Рішення № 45978151, 30.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.15р. Справа № 904/4377/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП", с. Дослідне, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 265 149,66 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Шкляров А.М. - представник (дов. б/№ від 07.06.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ" про стягнення заборгованості за договором № 0602/А2-1 від 06.02.2013 у розмірі 265 149,06 грн., з яких 143 314,00 грн. основний борг, 30 877,88 грн. пеня, 2 179,69 грн. 3% річних, 60 114,69 грн., 28 662,80 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні № 0602/А2-1 від 06.02.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за перевезення вантажу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 16.06.2015 на 30.06.2015.

26.06.2015 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 265 149,66 грн., з яких 143 314,00 грн. основний борг, 30 877,88 грн. пеня, 2 179,69 грн. 3% річних, 60 115,29 грн., 28 662,80 грн. штраф.

Виходячи зі змісту заяви про уточнення позовних вимог, суд розцінює її як заяву про збільшення позовних вимог.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву позивача до розгляду.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ" (замовник) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні № 0602/А2-1 (а.с.30).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що даний договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиційні послуги (далі-ТЕУ), що надаються експедитором замовнику, пов'язані з перевезенням вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.

Відповідно до пункту 1.2 договору, замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника і здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника.

На виконання умов договору, позивачем було надано відповідну послуги щодо перевезення вантажу на загальну суму 143 314,00 грн., що підтверджується актами про надані послуги:

- ОУ-15758 від 25.04.2014 на суму 1 500,00 грн.;

- ОУ-16767 від 03.07.2014 на суму 12 000,00 грн.;

- ОУ-17295 від 01.08.2014 на суму 1 500,00 грн.;

- ОУ-18311 від 03.10.2014 на суму 14 000,00 грн.;

- ОУ-18702 від 29.10.2014 на суму 15 600,00 грн.;

- ОУ-18896 від 05.11.2014 на суму 16 800,00 грн.;

- ОУ-19380 від 27.11.2014 на суму 18 000,00 грн.;

- ОУ-19680 від 09.12.2014 на суму 15 700,00 грн.;

- ОУ-19816 від 19.12.2014 на суму 19 000,00 грн.;

- ОУ-20145 від 30.12.2014 на суму 29 214,00 грн. (а.с.34-43).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що оплата організації перевезення і винагороди експедитору здійснюється на протязі трьох днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не вказано в заявці. Підставою для оплати транспортно-експедиторських послуг є акт надання послуг, якщо інше не вказано в заявці.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 143 314,00 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.4 договору, строк оплати наданих послуг щодо перевезення вантажу є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 143 314,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.14 договору встановлено, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує експедитору штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано штраф у сумі 28 662,80 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.10-29), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 28 662,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.13 договору, за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню за період з 30.04.2014 по 20.05.2015 у сумі 30 877,88 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.10-29), судом встановлено, що позивачем не вірно взято період нарахування, а саме не враховано ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Зробивши перерахунок, суд встановив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 26 148,11 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних за період з 30.04.2014 по 20.05.2015 у сумі 2 179,69 грн. та інфляційні втрати за період з 30.04.2014 по 20.05.2015 у сумі 60 115,29 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.10-29), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 179,69 грн. та інфляційних втрат у сумі 60 115,29 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір повкладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ" (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграда, 139; ідентифікаційний код 24241464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП" (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, 1; ідентифікаційний код 37865529) - 143 314,00 грн. основний борг, 26 148,11 грн. пеню, 2 179,69 грн. 3% річних, 60 115,29 грн. інфляційні втрати, 28 662,80 грн. штраф, 5 208,40 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.07.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова