Ухвала суду № 45982719, 16.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6949/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Березівкаагрошляхбуд" до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги до Березівської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2014 року: №0000372200 та №00003822000, якими підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ, на суму 393107,50 грн., та податку на прибуток підприємств, у розмірі 396336,25 грн., і застосовано відповідні штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення по справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування вищевказаних рішень податкового органу, так як в ході проведеної перевірки, податковим органом встановлено укладення позивачем безтоварних угод з деякими контрагентами, що призвело до безпідставного зменшення розміру ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, у яких вказано про необґрунтованість висновків ДПІ щодо порушення підприємством податкового законодавства, так як підприємством проведено товарні господарські операції з ТОВ "БФ Укр-Буд" та ТОВ "Еко-Буд-Монтаж", що надає підприємству право на віднесення даних сум до складу своїх валових витрат та податкового кредиту.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження через неявку сторін у судове засідання.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 06.11.2014 року по 12.11.2014 року, на підставі постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці від 01.10.2014 року, податковим органом проведено позапланову документальну перевірку позивача щодо його господарських відносин з ТОВ "БФ Укр-Буд" та ТОВ "Еко-Буд-Монтаж", за травень, вересень 2012 року і вересень 2013 року, про що складено акт №979/22-20/03579041 від 18.11.2014 року, яким встановлено порушення позивачем: ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст.215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, а саме укладання нікчемних правочинів з вищевказаними контрагентами; п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10, п.138.12, ст.138, ПК України, а саме заниження податку на прибуток підприємств, у сумі 317069 грн., у тому числі за 1 півріччя 2012 року, на суму 71794 грн., за 9 місяців 2012 року, на суму 120439 грн., за 2013 рік, 124836 грн.; ст.185, ст.198, п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість, у сумі 314486 грн., у т. ч. у травні 2012 року, у сумі 68375 грн., у вересні 2012 року, у сумі 114704 грн., у лютому 2013 року, в сумі 13501 грн., в вересні 2013 року, в сумі 117906 грн.

Порушення полягає у тому, що податковим органом встановлено безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, що вплинуло на правильність обрахунку податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Після проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.11.2014 року: №0000372200 та №00003822000, якими підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ, на суму 393107,50 грн., та податку на прибуток підприємств, у розмірі 396336,25 грн., і застосовано відповідні штрафні (фінансові) санкції.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки підприємством не допущено порушень податкового законодавства на які посилається контролюючий орган, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз.3 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України - документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України - однією з підстав для проведення перевірки є отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

При цьому до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 86.9 ст. 86 ПК України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України - у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України - витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.38 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено ПДВ та податок на прибуток підприємств за травень, вересень 2012 року і вересень 2013 року, на суму 393107,50 грн., та 396336,25 грн. відповідно.

На формування розміру вказаних податків вплинули господарські операції позивача з ТОВ "БФ Укр-Буд" та ТОВ "Еко-Буд-Монтаж" щодо придбання виробів та продукції виробничого призначення, які здійснено на підставі відповідних договорів поставки.

На підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "БФ Укр-Буд" судом зібрано наступну первинну документацію: договори поставки №35 від 01.05.2012 року, №169 від 03.09.2012 року, №25 від 01.02.2013 року, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, виписки по рахунку та докази подальшого використання придбаних товарів у проведенні будівельних робіт за замовленням третіх осіб.

На підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "Еко-Буд-Монтаж" судом зібрано наступну первинну документацію: договір купівлі-продажу №111 від 16.09.2013 року, видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, банківські виписки від 12.02.2014 року, 14.03.2014 року, 03.07.2014 року, журнали-ордери та докази подальшого використання придбаних матеріалів у будівельних роботах на замовлення третіх осіб.

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що з метою провадження своєї діяльності між позивачем та вищевказаними контрагентами укладено договори щодо придбання виробів та продукції виробничого призначення, а належними доказами підтверджено його фактичне отримання, оплату і подальше використання у власній господарській діяльності, шляхом використання при ремонті та будівництві, що надає підприємству право на віднесення сум за даними договорами до складу податкового кредиту и валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями апелянта, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності - є підставою для визнання нікчемними проведених господарських операцій, оскільки позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаних юридичних осіб, а якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вищевказану документальну позапланову перевірку позивача призначено на виконання постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці від 01.10.2014 року про призначення документальної позапланової перевірки, а тому матеріали перевірки та висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 03.06.215 року, по справі № К/800/31808/13.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло