Постанова № 45976741, 17.06.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/277/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В. при секретаріВересняк А.А. за участі:прокурора, представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог військова частина А 0598 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_4, в якому просить стягнути кошти заподіянні кримінальним правопорушенням, у розмірі 338399,14 грн.

Прокурор в обґрунтування вимог вказав, що 25 червня 2013 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.425 КК України, на підставі п. «в» ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році».

28 січня 2014 року рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25 березня 2014 року, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

1 жовтня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволено касаційну скаргу першого заступника військового прокурора Західного регіону України та скасовано рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року, а також ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 березня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, яка в подальшому 18 грудня 20М^юку закрита внаслідок підсудності спору адміністративному суду.

При цьому ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 18 травня 2015 апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Ухвалу Старокостянтинівського районного суду від 18 грудня 2014 року залишено без змін.

Факт спричинення збитків державі в особі Міністерства оборони України та ,зокрема, військової частини А0598, в повному обсязі знайшов своє підтвердження під час досудового та судового розгляду кримінальної справи.

В обґрунтування вимог вказує, що військовослужбовець військової частини А0598 ОСОБА_4, перебуваючи на посаді начальника обліково-операційного відділу, та як особа, відповідальна за своєчасне і правильне оформлення облікових документів з приймання та видачі автомобільного майна, під час видачі автомобільного майна військовій частині А1556 недбало поставився до військової служби. Під час видачі майна не перевірив особу яка надала доручення на отримання товаро - матеріальних цінностей, і дав вказівку підлеглим йому технікам з обліку оформити наряди № 325, 326, 327 для видачі автомобільного майна. На підставі вказаних нарядів невідома особа 27 жовтня 2009 року отримала майно на суму 107 262 грн.15 коп., чим завдано істотної шкоди Міністерству оборони України.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 червня 2013 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 425 КК України, на підставі п"в" ст.1, ст.6 закону України " Про амністію у 2011 році" . Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 закрито. Збиток відповідачем не відшкодовано.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, що викладені у адміністративному позові, та просив стягнути з відповідача шкоду заподіяну державі у кратному співвідношенні з урахуванням податку на додану вартість, що становить 338339,14 грн.

Представник позивача Міністерства оборони України та третьої особи на стороні позивача військової частини А0598 просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та надав суду письмові заперечення. У своїх поясненнях зазначив, що позивач безпідставно переклав на його довірителя обов'язки начальника відділу автомобільного майна, щодо контролю за правильністю та законністю видачі майна безпосередньо з сховищ відділу.

Вказує, що позивачем не було доведено матеріально-правові підстави цивільного позову, а саме: те, що саме діями відповідача були завдані збитки державі; не доведено факт заподіяння шкоди; не доведено причинного зв'язку між його діями та шкодою, яка була завдана та не доведено позивачем його винуватості.

Вважає, що посилання на аудиторський звіт від 5 жовтня 2012 року №234/5/50, щодо визначення суми заподіяної шкоди являється необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідно до аудиторського звіту від 5 жовтня 2012 року, нестачу товаро - матеріальних цінностей не підтверджено документально актами інвентаризації мобільного майна про встановлення нестач та її розміру у Міністерстві Оборони. Крім того, аудиторським звітом не виконані та проігноровані вимоги постанови ВРУ від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі", розпорядження КМУ від 19.03.2008 року №490 "Методика визначення звої вартості майна Збройних Сил України" затвердженої Постановою КМУ від 29.05.1998 р. №759, також проігноровано вимоги Директиви начальника ЦАВТУ МО України від 30.10.1998 року № 158/6/75 "Методика визначення залишкової вартості автомобільного майна".

З урахуванням наведеного, просить суд, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши думку прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх взаємному зв'язку та сукупності, оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, зважаючи на наступне.

Упродовж 2012 - 2013 років прокуратурою Західного регіону України розслідувалось та в подальшому направлено до суду кримінальне провадження №42012150000000004 відносно ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального порушення, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_4 в період з 7 серпня 2006 року до 19 липня 2010 року проходив військову службу на посаді начальника обліково - операційного відділу військової частини А0598, яка дислокується по вул. Попова,9 в місті Старокостянтинові, Хмельницької області, у військовому званні "майор".

25 червня 2013 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області встановлено, що військовослужбовець військової частини А0598 ОСОБА_4, перебуваючи на посаді начальника обліково-операційного відділу і будучи відповідальним за своєчасне і правильне оформлення облікових документів по прийманню та видачі автомобільного майна, під час видачі автомобільного майна військовій частині А1556 на підставі наряду №И/1218 від 20 жовтня 2009 року, виданого Центральним автомобільним управлінням озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України, та згідно довіреності №000314, виданої командуванням частини А1556 на ім'я ОСОБА_5, недбало поставився до військової служби, зокрема не перевірив особу яка надала доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, і дав вказівку підлеглим йому технікам з обліку оформити наряди №325,326,327 для видачі автомобільного майна. На підставі вказаних нарядів невідома особа 27 жовтня 2009 року отримала автомобільне майно на суму 107262 грн.15 коп., чим була завдана істотна шкода Міністерству оборони України.

Вказаною ухвалою кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 закрито, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.425 КК України, на підставі п. «в» ст.ст. 1, 6 Закону України "Про амністію у 2011 році".

Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті правового інституту амністії, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. В даному випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально - караного діяння, а тому підстава звільнення від кримінальної відповідальності визнається нереабілітуючою.

Як встановлено судом, будучи начальником обліково-операційного відділу, ОСОБА_4, виконуючи адміністративно-господарські функції, згідно з п.п. 45, 46 керівництва по роботі автомобільних складів і баз радянської армії і військово - морського флоту був відповідальним за своєчасне і правильне приймання майна, що надходило у військову частину А0598.

Крім того, згідно з п. п. 17, 59 Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах (частина 2 «Облік на складах, базах і арсеналах об'єднань і центрального підпорядкування»), затвердженого наказом Міністра оборони СРСР від 18 жовтня 1979 року № 260, він був відповідальним за виконання нарядів вищестоящого органу військового управління, що надходили у військову частину А0598 та перевірку в обліково- операційному відділі частини особи вантажоотримувача.

Відповідно до штатного розпису ОСОБА_4 підпорядковувався командиру військової частини А0598 і був безпосереднім начальником для особового складу обліково - операційного відділу.

В результаті своїх дій ОСОБА_4 допустив будучи відповідальним за своєчасне і правильне оформлення облікових документів по прийманню та видачі автомобільного майна недбале ставлення до військової служби чим завдав матеріальної шкоди МОУ.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до вимог п. 2 Положення "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі", затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95- ВР ( далі - Положення) відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Згідно з п. 13 Положення військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

1. умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

2. приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

4. дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

5. недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Відповідно до п.14 Положення військовослужбовці за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Переліком військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 №880 встановлено, що нестача або розкрадання агрегатів, запасних частин, інструментів і приладдя до автомобільної техніки усіх марок відшкодовується у трикратному розмірі до їх вартості.

Відповідно до вказаної постанови КМУ військовою частиною А0598 здійснено розрахунок залишкової вартості автомобільного майна, що підлягає стягненню з майора ОСОБА_4

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами виник публічно - правовий спір з приводу відшкодування збитків, завданих відповідачем державі під час проходження військової служби.

Відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, суд не погоджується із твердженням позивача щодо розміру завданої шкоди виходячи з наступного.

Положеннями розділу 4 ст.16 Постанови ВРУ від 23 червня 1995 року №243/95-ВР "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться зі зносу військового майна за встановленими нормами.

Аудиторським звітом від 5 жовтня 2012 року № 234/5/50 за результатами внутрішнього аудиту відповідності окремих питань діяльності автомобільної служби військової частини А0598 за період з 1 січня 2009 року по 1 жовтня 2012 року, проведеного Територіальним Західним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, підтверджено вартість автомобільного майна переданого за нарядами № 325, 326, 327 від 26 жовтня 2009 року з військової частини А0598 у військову частину А1556 в сумі (без ПДВ) 107262 грн. 15 коп., а з урахуванням податку на додану вартість в сумі 128714 грн. 57 коп.

Цим же аудиторським звітом встановлено, що відповідно до вимог п. 14 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості» від 2 листопада 1995 року № 880, вартість автомобільного майна, яке зазначено у нарядах № 325, 326, 327 від 26 жовтня 2009 року, в кратному співвідношенні становить (без ПДВ) 281999,33 грн., а з урахуванням податку на додану вартість становить 338399 грн. 14 коп.

Розглядаючи матеріали справи, суд, зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не проведено розрахунок зносу автомобільного.

Зважаючи на зазначене визначення вартості майна, яка вказана і на яку посилається позивач являється первинною закупівельною вартістю без врахування зносу (старіння) даного виду майна.

Дане твердження підтверджується, відповідно до запитів прокурора, письмовою доповіддю командира військової частини 598, від 11.04.2013 року №877, та письмовою доповіддю від 12.12.2012 року №4118.

Відповідно до вимог Статутів ЗС України та вимог наказу МО України від 19.12.2014 №905, наявність збитків (шкоди) характеризується документально зафіксованим зменьшенням буд-якого майна. Так нестачі та втрати матеріальних цінностей у військових частинах заносяться на підставі інвентаризаційних відомостей та Наказів командира частини «Книги обліку втрат та нестач». Як слідує з цивільного позиву документально фіксований факт шкоди Міністерству Оборони України на суму 107 262 грн. 15 коп. у позивача відсутній як і відсутні: інвентаризаційні описи які підтверджують нестачу майна у Міністерстві Оборони України, письмові накази які підтверджують нестачу вказаного майна у Міністерстві Оборони України, довідки розрахунки вартості т з врахуванням зносу, витяги з «Книг обліку втрат та нестач» у МОУ які документально підтверджують факт нестачу вказаного майна на зазначену суму.

Суд звертає увагу, що з ОСОБА_4 не укладався договір про повну матеріальну відповідальність.

Розглядаючи матеріали справи, суд критично сприймає посилання позивача на аудиторський звіт від 5 жовтня 2012 року №234/5/50, щодо визначення заподіяної шкоди. Юридичний та економічний зміст категорії «збитки», які можуть призвести до матеріальної шкоди, суттєво відрізняються. В основу юридичного визначення збитків покладено підстави їх виникнення - ті дії невстановленої особи яка отримала майно. З економічної точки зору відповідно до п. 1.3 спільного наказу Головного контрольно-ревізійного управління України, МВС України, СБУ, ГПУ "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної 5и, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України" №346/1025/685/53 19.10.2006 року - під збитками (матеріальною шкодою) слід розуміти зменшення майнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і вимірюються у грошовому вимірнику. До матеріальних збитків (матеріальної шкоди), що встановлюються в ході ревізії, відносять: нестачі грошових коштів, тварин, а також товарно - матеріальних цінностей і готової продукції понад норм природного убутку.

Як встановлено судом, відповідно до аудиторського звіту від 5 жовтня 2012 року, нестачі товаро-матеріальних цінностей не підтверджено документально актами інвентаризації автомобільного майна про встановлення нестач та її розміру у МОУ.

Також, суд звертає увагу на те, що аудиторським звітом не виконані та проігноровані вимоги Постанови ВРУ від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі", Розпорядження КМУ від 19.03.2008 року №490 "Методика визначення звої вартості майна Збройних Сил України .." затвердженої Постановою КМУ від 29.05.1998 р. №759, також проігноровано вимоги Директиви начальника ЦАВТУ МО України від 30.10.1998 року № 158/6/75 "Методика визначення залишкової вартості автомобільного майна".

До цього ж відповідно до вимог постанови КМУ від 7 грудня 2011 року №1253 "Про внесення змін до деяких Постанов КМУ з питань оцінки майна" пунктом 2 визначено, що розмір збитків визначається шляхом проведення незалежної оцінки збитку, яку здійснює професійний оцінювач, що має відповідний сертифікат (ст.5 Закону №2658). Відповідно, 15 Постанови Пленуму ВС України від 29 грудня 1992 року N 14 "Про судову в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" визначає: розмір шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд визначає відповідно до ст. 15-3 КЗпП, Закону України N 217/95-ВР від 6 червня 1995 р. "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" і затвердженого постановою КМУ від 22 січня 1996 р. № 116 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (зі змінами, внесеними постановами КМУ від 27 серпня 1996 р. №1009 та від 20 січня 1997 р. №34). Незалежна оцінка відповідно до вищевикладеного не проведена.

Суд погоджується із твердженням представника відповідача, що вартість майна яка була покладена в основу цивільного позову являється первинною (закупівельною) вартістю яка приведена станом на 01.01.2000 року без врахування коефіцієнтів технічного зносу та коефіцієнтів термінів зберігання майна більше 30 - ти років (Директива начальника ЦАВТУ МО України 30.10.1998 року № 158/6/75 "Методика визначення залишкової вартості автомобільного майна"). В той же час вартість майна яке видано у 2009 році значно менше і вона не підпадала під кваліфікуючи ознаки ст. 425 ч.1 КК України, що документально підтверджується відомістю-розрахунком від 04.11.2014 року №3878 "Вартості мобільного майна з урахуванням зносу та кратності яке було видано за нарядами від 26.10.2009 року №325,326,327 з військової частини А0598 м.Старокостянтинів".

Суд не бере до уваги вартість майна визначену за аудиторським звітом від 05 жовтня 2012 року, оскільки, вона спростовується відомістю - розрахунком вартості автомобільного майна з урахуванням зносу та кратності, яке було видане за нарядами від 26.10.2009 року №325,326,327 з військової частини А0598 м.Старокостянтинів №3878 від 04.11.2014 року (а.с. 34-35), комісія ВС А0598 (наказ №25.12.2013 р.), на звернення юрисконсульта ВС по уточненню вартості майна по справі №683/2153/13-ц, визначила вартість військового майна яке було вироблено до 01.01.1991 року та виданого за нарядами від 26.10.2009 року №325,326,327 з урахуванням технічного зносу. Майно яке видане за нарядами від 26.10.2009 року , знаходилось на зберіганні в "жорстких умовах зберігання" більше 25 років. Всі мости зберігались на відкритих майданчиках та потребували технічного ремонту, переконсервації. Вартість майна виданого за нарядами від 26.10.2099 року №325,326,327 з врахуванням його технічного зносу та років виготовлення, з урахуванням ПДВ становить 37987,22 грн. Вартість майна з урахуванням кратності відповідно до вимог Постанови КМУ від 02.11.1995 року №880, становить 88398,54 грн.

Доводи відповідача про те, що він не повинен нести матеріальну відповідальність, оскільки виконував накази командира військової частини, спростовані рішенням по кримінальній справі (ухвала по справі №683/1785/13-к про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 на підставі ЗУ "Про амністію"), що набрало законної сили і є обов'язковим для суду при розгляді вимог про відшкодування шкоди .

Враховуючи те, що факт заподіяння відповідачем матеріальної шкоди, з урахуванням кратності відповідно до вимог Постанови КМУ від 02.11.1995 року №880, становить 88398,64 грн. встановлено ухвалою Старокостянтинівського районного суду підтверджується матеріалами справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.158-163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Міністерства оборони України збитки, заподіяні кримінальним правопорушенням, у розмірі 88398 (вісімдесят вісім гривень триста девяносто вісім) гривень 64 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути прокуратурі Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері матеріали кримінального провадження №42012150000000004 по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.425 КК України. в 12 томах.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2015 року

Суддя/підпис/Г.В. Лабань"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань