Постанова № 45982145, 25.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р.Справа № 916/4519/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Ліпчанської Н.В.

Суддів: Лисенко В.А., Мацюра П.Ф..

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Демчук О.В., довіреність № 14-94, дата видачі : 18.04.14р.

- Єгоров В.С., довіреність № 14-137, дата видачі : 13.05.14р.

від відповідача - Макаренко Н.А., довіреність № 13/24-1, дата видачі : 05.01.15р.

- Орлова О.В., довіреність № 13/24-2, дата видачі : 05.01.15р.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

на рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2015р.

у справі № 916/4519/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

про стягнення 133.139.819,50 грн..

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання недійсним пункту договору купівлі - продажу

Встановив:

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Далі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (Далі - ПАТ «Одеська ТЕЦ» про стягнення заборгованості в розмірі 106.934.907,44 грн.; пені в розмірі 8.873.233,52 грн.; 3% річних в розмірі 4.034.649,14 грн.; інфляційних витрат в розмірі 13.297.029,40 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ НАК "Нафтогаз України" посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу №13/2612-БО-23.

Позивач зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 106.934.907,44 грн..

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, ПАТ «Одеська ТЕЦ» звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до ПАТ НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО від 28.10.2012р..

У відзиві на позовні вимоги ПАТ "Одеська ТЕЦ" визнає основну заборгованість за договором купівлі - продажу природного газу № 13/2612-БО-23, що складає 106.934.907,44грн.; 3 % річних у розмірі 4.034.649,14 грн.; інфляційні витрати в розмірі 13.934.907,44 грн. просить суд надати відстрочку виконання рішення суду терміном на 2 роки з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі на підставі ст. 121 ГПК України.

Щодо нарахування пені за даним договором, що складає 8.873.233,52 грн., яка була нарахована відповідно до п. 7.2 договору, ПАТ "Одеська ТЕЦ" вважає даний пункт таким, що завідомо суперечить інтересам держави та вимогам законодавства України з приводу чого було подано зустрічний позов.

У відзиві на зустрічний позов ПАТ НАК "Нафтогаз України" просить суд відмовити ПАТ "Одеська ТЕЦ" у його задоволенні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07 квітня 2015 року, винесеним колегіальним складом суду головуючий суддя - Степанова Л.В., судді: Погребна К.Ф., Шаратов Ю.А.. позов ПАТ НАК "Нафтогаз України" задоволено частково.

Суд стягнув ПАТ "Одеська ТЕЦ" основний борг у розмірі 106.934.907,44 грн., пеню у розмірі 8.873.233,52 грн., 3 % річних у розмірі 4.034.649,14 грн., інфляційні витрати у розмірі 13.286.559,05 грн. та судовий збір у розмірі 73.080,00 грн.. В решті позову ПАТ НАК "Нафтогаз України" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Одеська ТЕЦ" відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, ПАТ «Одеська ТЕЦ» звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішенням скасувати в частині стягнення пені в розмірі 8.873.233,52грн.. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ПАТ НАК "Нафтогаз України" судовий збір розмірі 36540,00 грн..

Мотивуючи апеляційну скаргу, ПАТ «Одеська ТЕЦ» зазначає, що 15.07.2001р. відносно них було порушено справу про визнання банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент порушення справи про банкрутство), під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи зазначене, та посилаючись на судову практику розгляду Верховним Судом України та ВГСУ аналогічних справ, ПАТ «Одеська ТЕЦ» вважає, що при винесенні місцевим господарським судом рішення було порушено норми матеріального права, в результаті чого з них неправомірно стягнуто пеню.

Відзив на апеляційну скаргу від ПАТ НАК "Нафтогаз України" до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду підлягаю частковому скасуванню, а апеляційна скарга ПАТ «Одеська ТЕЦ» - задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 28 грудня 2012 року між ПАТ НАк "Нафтогаз України" (Продавець) та ПАТ "Одеська ТЕЦ" (Покупець) був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 13/2612-БО-23 (а.с.15-19)

Відповідно до пп. 1.1, 1.2, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 2.1 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 27 300 тис. куб. м.

Згідно з пп. 5.1, 5.2, 5.3 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 509,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Пунктом 5.5 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. обумовлено, що загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 106.054.585грн., крім того ПДВ - 21.210.917 грн., разом з ПДВ - 127.265.502грн..

Відповідно до п. 6.1 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представникам сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р.).

Додатковою угодою № 1 від 19.07.2013р. до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. сторони дійшли згоди щодо викладення з 01 липня 2013 року пункти 5.2 і 5.5 у наступній редакції: (а.с.20)

5.2 ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу;

5.5 загальна суму вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Так, як зазначає позивач за первісним позовом у своєму позові, за період з січня по грудень 2013 року ПАТ НАК "Нафтогаз України" було поставлено, а ПАТ "Одеська ТЕЦ" прийнято природного газу в об'ємі 45 393,047 тис. куб. м. на загальну суму 121.834.907,44 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Однак, відповідачем зобов'язання щодо повної оплати за отриманий природний газ виконанні не були, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 106.934.907,44 грн. яка залишається не погашеною.

ПАТ "Одеська ТЕЦ" позовні вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" визнає частково, на суму основного боргу у розмірі 106.934.907,44 грн., а також суми 3% річних у розмірі 4.034.649,14 грн. та інфляційних витрат у розмірі 13.297.029,40 грн..

При цьому, відповідач, просить суд надати відстрочку виконання рішення суду терміном на 2 роки з моменту набрання законної сили рішення суду по справі № 916/4519/14 на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (Продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (Покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність заявленої до стягнення ПАТ НАК "Нафтогаз України" основної заборгованості за договором № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. у розмірі 106 934 907,44 грн..

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з ПАТ «Одеська ТЕЦ» - 3 % річних в розмірі 4.034.649,14 грн. та інфляційних витрат у розмірі 13.286.559,05 грн..

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ПАТ «Одеська ТЕЦ» місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження відсутності можливості зміни з його боку умов запропонованого ПАТ НАК "Нафтогаз України" проекту договору, зокрема, наявності своїх заперечень та складання протоколу розбіжностей відповідно до приписів частини четвертої статті 181 Господарського кодексу України.

Окрім того, Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" не надано суду доказів на підтвердження протиправності укладеного договору, суперечності його мети інтересам держави і суспільства, усвідомлення цієї обставини його сторонами, та прагнення (або свідоме допущення) Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до настання протиправних наслідків.

Господарський суд Одеської області не прийняв до уваги посилання ПАТ "Одеська ТЕЦ" щодо наявності підстав для визнання недійсним пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу №13/2612-БО-23 від 28.10.2012р. через його невідповідність положенням статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору) оскільки вказаної нормою встановлено припинення нарахування неустойки (штрафу, пені) лише щодо заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Місцевий господарський суд зазначив, що зобов'язання відповідача за договором № 13/2612-БО-23 від 28.10.2012р. виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001р. у справі № 17-2-18/01-5010, а тому нарахування неустойки (штрафу, пені) за їх неналежне виконання є правомірним.

Однак, з даним твердженням суду не може погодитись судова колегія з огляду на наступне:

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому пеня за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану пеню, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування пені боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року та 12 березня 2013 року.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у Постановах Верховного Суду України враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно п.4 ст.32 вказаного Закону встановлені повноваження вищого спеціалізованого суду: надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та Законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; надання спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, судові рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суддів України.

З огляду на вищенаведене, а також приймаючи до уваги положення п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2015р. у справі №916/4519/14 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 07 квітня 2015 року по справі № 916/4519/14 - скасувати в частині стягнення пені в сумі 8.873.233,52грн..

В позові Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в стягненні пені в розмірі 8.873.233,52 грн. - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" витрати по сплаті судового збору в сумі 36540,00грн.

Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 30.06.2015р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко