Ухвала суду № 45977526, 24.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА КИЄВА

24 червня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

суддів Кияшка О.А.,

СтрижкоС.І., Журавля О.О.,

при секретарі Пазюку Є.С.,

за участю:

прокурора Карпука Ю.А.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 із змінами на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22.12.2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винними в тому, що він 13 вересня 2014 року близько 7 години 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння по місцю свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, умисно, на ґрунті особистих неприязнених відносин, які виникли в результаті словесного конфлікту з приводу майна та грошових коштів, штовхнув свою матір ОСОБА_5 двома руками в тулуб, після чого умисно наніс десять хаотичних ударів кулаками по голові потерпілої, завдавши їй тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких остання ІНФОРМАЦІЯ_2 о 6 годині 55 хвилин померла в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2360/2 від 25 жовтня 2014 року у ОСОБА_5 було виявлено наступні тілесні ушкодження:

- внутрішньочерепна травма (закрита черепно-мозкова травма) з множинними синцями на обличчі, крововиливи у м'які тканини волосяної частини голови у лівій тім'яно-скроневій ділянці, в тім'яній ділянці по центру, в правій тім'яно-скроневій ділянці, тім'яно-потиличній ділянці з відшаруванням м'яких тканин (в зоні крововиливу) та формуванням тканинного карману з кров'янистим вмістом, крововилив під м'якою мозковою оболонкою по випуклій поверхні правої скроневої частки та в лівій тім'яній долі, крововилив в тканину мозку в лівій тім'яній долі, набряк-набухання тканини головного мозку;

- переломи 8, 9 ребер праворуч по задній пахвовій лінії; переломи 1-6 ребер праворуч по середній ключичній лінії - вказані ушкодження утворилися від дії тупим предметом і могли утворитись не менш як від 3 ударів рукою, ногою в ділянку грудей.

Смерть ОСОБА_5 настала від внутрішньочерепної травми (закрита черепно-мозкова травма) з множинними синцями на обличчі, крововиливами у м'які тканини волосяної частини голови, крововиливами під м'яку мозкову оболонку, крововиливом у тканину головного мозку, з розвитком набряку - набухання тканини головного мозку має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя. Між наявною закритою черепно-мозковою травмою та настанням смерті мається прямий (причинно-наслідковий) зв'язок. Переломи 2-6 та 8, 9 ребер праворуч мають ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію його дій, просить апеляційний суд змінити вирок суду першої інстанції, призначивши йому менш суворе покарання із застосуванням ст.ст. 69-1, 69 КК України. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Зокрема, ОСОБА_3 зазначає, що суд належним чином не врахував його особу, а також обставини, що пом'якшують відповідальність.

До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_4 за згодою ОСОБА_3. подала зміни до апеляційної скарги, в яких просить апеляційний суд скасувати вирок суду першої інстанції на підставі ст.415, ч.2 ст.412 КПК України, призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, а міру запобіжного заходу у виді утримання під вартою змінити на домашній арешт, посилаючись на те, що судовий розгляд провадження проведено за відсутності потерпілої ОСОБА_7, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Також захисник зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам, ґрунтуються на недостовірних доказах та на матеріалах правоохоронних органів, отриманих з порушенням процесуального порядку збирання доказів.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у змінах до апеляційної скарги захисник ОСОБА_4 вказує на порушення судом вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення участі потерпілої у кримінальному провадженні.

Відповідно до змісту ст.415, п.5 ч.2 ст.412 КПК України апеляційний суд повинен скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у тому разі, коли судове провадження проведено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_7 поштою повідомлялась про дату, час і місце судових засідань (т.2 а.с. 14, 32, 43, 48), однак у визначений час до суду не прибула, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду провадження не подавала.

З огляду на те, що застосування приводу в судове засідання до потерпілої є неприпустимим, оскільки не передбачено нормами кримінального процесуального закону, а участь потерпілої в судових засіданнях є її правом, а не обов'язком, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілої, яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Більш того, незважаючи на те, що потерпіла ОСОБА_7 неодноразово повідомлялась апеляційним судом про дату, час і місце апеляційного розгляду, вона жодного разу не з'явилась в судове засідання апеляційного суду та не направила повідомлення щодо своєї позиції з приводу апеляційної скарги засудженого та вироку суду, що свідчить про небажання потерпілої ОСОБА_7 брати участь у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 із змінами щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.415, п.5 ч.2 ст.412 КПК України є необґрунтованими.

Колегія суддів також визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про необхідність пом'якшення йому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 69-1 КК України, оскільки призначаючи йому покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання, та обставини, яка обтяжує покарання.

З урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу ОСОБА_3., який судимостей не має, за місцем проживання характеризується посередньо, обставин, що пом'якшують покарання - щирого каяття обвинуваченого та допомоги у встановленні судом істини у справі, наявності обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у розмірі, наближеного до мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією статті.

Призначене судом першої інстанції покарання відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Підстав для пом'якшення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.ст. 69, 69-1 КК України колегія суддів не вбачає.

У змінах до апеляційної скарги захисник ОСОБА_4 зазначає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на недостовірних доказах та на матеріалах правоохоронних органів, отриманих з порушенням процесуального порядку збирання доказів.

Однак, такі доводи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтуються на:

показаннях обвинуваченого, який в судовому засіданні підтвердив факт побутової сварки з матір'ю, нанесення у стані алкогольного сп'яніння матері множинних ударів руками в область голови та втрату нею свідомості на тривалий час внаслідок застосованого насильства;

даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_3 показав на конкретні обставини нанесення потерпілій тілесних ушкоджень;

даних, що містяться у протоколі огляду місця події та огляду трупа потерпілої ОСОБА_5,

висновку експерта № 2360/2 від 25.10.2014 року щодо характеру, локалізації та ступеню тяжкості завданих потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Наведені докази не викликають сумніву з точки зору їх належності, допустимості та достовірності.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у заподіянні своїй матері ОСОБА_5 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої, та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 121 КК України.

Твердження захисника ОСОБА_4 про невідповідність висновку експерта № 2360/2 від 25.10.2014 року вимогам закону, його недостовірність та про фальсифікацію працівниками міліції матеріалів кримінального провадження з метою безпідставного обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину є надуманими та не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для скасування чи зміни вироку відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 із змінами залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22.12.2014 року щодо ОСОБА_3 без змін.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

_______ _______ _______

КияшкоО.А. Стрижко С.І. ЖуравельО.О.