Рішення № 45977449, 11.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

№ 22-ц/796/1168/2015 Головуючий у 1-й інстанції - ЯровенкоН.О.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» - Шуліки АліниВолодимирівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року

в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду, ухвалити новее рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не взято до уваги факт укладання сторонами договору, який складається не лише із заяви позичальника, а також з Умов та правил надання банківських послуг, а також відомості про рух коштів на картці відповідача, якими підтверджується встановлення кредитного ліміту відповідачу, користування останнім кредитними коштами та не погашення кредиту, процентів, комісії.

У судове засідання апеляційного суду сторони не явились (відповідач в п'яте) , про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2014 року позивач ПАТ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач відповідно до укладеного договору №б/н від 10 листопада 2010 року отримав кредит у розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивачем були виконані зобов'язання за договором, а відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 29 059,68 грн., з яких 14 701,93 грн. - заборгованість за кредитом, 9 552,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 945,38 грн. - заборгованість по комісії, а також штрафи - відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. (фіксована частина) і 1 359,99 грн. (процентна складова).

Просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 29 05968 грн. та судові витрати.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях зазначав, що договору на отримання коштів між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» не було укладено, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

10 листопада 2010 року ОСОБА_3 звернувся до ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», із заявою про надання йому зарплатної картки, що підтверджується копією анкети-заяви (а.с.9-10).

Кредитний договір сторонами не укладався, кредит відповідачу не надавався, доказів на підтвердження того, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений саме кредитний договір, за яким відповідачу надано грошові кошти в сумі 14 701,93 грн., позивач не надав, а відповідач заперечував укладання такого договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 і ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, 10 листопада 2010 року був укладений договір, який складається із заяви відповідача, Умов надання банківських послуг і Правил користування платіжною карткою.

Згода відповідача на укладення договору в такій формі засвідчена його підписом у заяві-анкеті від 10 листопада 2010 року.

Договором сторін було передбачено порядок та умови погашення кредиту, сплати процентів, комісії та інших витрат.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, після чого пролонгується, якщо жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору.

За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Факт отримання грошових коштів за договором підтверджується випискою про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, з якого вбачається, що відповідачу 10 листопада 2010 року було встановлено кредитний ліміт в 1 000 грн. і відповідач отримав кредитні кошти через банкомат, в подальшому відповідач користувався грошима, проте не виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів, сплаті процентів та інших платежів за договором.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором станом на 31 липня 2013 року він має заборгованість - 14 701,93 грн. - за кредитом, 9 552,39 грн. - по процентам за користування кредитом, 2 945,38 грн. - по комісії.

У відповідності до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, які є складовою договору сторін від 10 листопада 2010 року, позивачем нараховано штрафи 500 грн. і 1 359,99 грн. за порушення строків платежів.

Загальна сума заборгованості становить 29 059,68 грн.

Заперечення відповідача, у яких він посилається на те, що договір з банком він не укладав, підписав лише анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, судова колегія вважає безпідставними, оскільки укладення договору в такій формі передбачене ст. 634 ЦК України, а факт підписання заяви про приєднання 10 листопада 2010 року відповідачем не заперечується.

Також не відповідають матеріалам справи ствердження відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами договору - розміром комісії, процентів тощо, оскільки відповідачем була підписана довідка про умови кредитування (а.с. 11).

З доводами відповідача, зазначеними у запереченнях, про те, що позивачем невірно визначений розмір заборгованості, оскільки кредитний ліміт складав 1 000 грн., а заборгованість по кредиту нарахована 14 701 грн., судова колегія не погоджується, оскільки з виписки про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача вбачається, що позивачем надавались грошові кошти на картковий рахунок відповідача, здійснювалось і збільшення кредитного ліміту, а відповідач користувався цими коштами, проте кредит не погашав і проценти за користування кредитом не сплачував, внаслідок чого станом на станом на 31 липня 2013 року і виникла заборгованість 14 701,93 грн. за кредитом, 9 552,39 грн. - за процентами, 2 945,38 грн. - по комісії. (а.с. 123-150).

З огляду на наведене та враховуючи положення ст. ст. 1054, 525, 526, 610-612 ЦК України, судова колегія вважає, що наданими позивачем доказами підтверджено, що відповідачем порушено зобов'язання за договором і внаслідок цього порушено право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення суми заборгованості та передбачених договором штрафних санкцій з відповідача, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог..

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 290,60 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року скасувати.

Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором від 10 листопада 2010 року , яка виникла станом на 31 липня 2013 року, у розмірі 29 059,68 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 290, 60 грн.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: