Рішення № 45978912, 22.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015№910/10710/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК Спутник»

до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»

про стягнення 106 753,71 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Кузьменко Є.В. - представник за дов.;

від відповідача: Колтигін А.П. - представник за дов.

Рішення прийняте 22.06.2015, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 25.05.2015 по 15.06.2015, з 15.06.2015 по 22.06.2015.

У судовому засіданні 22.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ТОВ "ОТК Спутник" до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" про стягнення заборгованості - 79 811,88 грн., з урахуванням інфляційних у розмірі 13 637,53 грн., пені - 12 055,49 грн. та 3 % річних - 1248,81 грн.

Ухвалою від 27.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.05.2015.

В судовому засіданні 25.05.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 15.06.2015.

В судовому засіданні 15.06.2015, згідно положень ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 22.06.2015.

У письмових заперечення на позов відповідач визнав факт затримання сплати отриманого товару у відповідності до умов договору поставки. Крім того, відповідач просив суд надати час для укладення мирової угоди.

В судовому засіданні 22.06.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупць за договором) укладений договір поставки №300837 (далі - договір), за умовами якого, постачальник зобов»язується відповідно до замовлень покупця передавати у власність покупцю, а покупець - приймати і оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором, у тому числі додатковими умовами поставки, які погоджуються сторонамив додатках до договору.

Ціна товару та порядок оплати (розрахунків) сторони погодили в статті 7 Договору.

Оплата товару проводиться виключно після факту поставки товару у строки, що узгоджені сторонами в додатку №2 до договору - 7 календарних днів з дати отримання товару покупцем за умови надання покупцем належним чином оформлених документів.

Відповідно до п. 11.1 договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Позивач поставив відповідачу на підставі цього договору від 01.01.2014 та замовлень відповідача, в період з 02.01.2014 по 26.11.2014 здійснив поставку товару на суму 174 067,66 грн., що підтверджується видатковими накладними, що оформлені належним чином.

Відповідачем в період з 02.01.2014 по 26.11.2014 здійснив оплату товару в сумі 94 255, 78 грн., в тому числі: коштами - 81 458,32 грн., залік взаємних однорідних вимог - 12 797,46 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (накладні), які підписані представниками та скріплені печатками сторін) підтверджується здійснення продавцем поставки товару загальною вартістю 174 067,66 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 79 811,88 грн.

Довідкою ПАТ "Укрсоцбанк" №06-402-186/3757 від 19.05.2015, позивач підтвердив, що на поточний рахунок №26008000096165 за період з 20.08.2014 по 19.05.2015 кошти від ПІІ "Білла-Україна" не надходили.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 79 811,88 грн. за переданий йому товар. Відповідачем належними та допустимим доказами заявлену до стягнення заборгованість не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде стягнути з відповідача заборгованість по оплаті поставленого товару за Договором у розмірі 79 811,88 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 248,81 грн., інфляційних витрат у розмірі 13 637,53 грн. та пеню - 12 055,49 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат дійшов висновку вони підлягають до задоволення у розмірі 1 145,79 грн. та 6 701, 25 грн. відповідно.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 4.1 додатку №2 до договору сторони погодили стягнення пені у розмірі подвійної обліковоїс атвки НБУ за прострочення сплати за товар.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За перерахунком суду розмір пені підлягає задоволенню - 10 804, 74 грн. з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, умов договору та первинних документів.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями "Білла-Україна" (02140, м. Київ, вул. Гришка, 3, код 25288083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК Спутник" (69123, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Хортицький район, Хортицьке шосе, 10-А, код 19279080) основний борг у розмірі 79 811,88 грн. (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот одинадцять гривень 88 коп.), пеню - 10 804,74 грн. (десять тисяч вісімсот чотири гривні 74 коп.), 3 % річних - 1 145,79 грн. (одна тисяча сто сорок п'ять гривень 79 коп.), інфляційні - 6 701, 25 грн. (шість тисяч сімсот одна гривня 25 коп.) та 1 969, 27 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 27 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 30.06.2015.

Суддя М.Є. Літвінова