Рішення № 45979260, 30.06.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року

Справа № 912/1287/15

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/1287/15

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Кіровоградська сільгоспхімія", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Овсяниківка

до державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Чарівне

про стягнення 185 605,57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брали

від відповідача - участі не брали

Товариство з додатковою відповідальністю "Кіровоградська сільгоспхімія" (далі по тексту - Товариство) звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (далі по тексту - Підприємство) за договором від 11.04.2014 р. №04-К заборгованості у розмірі 272 853,11 грн., з яких: 162 589,84 грн. курсова різниця, 25 374,37 грн. пеня, 16 178,68 грн. річні. а також 68 710,22 збитки, з покладенням на відповідача судового збору.

15.06.2015 р. позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2197/15 від 15.06.2015 р.), за змістом якої просить стягнути з відповідача 106 939,05 грн. курсової різниці, 38 532,82 грн. пені, 20 548,55 грн. річних, 68 710,22 грн. збитків.

Крім того, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2380/15 від 23.06.2015 р.), за змістом якої зменшив розмір позовних вимог до 185 605,57 грн., з яких: 102 526,84 грн. курсова різниця, 20 810,88 грн. річні, 36 364,44 грн. пеня, 22 903,41 грн. збитки.

Оскільки позивачем надіслано відповідачу копію заяви, суд, керуючись частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Судом з'ясовано, що позивач, зменшуючи розмір позовних вимог, скерував примірник заяв про зменшення розміру позовних вимог відповідачу. Відтак, заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.06.2015 р. та від 23.06.2015 р., прийняті судом до розгляду, спір про стягнення заборгованості вирішується із врахуванням зазначеної заяви від 23.06.2015 р.

Відповідач в листі від 24.04.2015 р. повідомив суд, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №46096530 від 19.01.2015 р. борг господарства перед ТОВ "Кіровоградська сільгоспхімія" становив 236 686,95 грн., на даний час борг становить 56 686,95 грн., кошти для погашення боргу були перераховані в сумі 180 000,00 грн., а саме 06.03.2015 р. в сумі 100 000,00 грн., 13.03.2015 р. в сумі 80 000,00 грн., за домовленістю борг буде погашено повністю до 01.05.2015 р. Господарство вимоги про стягнення курсової різниці заперечує.

В судових засіданнях відповідач участі не приймав, про дату, час, місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 56, 70а), а також телефонограма (а.с. 105).

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2013 року між Товариством та Підприємством укладено договір №04-К поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 364 386, 16 грн., проте відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково в розмірі 309 000,00 грн., у зв"язку з чим у Підприємства утворилася заборгованість перед Товариством.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2014 р. у справі №912/3104/14, що набрало законної сили, встановлено, що Підприємство з урахуванням коригування суми заборгованості к курсу продажу іноземної валюти (долар США) має заборгованість перед Товариством в розмірі 229 034,08 грн., що еквівалентно 15 211,73 дол. США, позов задоволено повністю, стягнуто з Підприємства на користь Товариства борг в розмірі 229 034,08 грн., 1 054,18 грн. пені, 1 957,77 грн. річних, всього 232 046,03 грн., 4 640,92 грн. судового збору.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов"язковими на всій території України.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 2 статті 524 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті.

Слід зазначити, що за приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися незалежним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У розумінні частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України , якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі №3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов"язань в іноземній валюті, визнання грошового еквівалента зобов"язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов"язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.1 договору №04-К поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 11.04.2013 р. ціна товару, що постачається вказується сторонами у доповненнях до договору, визначається як "попередня ціна", яка визначається у гривнях, а також встановлюється її еквівалент у іноземній валюті. "Попередня ціна" може підлягати коригуванню Продавцем на день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Також, відповідно до пункту 3.3.1 Договору Сторони погодили, що "ринковий курс" - це ринковий курс продажу іноземних валют (долар США) на міжбанківському валютному ринку України, який склався за результатами торгів за минулий день від дати укладання доповнення до договору, який визначений на підставі інформації, що є загальнодоступною.

Крім цього сторони домовились, що вартість цього договору може бути уточнена (скоригована) Продавцем без додаткового погодження з Покупцем, якщо з моменту поставки Товару до моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця "ринковий курс" продажу іноземної валюти (долар США) за гривні збільшився від "погодженого курсу" гривні до іноземної валюти (пункт 3.5 договору ).

Відтак, за кожним фактом платежу з відповідача може бути стягнуто суму збільшення заборгованості у гривнях, що визначається як різниця між сумою, яку відповідач мав сплатити за збільшеним курсом гривні до долара на момент оплати, та сумою, яку відповідач сплатив фактично.

Щодо застосування при розрахунку курсу валют, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000 р. було затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми вказаного Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. №193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 того ж наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. №28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 р. за №950/11230, було затверджено Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (назва у редакції постанови Правління Національного банку України від 21.08.2006 р. №333; з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 2 вказаного Положення, останнє розроблено відповідно до статей 4,6,11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також статей 7 і 45 Закону України "Про Національний банк України" і встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках. За приписами Положення, міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в України між суб"єктами ринку, між суб"єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб"єктами ринку і Національним банком, а також Національним банком і його клієнтами (абзац п"ятнадцятий пункт 4 розділу 1).

Згідно з пунктом 41 Розділу 1 Положення, Національний банк після завершення функціонування Системи підтвердження угод (правила функціонування якої затверджено постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. №281 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 р. за №951/11231) доводить до відома суб"єктів ринку в той самий день інформацію про обсяги купівлі та продажу іноземних валют за гривні, а також середньозважені курси гривні до іноземних валют, які склалися за результатами торгів на безготівковому валютному ринку України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу повідомлення про коригування суми заборгованості за договором №04-к поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції (вих. №/01/12-2014 від 01.12.2014 р.), за змістом якого повідомив відповідача про залишок боргу за договором від 11.04.2013 р. в розмірі 15 211,73 дол. США, що відповідно до курсу гривні до долара за даними НБУ становило 229 034,08 грн. (курс 1 505,6413 за 100 дол. США).

12.01.2015 р. господарським судом Кіровоградської області видано наказ по справі №912/3104/14 про стягнення з відповідача на користь позивача боргу згідно рішення суду від 22.12.2014 року.

19.01.2015 р. відділом державної виконавчої служби Бобринецького РУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості на загальну суму 236 686,95 грн.

За даними позивача, що не заперечив відповідач на час розгляду справи останнім 06.03.2015 р. сплачено 100 000,00 грн., 13.03.2015 р. сплачено 80 000,00 грн., 23.03.2015 р. сплачено 4 809,50 грн., 28.04.2015 р. сплачено 51 877,45 грн.

За даними інтернет - ресурсу http://index.minfin.com.ua середньозважний курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку України (далі УМВР) на 06.03.2015 р. (дату здійснення відповідачем оплати) становив 22,897045 грн. за 1 долар США, тобто оплачена сума 100 000 грн. еквівалентна 4 367,38 дол. США; на 13.03.2015 р. (дату здійснення відповідачем оплати) становив 21, 616059 грн. за 1 долар США, тобто оплачена суму 80 000 грн. еквівалента 3 700,95 дол. США; на 23.03.2015 р. (дату здійснення відповідачем оплати) становив 23,149873 грн. за 1 долар США, тобто оплачена сума 4 809,50 грн. еквівалента 207,75 дол. США; на 28.04.2015 р. (дату здійснення відповідачем оплати) становив 22,262406 грн. за 1 долар США, тобто оплачена сума 51 877,45 грн. еквівалента 2 330,27 дол. США.

Враховуючи визначену рішенням суду по справі №912/3104/14 заборгованість відповідача за договором від 11.04.2013 р. в розмірі 15 211,73 дол. США та оплату боргу 06.03.2015 р. - 4 367,38 дол. США, 13.03.2015 р. - 3 700,95 дол. США; 23.03.2015 р. - 207,75 дол. США; 28.04.2015 р. - 2 330,27 дол. США, залишок боргу становить 4 605,38 дол. США., що еквівалентно 102 526,84 грн.

Таким чином, курсова різниця, що підлягає сплаті відповідачем становить 102 526,84 грн.

Крім того, за прострочення оплати отриманої продукції, позивачем з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України та п. 10.5 Договору заявлено до стягнення 20 810,88 грн. 24% річних за період з 22.12.2014 р. по 21.06.2015 р.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.5 Договору сторони передбачили, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов"язання Покупець зобов"язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 24% річних від простроченої суми.

Розрахунок 24% річних від простроченої суми, виконаний позивачем з помилковим включенням в період нарахування днем, а саме 22.12.2014 р., що включений в період по розрахунку річних за попереднім рішенням суду від 22.12.2014 р. по справі №912/3104/14. Даного факту представник позивача не заперечив, отже суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 24% річних від простроченої суми за договором за період з 23.12.2014 р. по 21.06.2015 р. у розмірі 20 660,28 грн. В задоволенні решти вимог в цій частині позивачу слід відмовити.

Крім того, в п. 10.8. договору сторони погодили, що покупець відшкодовує збитки, завдані продавцю невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань. У даному пункті договору сторони домовились про те, що якщо покупець прострочить оплату товару, більш ніж на 60 календарних днів, то він відшкодовує Продавцю збитки у розмірі 10 від ціни несплаченого товару, якщо більш ніж 100 днів, то 20 % від ціни несплаченого товару, а якщо більш ніж на 150 днів, то 30% від ціни несплаченого товару (п. 5 ст. 225 ЦК України).

Так, за приписами статті 623 Цивільного кодексу України та статті 220 Господарського кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу частини 5 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Як вже зазначалось, відповідно до положень частини 1 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків, оскільки така відповідальність у вигляді відшкодування збитків встановлена договором, що відповідає вимогам частини 5 статті 225 Господарського кодексу України, а матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № 04-К з повної і своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Відповідно сума збитків складає 10% від суми боргу, а саме: 229 034,08 х 10% = 22 903,41 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню узгоджений сторонами розмір збитків в сумі 22 903,41 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 364,44 грн. пені суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.2 Договору за порушення строків оплати переданого товару Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Разом з цим, як вбачається з розрахунку, позивачем нараховано пеню на суму заборгованості в розмірі 39 364,44 грн. за період з 22.12.2014 р. (дата винесення судом рішення про стягнення заборгованості по договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 11.04.2013 р. № 04-к) по 21.06.2015 р., тобто позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, господарським судом, у відповідності до вимог чинного законодавства, обмежено період нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та нараховано пеню за період з 23.12.2014 р. по 10.06.15 р. Таким чином, пеня, що підлягає стягненню з відповідача складає 37 334,84 грн. В задоволенні решти вимог в цій частині позивачу слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача та стягуються з останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (27241, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Чарівне, ідентифікаційний код 00729913) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Кіровоградська сільгоспхімія" (27633, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Овсяниківка, вул. Садова, 16, ідентифікаційний код 05489425) 102 526,84 грн. курсової різниці, 20 660,28 грн. річних, 37 334,84 грн. пені та 22 903,41 грн. збитків, всього - 183 425,37 грн., 4 706,05 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Б. Колодій