Постанова № 45982097, 26.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2015 р.Справа № 5024/1572/2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Мацюри П.Ф.

суддів Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Мельниченко А.В., за довіреністю;

від відповідача - Гонтаренко А.К., за довіреністю;

від позивача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 06 травня 2015 року про задоволення скарги ТОВ "Херсонхолод" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі №5024/1572/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фінанс Банк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонхолод"

про стягнення 22342426,28 грн. ,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06 травня 2015 року у справі №5024/1572/2011 (суддя Задорожна Н.О.) на підставі ст. 121-2 ГПК України скаргу ТОВ "Херсонхолод" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по ВП № 35562377 задоволено. Визнано недійсними прийняті відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови від 01.04.2015р. по ВП № 35562377:

- про стягнення з боржника (ТОВ "Херсонхолод") виконавчого збору в сумі 2236816 грн. 23 коп.;

- про арешт коштів боржника - ТОВ "Херсонхолод" у межах суми звернення стягнення, що складає 24604978 грн. 51 коп.;

- про арешт майна боржника (ТОВ "Херсонхолод") та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення, що складає 24604978 грн. 51 коп.

При винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд першої інстанції виходив з того, що на дату винесення оспорюваних постанов відбулось самостійне погашення значної частини боргу. Протягом декількох років органом ДВС не вчинялось виконавчих дій, пов'язаних з виконанням рішення, не здійснювалося заходів з опису, арешту майна, його виявлення, не дивлячись на те, що строк для добровільного виконання рішення сплинув ще у грудні 2012р., виконавчий збір стягнуто і виконавчі дії розпочато лише у квітні 2015р. Господарський суд першої інстанції також зазначив, що в процесі вирішення скарги, судом встановлено факти, які підтверджують, що дії органу державної виконавчої служби, пов'язані з винесенням оспорюваних постанов від 01.04.2015р. порушують права боржника як сторони у ВП № 35562377, не відповідають вимогам Закону, а самі постанови визнаються недійсними (оскільки господарським судам не притаманно скасування рішень органів ДВС).

Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з ухвалою суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить її скасувати та відмовити в задоволені скарги відповідача. За доводами скаржника судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано всі обставини справи, що мають істотне значення. За твердженнями скаржника, наказ №5024/1572/2011 пред'явлено стягувачем на виконання відділу примусового виконання рішень в грудні місяці 2012 року на суму 22368162,28 грн., документального підтвердження часткового виконання рішення сторонами виконавчого провадження до виконавчої служби до зазначено терміну не було надано. На думку скаржника, з огляду на приписи статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, стягується з боржника також у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

26 червня 2015 р. за вх.№2512/15/Д2 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Відповідач не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. За твердженнями відповідача, в порушення вимог ст.11, 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при прийнятті оскаржуваних постанов не пересвідчився та не перевірив виконання боржником рішення, що призвело до безпідставного стягнення виконавчого збору з фактично присудженої суми, без врахування проведених самостійних оплат, після яких залишок боргу на дату відкриття виконавчого провадження становив 2120384,15 грн., а не 22368162,28 грн., як зазначено в оскаржуваних постановах ДВС. На думку відповідача сплив строку наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника.

11 червня 2015 року по даній справі ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи, скаржник зобов'язувався надати оригінал виконавчого провадження №35562377. Господарському суду апеляційної інстанції необхідно було дослідити оригінал вказаного виконавчого провадження, щоб зробити висновки чи вчинялися органом ДВС будь-які виконавчі дії по примусовому виконанню наказу, починаючи з дати закінчення строку на добровільне виконання виконавчого документу і до прийняття оскаржуваних постанов ДВС, як це передбачено вимогами законодавства, оскільки з копій виконавчого провадження №35562377, які містяться в матеріалах справи, зазначене дослідити не можливо.

Вимоги вище зазначеної ухвали суду скаржником виконані не були, а в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції 26 червня 2015 року, скаржник надав лист Департаменту Державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень МЮУ, з якого вбачається, що у зв'язку з територіальною віддаленістю та відсутністю фінансування на відрядження повідомляється про неможливість надання оригіналу виконавчого провадження №35562377.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу господарського суду першої інстанції без змін.

Представник скаржника в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.09.2011р. задоволено позов ПАТ "ТММ-Банк", м. Київ (правонаступник - ПуАТ "Фінанс Банк"), з відповідача (ТОВ "Херсонхолод", м. Херсон) на користь позивача стягнуто 17336000 грн. боргу по кредиту, 5006426 грн. 28 коп. боргу по процентах за користування кредитом, 25500 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно поданої позивачем 11.10.2011р. письмової заяви, стягувачеві 18.10.2011р. видано наказ № 5024/1572/2011 про примусове виконання рішення господарського суду Херсонської області від 30.09.2011р., яке набрало законної сили 17.10.2011р.

Примусове виконання рішення здійснювалося державною виконавчою службою України - відділом примусового виконання рішень, який 06 грудня 2012р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 35562377 про примусове виконання виданого господарським судом Херсонської області наказу № 5024/1572/2011.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Судом першої інстанції встановлено, що до відкриття ВП № 35562377 про примусове виконання наказу № 5024/1572/2011р., 19 січня 2012р. між позивачем (кредитор) та суб'єктом господарювання - ТОВ "Інвестград" (поручитель) був укладений договір поруки № 0842-П, на підставі якого поручитель зобов'язався відповідати належним йому майном перед позивачем як кредитором (стягувач за ВП № 35562377) за виконання ТОВ "Херсонхолод" (боржник у ВП № 35562377) зобов'язань за кредитним договором № 0842-кл від 21.11.2008р., порушення зобов'язань за яким стало підставою для винесення рішення від 30.09.2011р. та видачи наказу № 5024/1572/2011 про його примусове виконання, у розмірі, що не перевищує 21850000 грн. (а.с. 123-124).

На виконання зазначеного договору поруки № 0842-П, поручитель станом на 02.03.2012р. погасив позивачу кредитний борг відповідача за договором № 0842-кл від 21.11.2008р. про відкриття кредитної лінії, що підтверджується наданою в матеріали справи випискою АТ "ТММ-Банк" про рух коштів по особовому рахунку № 2069160379701 ТОВ "Херсонхолод", відкритому у АТ "ТММ-Банк", після чого залишок кредитного боргу боржника перед стягувачем становив станом на 03.08.2012р. не 22368162 грн. 28 коп., а 2120384 грн. 15 коп. (а.с. 103).

Таким чином, до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5024/1572/2011, кредитний борг боржника у зв'язку із частковим виконанням рішення складав 2120384 грн. 15 коп., що підтвердив стягувач у скерованій ВПВР Департаменту ДВС МУЮ заяві за вих. № 502 про коригування суми стягнення у зв'язку з частковим самостійним виконанням рішення. (а.с. 104).

В цій же заяві стягувач повідомив орган ДВС про зміну своєї назви згідно протоколу № 27 від 04.02.2013р. загальних зборів кредитора - з ПуАТ "ТММ-Банк" на ПуАТ "Фінанс Банк".

01 квітня 2015р. головним державним виконавцем ВПВР ДВС України Артемчуком Т.В. в межах ВП № 35562377 було винесено постанови: про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2236816 грн. 23 коп.; про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення - 24604978 грн. 51 коп. (22368162,28 грн. - присуджена сума та 2236816 грн. 23 коп. - виконавчий збір), а також арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення - 24604978 грн. 51 коп.

Підставою для винесення оспорюваних постанов було невиконання боржником в самостійному порядку наказу господарського суду № 5024/1572/2011 у семиденний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження № 35562377 від 06.12.2012р., яка була отримана боржником згідно повідомлення Укрпошти 17.12.2012р.

Стороною виконавчого провадження стягувачем в оспорюваних постановах зазначено ПуАТ "Фінанс Банк".

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Суду не надано докази на підтвердження того, чи вчинялись органом ДВС будь-які виконавчі дії по примусовому виконанню наказу, починаючи з дати закінчення строку для добровільного виконання виконавчого документа і до прийняття оспорюваних постанов.

Виходячи з припису ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язковою умовою для стягнення судового збору є невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання.

В процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. (п. 1 ч. 3 ст. 11 Закону).

В порушення вимог вищенаведених правових норм, державний виконавець при прийнятті оскаржуваних постанов не пересвідчився та не перевірив виконання боржником рішення, що призвело до безпідставного стягнення виконавчого збору з фактично присудженої суми, без врахування проведених самостійних оплат, після яких залишок боргу на дату відкриття виконавчого провадження становив 2120384 грн. 15 коп., а не 22368162 грн. 28 коп., як зазначено в оспорюваних постановах.

Таким чином, в процесі вирішення скарги, судом встановлено факти, які підтверджують, що оскаржувані постанови винесено без врахування часткового погашення боргу, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Положеннями ст. 1 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом 3-х робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій указує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови та зазначає, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в конкретному випадку не вчинялися.

Крім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що в разі отримання документального підтвердження повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

У даному випадку, не доведено факту вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення. Відповідно до ст. 32 закону "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передання стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28.01.2015р. по справі № 3-217гс14, що відповідає вимогам ст. 111 28 ГПК України, яка передбачає що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 ГПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На дату винесення постанов ДВС відбулось самостійне погашення значної частини боргу. Протягом декількох років органом ДВС не вчинялось виконавчих дій, пов'язаних з виконанням рішення, не здійснювалося заходів з опису, арешту майна, його виявлення, не дивлячись на те, що строк для добровільного виконання рішення сплинув ще у грудні 2012р., виконавчий збір стягнуто і виконавчі дії розпочато лише у квітні 2015р.

Таким чином, в процесі вирішення скарги, судом встановлено факти, які підтверджують, що дії органу державної виконавчої служби, пов'язані з винесенням оскаржуваних постанов від 01.04.2015р. порушують права боржника як сторони у ВП № 35562377, не відповідають вимогам Закону, а самі постанови визнаються недійсними.

З урахуванням наведеного правових положеннь та встановлених обставин справи колегія суддів апеляційного господарського суду, прийшла до висновку, що доводи викладенні в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону.

Апеляційний господарський суд вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною, правомірною та обґрунтованою, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст. 99; 101; 103-106 ГПК України суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 06.05.2015 р. у справі №5024/1572/2011 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Мацюра П.Ф.

Судді: Лисенко В.А.

Ліпчанська Н.В.