Ухвала суду № 45982590, 23.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. № 876/6990/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Ніколіна В.В., Рибачука А.І.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представника позивача - Горун С.М.

представника відповідача - Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Система» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

17.07.2013 ТОВ «ЮФ «Система» звернулася в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2014 №№ 0000322210/2370, 0000332210/2372, від 08.02.2014 № 0000081720/2373, від 15.04.2013 № 0000301720/6213 та від 17.04.2013 №№ 0000622210, 0000632210

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі актів перевірки від 30 січня 2013 року № 3922-10/34606192 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮК «Система» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012» та від 28 березня 2013 року № 133/22-10/34606192 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮК «Система» з питань взаємовідносин із УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012». Вважає, що висновки, викладені в актах перевірки не відповідають дійсності, суперечать вимогам податкового законодавства, є передчасними, а донарахування за оскаржуваними повідомленнями-рішеннями здійснені безпідставно та з порушенням законодавства. Зазначає, що віднесення позивачем кредиторських заборгованостей по розрахунках з ліквідованими контрагентами до валового доходу відбулося в строки, на підставах та в порядку, встановлених чинним законодавством, в тому числі Податковим кодексом України. Формування валових витрат по операціях з ПП «Констракшн Груп» здійснювалось на підставі договірної вартості товарів та послуг, що підтверджено податковими накладними. Віднесення витрат за договорами охорони керівників ТОВ «ЮК «Система» до адміністративних витрат, тобто до витрат, спрямованих на забезпечення господарської діяльності платника податку, є обґрунтованим та законним, що, у свою чергу, обґрунтовує правомірність віднесення сум за зазначеними договорами охорони до валових витрат і формування податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 позов задоволено повністю.

Із постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що господарські операції можуть підтверджуватись первинними документами тільки у тому випадку, коли такі реально відбулись. Якщо ж фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень від 15.01.2013 №№ 38, 39, 40, 41, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЮК «Система» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено Акт перевірки № 39/22-10/34606192 від 30 січня 2013 року.

Згідно висновків цього акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 54724,00 грн, в т.ч.: за 1 кв. 2010 року на суму 4864,00 грн, за 2 кв. 2010 року на суму 49860,00 грн; п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 14415,00 грн, в т.ч.: за 3 квартал 2011 року на суму 6147,00 грн, за 3 квартал 2012 року на суму 8268,00 грн; пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість на суму 7762,00 грн, в т.ч. за січень 2010 року на суму 700,00 грн, за лютий 2010 року в сумі 2000,00 грн та за березень 2010 року в сумі 3191,00 грн, за квітень 2010 року на суму 1871,00 грн; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на суму 31333,00 грн; пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 162. пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України донарахований податок з доходів фізичних осіб за листопад 2011 року на суму 37411,78 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем 07 лютого 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000322210/2370, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем 39095,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9 773,75 грн; № 0000332210/2372, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 69139,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15748,00 грн та 08 лютого 2013 року № 0000081720/2373, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку за основним платежем 37411,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9352,94 грн.

На підставі направлень від 13.03.2013 №№ 263, 264 та від 20.03.2013 № 283 згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ЮК «Система» з питань взаємовідносин із УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено Акт перевірки № 133/22-10/34606192 від 28 березня 2013 року.

Згідно висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 7.1 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32365,00 грн, в тому числі за листопад 2009 року - 548,00 грн, за грудень 2009 року - 2170,00 грн, за січень 2010 року - 1447,00 грн, за лютий 2010 року - 1995,00 грн, за березень 2010 року - 1973,00 грн, за квітень 2010 року - 2600,00 грн, за травень 2010 року - 1813,00 грн, за червень 2010 року - 2933,00 грн, за серпень 2010 року - 2427,00 грн, за вересень 2010 року - 2493,00 грн, за жовтень 2010 року - 2413,00 грн, за листопад 2010 року - 4560,00 грн, за грудень 2010 року - 4893,00 грн; пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 33920,00 грн, в тому числі липень 2011 року - 4587,00 грн, за серпень 2011 року - 0 грн, за вересень 2011 року - 6000,00 грн,за жовтень 2011 року - 5013,00 грн, за листопад 2011 року - 4960,00 грн, за червень 2012 року - 1653,00 грн, за липень 2012 року - 1947,00 грн, за серпень 2012 року - 4827,00 грн, за вересень 2012 року - 4933,00 грн, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду (ряд 19 Декларації) за серпень 2011 року у розмірі 2213,00 грн та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд.21 Декларації) за вересень 2011 року у розмірі 2213,00 грн; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 (із змінами і доповненнями) в результаті чого ТОВ «ЮК «Система» занижено податок на прибуток за перевірений період на 59013,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2009 року - 3398,00 грн, за 1 квартал 2010 року - 6769,00 грн, за 2 квартал 2010 року - 9183,00 грн, за 3 квартал 2010 року - 6150,00 грн, за 4 квартал 2010 року - 14833,00 грн, за 1 квартал 2011 року - 18680,00 грн; пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого ТОВ «ЮК «Система» занижено податок на прибуток за перевірений період на 90244,00 грн, в тому числі 2 квартал 2011 року - 19173,00 грн, за 3 квартал 2011 року - 1275,00 грн, за 4 квартал 2011 року - 17204,00 грн, за 1 квартал 2012 року - 15176,00 грн, за 2 квартал 2012 року - 14224,00 грн, за 3 квартал 2012 року - 12292,00 грн; пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 162, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік на суму 2878,23 грн, 2010 рік на суму 31286,44 грн, 2011 рік на суму 21769,39 грн, 2012 рік на суму 47245,04 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем 15 квітня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000301720/6213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються агентами із доходів платника податку за основним платежем 100300,87 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42328,82 грн та 17 квітня 2013 року № 0000632210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 60025,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 23486,25 грн, № 0000622210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 145859,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 30080,75 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в актах та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що позивачем не було включено до валового доходу 167 596,00 грн кредиторської заборгованості по розрахунках з ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Колон-Сервіс» та ПП «Констракшн Груп», які в подальшому були визнані банкрутами та ліквідовані згідно ухвал Господарського суду Львівської області, що набрали законної сили. Також, при перевірці взаємовідносин позивача з УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан» встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 суму 32265,00 грн, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду за серпень 2011 року в розмірі 2213,00 грн та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду за вересень 2011 року в розмірі 2213,00 грн. В порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України завищено валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період. Крім того, в порушення вимог пп. 4.2.9, п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок з доходів фізичних осіб із наданого додаткового блага заступникам генерального директора ТОВ «ЮК «Система» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не утриманий і не сплачений до бюджету.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки порядок включення безнадійної заборгованості позивачем по кредиторській заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Констракшн Груп», як свідчать додані до матеріалів справи податкові декларації з податку на прибуток за I, II, III, IV квартали 2012 року та бухгалтерська довідка, дотриманий. Суми безнадійних заборгованостей було включено до складу валових доходів ще до проведення перевірки відповідачем та винесення оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000332210/2372, податкові декларації прийняті відповідачем без жодних застережень. Суми безнадійної кредиторської заборгованості відносились позивачем до складу валового доходу за ознакою спливу строку позовної давності у відповідній послідовності закінчення строку позовної давності від моменту виникнення заборгованості. Крім того, суд першої інстанції вказав на безпідставність вимоги відповідача щодо включення позивачем зобов'язання перед ПП «Колон-Сервіс» у розмірі 59096 грн до валового доходу, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень та наявного в матеріалах справи повідомлення про відступлення права вимоги від 15.06.2012, ТОВ «Євролюксбуд» є новим кредитором щодо зобов'язань позивача перед ПП «Колон-Сервіс». Тобто сума кредиторської заборгованості позивача в розмірі 59096 грн не є безнадійною, оскільки новий кредитор не ліквідований, строки позовної давності не закінчились, а також немає жодних інших підстав для визнання цієї заборгованості безнадійною та включення її до валового доходу позивача.

Також суд першої дійшов висновку про правомірність формування позивачем витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських відносин з ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Констракшн Груп», ПП «Колон-Сервіс», оскільки такі операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Що стосується податкових повідомлень рішень від 17.04.2013 №№ 0000632210, 0000622210 по нарахуванню грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан» та податкового повідомлення-рішення від 15.04.2013 року № 0000301720/6213 про нарахування податку на доходи фізичних осіб, то суд першої інстанції також дійшов висновку про їх протиправність, оскільки витрати на забезпечення особистої охорони керівництва ТОВ «ЮК «Система» є адміністративними витратами, спрямованими на забезпечення господарської діяльності підприємства, тобто є такими, що здійснені у межах господарської діяльності платника податку. Особиста охорона керівників ТОВ «ЮК «Система» та витрати, пов'язані з її оплатою, спрямовані на отримання позивачем доходу від своєї діяльності, адже забезпечує нормальне та безпечне функціонування ТОВ «ЮК «Система» загалом, та виконання керівництвом ТОВ «ЮК «Система» своїх управлінських функцій зокрема. Судом встановлено, що витрати на особисту охорону керівників ТОВ «ЮК «Система» є витратами зумовленими господарською діяльністю позивача, здійснені для її забезпечення та це не є окреме додаткове благо для заступника генерального директора ТОВ «ЮК «Система», а лише мірою необхідності. До того ж, умова про охорону керівників ТОВ «ЮК «Система» передбачена трудовими договорами з цими працівниками. Охорона здійснюється лише у робочий час (згідно договорів, охорона здійснюється в робочий час з 9 по 18 год. (для ОСОБА_5) та з 9 по 19 год. (для ОСОБА_6) і спрямована на забезпечення повноцінного виконання вказаними особами їхньої трудової функції.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

У п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі - Закон України № 283/97-ВР) визначені поняття та ознаки безнадійної заборгованості.

Порядок списання безнадійної заборгованості встановлено пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Закону України № 283/97-ВР.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України № 283/97-ВР, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України № 283/97-ВР визначено, що до валових доходів включаються доходи від інших джерел, у тому числі, у вигляді сум заборгованостей, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Згідно пп. 14.1.11 ст. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 ПК України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Як вірно встановлено судом першої інстанції, порядок включення безнадійної заборгованості позивачем по кредиторській заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Констракшн Груп», як свідчать додані до матеріалів справи податкові декларації з податку на прибуток за I, II, III, IV квартали 2012 року та бухгалтерська довідка, дотриманий. Суми безнадійних заборгованостей було включено до складу валових доходів ще до проведення перевірки відповідачем та винесення оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000332210/2372, податкові декларації прийняті відповідачем без жодних застережень. Суми безнадійної кредиторської заборгованості відносились позивачем до складу валового доходу за ознакою спливу строку позовної давності у відповідній послідовності закінчення строку позовної давності від моменту виникнення заборгованості.

Також, є безпідставною вимога відповідача щодо включення позивачем зобов'язання перед ПП «Колон-Сервіс» у розмірі 59096 грн до валового доходу, оскільки, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень та наявного в матеріалах справи повідомлення про відступлення права вимоги від 15.06.2012, ТОВ «Євролюксбуд» є новим кредитором щодо зобов'язань позивача перед ПП «Колон-Сервіс». Тобто сума кредиторської заборгованості позивача в розмірі 59096 грн не є безнадійною, оскільки новий кредитор не ліквідований, строки позовної давності не закінчились, а також немає жодних інших підстав для визнання цієї заборгованості безнадійною та включення її до валового доходу позивача. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що сума в розмірі 59096,00 грн не може бути віднесена до складу валових доходів позивача, як сума безнадійної заборгованості, оскільки така заборгованість є поточною.

Крім цього, процедура визнання суб'єкта господарської діяльності банкрутом з подальшою ліквідацією не передбачає участі в цьому процесі дебіторів боржника, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку боржника слідкувати за платоспроможністю кредиторів. Про факт визнання кредиторів неплатоспроможними, а також про їхню ліквідацію позивачу не було відомо, саме тому вимога відповідача щодо включення позивачем заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Колон-Сервіс», ПП «Констракшн Груп» до валового доходу саме з підстави ліквідації останніх є необґрунтованою.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст. 1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано по взаємовідносинах з ПП «Констракшн Груп» видаткові накладні від 31.03.2010 № РН-1145/3 та від 30.04.2010 № РН-1626/4; податкові накладні від 31.03.2010 № 1089 та від 30.04.2010 № 1535 на придбання канцелярських товарів на суму 19 146 грн та 16 026 грн. (з ПДВ). Крім цього, ПП «Констракшн Груп» надало позивачу інформаційно-консультаційні послуги на суму 4 200 грн (з ПДВ), що також підтверджується актом № ОУ-172 від 28.01.2010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковою накладною від 28.01.2010 № 172.

Судом також встановлено, що між позивачем та ПП «Західпромінвестбуд» 10.03.2009 було укладено договір підряду, згідно якого ПП «Західпромінвестбуд» (Підрядник) зобов'язується виконати електромонтажні та будівельні роботи нежитлових приміщень адміністративного будинку на 2-му поверсі загальною площею 135 кв.м. відповідно до вимог ТОВ «ЮК «Система» (Замовника). На виконання цього договору ПП «Західпромінвестбуд» виконало ряд робіт по встановленню електричної мережі в офісних приміщеннях за адресою м. Львів, вул. Б. Котика, 7 та подальші ремонтно-будівельні роботи цих приміщень. По закінченню робіт, які тривали з квітня по жовтень 2009 року, позивач підписував акти приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт, які оформлялись ПП «Західпромінвестбуд». Позивач здійснював за власні кошти ремонт вказаних приміщень, оскільки згідно договору позички № 23/7/08 від 23.07.2008 ВАТ «Львівбудматеріали» (Позичкодавець) передало позивачу в безоплатну оренду вказані приміщення.

26 лютого 2010 року ТОВ «ЮК «Система» замовила в ПП «Колон-Сервіс» послуги по встановленню систем відео нагляду, які були надані разом із відповідним технічним супроводом. Після встановлення систем відео нагляду ПП «Колон-Сервіс» виставило рахунок у формі Акта № ОУ-808 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 18 324,00 грн (в т.ч. ПДВ на суму 3054,00 грн) та виписало податкову накладну від 26.02.2010 № 808 на таку ж суму.

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача про відсутність первинних документів, що дали б змогу повністю дослідити взаємовідносини позивача з контрагентами, оскільки статтями 73, 78 Податкового кодексу Україну відповідачу надано право направляти інформаційні запити з проханням надати документи та пояснення, а також запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (п. 20.1.6. ст. 20 ПК України). До матеріалів справи відповідачем не долучено підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що в ході перевірки позивачеві були скеровані письмові запити/вимоги про надання документів. Отже, в матеріалах справи немає доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що в ході перевірки відповідачем не вимагалось та не було досліджено первинної документації по господарських операціях позивача із контрагентами.

Також, суд зазначає, що жодних процесуальних актів, які б засвідчували факт дослідження відповідачем господарської діяльності ПП «Констракшн Груп» в процесі здійснення перевірки позивача, відповідачем ані в письмових запереченнях, ані в судових засіданнях надано не було. Більше того, жодного акта перевірки ПП «Констракшн Груп», який би підтверджував факт здійснення перевірки господарської діяльності ПП «Констракшн Груп», в матеріалах справи немає. У зв'язку з наведеним, твердження відповідача про наявність матеріалів перевірок, що свідчать про відсутність у зазначеного постачальника ТОВ «ЮК «Система» будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для надання послуг з постачання товарів (робіт, послуг) у зазначених кількостях є безпідставним.

Крім цього, суд бере до уваги і той факт, що відповідач і в акті № 39/22-10/34606192 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮК «Система» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012», встановив дві взаємосуперечливі та взаємовиключні позиції щодо наявності факту порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій із контрагентами. Так, при складені зазначеного акта та винесенні на його основі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач вказував на необхідність виключення витрат по господарських операціях позивача із контрагентами зі складу валових витрат, оскільки такі сформовані безпідставно внаслідок здійснення безтоварних, нереальних господарських операцій, які насправді не відбувались. В той же час, в акті перевірки відповідач приходить до висновків, що заборгованості, що виникли внаслідок здійснення вказаних вище господарських операцій підлягають включенню до складу валових доходів позивача. Таким чином, відповідач визнавав реальність здійснення операцій, по яким виникла заборгованість. В той же час, в цьому ж акті перевірки, відповідач вказує на фіктивність укладених договорів між позивачем та його контрагентами, вказуючи на безтоварність здійснених операцій, тобто навмисному заниженні податку на прибуток з метою отримання податкової вигоди в якості завищення валових витрат позивача.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати і податковий кредит по взаємовідносинах в вищевказаними контрагентами.

Щодо податкових повідомлень рішень від 17.04.2013 №№ 0000632210 та 0000622210 по нарахуванню грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з УДСО при ГУМВС України у Львівській області СПМО «Титан», суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ТОВ «ЮК «Система» є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ № 100238763 від 08.11.2006, а отже, з врахуванням положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України та п. 183.3 ст. 183 ПК України, має право формувати податковий кредит, в разі сплати по тій чи іншій господарській операції ПДВ.

Оскільки витрати на забезпечення особистої охорони керівництва ТОВ «ЮК «Система» є адміністративними витратами, спрямованими на забезпечення господарської діяльності підприємства, то такі витрати є такими, що здійснені у межах господарської діяльності платника податку.

Особиста охорона керівників ТОВ «ЮК «Система» та витрати, пов'язані з її оплатою, спрямовані на отримання позивачем доходу від своєї діяльності, адже забезпечує нормальне та безпечне функціонування ТОВ «ЮК «Система» загалом, та виконання керівництвом ТОВ «ЮК «Система» своїх управлінських функцій зокрема. Без забезпечення особистої охорони керівників ТОВ «ЮК «Система», позивач був би позбавлений можливості нормально і безпечно функціонувати як юридична компанія, що відобразилось би на розмірі отримуваних нею доходів. Потреба в охороні не лише пов'язана із господарською діяльністю ТОВ «ЮК «Система», але і продиктована такою діяльністю. Адже, в процесі діяльності в адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодноразово надходили погрози фізичної розправи, погрози пошкодження майна і т.д., про що свідчать наявні в матеріалах справи ухвали про порушення кримінальної справи за фактом розбійного нападу на ОСОБА_6

Таким чином, здійснюючи оплату охоронних послуг, отриманих від СПМО «Титан», позивач правомірно формував податковий кредит, адже до суми оплати за послуги було включено суми ПДВ, які СПМО «Титан» включив до суми задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ.

Документами, які містять відомості про господарські операції та правовідносини між позивачем та СПМО «Титан», що підтверджують їх здійснення є податкові накладні, договори на забезпечення особистої охорони та акти про виконання охоронних функцій, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повністю відповідають вимогам ст. 1 цього ж закону та пп. 2.1, 2.4, 2.15 та 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2013 № 0000301720/6213 про нарахування податку на доходи фізичних осіб, то суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпункт 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України вказує на те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Судом встановлено, що витрати на особисту охорону керівників ТОВ «ЮК «Система» є витратами зумовленими господарською діяльністю позивача, здійснені для її забезпечення та це не є окреме додаткове благо для заступника генерального директора ТОВ «ЮК «Система», а лише мірою необхідності.

До того ж, умова про охорону керівників ТОВ «ЮК «Система» передбачена трудовими договорами з даними працівниками. Охорона здійснюється лише у робочий час (згідно договорів, охорона здійснюється в робочий час з 9 год. по 18 год. (для ОСОБА_5) та з 9 год. по 19 год. (для ОСОБА_6) і спрямована на забезпечення повноцінного виконання вказаними особами їхньої трудової функції.

Також, охорона здійснюється лише в якості посадових осіб ТОВ «ЮК «Система», у випадку їх звільнення та призначення на цю посаду інших осіб, договори на забезпечення особистої охорони будуть переукладені. Таким чином, забезпечення охорони працівника не може вважатись для нього додатковим благом, оскільки така охорона стосується лише виконання ним його трудових функцій. Особиста охорона ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в позаробочий час не здійснювалася за кошти ТОВ «ЮК «Система».

Позивачем додано до матеріалів справи трудові договори укладені між ТОВ «ЮК «Система» та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 № 163 від 15.11.2009 та № 174/1419 від 26.10.2010, якими передбачено забезпечення особистої охорони ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що пов'язано із виконанням ними своїх трудових функцій.

Отже, вартість охорони не може включатись в дохід фізичних осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як додаткове благо, оскільки таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції, а отже позивач не повинен утримувати цей податок з доходів фізичних осіб у вигляді додаткового блага.

Таким чином, правильними є висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх скасування, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року у справі № 813/5513/13а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.В. Ніколін

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 30.06.2015.