Ухвала суду № 45982605, 16.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 876/10371/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

22 вересня 2014 року державна податкова інспекція у Міжгірському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства» податковий борг в сумі 162200, 53 грн.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2014 року позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, КП селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що стаття 183-2 КАС України встановлює, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

В позовній заяві та доданій до нього Довідки про стан заборгованості на 19.09.2014р. не зазначено за який саме період нараховано пеню 4209,08грн., коли почався строк її рахування, по яких грошових зобов'язаннях вона нарахована.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки тій обставині, що відповідачем вживались заходи щодо взаємозаліку наявної заборгованості відповідача перед бюджетом. Відповідачем було укладено Договір № 20 від 16 жовтня 2014 року про організацію взаєморозрахунків на суму 192600,00 грн. податкового боргу, а отже відсутній предмет спору в цій частині, що не було враховано судом при ухваленні рішення.

Апелянт також зазначає, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року, на якій, зокрема, ґрунтується рішення, скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 року.

Відтак, за результатами судового оскарження податкові повідомлення-рішення ДПІ у Міжгірському районі від 14.02.2013 року за №№0000021500/317/10-15/13. 0000051500/323/10-15/14, 0000061500/378/10-15/15, 0000071500/379/10-15/16 були скасовані, заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкції у сумі 49637,58 гри, не підлягає стягненню, а відтак оскаржуване рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував зобов'язання по самостійно визначених податкових зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 214723, 73 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 49637,58 грн.

В той же час, Міжгірським ВУЖКГ проведено часткову сплату податкових зобов'язань, внаслідок чого, станом на 19.09.2014 року податковий борг відповідача становить 162200,53 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Міжгірським ВУЖКГ оскаржувалися податкові повідомлення- рішення від 14 лютого 2013 року №0000071500/379/10-15/16, №0000021500/317/10-15/13, №0000061500/378/10-15/15, №0000051500/323/10-15/14.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області ДПС щодо проведення камеральної перевірки від 30 січня 2013 року. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 року №0000071500/379/10-15/16, №0000021500/317/10-15/13, №0000061500/378/10-15/15, №0000051500/323/10-15/14, якими відповідачу визначено грошові зобов'язання на суму 49637, 58 грн.

Так, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року визнано протиправними та скасовано вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2014 року постанову ЗОАС від 08.04.2013 року у справі № 807/627/13- а скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.54.1 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно до пп. 14.1.162. ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки;

Пунктом 129.1.1. ст.129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Враховуючи несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов'язань, відповідачу в порядку пп. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПК України, нараховано пеню у розмірі 4209,08 грн.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 ПК України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Згідно п.95,3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Податковий орган вживав заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, а саме: відповідно до статті 59 Податкового кодексу України відповідачу надіслано податкову вимогу №3-25 від 07.04.2014р. Однак, вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на скасування Вищим адміністративним судом України постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року та залишення в силі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року по справі № 807/627/13-а, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.3 ст.254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, на час розгляду справи судом першої інстанції, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року по справі № 807/627/13-а набрала законної сили.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо невідповідності постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

За таких обставин, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача податкового боргу.

Скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі №807/627/13-а може бути підставою для перегляду постанови суду першої інстанції в даній справі за нововиявленими обставинами.

Щодо зазначених в апеляційній скарзі обставин, за яких ВУЖКГ погасить податковий борг згідно договору від 16.10.2014 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014 року № 30, то суд зазначає, що наявність чи відсутність субвенції з державного бюджету не звільняє господарюючого суб'єкта від обов'язку погашення перед бюджетом узгодженої суми грошового зобов'язання за рахунок власних коштів.

Апеляційний суд також не бере до уваги покликання апелянта на неможливість подання заперечення на означений адміністративний позов, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачу надсилався адміністративний позов з додатками, а також судом першої інстанції надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, яку представник ВУЖКГ отримав 03.10.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 35). Крім того, слід зазначити, що суд першої інстанції дійсно не надав оцінку укладеному ВУЖКГ договору про організацію взаєморозрахунків, однак, такий укладений лише 16 квітня 2014 року та ВУЖКГ надало копію вказаного договору лише при поданні апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з рахунків відповідача в банках, обслуговуючих платника податків, податкового боргу.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі № 807/3007/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов