Ухвала суду № 45982706, 23.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/428/15

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві про стягнення суми пенсії, що виплачена гр. ОСОБА_4, за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, у розмірі 150,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, позов - задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як Фонд соціального страхування не зобов'язаний відшкодовувати витрати Пенсійному фонду України за виплачену ним пенсію по інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, або професійного захворювання пенсіонера, який отримав ушкодження здоров'я на території іншої незалежної держави та переїхав на постійне проживання в Україну.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, та з 03 грудня 1992 року отримує пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Росії, про що свідчить акт №8 про нещасний випадок на виробництві від 02 лютого 1987 року (а.с.7-9).

Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва направлено відповідачу акт щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за грудень 2014 року, на суму 8555,18 грн., який отримано відповідачем 12 січня 2015 року.

Згідно таблиці розбіжностей та розрахунків сум заборгованості відповідачем не прийнято до заліку для відшкодування суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, у розмірі 150,00 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, отриманої на території країни СНД, виплачені пенсіонеру ОСОБА_4 за грудень 2014 року, у сумі 150,00 грн., підлягають стягненню з Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 2 Міжнародної Угоди, підписаної 09 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР, країнами СНД - відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року - держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав учасниць Угоди.

У відповідності до ст. 5 цієї Угоди - вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Статтею 3 Угоди передбачено, що усі витрати пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

У відповідності до ч.2 ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Відповідно до п.4 "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного, захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Судовою колегією встановлено, що у грудні 2014 року пенсійним органом виплачено пенсію гр. ОСОБА_4, який отримав каліцтво в державі СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну. Так витрати на виплату даної пенсії склали 150,00 грн., проте Фондом соціального страхування не прийнято дану суму до заліку та не відшкодовано її позивачу.

Колегія суддів вважає, що витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва тим особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території країн СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування, як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

В даному випадку, Фондом соціального страхування добровільно не прийнято дану суму до заліку та не відшкодовано її позивачу, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги та стягнуто зазначені кошти.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 12 червня 2012 року, у справі № 21-165а12.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло