Ухвала суду № 45982599, 23.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. Справа № 876/1595/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

ФО-П ОСОБА_1 звернулася з позовом до ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки акту перевірки від 22.08.2012 р. № 766/15-0/33114148 є необґрунтованими через відмову відповідача прийняти до уваги ряд накладних на будівельні матеріали на суму понад 172 000,00 грн., витрачених у діяльності в 2012 році через відсутність транспортних накладних, що трактувалось відповідачем як завищення витрат. Податкове повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 3106, 2 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29321, 57 грн. вважає такими, що прийняті поза межами повноважень відповідача, позаяк такі належали на період 2011-2013 роки виключно ПФУ і закон не поширю повноваження відповідача на минулий період. Позивач вважає рішення відповідача, через неврахування документально підтверджених витрат, виключені цих витрат із валового до ходу - неправомірними, та просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ФО-П ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Тячівському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р..

03.09.2014 р. за результатами перевірки податковим органом було складено акт № 1306/17-02/НОМЕР_1 ( а.с.10-34), яким встановлено порушення: пп. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп..164.1.3 п.164.1 пп. 164.1.1 п.164.1 ст.164, п. 177.2 п. 177.4 ст.177 розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 52 592,45 грн.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Тячівському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.09.2014 №0016071702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55889,50 грн. (основний платіж - 44711,6 грн., штрафна (фінансова) санкція - 11177,9 грн.), №0016081702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 66425,56 грн. (основний платіж - 52592,45 грн., штрафна (фінансова) санкція - 13828,11 грн.), №0016111702 про застосування штрафних санкцій в сумі 3105,2 грн. та вимогу від 16.09.2014 №0016121702 про сплату боргу (недоїмки) зі несплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29321,57 грн.,(а.с.6-8).

Отже, проведеною перевіркою встановлено заниження задекларованого оподатковуваного доходу, а саме за 2011 рік на 99821,00 грн. за 2012 рік на 4,00 грн., та за 2013 рік на 43000,00 грн., яке виникло в зв'язку не включення всіх отриманих доходів, до складу загального валового (річного) доходу, в результаті чого порушено пп. 164.1.3 п. 164.1 пп. 164.1.1 п .164.1 ст.164 ПК України.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено, що за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, ФОП ОСОБА_1 задекларовано загальновиробничих витрат на 660 000,00 грн.

За 2013 рік ФОП ОСОБА_1, згідно поданої декларацій про майновий стан та доходи, не декларувала валові витрати. Декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік платником не було подано.

Завищення загальновиробничих витрат в період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року сформувалось за рахунок включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, витрати на придбання будівельних матеріалів та санітарно-технічного обладнання, які не були підтверджені первинними документами.

Як встановлено по справі, перед початком документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1, підприємець подала заяву про втрату документів та перенесення термінів перевірки. На що, ДПІ у Тячівському районі листом від 21.05.2014 року №3110/17-02 звернулась до ФОП ОСОБА_1 з вимогою відновлення втрачених первинних документів протягом 90 календарних днів та представити їх до 20.08.2014 року. Однак, дана вимога платником була проігнорована, так як під час перевірки підприємець не надала усіх необхідних первинних документи, які б повністю підтверджували понесені витрати.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Сума завищення витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року складає 172 785,80 грн..

Також, встановлено, що за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. підприємцем занижено чистий дохід на суму 320 011,58 грн., та за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011 року підприємцем занижено чистий дохід на суму 99 821,00 грн.; за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 -встановлено його заниження в сумі 183 532,28грн.; за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 - встановлено його заниження в сумі 32 257,58 грн..

Стосовно Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно п. 177.5 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці, подають податкову декларацію за результатами звітного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду.

Податкова декларація про майновий стан і доходи формується платником на підставі даних Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Книга), форма та порядок заповнення якої затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481.

За рахунок заниження ФО-П ОСОБА_1 доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, та за рахунок невірного відображення оподатковуваного доходу по місяцях, протягом яких він отриманий, відбулося заниження єдиного внеску в сумі 29321,57 грн., в тому числі: за 2011 р. - в сумі 5 126,93 грн.; за 2012 р. - в сумі 17 428,49грн.; за 2013 р. - в сумі 6 766,15 грн.

За результатами перевірки апелянта не встановлено отримання доходу підприємцем в інших місяцях ревізованого періоду, що підтверджує банківська виписка та відомості бази ДРФО (1-ДФ). Відтак, при розрахунку єдиного соціального внеску, сума доходів не буде розподілятись на всі 12 місяців, а тільки на ті місяці в яких підприємець отримувала дохід.

Отже, в порушення ч. 1 п. 2 ст. 6, ч. 2 п. 1 ст. 7 розд. ІІІ п. ІІ ст. 8 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відбулося заниження єдиного внеску апелянтом, в результаті чого перевіркою правомірно визначено суму податкових зобов'язань за період, що перевірявся в сумі 29321,57 грн..

Враховуючи наведене, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" надано право органам доходів і зборів на проведення перевірок, при цьому жодних обмежень щодо періоду проведення таких даним законом не встановлено.

Відносно податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Згідно п.181.1 ст. 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягає оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована сплачена такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до положень п. 183.1 ст.183 ПК України, будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Згідно п. 183.10 ст.183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заява, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Як встановлено, ФОП ОСОБА_1 протягом 2011- 2013 років здійснювала будівельні (ремонтні) роботи в Управлінні освіти Тячівської РДА та КЗ Тячівської районної лікарні №1. Як вбачається з акту перевірки та банківських виписок, ОСОБА_1 за період з 11.10.2012 року по 31.12.2013 року отримувала доходи, які передбачали обов'язкову реєстрацію.

Перевіркою відображення показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість (рядки 1-9) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року встановлено не відображення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 показників у рядку 1А Декларації з податку на додану вартість від наданих послуг (виконаних будівельних робіт) на загальну суму 223 558,00грн., в т.ч.: листопад 2012р. - 180 558,00грн.; лютий 2013 року - 43000,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведенні норми законодавства та те, що апелянтом не надано доказів для спростування порушень встановлених в ході перевірки колегія суддів констатує, що оскаржуванні податкові повідомлення-рішення є правомірними і не підлягають скасуванню.

Таким чином, перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі №807/3027/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький