Рішення № 45979579, 18.06.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.2015 Справа № 920/723/15За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПОЛІСАН», м. Суми,

до відповідача - Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Суми,

про стягнення 223537,00 грн.

Суддя Лугова Н.П.

За участю представників:

від позивача: Тарасенко О.В., довіреність № 249 від 19.01.2015 року,

Дахно Н.М., довіреність № 306 від 10.06.2015 року,

від відповідача: не з'явився,

за участю секретаря судового засідання - Кириченко-Шелест А.Г.

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви № 08-05-4 від 08.05.2015 року просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору поставки № 1904/2013-П від 19.04.2013 року, в сумі 223537,00 грн., в тому числі: 162570,53 грн. - сума основного боргу, 229,43 грн. - пеня, 1886,50 грн. - 3% річних, 58850,54 грн. - інфляційні збитки, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 4470,74 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача листом б/н, б/д (вх. № 6983 від 18.06.2015) надав суду наступні документи: акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 року по 13-15.06.2015 року; рахунки на оплату: № 2201 від 19.04.2013 року та № 3420 від 22.05.2013 року; податкові накладні: № 7615 від 22.04.2013 року, № 7611 від 22.04.2013 року та № 6786 від 24.05.2013 року; товарно-транспортні накладні: № Р20439 від 24.04.2013 року, № Р33541 від 24.05.2013 року та № Р20449 від 22.04.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 1904/2013-П (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити на умовах даного договору лакофарбову продукцію (далі - товар), найменування (номенклатура, асортимент) ціна, кількість якої викладені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 4.3 даного договору, оплата товару здійснюється покупцем (відповідачем) не пізніше ніж через 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки.

Пунктом 5 укладеного між сторонами договору передбачено, що поставка товару здійснюється згідно з узгодженою сторонами специфікацією. Товар поставляється відповідачеві в термін шість робочих днів з моменту підписання сторонами специфікації на поставку товару, або у інший строк обумовлений у специфікації. Поставка товару здійснюється партіями, транспортом і за рахунок позивача. Поставка є здійсненою виключно після передання товару відповідачеві, датою поставки вважається дата вказана у товарно-транспортній накладній.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору № 1904/2013-П від 19.04.2013 року, поставлено відповідачеві товар за на загальну суму 162570,53 грн., що підтверджується видатковими накладними № 20439 від 22.04.2013 року, № 20449 від 22.04.2013 року та № 33541 від 24.05.2013 року, проте відповідач не виконав умов укладеного між сторонами договору, не оплатив в установлений договором термін отриманий ним товар, у зв'язку з чим станом на 07.05.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складала 162570,53грн.

10.11.2014 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору поставки № 1904/2013-П від 19.04.2013 року, відповідно до умов якої сторонами змінено строки розрахунків відповідачем за поставлений товар відповідно до вищезазначених накладних, а саме:

- за накладною № 20439 від 22.04.2013 року - до 30.11.2014 року;

- за накладною № 20449 від 22.04.2013 року - до 25.12.2014 року;

- за накладною № 33541 від 24.05.2013 року - до 30.11.2014 року.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними: № 20439 від 22.04.2013 року, № 20449 від 22.04.2013 року та № 33541 від 24.05.2013 року; актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 року по 13-15.06.2015 року; рахунками: № 2201 від 19.04.2013 року та № 3420 від 22.05.2013 року; податковими накладними: № 7615 від 22.04.2013 року, № 7611 від 22.04.2013 року та № 6786 від 24.05.2013 року; товарно-транспортними накладними: № Р20439 від 24.04.2013 року, № Р33541 від 24.05.2013 року та № Р20449 від 22.04.2013 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи, зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, відзиву на позов та доказів оплати отриманого товару не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 162570,53 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 1886,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 58850,54 грн., в обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок річних та інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 1886,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 58850,54 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 10.11.2014 року до договору поставки № 1904/2013-П від 19.04.2013 року, за порушення строків оплати відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,001 % від суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом трьох років.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені становить 229,43 грн.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами додаткової угоди від 10.11.2014 року до договору поставки № 1904/2013-П від 19.04.2013 року, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 229,43грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, буд. 79/2, Ідентифікаційний код 31931024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПОЛІСАН» (40000, м. Суми, вул. Воєводіна, буд. 25, Ідентифікаційний код 32318370) заборгованість за поставлений товар в розмірі 162570,53 грн., пеню в розмірі 229,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 58850,54 грн., 3 % річних в розмірі 1886,50 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4470,74 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.06.2015 року.

Суддя Н.П. Лугова