Рішення № 45980, 20.07.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.06

Справа № 15/370-06.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Горобина”, м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СумиМеблі”

про стягнення 13288 грн. 77 коп.

Суддя О.Ю.Резниченко

представники:

від позивача Хомічов І.О. (дов. від 03.07.2006 р.)

від відповідача Фесенко С.П. ( дов. від 19.07.2006 р.)

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 13288 грн. 77 коп. заборгованості за договором позики № 1/з від 14.01.04р., у т.ч.: 9470 грн. 40 коп. – основний борг, 666 грн. 30 коп. - три проценти річних, 897 грн. 22 коп. - пеня, 2254 грн. 85 коп. – індекс інфляції.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме відповідачем визнається сума основного боргу у розмірі 9470 грн. 40 коп. та пеня у розмірі 897 грн. 22 коп. Інфляційні збитки та три відсотки річних відповідачем не визнаються з огляду на те, що, по-перше, такі види відповідальності не передбачені умовами договору № 1/з від 14.01.2006 р. та, по-друге, відповідно до ст. ст. 625,1050 Цивільного Кодексу України обов’язковою умовою виникнення у боржника зобов’язання по сплаті відсотків річних та інфляційних збитків є пред’явлення кредитором вимоги про сплату боргу разом із річними відсотками та х урахуванням індексу інфляції. Позивач не пред’являв такої вимоги відповідачу протягом строку дії договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14.01.2004 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1/з, за умовами якого позивач надав відповідачу безвідсоткову позику на суму 20000 грн. 00 коп., а відповідач був зобов’язаний у строк до 14.03.2004 р. повернути позивачу позику.

Факт надання позивачем позики за договором підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідач зобов’язання по поверненню позики у строки, визначені договором, виконав частково, перерахувавши позивачу 5000 грн. 00 коп., 05.10.2005 р. сторонами був підписаний протокол № 05/10 заліку взаємних вимог на суму 5529,60 грн. Тому, на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача за договором позики складає 9470 грн. 40 коп., що не заперечується сторонами та підтверджується актом звіряння розрахунків від 12.12.2005 р., якій підписаний повноважними представниками сторін

Доказів сплати суми основного боргу за договором позики відповідачем не подано, тому позов в частині стягнення 9470 грн. 40 коп. основної заборгованості підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 526, 612, 1049 Цивільного кодексу України.

Також, позивач просить стягнути 666 грн. 30 коп. – три проценти річних за період з 15.03.2004 р. по 29.06.2006 р. та 2254 грн. 85 коп. – індекс інфляції за період березень 2004 р. - червень 2006 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Тому, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Заперечення, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо неможливості стягнення процентів річних та інфляційних втрат без попереднього пред’явлення вимоги про їх стягнення, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, із змісту частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Тому, з урахуванням викладеного, Конституційний Суд України вирішив, що положення частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, тобто позивач не повинен був звертатися до відповідача з вимогою про сплату процентів річних та інфляційних втрат, перед тим, як звернутися до суду.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 897 грн. 22 коп. за період з 29.12.2005 р. по 29.06.2006 р.. Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов’язання по поверненню позики у вигляді стягнення пені передбачена 3.1 договору № 1/з від 14.01.2004 р.. Пеня нарахована в межах строку позовної давності , з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 47 ГПК України позивачу повертається із державного бюджету України 71 грн. 46 коп. надлишково сплаченого державного мита за платіжним дорученням № 5 від 09.06.2006 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СумиМеблі” (м. Суми, вул. Воровського, 24, код 32602448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Горобина” ( м. Суми, вул. Петропавлівська, 121 ; код 31162928) 9470 грн. 40 коп. основного боргу, 897 грн. 22 коп. пені, 666 грн. 30 коп. три проценти річних, 2254 грн. 85 коп. індекс інфляції, 132 грн. 89 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Горобина” ( м. Суми, вул. Петропавлівська, 121; код 31162928) 71 грн. 46 коп. надлишково сплаченого державного мита за платіжним дорученням № 5 від 09.06.2006 р. Видати довідку.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резниченко

Повний текст рішення підписано 20.07.06 р.