Постанова № 45982006, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015 року Справа № 904/1622/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідача ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Бахмат Р.М.

секретар судового засідання Назаренко С.Г.

представники сторін:

від прокурора: Третельницька О.П. - прокурор ( посвідчення № 029843 від 20.10.2014 р. )

від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 20.05.2015 р. ), ОСОБА_2 - представник ( договір від 01.01.2015 р. ).

від третьої особи: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року,

прийнятого за результатами розгляду справи

за позовом прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави

в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року ( суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі № 904/1622/15 задоволено позов Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради - внесено зміни до пунктів 1.3 та 3.1 договору оренди земельної ділянки від 19.02.2003 р. зареєстрованого в реєстрі 19.02.2003 р. за № 638 укладеного між Дніпропетровською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, виклавши їх в такій редакції:

" п. 1.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 09.02.2015 року становить 3 878 719 грн. 10 коп.";

"п. 3.1. Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою становить 116 361,57 грн., не є сталим та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі, що встановлюється цим кодексом".

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір у сумі 1 218,00 грн.

Приймаючи вказане рішення суд виходив з того, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване рішення, та постановити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги Відповідач посилається на те, що Позивач всупереч закону і Договору вимагав збільшення розміру орендної плати, а суд першої інстанції ці незаконні вимоги задовольнив. Законодавча зміна розміру орендної плати є підставою для перегляду ро зміру орендної плати, а не підставою для односторонньої зміни договору за ба жанням орендодавця. Перегляд умов договору здійснюється лише за взаємною згодою сторін, як це встановлено Законами України ( Цивільний кодекс, Закон «Про оренду зе млі», Земельний кодекс). Посилаючись в обґрунтування свого рішення на Податковий кодекс Укра їни суд першої інстанції не звернув уваги на те, що цей Кодекс, вступив у силу з 01.01.2011 p., зворотної сили в часі не має, а тому не відноситься до договорів, які укладені в минулому. Його норми підлягають застосуванню до договорів, які укладаються під час його чинності, тобто після 01.01.2011 р. Розділи 19 ( Прикінцеві положення ) та 20 ( Перехідні положення, в т.ч. Підрозділ 6. Особливості справляння земельного податку ) Податкового кодексу України не встановлюють обов'язків внесення змін до договорів оренди, укладе них в минулому. За ст. 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі.

Відповідачем було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі № 904/1622/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 804/5062/15, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом на підставі ст. 79 ГПК України, у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 904/1622/15 за позовом ОСОБА_3 до Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про: визнання протиправними дій Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області у частині застосування коефіцієнта функціонального використання для земель комерційного використання - 2,5 при здійсненні розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки площею 0,2147 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером НОМЕР_2; визнання незаконним та скасування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.02.2015 року; зобов'язання Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області провести перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,2147 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером НОМЕР_2, із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельних ділянок у розмірі -1.2.

Від Відповідача надійшло клопотання про скасування рішення суду першої інстанції та припинення провадження у справі № 904/1622/15 у зв'язку з непідвідомчістю спору господарському суду, спірний договір оренди укладено для фактичного розміщення

нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та належать на праві власності фізичній особі ОСОБА_3 з 24.10.2001 р. Орендарем за спірним договором оренди земельної ділянки від 19.02.2003 р. є не фізична особа-підприємець ОСОБА_3, а фізична особа ОСОБА_3, яка зареєстрована як приватний підприємець, значно пізніше, ніж коли укладено спірний договір оренди земельної ділянки. Орендована земельна ділянка не використовувалась фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у підприємницькій діяльності у 2014-2015 роках.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Так, відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди ( крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, ст. 288 якого встановила інший, ніж визначено у Договорі, розмір орендної плати за землю. Ст. 288 Податкового кодексу України визначає, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, га не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду. - 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Таким чином, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України, оспорюваний договір в частині розміру орендної плати є таким, що суперечить чинному законодавству.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу також просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати від 19.05.2015 р., у зв'язку з перебуванням суддів Євстигнеєва О.С. та Бахмат Р.М. - членів постійно діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. № 1, у відпустці, для розгляду справи № 904/1622/15 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 р. колегією суддів у складі : головуючого судді Кощеєва І.М., суддів : Коваль Л.А., Чередко А.Є. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 р. Розгляд справи призначено на 02.06.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 02.06.2015 р., у зв'язку з виходом на роботу суддів Євстигнеєва О.С., Бахмат Р.М. - членів постійної діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. № 1, визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Євстигнеєва О.С., Бахмат Р.М.

У судовому засіданні 02.06.2015 р. по справі було оголошено перерву до 09.06.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 09.06.2015 р., у зв'язку із зайнятістю судді Євстигнеєва О.С.- члена постійно діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року № 1, пов'язаною із виконанням за посадою повноважень, визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Науменко І.М., Бахмат Р.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. колегією суддів у складі : головуючого судді Кощеєва І.М., суддів : Науменко І.М., Бахмат Р.М. розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.06.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 26.06.2015 р., у зв'язку з з усуненням обставин, що унеможливлювали участь у розгляді справи судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року № 1, визначена для розгляду справи

колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Євстигнеєва О.С., Бахмат Р.М.

Відзив на апеляційну скаргу від Третьої особи не надходив, що не є перешкодою для суду апеляційної інстанції переглянути в апеляційному порядку оскаржуване рішення суду.

Представники Позивача та Третьої особи в призначений час в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотання про відкладення розгляду справи від сторін до суду не надходило.

Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників Позивача та Третьої особи.

У судовому засіданні 30.06.2015 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи - 19.02.2003 р. між Дніпропетровською міською радою ( Орендодавець ) та громадянкою ОСОБА_3 ( Орендар ) був укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2147га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для фактичного розміщення нежитлових будівель та споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом НОМЕР_2 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. ( реєстр № 638 ).

Підставою для передачі земельної ділянки в оренду, відповідно до п. 1.2. договору є рішення Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002 р. № 154/5 "Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 в оренду громадянці ОСОБА_3 по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд".

Цільове призначення земельної ділянки: фактичне розміщення нежитлових будівель та споруд ( п.4.1 договору ).

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передається до 18.12.2017 р.

Грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладення цього договору: 709 842,00 грн. ( п. 1.3 договору ).

Відповідно до п. 3.1 договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 106 476,3 грн.

Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі у розмірі земельного податку за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року ( п. 3.2 договору ).

Розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку (п. 3.3 договору).

Зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку ( п. п. 8.1, 8.2 договору).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008 р. в Закон України "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - з 04.06.2008 року.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. ( від 02.12.2010 N 2755-VI ) Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди ( ст. 21 Закону України "Про оренду землі" ).

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст. ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України ).

Рішенням Дніпропетровської міської ради (сесія V скликання) від 26.12.2007 р. № 5/26 "Про затвердження проекту "Нормативна грошова оцінка земель м. Дніпропетровська" затверджено проект "Нормативна грошова оцінка земель м. Дніпропетровська" з базовою вартістю 1 кв.м. землі - 237,36 грн. станом на 01.01.2007 р. з введенням в дію з 01.01.2008 р. ( п. 1 цього рішення).

02.02.2011 р. Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування

земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

У зв'язку із змінами, які були внесені до Податкового кодексу України, Позивачем 29.05.2014 р. № 26 (3756) в газеті "Наше місто" опубліковано відкритого листа до орендарів земельних ділянок, розташованих у м. Дніпропетровську, про необхідність приведення договорів оренди землі у відповідність до вимог Податкового кодексу України. Для укладання договорів оренди, всім орендарям, договори яких не відповідають вимогам Податкового кодексу України в частині визначення розміру річної орендної плати за землю, необхідно у двотижневий термін після публікації цього повідомлення звернутися до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради.

В обґрунтування свого позову Прокурор послався на те, що у двотижневий термін після публікації вказаного звернення Відповідач не звернувся до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, вимоги не виконав, додаткову угоду до договору оренди землі не підписав.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Ст. 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Така ж правова позиція викладена і у Постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 року у справі №17/299-10, від 04.07.2011 року у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012.

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Прокурор просив внести зміни до діючого договору оренди земельної ділянки з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 09.02.2015 р.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.02.2015 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( кадастровий номер НОМЕР_2) становить 3 878 719,10 грн. ( а. с. 21 ) . Орендна плата становить 3 878 719,10 грн. х 3 (коефіцієнт, який розраховується відповідно до категорії земельної ділянки) = 116 361,57 грн.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд, всупереч положенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України, не в повному обсязі дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Так, відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 27.01.20106р. №18/15/21/11.

Відповідно до п.1.3 Порядку нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з п.3.1 Порядку в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Розділом 4 Порядку передбачено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою апеляційного суду від 09.06.2015 р. у даній справі було зобов'язано Прокурора та Позивача надати у судове засідання докази затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок міською радою відповідно до вимог ст. 23 Закону України

Докази затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок міською радою Прокурором та Позивачем надані не були.

У цьому зв"язку представлений в матеріалах справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки не може бути підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами в частині розміру орендної плати, який обчислено, виходячи з цієї суми нормативної грошової оцінки.

З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду слід скасувати.

Посилання прокурора та Позивача на рішення Дніпропетровської міської ради від 26.12.2007 р. № 5/26 "Про затвердження проекту "Нормативна грошова оцінка земель м. Дніпропетровська"" визнані колегією суддів необґрунтованими, оскільки вказаним рішенням затверджено лише проект нормативної грошової оцінки земель з базовою вартістю 1 кв. м. землі в сумі 237 грн. 36 коп. станом на 01.01.2007 р. з введенням в дію з 01.01.2008 р.

Проте, як зазначено вище, згідно з розділом 4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї ділянки, а технічна документація згідно з ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", у тому числі, з урахуванням коефіцієнтів, що характеризують функціональне використання земельної ділянки, регіональних та зональних коефіцієнтів, підлягає затвердженню міською радою.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 27.05.2015 р. по справі № 904/7998/14.

Крім того, звертаючись до суду з вказаним позовом Прокурор просив внести зміни до пунктів 1.3 та 3.1 договору оренди земельної ділянки від 19.02.2003 р. зареєстрованого в реєстрі 19.02.2003 р. за № 638 укладеного між Дніпропетровською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, в той час як такого договору укладеного саме з фізичною особою-підприємцем не існує, оскільки договір оренди земельної ділянки від 19.02.2003 р. зареєстрований в реєстрі 19.02.2003 р. за № 638 укладений між Дніпропетровською міською радою та фізичною особою ОСОБА_3 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002 р. № 154/5 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 в оренду гр. ОСОБА_3 ід. код НОМЕР_1, по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд». ОСОБА_3 була зареєстрована як приватний підприємець значно пізніше, ніж 19.02.2003 року, коли укладено спірний договір оренди земельної ділянки - 24.06.2004 року.

За наданими Відповідачем документами ( не спростованими Прокурором та Позивачем ) орендована земельна ділянка не використовувалась фізичною особою ОСОБА_3 у підприємницькій діяльності у 2014-2015 роках.

Наведене не є підставою для припинення провадження у справі, як просить Відповідач а є підставою для відмови в позові, оскільки виходячи зі складу стрін та предмету спору, останній підлягає вирішенню в господарських судах України.

Розглянувши клопотання скаржника про зупинення провадження у справі № 904/1622/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 804/5062/15, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_3 до Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, роз'яснено, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ, згідно вказаного роз'яснення, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зі змісту та суті ст. 79 ГПК України, з урахуванням вищезазначеного роз'яснення, вбачається що для зупинення провадження у справі відповідно до приписів її частини першої повинні мати місце одночасно дві обставини (два чинника), а саме пов'язаність справ і неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи.

Справа № 904/1622/15 та справа № 804/5062/15, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом пов'язані між собою.

Однак на переконання колегії суддів розгляд Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 804/5062/15 не унеможливлює розгляду даної справи, оскільки суд може прийняти рішення по даній справі не очікуючи результатів розгляду вказаної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що

правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України, для зупинення провадження по цієї справи відсутні, а тому клопотання скаржника не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 р. у справі № 904/1622/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог .

Стягнути з Дніпропетровської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 609 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору, за розгляд апеляційної скарги.

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 01.07.2015 року

Головуючий суддя І.М.Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя Р.М. Бахмат