Ухвала суду № 45977779, 22.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

22 червня 2015 року місто Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ПаленикІ.Г., отримавши апеляційну скаргу прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва Столярчука Є.В. та обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року та вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за вказаними скаргами, -

ВСТАНОВИВ:

Вказаним вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_3, кожного окремо визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено кожному з них покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Крім цього, судом вирішено цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 та стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, солідарно, на користь потерпілого 15 497,60 грн. і вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Не погоджуючись з вироком суду його оскаржили в апеляційному порядку прокурор та обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_4

При цьому, прокурор не оспорюючи фактичні обставини провадження, доведеність винуватості ОСОБА_5 та кваліфікації його дій, просить скасувати вирок суду відносно останнього в частинні призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, в решті вирок суду залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_5 посилаючись на незаконність вироку суду, просить переглянути кримінальне провадження відносно нього, прийняти справедливе рішення, виправдавши його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду, та направити справу до суду першої інстанції для вирішення в іншому складі суду. Крім того, обвинувачений просить скасувати ухвали суду від 28 липня, 22 вересня та 21 листопада 2014 року.

Вивчивши апеляційні скарги прокурора та обвинувачених, приходжу до висновку, що вони не можуть бути прийняті до розгляду Апеляційним судом міста Києва, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі, серед іншого, зазначаються прохання особи, сформульоване з урахуванням того, які рішення суд апеляційної інстанції вправі ухвалити за результатами розгляду, вказівку на те, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, які існують підстави для його скасування, з наведенням обґрунтування своєї позиції. При цьому, мотивувальна та резолютивна частини апеляційної скарги повинні узгоджуватись між собою.

Проте, зазначені вимоги закону до апеляційних скарг прокурором та обвинуваченими дотримані не були.

Так, прокурор в апеляційній скарзі посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме, застосування закону, який не підлягає застосуванню, просить постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, тобто на 1 рік більше ніж призначив суд першої інстанції.

При цьому, прокурором не конкретизовано, який саме суд першої інстанції застосував закон, що не підлягав застосуванню та залишено поза увагою вимоги ст. 420 КПК України, яка визначає в якому разі суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок.

Крім того, прокурор просить залишити без змін вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання, однак не зазначає, що в решті робити з вироком суду відносно останнього.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 взагалі не містять вказівки на те, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість вироку суду і доводів на підтвердження такої позиції, а також які існують підстави для його скасування. Крім того, в численних апеляційних скаргах не міститься прохання обвинуваченого, сформульованого з урахуванням того, які рішення суд апеляційної інстанції вправі ухвалити за результатами розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду, та направити справу до суду першої інстанції для вирішення в іншому складі суду, тобто призначити новий розгляд. Разом з цим, обвинуваченим не вказано підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Крім того, обвинувачений просить скасувати ухвали суду від 28 липня, 22 вересня та 21 листопада 2014 року, про продовження йому строку тримання під вартою, які окремому оскарженню не підлягають.

Вищевказані недоліки апеляційних скарг прокурора та обвинувачених перешкоджають їх розгляду в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, апеляційні скарги підлягають залишенню без руху з наданням їм семиденного строку з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків.

Керуючись ст. 396, 399 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва СтолярчукаЄ.В. та обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_3, кожного окремо визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, залишити без руху, надавши їм семиденний строк з дня отримання ухвали Апеляційного суду міста Києва для усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків.

У випадку не виконання ухвали судді апеляційного суду апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Суддя Апеляційного суду міста Києва Паленик І.Г.

Справа №11-кп/796/1209/2015 Категорія: ч.3 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Чаус М.О. Доповідач: Паленик І.Г.