Постанова № 45982120, 23.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 909/83/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Скрипчук О.С.

Суддів Дубник О.П.

Матущака О.І.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Другої Івано-Франківської міської юридичної консультації Івано-Франківської обласної колегії адвокатів б/н від 02.04.2015 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2015 року

у справі № 909/83/15

за позовом: Другої Івано-Франківської міської юридичної консультації Івано-Франківської обласної колегії адвокатів, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Центру професійно-технічної освіти № 1 Головного управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про визнання дій відповідача неправомірними та визнання терміну дії договору № 1/д оренди нежитлових приміщень від 04.10.2005 року поновленим.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Чернов Р.М. - довіреність № 01/14-36 від 25.12.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Друга Івано-Франківська міська юридична консультація Івано-Франківської обласної колегії адвокатів звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Центру професійно-технічної освіти №1 Головного управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання дій пов'язаних із ухиленням від утримання приміщення у належному стані, не проведення поточних ремонтів, умисним направленням на знищення державного майна, неправомірними та визнання терміну дії договору № 1/д оренди нежитлових приміщень від 04.10.2005 року поновленим на строк, що раніше встановлений договором - 9 років.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2015 року (суддя Фанда О.М.) в позові Другої Івано-Франківської міської юридичної консультації Івано-Франківської обласної колегії адвокатів відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, Друга Івано-Франківська міська юридична консультація Івано-Франківської обласної колегії адвокатів подала апеляційну скаргу б/н від 02.04.2015 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2015 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою ті обставини, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Третьою особою подано до суду заперечення на апеляційну скаргу № 10-06-00933 від 06.05.2015 року, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

18.05.2015 року позивачем було подано до суду апеляційної інстанції клопотання б/н від 18.05.2015 року про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року зазначене клопотання позивача було задоволено та відкладено розгляд справи на 23.06.2015 року.

23.06.2015 року позивач було подано до Львівського апеляційного господарського суду вдруге клопотання б/н від 23.06.2015 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою завідуючого Другої Івано-Франківської міської юридичної консультація Івано-Франківської обласної колегії адвокатів. Дане клопотання колегією суддів відхилене, оскільки не є документально обґрунтованим.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Позивачем не було подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2005 року між Другою Івано-Франківською міською юридичною консультацією (орендар) та Центром професійно-технічної освіти №1 Головного управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації (орендодавець) було підписано договір №1/д оренди нежитлових приміщень (надалі договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 51,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності,59А, а саме: №1 - площею 22,6 кв.м., №2 - площею 12,10 кв.м. та №3 - площею 17,5 кв.м.

Факт передачі відповідачем та отримання позивачем вказаного вище нежитлового приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 04.10.2005 року.

Термін дії договору встановлено 9 років, з моменту його підписання (п. п. 6.1 та 6.2 договору), тобто до 04.10.2014 року

Листом №118 від 19.06.2014 року Центр професійно-технічної освіти №1 міста Івано-Франківська повідомив Другу Івано-Франківську міську юридичну консультацію Івано-Франківської обласної колегії адвокатів про майбутнє припинення договору оренди, у зв'язку з закінченням терміну та подальшим використанням майна для власних потреб.

Пізніше, листом №186 від 06.10.14 року відповідач повідомив позивача про те, що договір оренди №1/д від 04.10.2005 року припинив свою дію 04.10.2014 року, у зв'язку із чим просив звільнити займане приміщення.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить визнати неправомірними дії відповідача щодо ухиленням від утримання приміщення у належному стані, щодо не проведення поточних ремонтів, щодо умисного направлення на знищення державного майна; та просить визнати термін дії договору № 1/д оренди нежитлових приміщень від 04.10.2005 року поновленим на строк, що раніше встановлений договором - 9 років.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 7.1 Договору оренди №1/д від 04.10.2005 року встановлено, що даний договір припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який був укладений.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 284 ГК України, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України. Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Статтею 785 цього кодексу визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2).

Таким чином оскільки самими нормами права передбачено умови, за яких договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, і на тих самих умовах, які були передбачені договором, і такий спосіб захисту права як звернення в суд з позовом про визнання поновленим договору оренди не передбачено нормами права, а у разі виникнення спору щодо користування майном, він має вирішуватись з урахуванням конкретних заявлених позовних вимог, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає вимогам закону та не встановлений договором.

Як наслідок, невірне обрання способу захисту тягне за собою такий наслідок, як відмову у позові.

А тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання терміну дії договору № 1/д оренди нежитлових приміщень від 04.10.2005 року поновленим на строк, що раніше встановлений договором - 9 років.

Щодо позовних вимог в частині визнання дій відповідача, які пов'язані із ухиленням від утримання приміщення у належному стані, не проведення поточних ремонтів, та умисним направленням на знищення державного майна неправомірними, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

В супереч норми статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено факт та не подано доказів неправомірності дій з боку відповідача.

Умовами договору оренди нежитлових приміщень № 1/д від 04.10.2005 року не передбачено обов'язок орендодавця здійснювати ремонтні роботи в нежитлових приміщеннях, що передані в оренду.

За наведених обставин, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача, пов'язані із ухиленням від утримання приміщення у належному стані, не проведення поточних ремонтів, умисні дії направлені на знищення державного майна.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2015 року є законне і підстав для його скасування немає.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що апелянт звертаються до суду апеляційної інстанції не сплатив у встановленому законом розмірі судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційної господарського суду від 27.04.2015 року апелянта було зобов'язано доплатити судовий збір у встановленому законом порядку у розмірі 609,00 грн. Однак, вимог даної ухвали апелянтом не було виконано. Твердження апелянта в клопотанні про відкладення розгляду справи б/н від 23.06.2014 року про те, що ним доплачено судовий збір у розмірі 609,00 грн. не є належним доказом оплати судового збору у встановленому порядку.

А тому колегія суддів прийшла до висновку про достягнення з Другої Івано-Франківської міської юридичної консультації Івано-Франківської обласної колегії адвокатів в дохід державного бюджету 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2015 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Другої Івано-Франківської міської юридичної консультації Івано-Франківської обласної колегії адвокатів (вул. Незалежності,59-а, м. Івано-Франківськ, код 2496411031) в дохід державного бюджету 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2015 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

Суддів Дубник О.П.

Матущак О.І.