Рішення № 45978504, 26.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/104/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 Справа № 908/2432/15-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області

до відповідача: Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 2 266 263,97 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

від позивача: Цацуліна Т.О., довіреність №181114-4/63 від 18.11.2014р.

від відповідача: Кізілова М.М., довіреність № 03-45 від 19.12.2014р.

Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства " Компанія "Вода Донбасу" 2 266 263,97 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, а саме 1 811 277,58 грн. - за спожиту активну електричну енергію, 37 428,52 грн. - за спожиту реактивну електричну енергію, 173 029,97 грн. - пені за прострочення сплати активної та реактивної електричної енергії, 21 365,70 грн. - 3 % річних за прострочення оплати активної та реактивної електричної енергії та 223 162,20 грн. - інфляційних втрат за прострочення оплати вартості активної та реактивної електричної енергії.

Ухвалою суду від 09.04.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2432/15-г, присвоєно справі номер провадження 13/104/15 та призначено судове засідання на 26.05.2015р.

Представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

26.05.2015р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

Позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві № 51юр-306/15 від 12.03.2015р. та посилаючись на умови договору про постачання електричної енергії № 646 від 20.12.2002р., ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», ст. 1, 3, 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 12, 54, 55, 56, 58 ГПК України та ст. ст. 193 ГК України просить суд позов задовольнити, стягнути з відповідача на свою користь 2 266 263,97 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, а саме 1 811 277,58 грн. - за спожиту активну електричну енергію, 37 428,52 грн. - за спожиту реактивну електричну енергію, 173 029,97 грн. - пені за прострочення сплати активної та реактивної електричної енергії, 21 365,70 грн. - 3 % річних за прострочення оплати активної та реактивної електричної енергії та 223 162,20 грн. - інфляційних втрат за прострочення оплати вартості активної та реактивної електричної енергії.

Відповідач в судовому засіданні підтримав свої заперечення викладені у відзиві № 03/1858 від 21.05.2015р. та частково визнає позовні вимоги позивача, а саме суму заборгованості за активну електроенергію, спожиту у травні, липні-листопаді 2014 року, яка за розрахунком відповідача становить 1 811 277,58 грн. та суму боргу за реактивну електроенергію спожиту у травні-вересні, листопаді-грудні 2014 року у розмірі 37 428,52 грн. Також, представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання № 03/1859 від 21.05.2015р. про розстрочку виконання рішення, в якому керуючись п. 6 ст. 83 просить суд при винесені рішення по справі розстрочити виконання рішення суду на 3 роки (36 місяців).

Представник позивача заперечив проти клопотання щодо розстрочки виконання рішення на 3 роки та просить суд відмовити відповідачу в задоволені даного клопотання.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

20.12.2002р. між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (далі - Постачальник електричної енергії) та Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" (правонаступником якого виступає Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - Споживач) був укладений Договір № 646 про постачання електричної енергії (далі -Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору вбачається, що Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач користується електроенергією та оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, за період травень, з липня по листопад 2014 року позивачем було поставлено відповідачу активну електричну енергію вартістю 1 811 277,58 грн. та за період з травня по вересень, з листопада по грудень 2014 року реактивну електричну енергію вартістю 37 428,52 грн., що підтверджується виставленими відповідачу відповідними рахунками за зазначені вище періоди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за активну електричну енергію за період травня, з липня по листопад 2014 року та реактивну електричну енергію за період травня по вересень, листопада по грудень 2014 року не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період станом на день звернення позивача до суду з даним позовом за активну електричну енергію склала 1 811 277,58 грн., 37 428,52 грн. - боргу за реактивну електричну енергію.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з Енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст. 26 Закону України "Про електричну енергію" та п. 5.1 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96. № 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.96. за № 417/1442 (далі за текстом - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України та ст. 275 Господарського кодексу України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 10.2 Правил, Споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів.

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2002р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В зв'язку з тим, що у матеріалах справи відсутні звернення сторін чи заяви про припинення дії Договору, судом встановлено, що цей Договір був автоматично продовженим на той саме строк і на тих самих умовах.

Додатковою угодою від 31.12.2008р. термін дії договору про постачання електричної енергії № 646 від 20.12.2002р., зазначений в додатковій угоді до цього договору від 23.04.2008р., продовжено до 28.02.2009р.

Згідно з п. 2.2.2 Договору, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно із умовами додатку № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію".

Приписами п. 2.2.3 Договору передбачено, що Споживач зобов'язується оплачувати генерацію та споживання реактивної електричної енергії електроустановками Споживача згідно з Додатком № 10 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (відповідно до Методики розрахунків плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами).

Пунктом 3 "Порядку розрахунків за електроенергію" встановлено, що оплата отриманого Споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 операційних днів. Якщо на 5 день після отримання рахунку не надійде оплата, то на 7 день Постачальник має право припинити електропостачання.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період травень, з липня по листопад 2014 року постачалась активна та реактивна електрична енергія, що підтверджується виставленими відповідачу відповідними рахунками за період з травня по вересень, з листопада по грудень 2014 року, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що виставлені за період травень, з липня по листопад 2014 року рахунки за активну електричну енергію та за період з травня по вересень, з листопада по грудень 2014 року рахунки за реактивну електричну енергію підписані з боку представників відповідача.

Таким чином, рахунки за період травень, з липня по листопад 2014 року за спожиту активну та за період з травня по вересень, з листопада по грудень 2014 року реактивну електричну енергію є належним доказом виконання своїх зобов'язань Постачальником за Договором.

Таким чином, заборгованість Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" за період травень, з липня по листопад 2014 року за спожиту активну електричну енергію складає 1 8811 277,58 грн. та за період з травня по вересень, з листопада по грудень 2014 року за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії - 37 428,52 грн. за Договором про постачання електричної енергії № 646 від 22.12.2002р., що визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з вищевикладеного, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення умов Договору, оплату за спожиту активну та реактивну електричну енергію у встановлений строк та в повному обсязі здійснено не було.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" перед Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" за спожиту активну електричну енергію за період травень, з липня по листопад 2014 року становить 1 811 277,58 грн. та за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з травня по вересень, з листопада по грудень 2014 року становить 37 428,52 грн.

Відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 р. Донецької торгово-промислової палати та сертифікатами (висновками) № 1201 від 29.10.2014 р. та № 1735 від 25.11.2014 р. Торгово-промислової палати України, та вважає, що відповідно до п. 4.3.1 договору має бути звільнений від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, оскільки вказана заборгованість виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Розділом 4.3 договору № 646 сторони узгодили умови застосування наслідків обставин форс-мажору. Пунктом 4.3.1 договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково.

Відповідач надав суду висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03, яким підтверджено, що невиконання зобов'язань по централізованому водопостачанню та водовідведенню КП "Вода Донбасу" пов'язано з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, за наявності фактів збройних сутичок, відсутності можливості вільного та безпечного руху та блокуванню органів влади та збройного захвату території аеропорту. Також відповідачем надано сертифікат № 1519 Торгово-промислової палати України, яким засвідчено настання обставин непереборної сили КП "Вода Донбасу" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів.

Висновок Донецької регіональної Торгово-промислової палати від 03.07.2014 р. та Сертифікат Торгово-промислової палати України від 17.11.2014 р. про настання обставин непереборної сили суд не вважає належними та допустимими доказами форс-мажорних обставин в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки в силу ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

З аналізу вказаної норми законодавства слідує, що торгово-промисловою палатою засвідчується настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань саме за конкретним договором. Висновок та сертифікати, надані відповідачем, стосуються виконання інших зобов'язань відповідача, а не тих, що досліджувалися в даному судовому розгляді.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" 1 811 277,58 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію в період травня, липня-листопада 2014 року та 37 428,52 грн. за спожиту реактивну електричну енергію за період з травня-вересня та листопада-грудня 2014 року обґрунтованими, заснованими на законі, договорі, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 173 029,97 грн. - пені за прострочення сплати активної та реактивної електричної енергії, 21 365,70 грн. - 3 % річних за прострочення оплати активної та реактивної електричної енергії та 223 162,20 грн. - втрат від інфляції за прострочення оплати вартості активної та реактивної електричної енергії.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних від простроченої суми грошових коштів за період прострочення з 06.03.2014р. по 31.01.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у травні, липні-грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у травні-вересні, листопаді-грудні 2014 року в сумі 21 365,70 грн. та інфляційних втрат за прострочення оплати вартості, за період прострочення з 06.03.2014р. по 31.01.2015р., активної електричної енергії, спожитої у травні, липні-грудні 22014 року та реактивної електроенергії, спожитої у травні-вересні, листопаді-грудні 2014 року в сумі 223 162,20 грн.

Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" 3 % річних в сумі 21 365,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 223 162,20 грн. обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі, договорі, та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 4.2.1 Договору сторони обумовили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком..

Згідно приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений товар.

Крім того, пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, згідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

А відповідно до п. 2 тієї ж статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з об'єктивної оцінки обставин справи, приймаючи до уваги те, що підприємство відповідача здійснює свою діяльність переважно на території проведення антитерористичної операції, наслідки якої привели к нестабільній роботі підприємства та виникнення певних фінансових труднощів, про що зазначено у висновку Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014, розміру штрафних санкцій (пені) наслідкам порушення господарського зобов'язання, суд вважає за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України правом та відмовити в задоволені позивачем штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 173 029,97 грн.

У відповідності до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема вчинення ним дій спрямованих на погашення існуючої заборгованості.

Норми Господарського процесуального кодексу України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Оцінивши в сукупності фінансовий стан відповідача, враховуючи специфіку його роботи, складнощі з оплатою послуг кінцевими споживачами і реальними витратами в наслідок проведення у Донецькій області антитерористичної операції, суд вважає, що одноразове стягнення суми заборгованості ймовірно призведе зупинення діяльності підприємства, що в свою чергу призведе до негативних наслідків у сфері надання комунальних послуг у регіоні. Відтак, господарський суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити частково - розстрочити виконання рішення на вісімнадцять місяців з щомісячними виплатами рівними частинами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини. При цьому суд бере до уваги, що пеня була заявлена обґрунтовано, тому судовий збір в цій частині також покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177-а, код ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"(84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00131268) 1 811 277 (один мільйон вісімсот одинадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 58 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 37 428 (тридцять сім тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 52 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію, 21 365 (двадцять одна тисяча триста шістдесят п'ять) грн. 70 коп. 3% річних, 223 162 (двісті двадцять три тисячі сто шістдесят дві) грн. 20 коп. інфляційного нарахування та 45 326 (сорок п'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення на 18 місяців, стягнувши:

- до 30.06.2015р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.07.2015р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.08.2015р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.09.2015р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.10.2015р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.11.2015р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.12.2015р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.01.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.02.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.03.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.04.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.05.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.06.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.07.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.08.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.09.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.10.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 77 коп.;

- до 30.11.2016р. - 116 290 (сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 91 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволені стягнення пені в сумі 173 029 (сто сімдесят три тисячі двадцять дев'ять) грн. 97 коп. - відмовити.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 17.06.2015р.