Ухвала суду № 45983007, 30.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"30" червня 2015 р.Справа № 922/4263/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічне АТ "Банк "Київська Русь" м. Київ 3-я особа - ПАТ"Альба Україна" м. Бориспіль до КПОЗ "ЦРА № 30" м. Харків 3-я особа - про стягнення 381921,86 грн. за участю сторін:

позивача - не з*явився

відповідач -Кіктьова І.О ( головний бухгалтер)

третя особа - не з*явилась

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2014 року ПАТ "Банк "Київська Русь" ( надалі - позивач) звернувся з позовом до Комунального підприємства охорони здоров*я "ЦРА№30" ( надалі - відповідач) про стягнення 332 018,95 грн. основного боргу, 26 406,88 грн. пені за період з 16.05.2014 по 23.09.2014, річних (3 %) у сумі 3 574,89 грн. за період з 16.05.2014 по 23.09.2014 та 19 921,14 грн. інфляційних втрат за період з 16.05.2014 по 31.08.2014, а всього 381 921,86 грн., що мотивувало невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати лікарських засобів і виробів медичного призначення, одержаних за договором купівлі-продажу від 07.12.2012 № 223 ХФ/12.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.12.2014 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 , позов задоволено.

У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції з посиланням на приписи статей 15, 16, 509, 512, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 173, 174, 175, 193, 216, 217, 218, 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виходили з того, що: відповідачем у період з 05.12.2013 по 18.04.2014 за Договором з приватним акціонерним товариством "Альба Україна" одержано та не оплачено лікарських засобів і виробів медичного призначення на загальну суму 332 018,95 грн.; до Товариства право вимоги за Договором (на суму 332 018,95 грн.) від приватного акціонерного товариства "Альба Україна" перейшло згідно з договором відступлення прав вимоги від 05.06.2014 № 70443-20/14-7; відповідач наявність заборгованості заперечував, але належних доказів сплати коштів за Договором (розрахункових документів із зазначеними номерами та датами видаткових накладних, за якими здійснюється оплата; пункт 5.4 Договору) не подав; позивачем на наявну суму основного боргу правильно нараховано суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Але, як зазначає Вищий господарський суд України у постанові від 28.04.2015 року у справі за № 922/4263/14 , ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не досліджено змісту наданих Підприємством платіжних доручень за період з 06.12.2013 по 16.04.2014, які містять посилання на Договір та свідчать про перерахування відповідачем суми, що перевищує 330 000 грн. (т. 2, а.с. 39-79), та не встановлено дійсного стану взаєморозрахунків сторін за Договором (з урахуванням пункту 5.5 Договору, який визначає наслідки невиконання умов пункту 5.4).

З огляду на наведене щодо неналежного встановлення основної суми боргу та періодів прострочення додатковій перевірці підлягає й правильність нарахування сум штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних, рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року були скасовані.

Позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 332 018,95 грн. основного боргу, 32700,93 грн. пені , річних (3 %) у сумі 10479,06 грн. та 193899,07 грн. інфляційних втрат , а всього 569098,01 грн., що мотивувало невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати лікарських засобів і виробів медичного призначення, одержаних за договором купівлі-продажу від 07.12.2012 № 223 ХФ/12.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд не приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивач не доплатив судовий збір в сумі 3743,52 грн.

Розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (не менше 1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. (73080,00 грн.), а із позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущених порушень, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 ГПК України).

За таких обставин позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Позивач надав клопотання щодо розгляду справи без участі представника позивача за наявними матеріалами у справі.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд зобов*язавти позивача провести звірку взаєморозрахунків, оскільки за його бухгалтерськими даними боргу не існує.

Третя особа ( ПАТ"Альба Україна") надала інформаційну довідку про формування основного боргу за спірним договором № 223 ХФ/12 від 07.12.2012 року. Так, у відповідно до наданої інформації станом на 01.10.2013 року вже існувало вхідне сальдо в розмірі 40345,06 грн. , яке необхідно розшифрувати з посиланням на накладні та докази їх часткової оплати.

Відповідач надав реєстр прибуткових накладних за період з 07.12.2012 року по 30.04.2014 року, в якій значиться перелік прибуткових накладних, оплата та накладні на повернення товару.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне, що 07.12.2012 року між ПрАТ "Альба Україна" та Комунальним підприємством охорони здоров*я "ЦРА № 30" був кладений договір купівлі-продажу № 223 ХФ/12 з додатковими угода ( а.с.19- 22). У відповідності до предмету договору продавець зобов*язався передати лікарські засоби і вироби медичного призначення у власність відповідача, а відповідач прийняти товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов ( п. 1.1 договору). Постачання здійснюється товарними партіями, Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення відповідача. ( п.2.1 договору).

Одержувачем товару за даним договором можуть бути, окрім відповідача , належним чином уповноважені від його імені особи ( п.2.6 договору). Так, на виконання даного пункту договору , сторони уклади 3 додаткових угод якими визначили матеріально відповідальних осіб, що будуть приймати товар за відповідними адресами поставки та зразки печаток, які останні будуть завіряти свій підпис на супровідних документах на товар ( накладних) ( т.1 а. с. 20-22).

Відповідач зобов*язався оплатити товар у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПрАТ "Альба Україна". Оплата кожної ї товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказується в видатковій накладній на поставку товарної партії. У розрахункових документах відповідач повинен вказати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється оплата за поставлений товар та номер і дату даного договору ( п. п.5.1 - 5.4 договору).

Так, у відповідності до умов вказаного договору у період з 05.12.2013 року по 18.04.2014 року ПрАТ"Альба Україна" , як зазначено у позовній заяві поставило відповідачу , як покупцю лікарські засоби на загальну суму 332018,95 грн., при перевірці вказаних посилань позивача, судом встановлено, що сума поставки товару за вказаним договором становить іншу суму.

Відповідач надав платіжні документи в рахунок погашення боргу, та стверджує, що суми боргу не існує. Перевірити цю інформацію в даному випадку не можливо, оскільки відповідачем в платіжних документах не зазначалося номер та дату видаткової накладної, як це передбачено договором купівлі- продажу від 07.12.2012 року.

Положенням статті 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Суд зазначає, що позивачем не надав доказів яким чином було проведено зарахування отриманих грошових коштів не зазначено, з наданням відповідних доказів, яким чином на відміну від призначення, що вказане відповідачем, останній зарахував проведені відповідачем платежі згідно вищезазначених платіжних доручень за період дії договору з посиланнями на положення ст. 534 ЦК України та п. 5.4. договору.

Крім того, суд вважає, що пунктом 3.8. Інструкції встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Беручи до уваги викладене, саме відповідач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, що викладена у Постанові від 19.04.2010 року у справі № 8/266/09 та Постанові від 03.12.2014 року у справі № 920/1172/14, а також з позицією Верховного Суду України, викладеною у листі від 01.07.2014 року "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві", в якому Верховний Суд України роз'яснив, що при застосуванні норм, стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням, у разі недостатності суми проведеного платежу, (ст. 534 ЦК України) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу.

Відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Суд, вислухавши представника відповідача, враховуючи неявку представника позиивача та 3-ої особи в судове засідання та те, що спір не може бути вирішено в цьому судовому засіданні, вважає доцільним відкласти розгляд справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Повернути без розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розгляд справи відкласти на "13" липня 2015 р. о 10:00

Позивачу - надати чіткий розрахунок суми основного боргу з дати укладання договору починаючи з 07.12.2012 року з наданням видаткових накладних, доказів оплати та часткового повернення товару, звірити розрахунки з відповідачем для чого направити свого компетентного представника до відповідача та акт звірки надати до матеріалів справи.

Звіряння необхідно провести, оскільки позивачем заявлено позов вибірково на суму 332018,95 грн.,як за не оплачений товар. фактично поставка була проведена на суму 594828,85 грн. Провести перевірку не беручи до уваги весь період поставки та розрахунків суд не має можливості без надання додаткових документів.

Суд зобов*язує ПАТ"Банк "Київська Русь", КП охорони здоров*я "ЦРА №30" та ПАТ "Альба Україна" звірити розрахунки.

Суддя Л.С. Лаврова