Рішення № 45979010, 18.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа № 911/779/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави, м. Яготин

до 1) Панфильської сільської ради Яготинського району Київської області, Яготинський район, с. Панфили

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинводопостачання", м. Яготин

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договорів недійсними і повернення майна

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Прокурором Яготинського району Київської області в інтересах держави заявлено позов до Панфильської сільської ради Яготинського району Київської області (надалі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинводопостачання" (надалі відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договорів недійсними і повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування № 1 від 22.10.2013 р. та концесійний договір, укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі рішення Панфильської сільської ради № 173-XVIII-VI, порушують публічний порядок та вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 25.03.2015 р.

24.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області прокурором подано належним чином завірені копію типового концесійного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 22.04.2015 р.

20.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області прокурором подано лист-повідомлення про неможливість виконання вимог ухвали суду.

22.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-2 подано клопотання про продовження строку розгляду справи.

22.04.2015 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 06.05.2015 р., про що представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

22.04.2015 р. представниками учасників судового процесу подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 911/779/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 18.05.2014 р.

У судовому засіданні 18.05.2014 р. представник прокуратури повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки представника відповідач - 1 суд не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 02.03.2015 р., 25.03.2015 р., 22.04.2015 р. та 06.05.2015 р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача - 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача - 1, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.03.2015 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі, представник відповідача - 2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Згідно абзацу дев'ятого пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог прокуратури відповідачами не заявлено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури та відповідача - 2, суд

встановив:

Рішенням сесії Панфильської сільської ради Яготинського району шостого скликання «Про передачу в технічну експлуатацію та обслуговування ТОВ «Яготинводопостачання» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Панфилівської сільської ради» №173-ХVIII-VI від 22.10.2013 р. передано в технічну експлуатацію та обслуговування ТОВ «Яготинводопостачання» водопровідних мереж, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Панфилівської сільської ради з 01.11.2013 року, ТОВ «Яготинводопостачання».

01 листопада 2013 року між Панфилівською сільською радою (замовник, відповідач - 1 у справі) та ТОВ «Яготинводопостачання» (підрядник, відповідач - 2 у справі) було укладено договір про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування № 1 (надалі договір 1), відповідно до п. 1.1. якого замовник, Панфилівська сільська рада, в особі сільського голови Коваленка Анатолія Петровича, на підставі рішення № 1 від 01 листопада 2013 року передає, а підрядник, ТОВ «Яготинводопостачання», в особі директора Рябокляча Романа Леонідовича, приймає в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням (далі - об'єкт експлуатації).

Відповідно до п. 3.1 договору 1 передача-приймання об'єктів експлуатації проводиться відповідними спеціалістами сторін по акту.

Згідно із п.п. 4.1-4.2 договору 1 об'єкти експлуатації вважаються переданими замовнику з моменту підписання даного договору та акта прийому-передачі. Строк дії договору один рік, по закінченні терміну дії якщо, одна із сторін не заявила про розірвання договору, він автоматично продовжується на новий термін.

Вказаний договір 1 підписаний представниками відповідачів, скріплений відтисками печаток відповідачів.

На виконання п. 1.1. договору про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування № 1 від 01.11.2013 р. відповідач-1 передав відповідачу-2, а відповідач-2 прийняв у технічну експлуатацію та обслуговування водопровідні мережі, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.11.2013 р.

Як вбачається з копії акту прийому-передачі водопровідної мережі, наявної в матеріалах справи відповідач-2 передав відповідачу-1 водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням, які отримані згідно договору №1 від 01.11.2013 р.

24.02.2015 р. між Панфилівською сільською радою (замовник, відповідач - 1 у справі) та ТОВ «Яготинводопостачання» (виконавець, відповідач - 2 у справі) було укладено угоду про розірвання договору № 3 (надалі угода), у відповідності до якої сторони дійшли згоди розірвати договір № 1 від 01.11.2013 р. та вважати вказаний договір припиненим.

У 2014 році між Панфилівською сільською радою (концесієдавець, відповідач - 1 у справі) та ТОВ «Яготинводопостачання» (концесіонер, відповідач - 2 у справі) було укладено концесійний договір (надалі договір 2), відповідно до п. 1. якого концесієдавець, Панфилівська сільська рада, в особі сільського голови Коваленка Анатолія Петровича, надає на 5 років концесіонеру право експлуатації об'єкту концесії (водогін, водонапірні вежі, свердловини с. Панфили, а концесіонер, ТОВ «Яготинводопостачання», в особі директора Рябокляча Романа Леонідовича, приймає в експлуатацію об'єкт концесії.

Згідно п. 11 договору 2 передача об'єкта у концесію здійснюється не пізніше 10 календарних днів після укладення цього договору і оформляється актом приймання-передачі згідно з додатком.

Вказаний договір 1 підписаний представниками відповідачів, скріплений відтисками печаток відповідачів.

На виконання п. 1. концесійного договору відповідач-1 передав відповідачу-2, а відповідач-2 прийняв в експлуатацію водогін, водонапірні вежі, свердловини с. Панфили, що підтверджується копією акту прийому-передачі водопровідної мережі, наявного в матеріалах справи.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша ст. 393 ЦК України).

Відповідно до абзацу п'ятнадцятого частини першої ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування" (далі - Закон) право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Пунктом тридцятим частини першої ст. 26 Закону (в редакції, чинній на момент прийнятті рішення від 22.10.2013 р.) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях місцевих рад вирішуються питання про надання у концесію об'єктів права комунальної власності.

Згідно частини десятої ст. 59 Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої ст. 5 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення» у разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об'єкта централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об'єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об'єкта в оренду чи концесію.

Згідно абзацу другого ст. 1 Закону України «Про концесії» концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

У концесію можуть надаватися об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями): водопостачання, відведення та очищення стічних вод у порядку, визначеному Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем (частина друга ст. 3 Закону України «Про концесії»).

Частинами другою та четвертою ст. 6 Закону України «Про концесії» передбачено, що Затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад. Рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування.

Суд встановив, що оскільки передача Панфильською сільською радою спірної водопровідної технічну експлуатацію ТОВ «Яготинводопостачання» для надання послуг з водопостачання споживачам, могла бути здійснена лише на умовах концесії та в порядку визначеному Законами України «Про концесії» та «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», що в порушення ст. 19 Конституції України не було вчинено відповідачем - 1, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Панфильської сільської ради від 22.10.2013 р. № 173-XVIII-VI «Про передачу в технічну експлуатацію та обслуговування ТОВ «Яготинводопостачання» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Панфильської сільської ради» підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 21, 393 ЦК України.

Наявне в матеріалах справи рішення сесії Панфильської сільської ради Яготинського району шостого скликання «Про відміну рішення сесії Панфильської сільської ради та приведення у відповідність до чинного законодавства України, передачу системи водопостачання в технічну експлуатацію» № 258-XXVII-VI від 24.02.2015, яким відмінено рішення Панфильської сільської ради за №173-ХVIII-VI від 22.10.2013 р. не приймається судом в якості доказу скасування спірного рішення, оскільки чинним законодавством, в тому числі Законом України „Про місцеве самоврядування" не передбачено повноважень місцевих рад щодо відміни своїх попередніх рішень.

Крім того, відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору.

Аналогічна правова позиція міститься у абзаці першому п.п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р.

Також прокурором заявлено вимогу про визнання договору № 1 від 01.11.2013 р. про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, укладеного між Панфильською сільською радою та ТОВ «Яготинводопостачання», недійсним з моменту його укладення.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті першої Закону України «Про концесії» договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до Закону з метою задоволення громадських потреб.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша ст. 203 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша ст. 236 ЦК України).

Згідно частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини першої ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина друга ст. 653 ЦК України).

За змістом п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільний справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. такими, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної власності. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальним правилами.

Суд встановив, що предметом спірного договору про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування № 1 від 22.10.2013 р. є передача в технічну експлуатацію та обслуговування об'єктів, які є об'єктами комунальної власності територіальної громади с. Панфили, що за своєю правовою природою не є роботою в розумінні ст. 837 ЦК України, а відтак безпідставним є застосування до вказаного договору положень законодавства що стосуються підрядних правовідносин, оскільки на позицію суду вказаний договір про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування № 1 від 22.10.2013 р. за своєю правовою природою є концесійним договором.

Водночас, судом встановлено, що будь-якої оплати на користь Панфильської сільської ради за використання комунального майна договору не визначено та не здійснено.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки договір про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування № 1 від 22.10.2013 р., що укладений між Панфильською сільською радою та ТОВ «Яготинводопостачання» порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак є нікчемним в силу положень ст. 228 ЦК України, вимога прокуратури про визнання договору № 1 від 01.11.2013 р. про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, укладеного між Панфильською сільською радою та ТОВ «Яготинводопостачання», недійсним з моменту його укладення є такою, що підлягає задоволенню судом на підставі ст. 228 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу відповідачів на те, що угодою про розірвання договору № 3 (надалі угода), сторони дійшли згоди про припинення договірного зобов'язання з моменту розірвання договору, в той час як правовим наслідком визнання недійсним договору є те, що він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Водночас, прокурором заявлено вимогу про визнання концесійного договору, укладеного між Панфильською сільською радою та ТОВ «Яготинводопостачання», недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до частини першої ст. 3 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення» рішення про передачу в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, приймають: стосовно об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади села, селища, міста, - відповідні сільські, селищні, міські ради.

У разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об'єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об'єкта в оренду чи концесію (частина четверта ст. 5 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення»).

Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення» договори оренди об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, укладені на строк більш як три роки, а також договори концесії таких об'єктів незалежно від строку, на який вони укладені, підлягають нотаріальному посвідченню у встановленому порядку.

Договір концесії об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення відповідно до законодавства (частина друга ст. 17 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення»).

Відповідно до частини першої ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що всупереч вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення», Закону України «Про концесії» рішення щодо передачі в концесію водогонів, що перебувають в комунальній власності територіальної громади с. Панфили, Панфильською сільською радою не приймалося, сторонами не дотримано конкурсного порядку щодо передачі вказаного майна в концесію, не дотримано обов'язку нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки концесійний договір, що укладений між Панфильською сільською радою та ТОВ «Яготинводопостачання» порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства та не є нотаріально посвідченим, а відтак є нікчемним в силу положень ст.ст. 220, 228 ЦК України, вимога прокуратури про визнання концесійного договору, укладеного між Панфильською сільською радою та ТОВ «Яготинводопостачання», недійсним з моменту його укладення є такою, що підлягає задоволенню судом на підставі ст.ст. 220, 228 ЦК України.

Судом критично оцінюється довідка Панфильської сільської ради № 18 від 11.02.2015 р., де зазначено, що договір концесії підписаний помилково, оскільки у судовому засіданні 06.05.2015 р. судом оглянуто оригінал спірного концесійного договору, що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 06.05.2015 р.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частини перша та друга статті 216 ЦК України).

При прийнятті вказаного рішення судом також враховано позицію Пленуму Вищого господарського суду України, яка викладена в п. 2.5.2. Постанови «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 р., згідно якої за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Також прокуратурою заявлено вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинводопостачання" повернути Панфильській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням с. Панфили, вартістю 67415,00 грн.

Враховуючи те, що на виконання п. 1. концесійного договору відповідач-1 передав відповідачу-2, а відповідач-2 прийняв в експлуатацію водогін, водонапірні вежі, свердловини с. Панфили, що підтверджується копією акту прийому-передачі водопровідної мережі, наявного в матеріалах справи та станом на момент судового розгляду справи доказів повернення вказаних об'єктів позивачу-1 не надано, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинводопостачання" повернути Панфильській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням с. Панфили, вартістю 67415,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню судом на підставі ст. 216 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договорів недійсними і повернення майна є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягуються з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Панфилівської сільської ради від 22.10.2013 р. № 173-XVIII-VI «Про передачу в технічну експлуатацію та обслуговування ТОВ «Яготинводопостачання» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Панфилівської сільської ради».

3. Визнати договір № 1 від 01.11.2013 р. про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, укладений між Панфильською сільською радою та ТОВ «Яготинводопостачання», недійсним з моменту його укладення.

4. Визнати концесійний договір, укладений між Панфильською сільською радою та ТОВ «Яготин водопостачання», недійсним з моменту його укладення.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Яготинводопостачання" повернути Панфильській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням с. Панфили, вартістю 67415 (шістдесят сім тисяч чотириста п'ятнадцять) гривень 00 коп.

6. Стягнути з Панфильської сільської ради (07750, Київська область, Яготинський район, с. Панфили, вул. Центральна, буд. 1; код ЄДРПО України 04360451) в доход Державного бюджету України (за кодом бюджетної класифікації: ГУ ДКУ у Київський області, р/р 31214206783001, МФО 821018, код за ЄДРПО України 37955989) - 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинводопостачання" (07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Шевченка, буд. 204; код ЄДРПО України 38784844) в доход Державного бюджету України (за кодом бюджетної класифікації: ГУ ДКУ у Київський області, р/р 31214206783001, МФО 821018, код за ЄДРПО України 37955989) - 3045 (три тисячі сорок п'ять) гривень 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.06.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін