Рішення № 45978977, 01.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2015Справа №910/10736/15

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" простягнення 35 523,85 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Борзенкова Ю.М. - представник за довіреністю № 01/230-92 від 02.01.15; від відповідачаДавиденко О.Л. - представник за довіреністю № 32 від 02.06.15; Давиденко Н.О. - представник за довіреністю № 33 від 02.06.15. В судовому засіданні 01.07.15 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" про стягнення 35 523,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" на підставі договору страхування № 06/02-010-00333 від 13.06.2006, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Mazda" державний номер АА 8838 ВВ у розмірі 164 137,43 грн. Оскільки, 27.12.2005 між позивачем та ПрАТ "УОСК" було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-04, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу щодо сплати частини страхового відшкодування за пошкодження автомобіля "Mazda" державний номер АА 8838 ВВ в розмірі 15241,80 грн. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 35 523,85 грн., з яких 15241,80 грн. - сума страхового відшкодування, 2774,00 грн. пені, 11850,97 грн. інфляційних втрат, 2657,08 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2015 порушено провадження у справі № 910/10736/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.05.2015.

26.05.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та вважає розмір сплаченого позивачем страхового відшкодування не обґрунтованим, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 27.05.2015, представник позивача з'явився, однак вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, витребувані судом документи не надав.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 27.05.15 у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 10.06.15.

В судове засідання 10.06.15 представники сторін з'явились, представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 37 060,00 грн., з яких 15241,80 грн. - сума страхового відшкодування, 2774,00 грн. пені, 16 323,45 грн. інфляційних втрат, 2720,97 грн. - 3 % річних.

Судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Крім того, позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до п.8.10 Договору страхування передбачено, що страховик або страхувальник мають право відмовитися від прийняття/передачі залишків пошкодженого транспортного засобу. У цьому разі страхове відшкодування здійснюється в розмірі 100% страхової суми транспортного засобу за вирахуванням безумовної франшизи та загальної вартості непошкоджених та придатних до експлуатації вузлів, деталей та агрегатів цього транспортного засобу, яка визначається згідно експертної оцінки та складання відповідного Акту.»

Відповідно до п. 7.1. Договору страхування, загальна страхова сума складає 175 000,00 грн., що дорівнює оціночній вартості автомобіля на дату укладення Договору страхування (п. 7.2. Договору). Франшиза відповідно до п. 8.1. Договору страхування. Становить 0,50 % від страхової суми - 875,00 грн.

Вартість деталей, вузлів та агрегатів, придатних для подальшої реалізації, відповідно до Довідки спеціаліста ПП Шевченко Ю.В. від 15.12.2006 року № 0899, становить - 9 987,57 грн. (копія довідки додається).

Таким чином: 175000,00 грн. (страхова сума) - 875,00 грн. (франшиза) - 9 987,57 грн. (вартість залишків) = 164 137,43 грн.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору перестрахування, передбачено право Позивача самостійно проводити врегулювання збитків за договорами страхування, а саме: встановлювати причини настання страхових випадків, визначати розмір збитків.

Частка ПрАТ «УОСК» у вищезазначеній сумі страхового відшкодування, відповідно до розрахунку частки Перестраховика у сумі страхового відшкодування, склала - 15 241,80 грн.

Позивач зазначає, що Договором перестрахування встановлено строк протягом якого Перестраховик має право прийняти рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування, зокрема п. 3.3.6. чітко передбачено, що таке рішення приймається Перестраховиком не пізніше останнього дня визначеного п.п. 3.4.3., 3.4.4. для виплати страхового відшкодування.

Так, п. 3.4.4. Договору перестрахування, визначено що перестраховик зобов'язаний у випадку, якщо страховий випадок розглядається окремо відповідно до п. 4.3. цього договору, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку у сумі страхового відшкодування.

Отже, Відповідач мав би право прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, якби мало місце не виконання умов договору Позивачем, протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання листа за № 09/2340 від 15.06.2009 року, та зобов'язаний був повідомити про таке рішення позивача в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови, що б останній мав змогу оскаржити рішення в порядку господарського судочинства.

Відповідач в судовому засіданні 10.06.15 надав додатковий відзив на позов, відповідно до якого надав власний розрахунок частки перестраховика у сумі страхового відшкодування, що складає 10550,75 грн. Крім того, за перерахунком відповідача розмір пені має складати 1768,05 грн.

Крім того, відповідач подав клопотання про застосування строків позовної давності, відповідно до якого з посиланням на ст. 257, 258, 261 ЦК України, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 10.06.15 було оголошено перерву до 24.06.15.

12.06.15 через канцелярію суду відповідач подав пояснення щодо застосування строків позовної давності, відповідно до яких стверджує, що договори страхування та перестрахування є різними щодо суб'єктів їх функцій, виникають з різних правовідносин, здійснення виплат перед контрагентом за цими договорами мають різні правові наслідки. Відповідач стверджує, що зміст п.5 ч.1 ст. 261 ЦК України не допускає розширеного тлумачення та не містить вказівку на поширення її на вимоги перестрахувальника до перестраховика. Отже, договір перестрахування не входить до переліку вимог, на які відповідно до ч.1 ст. 268 ЦК України не поширюється позовна давність.

Крім того, відповідач через канцелярію суду надав уточнений контррозрахунок пені, відповідно до якого за розрахунком відповідача розмір пені має складати 1579,66 грн.

В судове засідання 24.06.2015р. представники сторін з'явились, представник позивача надав через канцелярію суду додаткові пояснення, в яких розкрив методику розрахунку частки відповідальності перестраховика та уточнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з ПрАТ "Українська охоронно - страхова компанія" на користь ТДВ СК "Альфа-Гарант" суму боргу у розмірі 37 060,00 грн.

У судовому засіданні 24.06.2015 представники сторін надали додаткові усні пояснення по суті спору та подали письмове клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Вказане клопотання було судом задоволено та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.15.

В судове засідання 01.07.15 представники сторін з'явились, надали додаткові документи, що залучені судом до матеріалів справи, представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення, представник відповідача проти позову заперечував та просив застосувати строки позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27.12.2005 року між позивачем (перестрахувальник за договором) та відповідачем (перестраховик) було укладено договір № 91-017/06-04 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум, предметом якого є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06" та Змін та доповнень до Правил страхування (додаток 5 до цього Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору його дія розповсюджується на всі договори - добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Згідно з п. 2.14 договору, відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

У відповідності до п.п. 3.2.1 та п.п. 3.4.1 Договору позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати від позивача в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 Договору перестрахування.

Відповідно до п.3.2.2 договору, перестрахувальник зобов'язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати перестраховику рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків. Один раз в квартал, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати перестраховику бордеро заявлених, але не сплачених збитків. Під звітним кварталом розуміємо календарні квартали 2006 року. Рахунки-бордеро та бордеро заявлених, але не сплачених збитків оформляються та надаються перестраховику в письмовому вигляді в двох примірниках.

Пунктом 3.2.4 договору передбачено зобов'язання перестрахувальника протягом 5-ти робочих днів, з дати отримання від перестраховика підписаного примірника рахунку-бордеро премій, сплатити перестраховику премію за цим рахунком-бордеро.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що збитки, сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 70000,00 гривень, врегульовуються окремо (індивідуально) і не включаються до щомісячного рахунку-бордеро збитків.

Ліміт власного утримання перестрахувальника за кожним договором страхування наземних транспортних засобів із страховою сумою менше або дорівнює 50 000,00 грн. складає 100% (п. 2.2 договору).

Розмір ексцеденту за цим договором становить 350 000,00 грн. (п.2.3 договору).

Частка перестраховика в ексцеденті становить 15,00 %.

Згідно п.2.5 Договору, по окремому ТЗ, страхова сума за яким становить від 100 000,00 грн до 400 000,00 грн. частка перестрахувальника та частка перестраховика розподіляються наступним чином:

Частка перестрахувальника (ЧП3 %) в ексцеденті становить 20,00 %, Частка перестраховика (ЧП4%) в ексцеденті становить 15,00 %,

ОВП= (СС - 100 000,00 грн.)*15%, де

ОВП - обсяг відповідальності перестраховика (грн);

СС - страхова сума за договором страхування по окремому ТЗ.

Частка відповідальності перестраховика за окремими транспортним засобом розраховується наступним чином: ЧВП = ОВП/СС*100, де ЧВП - частка відповідальності перестраховика (п.2.7 договору).

Позивачем було застраховано автомобіль «Mazda 6» д.н. АА 8838 ВВ за договором страхування № 06/02-010-00333 від 13.06.2006р., який було перестраховано в ПрАТ «УОСК» згідно п.94 Рахунку Бордеро премій № 06-04/06 за червень 2006 року.

24.06.2006р. в результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Mazda 6» д.н. АА 8838 ВВ.

За вищевказаним договором страхування ТДВ СК "Альфа-Гарант" 09.02.2007р. здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 164 137,43 грн. При цьому, частка ПрАТ "УОСК" у вищезазначеній сумі страхового відшкодування, відповідно до розрахунку позивачем частки перестраховика у сумі страхового відшкодування, склала 15 241,80 грн.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору перестрахування, передбачено право Позивача самостійно проводити врегулювання збитків за договорами страхування, а саме: встановлювати причини настання страхових випадків, визначати розмір збитків.

Пунктом 3.2.7. Договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-04 від 27.12.2007, визначено обов'язок перестрахувальника протягом 5-ти робочих днів з дня, коли перестрахувальнику стало про це відомо, повідомити перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 70 000,00 грн.

Листом за вих. № 2856 від 28.06.2006р. позивачем було повідомлено відповідача про настання страхової події за договором страхування № 06/02-010-00333 від 13.06.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був підписаний перелік збитків, які заявлені, але не сплачені станом на 01 липня 2006р. до договору № 91-017/06-04 від 27.12.2005р. облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засадах ексцеденту сум, що є додатком № 4 до договору перестрахування. Пунктом 77 відповідного переліку визначено прогнозовану суму (9,286 %) відповідальності перестраховика по страховому випадку ДТП 24.06.2006р., в результаті якого відбулось пошкодження автомобіля «Mazda 6» д.н. АА 8838 ВВ.

Позивач листом за вих. № 09/2340 від 05.06.2009р. звернувся до відповідача з проханням здійснити виплату страхового відшкодування по страховому випадку щодо пошкодження автомобіля «Mazda 6» д.н. АА 8838 ВВ, застрахованого у ТДВ "Альфа-Гарант" згідно договору страхування № 06/02-010-00333 від 13.06.2006р та перестрахованого згідно з рахунком-бордеро премій за червень 2006р. (п. 94), вказаний лист було отримано відповідачем 15.06.2009р.

У відповідь на вказані вимоги відповідач листом від 04.12.2009р. вих. № 2041 звернувся до позивача з проханням про надання додаткових документів для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідно до п. 4.3.2. Договору перестрахування, Перестраховик (Відповідач), після отримання від перестрахувальника Повідомлення про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, має право направити свого представника для участі у розслідування такого випадку.

Бажання Перестраховика (Відповідача) прийняти участь у розслідуванні страхового випадку має бути оформлене відповідним листом на ім'я перестрахувальника (Позивача) з зазначенням прізвища та посади уповноваженої особи, яка від імені та за дорученням перестраховика буде представляти його інтереси у розслідуванні та врегулюванні страхового випадку. Письмове повідомлення про намір взяти участь у розслідуванні може бути направлене Перестрахувальнику (Позивачу) протягом усього терміну розслідування по страховому випадку. Проте, відповідач не надав суду доказів направлення позивачу жодного повідомлення про намір взяти участь у врегулюванні даного страхового випадку.

Суд відзначає, що недотримання відповідачем умов договору, якими його наділено правом на вчинення певних дій не є підставою для перекладання відповідальності на позивача, щодо недотримання порядку повідомлення та здійснення виплати страхового відшкодування.

Належні докази, щодо наявності зауважень до вказаного переліку збитків, які заявлені, але не сплачені станом на 01.07.2006р. або на спростування факту наявності підписаного рахунку-бордеро збитків, відповідачем до суду не надані. Належні докази направлення на адресу позивача листа вих. № 2041 від 04.12.09 щодо необхідності надання роз'яснень та обґрунтування розміру страхового відшкодування відповідачем не надані.

До того ж, Договором перестрахування встановлено строк, протягом якого перестраховик має право прийняти рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування, зокрема п. 3.3.6. чітко передбачено, що таке рішення приймається перестраховиком не пізніше останнього дня визначеного п.п. 3.4.3., 3.4.4. для виплати страхового відшкодування.

Так, п. 3.4.4. Договору перестрахування, визначено що перестраховик зобов'язаний у випадку, якщо страховий випадок розглядається окремо відповідно до п. 4.3. цього договору, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку у сумі страхового відшкодування.

Отже, відповідач мав право прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання листа від 05.06.2009 за вих. № 09/2340 у разі наявності факту невиконання умов договору з боку позивача, отже оплату відповідно до умов Договору відповідач мав здійснити не пізніше 29.06.2009 включно.

Оскільки відповідачем у порушення умов Договору перестрахування не відшкодовано позивачу своєї частки страхового відшкодування збитків у розмірі 15241,80 грн, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Судом встановлено, що укладений між сторонам у справі договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-04 від 27.12.2005 за своєю правовою природою є договором перестрахування.

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 Цивільного кодексу України).

Також частина 1 ст. 12 Закону України «Про страхування» визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Предметом договору страхування, згідно п.3 ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа ( ч. 2 ст. 984 Цивільного кодексу України).

Отже, договір перестрахування № 91-017/06-04 від 27.12.2005, укладений між сторонами у справі, виходячи з його змісту є також за своєю правовою природою і договором страхування, оскільки страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Пунктом 5 частини першої ст. 268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Оскільки за спірним договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, суд приходить до висновку, що на вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування за Договором облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-04 в розмірі 15241,80 грн. не поширюється позовна давність передбачена ст. 257 ЦК України. У зв'язку із чим суд відмовляє у задоволені заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимоги по стягненню основної заборгованості у розмірі 15241,80 грн. (Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 23.03.2011 № 25/426).

Підписавши рахунок-бордеро збитків станом за червень 2006 року відповідач прийняв на себе відповідальність у вигляді сплати частки у сумі страхового відшкодування по страховим випадкам, зазначеним у переліку, зокрема і за договором страхування № 06-02-010-00333, з огляду на що суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Судом досліджено наданий позивачем детальний розрахунок частки відповідальності перестраховика відповідно до умов п. 2.4-2.7 договору перестрахування, що був наданий в поясненнях від 24.06.15. Суд зауважує, що наданий позивачем розрахунок повністю відповідає методиці розрахунку частки відповідальності перестраховика, що погоджена сторонами в п. 2.4-2.7 договору перестрахування та застосовувалась в рахунку бордеро-премій за червень 2006 року.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказів оплати відповідачем суми 15241,80 грн, у тому числі у встановлені договором строки, суду не надано.

Таким чином, факт наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" у розмірі 15241,80 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом установлено, що дії відповідача є порушенням вимог договору, чим спростовуються доводи відповідача про зворотне, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 16 323,45 грн. інфляційних втрат та 2720,97 грн. - 3% річних, що нараховані за період з 30.06.2009р. по 10.06.2015р. прострочення виконання зобов'язання, правильність нарахування яких перевірена судом.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 2774,00 грн., що нарахована позивачем за період з 30.06.09 по 10.06.15, суд зазначає наступне.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як визначено у п. 11.3 договору перестрахування сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених Договором розрахунків у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж. Розмір пені не може перевищувати 50% від суми документу.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідачем неодноразово подавались заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення суми пені.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою. Водночас судом враховано подану заяву відповідача про застосування строку позовної давності в частині цих позовних вимог. Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення пені. Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з відповідача пені у розмірі 2774,00 грн. у зв'язку зі спливом строку спеціальної позовної давності в 1 рік.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-04 підлягають задоволенню частково, а саме 15 241,80 грн. - основного боргу, 3 % - 2720,97 грн. та 16 323,45 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м.Київ, вулиця Борщагівська, будинок 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) заборгованість у розмірі 15 241 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок одну) грн 80 коп., 3% річних у розмірі 2 720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 16 323 (шістнадцять тисяч триста двадцять три) грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 690 (одну тисячу шістсот дев'яносто) грн 26 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.