Рішення № 45979651, 30.06.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015 Справа №917/842/15

м. Полтава

за позовом першого заступника прокурора міста Полтави, вул. Козака, 1, м. Полтава, 36000 в інтересах держави в особі:

1) Полтавської обласної ради, вул. Жовтнева, 45, м. Полтава, 36018;

2) Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до фізичної особи-підприємця Мальованої Марини Олександрівни, пров. Піонерський, 3, кв.2, м. Полтава, 36020

про стягнення 21 125,36 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від прокуратури: Сорочинська О.М. - старший прокурор відділу прокуратури м. Полтави;

Від позивача: 1) не з'явився;

2) Міняйло Г.Ю.;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 21 125,36 грн. заборгованості за договором №3264 від 01.10.2011 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 13198,40 грн. - основний борг; 7484,19 грн. - пеня за період з 15.12.2014 року по 30.03.2015 року на грошові зобов'язання листопада 2014 року - лютого 2015 року; 62,17 грн. - 3% річних з 15.12.2014 року по 30.03.2015 року; 380,60 грн. - інфляційні витрати за період з січня по лютий 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для нарахування і стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Полтавська обласна рада звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника, яке суд задовольнив.

Відповідач відзив на позов та витребуваних ухвалами від 22.04.2015 року, від 26.05.2015 року, від 16.06.2015 року документів не подав, в судове засідання не з'явився, своїм правом на судовий захист не скористався.

Ухвали суду направлялись відповідачу на юридичну адресу згідно даних спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте повернуті органом зв'язку як неотримані адресатом з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Про обізнаність відповідача про розгляд справи № 917/842/15 свідчить його клопотання від 16.06.2015 року про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору.

Також судом враховується, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (див. ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Ухвалою від 16.06.2015 року строк розгляду спору було продовжено за клопотанням відповідача на 15 днів.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, беручи до уваги процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.10.2011 року між сторонами було укладено договір № 3264 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення "Споживача" до межі розподілу будівлі по вул. В.Козака, 18а - продуктовий магазин.

При цьому сторони узгодили наступне:

- обсяг теплової енергії, який постачається Споживачу в розрахунковому періоді, визначається "Теплопостачальною організацією" розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів (згідно СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование") з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеної згідно СНиП 2.01.01-82 (Строительная климатография и геофизика) та наведений в Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахункове теплове навантаження на опалення складає 0,033792 Гкал/год. (п. 15 Договору);

- у місяці, наступному за розрахунковим, "Теплопостачальна організація" визначає фактичний обсяг відпущеної теплової енергії за розрахунковий період з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і надає "Споживачу" рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії. У разі, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує зазначений в договорі, кінцевий розрахунок вартості такого перевищення проводиться "Споживачем" не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі, якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від зазначеного в договорі обсягу, така надлишкова оплата зараховується як попередня оплата в поточному місяці (п. 16. Договору);

- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень. Вартість 1 Гкал - 802.18 грн. (без ПДВ), 962.62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 17 Договору);

- оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії" проводиться "Споживачем" плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться "Споживачем" до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку (п. 18 Договору);

- факт отримання "Споживачем" теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. У разі неповернення "Споживачем" Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний "Теплопостачальною організацією" в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії (п. 19 Договору);

- Споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця. Споживач може проводити попередню оплату в обсягах місячного споживання теплової енергії (п. 20 Договору);

- даний договір укладений на період а) для опалення з 01.10.2011 р. по 31.12.2016 р.; б) в частині розрахунків до їх повного завершення і вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 26 Договору).

На виконання умов Договору позивачем відпускалась теплова енергія споживачу.

Позивачем надані акти прийняття-передачі теплової енергії за листопад 2014 року - лютий 2015 року та рахунки на оплату, які свідчать про відпуск теплової енергії споживачу та її вартість, а також реєстри, що підтверджують факт відправки відповідачу актів та рахунків згідно вимог Договору (а.с. 36-47).

Позивач посилається, що в період з 01.11.2014 року по 28.02.2015 року відповідач не здійснював оплату за спожиту теплову енергію у визначений спосіб, та строки, а отже ігнорував строк виконання зобов'язань по оплаті планових платежів згідно договору.

Як свідчить розрахунок позивача, за період з 01.11.2014 року по 28.02.2015 року за відпущену теплову енергію до сплати нараховано 14 198,40 грн., відповідачем сплачено 1000,00 грн., в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 13198,40 грн.

Приймаючи до уваги визначений Договором порядок та строки розрахунків за відпущену теплову енергію, строк виконання відповідачем обов'язку з оплати за отриману теплову енергію в період з 01.11.2014 року по 28.02.2015 року є таким, що настав.

Факт отримання теплової енергії відповідачем та порушення ним своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, тому суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за Договором.

Позивач повідомив суд про сплату відповідачем основної заборгованості за договором в розмірі 1000,00 грн. 08.05.2015 року, також 1000,00 грн. була сплачена 29.05.2015 року (всього 2000,00 грн.), що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку (а.с. 51, 68) та просить припинити провадження по справі в цій частині вимог.

За таких обставин часткова сплата основного боргу в розмірі 2000,00 грн., стягнення якого є предметом позову, яка була здійснена відповідачем після подання позову (позов подано 21.04.2015 року), являється підставою для припинення провадження по справі в цій частині вимог відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, до стягнення підлягає 11198,40 грн. основного боргу.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

П. 21 Договору передбачено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , якщо інше не передбачено діючим законодавством, а також стягнення 3% річних з простроченої суми, згідно ст. 625 ЦК України.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 15.12.2014 року по 30.03.2015 року в розмірі 7484,19 грн. (1% від суми прострочки платежу, але не більше 100% боргу).

При вирішенні позову в частині вимог про стягнення пені суд керується наступним.

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 16.04.2013 року у справі № 3-6гс13 (справа № 18/957/12), нормою ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері правовідносин з надання житлово-комунальних послуг - пеня в розмірі 1,0% за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку. Той факт, що сторони у договорі зафіксували неустойку саме в тому розмірі, який встановлено Законом, не перетворює цю неустойку на договірну, що набуває обов'язковості за відсутності домовленості сторін про інше.

Вказана постанова, згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для застосування до даних правовідносин.

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню повністю, оскільки її розмір і період нарахування є обґрунтованим та таким, що відповідає Закону та умовам Договору

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника сплатити грошову суму на вимогу кредитора, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 62,17 грн. - 3% річних від прострочених сум платежів за період з 15.12.2014 року по 30.03.2015 року, а також 380,60 грн. інфляційних витрат за січень - лютий 2015 року.

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом виявлено, що період та розмір нарахування 3% річних, інфляційних витрат є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги в цій частині вимог задовольняються в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Стосовно звернення прокурора з позовом в інтересах держави суд враховує таке.

Засновником позивача є Полтавська обласна рада, а власником - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. Внаслідок безоплатного споживання теплової енергії позивач не отримує кошти необхідні для розрахунків з енергопостачальниками і газопостачальними підприємствами, яке може призвести до припинення відпуску природного газу та електричної енергії, що потягне за собою виникнення перебоїв або припинення подачі теплової енергії споживачам. Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах органу, уповноваженою державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської обласної ради в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", який уособлює інтереси держави.

Керуючись ст. ст. 44-49 (ч.2), 80 (п. 1.1. ч. 1), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мальованої Марини Олександрівни, пров. Піонерський, 3, кв.2, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код 3322110209, на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030 - 11198 грн. 40 коп. основного боргу; 7484 грн. 19 коп. пені; 62 грн. 17 коп. - 3% річних; 380 грн. 60 коп. інфляційних витрат.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мальованої Марини Олександрівни, пров. Піонерський, 3, кв.2, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код 3322110209, в дохід Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030001) 1827 грн. 00 коп. судового збору.

4. В частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.