Ухвала суду № 45978883, 22.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.06.2015Справа № 5011-40/1628-2012

За скаргою Фізичної особи - підприємця Лукашін Максима Валерійовича

На дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного

управління юстиції у м. Києві

У справі за позовом

Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в

інтересах держави в особі Оболонської районної у місті Києві державної

адміністрації та Комунального підприємства "Житлосервіс Куренівка"

Оболонського району м. Києва

до Фізичної особи - підприємця Лукашін Максима Валерійовича

про стягнення 21 351, 55 грн.

Суддя - Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури: Жовтий С.О., посвідчення № 029481 від 02.10.2014р.

Від позивача-1: не з'явились

Від позивача-2: не з'явились

Від відповідача (заявника): Лукашін М.В.

Від ВДВС: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. у справі № 5011-40/1628-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Лукашіна Максима Валерійовича (03150. м. Київ, вул.. А.Барбюса, 56, кВ. 47, ідентифікаційний код 3080520213) на користь Комунального підприємства "Житлосервіс "Куренівка" Оболонського району в м. Києві (04074, м. Київ, вул.. Попова, 1, код 33597216) 21 348 грн. 73 коп. основного боргу.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Лукашіна Максима Валерійовича (03150. м. Київ, вул.. А.Барбюса, 56, кВ. 47, ідентифікаційний код 3080520213) судовий збір в розмірі 1 609 грн. 50 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р., судом видано накази від 25.10.2013 р., що відповідають резолютивній частині вказаного рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р., рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. у справі № 5011-40/1628-20112 залишено без змін.

12.01.2015р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від боржника надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої скаржник просить:

Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві незаконними.

Зобов'язати державну виконавчу службу Печерського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з майна Лукашіна Максима Валерійович, що накладений по виконавчому провадженні на підставі: наказу № 5011-40/1628-2012 виданого 25.10.2013 Господарським судом м. Києва (про стягнення з ФОП Лукашіна М.В. на користь КП "Житлосервіс "Куренівка" Оболонського району в м. Києві суму у розмірі 21 348,73 грн.) та наказу № 5011-40/1628-2012 виданого 25.10.2013 Господарським судом м. Києва (про стягнення з ФОП Лукашіна М.В. на користь держави: ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві суму у розмірі 1 609,50 грн.).

Крім того, заявником подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку для подання скарги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2015р., у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Лукашіна Максима Валерійовича про поновлення пропущеного процесуального строку для подання скарги дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві - відмовлено. Скаргу Фізичної особи - підприємця Лукашіна Максима Валерійовича на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Лукашин Максим Валерійович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити скаргу про зняття з під арешту майна заявника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р., апеляційну скаргу Лукашина Максима Валерійовича задоволено частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2015 р. у справі № 5011-40/1628-2012 скасовано. Справу № 5011-40/1628-2012 за скаргою фізичної особи-підприємця Лукашина Максима Валерійовича на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2015р., відповідно до ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, розгляд скарги Фізичної особи - підприємця Лукашіна Максима Валерійовича на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві призначено на 27.05.15. Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві надати суду: оригінал та належним чином засвідчені копії постанов про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 40575270 та ВП № 415577671; письмові пояснення на подану скаргу.

В судове засідання 27.05.2015р. представники позивачів та відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві не з'явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не попередили.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін та необхідність витребування нових доказів у справі.

Ухвалою від 27.05.2015р. розгляд скарги було відкладено на 22.06.2015р. та повторно зобов'язати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві надати суду: оригінал та належним чином засвідчені копії постанов про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 40575270 та ВП № 415577671 та письмові пояснення на подану скаргу.

В судовому засіданні 22.06.2015р. скаржник подану скаргу підтримав. Скарга мотивована тим, що постановою від 05.10.2014р. державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ у зв»язу з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можу бути звернуто стягнення, однак не виніс постанови про зняття арешту з майна боржника.

29.05.2015р. від ВДВС Печерського РУЮ м. Києва надійшли письмові за печення по скаргу та заява про розгляд скарги за відсутності представника ВДВС.

Заперечення мотивовані тим, що частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З урахуванням викладеного, державний виконавець вважає, що ст. 50 Закону не передбачено зняття арешту у випадку повернення виконавчого документу стягувану згідно статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Представники стягувача в судове засідання потворно не з'явилися, пояснень по скарзі не надали.

Представник прокуратури проти задоволення скарги заперечував.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника скаржника та прокуратури, Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження", юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України "Про виконавче провадження", який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та законом України "Про виконавче провадження".

Суд відзначає, що у відповідності до ст. ст. 19, 22, 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", та пред'явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

У п.3 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, накази судів.

Вимоги до виконавчого документу передбачені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу па примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

в інших передбачених законом випадках.

Згідно статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення па території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до п. 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При розгляді скарги судом встановлено, що 15.01.2014р. Старшим державним виконавцем Білоусом О.О. відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до даної постанови стягувачу повернутий наказ Господарського суду м. Києва від 25.10.2013р. у справі №5011-40/1628-2012 про стягнення з ФОП Лукашина М.В. на користь КП «Житлосервіс «Куренівка» суми в розмірі 21348, 73 грн.

Підставою для повернення виконавчого документа державним виконавцем зазначено та обставина, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.

Скаржник зазначає, що державним виконавцем в порушення вимог ст.. 50 Закону України «Про виконавче провадження» не знято арешт з майна Лукашіна М.В., який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.11.2013р.

Суд розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника прокуратури та скаржника вважає, що дана скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно п. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Так, згідно п. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Оскільки, станом на 05.11.2013 рішення суду відповідачем не виконано, дій спрямованих на виконання рішення суду з боку відповідача не вчинено, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 05.11.2013 у відповідності до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження».

Даною постановою накладено арешт не все майно, що належить відповідачу в межах суми звернення стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить відповідачу

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

15.01.2014р. Старшим державним виконавцем Білоусом О.О. відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до даної постанови стягувачу повернутий наказ Господарського суду м. Києва від 25.10.2013р. у справі №5011-40/1628-2012 про стягнення з ФОП Лукашина М.В. на користь КП «Житлосервіс «Куренівка» суми в розмірі 21348, 73 грн.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження передбачає підстави для закінчення виконавчого провадження:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

31) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду м. Києва у справі №5011-40/1628-2012 не завершене в розумінні ст.. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві незаконними та зобов'язання державної виконавчуої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з майна Лукашіна Максима Валерійович, що накладений по виконавчому провадженні на підставі: наказу № 5011-40/1628-2012 виданого 25.10.2013 Господарським судом м. Києва (про стягнення з ФОП Лукашіна М.В. на користь КП "Житлосервіс "Куренівка" Оболонського району в м. Києві суму у розмірі 21 348,73 грн.) та наказу № 5011-40/1628-2012 виданого 25.10.2013 Господарським судом м. Києва (про стягнення з ФОП Лукашіна М.В. на користь держави: ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві суму у розмірі 1 609,50 грн.).

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (ч. 6 п. 7 роз`яснення Президії ВГСУ № 04-5/365 від 28.03.2002).

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що скарга Фізичної особи - підприємця Лукашина М.В. є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає повністю.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Фізичної особи - підприємця Лукашина Максима Валерійовича на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського управління юстиції у м. Києві відмовити повністю.

СуддяТ.Ю. Трофименко