Ухвала суду № 45978955, 11.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.06.2015Справа № 910/25089/13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

На дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління

юстиції у місті Києві

у справі за позовом Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління

житловим господарством Дарницького району м. Києва»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

Про стягнення 33 205,80 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

від ДВС не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/25089/13 від 14.10.2014 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» 21 926,61 грн. основного боргу, 157,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 814,99 грн. - 3% річних, 1 186,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/25089/13 від 10.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 910/25089/13 від 14.10.2014 залишено без змін.

14.01.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/25089/13 від 14.10.2014 було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 910/25089/13 залишено без змін.

22.04.2015 відповідач звернувся до господарського суду зі скаргою № 00-632 від 22.04.2015 на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить визнати недійсною постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 20.03.2015 про стягнення виконавчого збору у закінченому виконавчому провадженні за № ВП 46737636.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25089/13 від 27.04.2015 скаргу призначено до розгляду на 26.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25089/13 від 26.05.2015 розгляд скарги було відкладено на 11.06.2015.

Позивач в судове засідання 11.06.2015 не з'явився.

Відповідач (скаржник) в судове засідання 11.06.2015 не з'явився.

Відповідачем 11.06.2015 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій просить у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засідання розглядати скаргу без участі представника відповідача.

Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві в судове засідання 11.06.2015 представника не направив, вимог суду не виконав, а саме не подав письмові пояснення щодо фактів, які викладені у скарзі з наданням відповідних доказів.

Згідно з ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва, встановив:

03.03.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управлінню юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/25089/13 від 14.01.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» 24 085,05 грн., про що винесено відповідну постанову за ВП № 46737636.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 3552 від 17.03.2015 боржником у справі № 910/25089/13 було добровільно погашено позивачу заборгованість у повному обсязі в сумі 24 085,05 грн. У зв'язку з цим, боржником до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві 18.03.2015 було подано заяву про закінчення виконавчого провадження, яка була зареєстрована останнім за вх. № 3691/03-35.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Проте, 20.03.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управлінню юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 46737636 про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» виконавчого збору у розмірі 2 408,50 грн., у зв'язку з тим, що боржником у наданий строк наказ в добровільному порядку не виконано.

Скаржник вказує на те, що він дізнався про наявність оскаржуваної постанови під час ознайомлення 17.04.2015 з матеріалами виконавчого провадження ВП № 46737636, що не було заперечено та не спростовано Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управлінню юстиції у місті Києві.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В постанові ВП № 46737636 від 03.03.2015 боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду у строк до 10.03.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Стаття 32 Закону визначає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем, та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчинити певні дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Разом з цим, відповідно до п. 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 (далі - Інструкція) державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Доказів того, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 46737636 від 03.03.2015 була своєчасно надіслана боржнику, а також доказів її отримання боржником органом ДВС не подано.

Не підтверджується настання тієї обставини, що державним виконавцем було розпочато виконання рішення в примусовому порядку. Також не подано доказів вжиття заходів необхідних для виконання рішення суду в примусовому порядку, визначених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Більше того, на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору боржником, у органу ДВС були наявні докази про сплату боргу в добровільному порядку.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідачем сплачено борг позивачу добровільно, не в примусовому порядку виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з п. 4.16.1. Інструкції у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, ...

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2013 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Обов'язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника визначено факт здійснення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу. Без вчинення дій з примусового виконання є неможливим стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві належних та допустимих доказів, які б спростували обставини зазначені скаржником та встановлені судом, не подано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанов ВП № 46737636 від 20.03.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору є неправомірними, а постанова підлягає визнанню недійсною.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»на дії Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві ВП № 46737636 від 20.03.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору.

СуддяВ.В.Сівакова