Рішення № 45978224, 30.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.15

Справа № 904/4566/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон", м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 446 281,01 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод":

- заборгованість у сумі 267 144,00грн.,

- пеню у сумі 63 774,04грн.,

- три відсотки річних у сумі 4 234,81грн.,

- втрати від інфляції у сумі 111 128,16грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору №0395 від 15.02.2007 в частині повної та своєчасної оплати.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що надані позивачем накладні №00000001209 від 17.12.2014, №00000000122 від 19.03.2015 не містять жодних посилань на Специфікації, отже, відсутня можливість встановити строк оплати товару саме за вказаними накладними та прострочку виконання зобов’язання. Також відповідач заперечує щодо стягнення пені, зазначає, що позивачем не зазначено в позовній заяві на наявність у нього будь-яких збитків, спричинених несвоєчасним виконанням умов договору. Крім того, вважає, що нарахування позивачем штрафних санкцій на суми податкових зобов’язань суперечить нормам чинного законодавства, оскільки застосовувати до платників податків фінансові санкції за порушення податкового законодавства можуть лише контролюючі органи.

24.06.2015 відповідач надав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000,00грн. Заява мотивована тим, що основним джерелом надходження грошових коштів є виконання зобов’язань державними підприємствами – ДП "Придніпровська залізниця" та ДП "Донецька залізниця", які, в свою чергу, неналежним чином виконують зобов’язання за укладеними з ними договорами.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.04.2015 на 24.06.2015, з 24.06.2015 на 30.06.2015.

У судове засідання 30.06.2015 представники сторін не з'явились, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.

30.06.2015 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (покупець) був укладений договір №0395, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі товар, сортамент, кількість і ціна якого зазначені в протоколах узгодження цін або специфікаціях, оформлених у виді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2015 (Додаткова угода від 20.11.2014 до договору №0395 від 15.02.2007).

Згідно з пунктом 3.1 ціна товару за одиницю і по позиціям зазначається в додатках до договору. Загальна сума договору складає суму в національній валюті України (п.3.2. договору).

Умови, строки поставки товару і, у випадку необхідності, перелік вантажовідправників і виробників, зазначаються в додатках до договору. Поставка товару провадиться після попереднього письмового повідомлення покупцем постачальника або вантажовідправника про готовність прийняти товар (п.п.4.1-4.3 договору).

Відповідно до п.4.3. договору постачальник зобов’язується повідомити покупця про проведені відвантаження товару протягом двох днів, а також протягом п'яти днів з моменту відвантаження надати покупцю оригінали наступних документів:

- рахунки-фактури на товар;

- паспорт, який підтверджує гарантії якості і дотримання при виготовленні товару ГОСТів, ТУ і іншої нормативної документації;

- видаткову накладну.

Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, визначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.6.1. договору).

Специфікаціями №№36-37 до договору сторони узгодили конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися продавцем.

Відповідно до змісту Специфікації №36 від 16.12.2014 строк поставки товару – грудень 2014 року, а строк оплати – протягом трьох календарних днів від дати поставки.

Відповідно до змісту Специфікації №37 від 17.03.2015 строк поставки товару – березень 2015 року, а строк оплати – протягом двадцяти календарних днів від дати поставки.

На виконання умов договору поставки позивач передав відповідачу товар на суму 576 000,00грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№00000001209 від 17.12.2014 на суму 384 000,00грн.,

№00000000122 від 19.03.2015 на суму 192 000,00грн.

02 квітня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" (сторона-2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (сторона-1) була укладена Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №1/ХВЗ, відповідно до умов якої сторони домовились вважати з моменту підписання цієї угоди припиненим зобов’язання сторони -1 перед стороною - 2 за договором №0395 від 15.02.2007 на суму 308 856,00грн., та встановили, що заборгованість за цим договором становить 267 144,00грн.

Таким чином, заборгованість за поставлений згідно специфікації №36 від 16.12.2014 складає 75 144,00грн. (384 000грн. – 308 856,00грн.), згідно специфікації №37 від 15.03.2015 – 192 000,00грн., а всього несплачена за спірним договором сума – 267 144,00грн.

Позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем передбачених договором зобов'язань по оплаті поставленого йому позивачем товару за вищенаведеними видатковими накладними, у зв’язку з чим здійснив нарахування пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 694 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доказів оплати суми основного боргу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у встановленому порядку не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 267 144,00грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних підлягає задоволенню у межах заявленої суми 4 234,81грн. виходячи з наступного:

три відсотки річних за період з 22.12.2014 по 01.04.2015 (101 день) на суму 384 000,00грн. складають 3 187,73грн. (384 000,00х3%:365х101);

на суму 75 144,00грн. за період з 02.04.2015 по 25.05.2015 (54 дн) три відсотки річних складають 333,52грн., а всього 3 521,25грн. Разом з тим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за цей період 3 508,8грн.;

три відсотки на суму 192 000,00грн. (специфікація №37 від 15.03.2015) за період з 09.04.2015 по 25.05.2015 – 741,70грн., однак позивачем заявлено сума 725,92грн.

Таким чином, стягненню підлягає сума 4 234,81грн.

Втрати від інфляції :

на суму 384000,00грн. х 120,2892444% (сукупний індекс інфляції з січня по березень 2015) = 77 910,70грн., однак позивачем за цей період заявлена сума 73 728,00грн., яка і підлягає стягненню з відповідача;

на суму 75 144,00грн. х114,0%= 10 520,16грн.;

на суму 192 000,00грн. х 114,0%=26 880,00грн.

Всього, втрати від інфляції складають: 111 128,16грн. (73 728,00грн. + 10 520,16грн. +26 880,00грн.).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2.договору передбачено, що про строчка оплати або поставки товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнути пеню (штрафну неустойку) з винної сторони з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочки від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу встановлено зобов'язання відповідача зі сплати неустойки (пені) за порушення виконання ним своїх грошових зобов'язань.

Згідно видаткової накладної №00000001209 від 17.12.2014 на суму 384 000,00грн. (строк оплати за специфікацією №36 від 16.12.2014 – протягом трьох календарних днів від дати поставки) строк оплати настав 20.12.2014, прострочка виконання зобов’язання починається з 21.12.2014.

Згідно видаткової накладної №00000000122 від 19.03.2015 на суму 192 000,00грн. (строк оплати за специфікацією №37 від 17.03.2015 – протягом двадцяти календарних днів від дати поставки) строк оплати настав 06.04.2015, прострочка виконання зобов’язання починається з 07.04.2015.

Позивач просить стягнути пеню за загальний період з 22.12.2014 по 25.05.2015 у сумі 63 774,04грн.

Оскільки позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано, що день оплати не є днем прострочення виконання зобов'язання (позивачем враховано дату укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, як день прострочки), вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 63 678,85грн., виходячи з наступного:

- згідно специфікації №36 на суму 384 000,00грн. пеня за період з 22.12.2014 по 01.04.2015 (101 день) включно (оскільки угода про зарахування зустрічних однорідних вимог укладена 02.04.2015, дата укладення угоди виключається з періоду прострочки виконання грошового зобов'язання) складає 42 524,05грн.;

на суму 75 144,00грн. за період з 02.04.2015 по 25.05.2015 (54 дн) пеня складає 6 670,32грн., а всього за цією специфікацією – 49 194,37грн.;

- згідно специфікації №37 на суму 192 000,00грн. пеня за період з 09.04.2015 по 25.05.2014 складає 14 833,97грн. (192 000,00грн. х30%х2:365х47дн)., однак позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеня за цей період у сумі 14 484,48грн., яка і стягується на користь позивача.

Всього стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 63 678,85грн. (49 194,37грн. + 14 484,48грн.).

Відповідач просить зменшити розмір штрафу та пені, посилаючись на те, що підприємство дійсно знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, основним джерелом надходження грошових коштів є виконання зобов’язань державними підприємствами – ДП "Придніпровська залізниця" та ДП "Донецька залізниця", які, в свою чергу, неналежним чином виконують зобов’язання за укладеними з ними договорами.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Приймаючи до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача (основним напрямком діяльності підприємства є діяльність, пов'язана з державними підприємствами), нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних у наведених вище сумах, господарський суд вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені та штрафу на 50% від належної до стягнення, що буде становити: пеня у сумі 63 678,85грн.х 50% = 31 839,43грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 414 346,4 грн.: заборгованість у сумі 267 144,00грн., пеня у сумі 31 839,43грн., три відсотки річних у сумі 4 234,81грн., втрати від інфляції у сумі 111 128,16грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем штрафних санкцій на суму боргу до складу якої входить і податок на додану вартість, оскільки зазначена сума визначена умовами договору та, з огляду на характер спірних правовідносин, не є санкцією за порушення податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог - 8 923,72грн. (446 185,82грн. х2%).

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, буд.28А, ЄДРПОУ 01056379) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (83000, м. Донецьк, вул. Артема,97, ЄДРПОУ 25096372) заборгованість у сумі 267 144,00грн., пеню у сумі 31 839,43грн., три відсотки річних у сумі 4 234,81грн., втрати від інфляції у сумі 111 128,16грн., витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 8 923,72грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Н.М.Євстигнеєва