимом використання поточних рахунків, на які підлягають зарахуванню стягнені з відповідача кошти, та із їх розподілом за затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритмом між учасниками оптового ринку електричної енергії України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідач на користь позивача 224 075,79 грн. інфляційних, 10 436,41 грн. 3% річних, відмові в частині стягнення 68 757,48 грн. пені та припиненню провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині стягнення 49 262 522, 82 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 72 978,62 грн. витрат на сплату судового збору.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду, враховуючи, що в судовому засіданні від 24.06.2015 представник відповідач підтримав лише останню заяву - про відстрочку виконання рішення суду, суд залишає без розгляду попередні клопотання відповідача, і розглядає останнє.

Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд вважає заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Керуючись ст.49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст.82-85, ст. 121 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, ідентифікаційний код 22800735) на користь державного підприємства "Енергоринок" (вул. С. Петлюри, 27, м. Київ, ідентифікаційний код 21515381) - 224 075,79 грн. інфляційних, 10 436,41 грн. 3% річних та 72978,62 грн. судового збору.

Відмовити у позові в частині стягнення 68 757,48 грн. пені.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 49 262 522, 82 грн. основного боргу.

Задовольнити заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

Відстрочити виконання рішення суду по сплаті відповідачем позивачу інфляційних нарахувань в сумі 224 075,79 грн. та 3% річних в сумі 10 436,41 грн. строком до 01 вересня 2015 року.

Залишити без розгляду клопотання відповідача від 24.04.2015.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 30 червня 2015 року.

Судді І.І. Гура

К.І. Довгань

Г.М. Скиба