Рішення № 45978881, 23.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015Справа №910/12548/15Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі

1) Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

2) Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

до комунального підприємства «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у

м. Киві

про стягнення 83 414,56 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Мельник О.Р. - службове посвідчення №030196 від 05.11.2014 року;

від позивача 1: Циганок А.Ю. - представник за довіреністю №1349 від 25.05.2015 року;

від позивача 2: Грибков М.В. - представник за довіреністю №104-3854 від 27.05.2015

року;

від відповідача: Станько Н.М. - представник за довіреністю №1 від 10.06.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та 2) Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації до комунального підприємства «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Киві про стягнення 83 414,56 грн., яка складається з основного боргу в сумі 81 094,15 грн. та пені в розмірі 2 320,41 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги заступник прокурора Оболонського району м. Києва посилається на порушення комунальним підприємством «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Киві умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №16377 від 23.04.2014 року (далі - Договір №16377 від 23.04.2014 року) та договору про відшкодування витрат балансоутримувача орендованого нежитлового будинку (приміщення) №1123 від 23.04.2014 року (далі - Договір №1123 від 23.04.2014 року) в частині сплати щомісячної орендної плати з урахуванням індексу інфляції, втрат з центрального опалення, гарячого водопостачання, центрального холодного водопостачання, постачання електроенергії, компенсації податку на землю та експлуатаційних послуг.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.06.2015 року.

В зв'язку з неявкою представника позивача 2 та відповідача в судове засідання 09.06.2015 року, ухвалою від 09.06.2015 року відкладено розгляд справи на 23.06.2015 року.

В ході проведення судового засідання 23.06.2015 представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов, в той час як відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, позивачів та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.04.2014 року між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), комунальним підприємством «Житлосервіс «Оболонь» Оболонської районної у м.Києві (орендар) та Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач) укладено Договір №16377 від 23.04.2014 року, відповідно до якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 14.03.2014 року №169 та розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.03.2014 року № 175 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 48-А для розміщення комунального підприємства.

Згідно з п.2.1 Договору №16377 від 23.04.2014 року об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 423,6 кв.м.

Відповідно до п.2.4 Договору №16377 від 23.04.2014 року об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно з п.9.1 вказаного вище правочину, останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 23.04.2014 року до 20.04.2017 року.

На підставі акта прийму (передачі) нежитлового приміщення від 01.04.2014 року приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 48-А було передано комунальному підприємству «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у місті Києві.

23.04.2014 року між Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач) та комунальним підприємством «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Киві (орендар) укладено Договір №1123, відповідно до п.1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та утримання нежитлового будинку (приміщення) загальною площею 423,60 кв.м за адресою: пр. Героїв Сталінгарада, буд. 48-А, в ДНЗ №665, що передано у тимчасове користування орендарю на підставі Договору №16377, а орендар зобов'язався своєчасно відшкодувати витрати балансоутримувача та здійснювати щомісячну оплату витрат на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 Договору №1123 від 23.04.2014 року орендар відшкодовує витрати балансоутримувача по оплаті останнім: централізованого холодного водопостачання, централізованого опалення, централізованого водовідведення, постачання електроенергії, відведення каналізаційних стоків та компенсації податку на землю, що передбачено даним договором, яким користується орендар, що відображається у щомісячних розрахунках.

Пунктом 4.1 Договору №1123 від 23.04.2014 року встановлено, що загальна сума послуг по цьому договору становить 271 487,92 грн.

У п.6.1 Договору визначено, що останній набуває чинності з дня підписання та діє до 20 квітня 2017 року.

Судом встановлено, що у зв'язку з тим, комунальне підприємство «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у місті Києві на підставі Договору №16377 від 23.04.2014 року використовує приміщення дошкільного навчального закладу №665 для розміщення робочих кабінетів ЖЕК №510, що суперечить нормам Закону України «Про освіту», заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до суду з позовом про визнання спірного правочину, на підставі ст.203, 215 ЦК України, недійсним.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.02.2015 по справі №910/27117/14 визнано Договір №16377 від 23.04.2014 року недійсним.

Визнаючи вказаний правочин недійсним, господарський суд виходив з того, що діяльність відповідача не пов'язана з освітньою, а відтак укладення Договору №16377 від 23.04.2014 року, на підставі якого в оренду відповідачу передано приміщення ДНЗ №665, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 48-А для розміщення комунального підприємства суперечить нормам ст.16 Закону України «Про дошкільну освіту».

Частиною 3 ст.35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні ч.3 ст.35 ГПК України (п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р.).

Наразі, судовим рішенням було встановлено наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину (господарського договору) недійсним на момент його вчинення (укладення), а саме невідповідність Договору №16377 від 23.04.2014 року положенням Закону України «Про дошкільну освіту».

З автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що рішення по справі №910/27117/14 від 24.02.2015 року оскаржено в апеляційному порядку не було та набрало законної сили 13.03.2015 року.

Звертаючись до суду з розглядуваним позовом прокурор зазначає, що за комунальним підприємством «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району рахується заборгованість по сплаті щомісячної орендної плати з урахуванням індексу інфляції, втрат з центрального опалення, гарячого водопостачання, центрального холодного водопостачання, постачання електроенергії, компенсації податку на землю та експлуатаційних послуг, яка включає в себе сальдо на 01.01.2015 року та заборгованість з січня 2015 року по 21 квітня 2015 року в сумі 81 094,15 грн.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.2.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін.

Частиною 3 ст.207 ГК України визначено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, враховуючи що, господарське зобов'язання, визнане судом недійсним вважається недійсним з моменту його виникнення і недійсний правочин не створює для сторін чи інших осіб правових наслідків, підстави для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті щомісячної орендної плати з урахуванням індексу інфляції, втрат з центрального опалення, гарячого водопостачання, центрального холодного водопостачання, постачання електроенергії, компенсації податку на землю та експлуатаційних послуг, за висновками суду, відсутні.

Оскільки вимога заступника прокурора Оболонського району м. Києва в частині стягнення з відповідача 2 320,41 грн. пені є похідною від заявленої вище вимоги, суд також відмовляє у її задоволенні.

Крім того, згідно із ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, приймаючи все вищезазначене, підстав для задоволення позовних вимог позивача, господарський суд не вбачає.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно на Оболонську районну в м. Києві державну адміністрацію та Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (04205, м. Київ, вул. Тимошенка, 16, ідентифікаційний код 37371727) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

3. Стягнути з Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Л. Гавро, 11-а, ідентифікаційний код 37445442) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

3. Видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.06.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий