Постанова № 45976655, 25.06.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року справа № 823/406/15

м. Черкаси

11 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Попельнусі Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, за участю третьої особи - Золотоніського управління Державної казначейської служби України Черкаської області про визнання незаконною та скасування постанови та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати незаконною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 від 05.12.2014 р. про відмову у відкритті ВП № 45720233, за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. з примусового виконання постанови від 18.06.2014 р. у справі № 823/1582/14;

- зобовязати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області прийняти на примусове виконання виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду 25.11.2014 р. з примусового виконання постанови від 18.06.2014 у справі № 823/1582/14.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова головного державного виконавця про відмову у відкритті ВП № 45720233, за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. з примусового виконання постанови від 18.06.2014 р. у справі № 823/1582/14 є протиправною та має бути скасованою, оскільки була прийнята з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження». Позивач наголосив, що відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець послався на ст. 3 базового Закону, якою передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних установ. Натомість, положення даної статті, на думку позивача, не підлягало застосуванню в даному випадку, оскільки судове рішення на примусове виконання якого було предявлено виконавчий лист не є судовим рішенням про стягнення коштів, а є рішенням зобовязального характеру.

Позивач в судове засідання не прибув, заявою від 25.06.2015 р. просив проводити розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи корінцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не прибув, заперечення або заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача на адресу суду не на надходили.

Представник третьої особи направив заяву, в якій заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.09.2013 р. у справі № 524/4270/13-а стягнуто з відділу ДВС Золотоніського МУЮ на користь ОСОБА_1 34,40грн. понесених судових витрат.

07.05. 2014 р. Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області на примусове виконання вищевказаного судового рішення видано виконавчий лист про стягнення з відділу ДВС Золотоніського МУЮ на користь ОСОБА_1 34,40грн. понесених судових витрат.

13.05.2014 р. позивач направив вищевказаний виконавчий лист на примусове виконання до Золотоніського управління Державної казначейської служби України Черкаської області.

Листом від 16.05.2014 р. Золотоніське управління ДКСУ Черкаської області повернуло позивачеві виконавчий лист, з посиланням на відсутність в останнього рахунків ДВС Золотоніського МУЮ з яких можливо списати кошти в порядку виконання судового рішення.

Вважаючи вищевказане рішення Золотоніського управління ДКСУ Черкаської області неправомірним, ОСОБА_1 звернувся для його оскарження до Черкаського окружного адміністративного суду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. у справі № 823/1582/14 за позовом ОСОБА_1 до Золотоніського управління ДКСУ Черкаської області, третя особа відділ ДВС Золотоніського МУЮ про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії - адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Золотоніського управління ДКСУ Черкаської області в частині повернення ОСОБА_1 без виконання виконавчого листа Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.05.2014 р. по справі №524/4270/13-а та зобовязано Золотоніське управління ДКСУ Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2014р. про стягнення з відділу ДВС Золотоніського МУЮ на користь позивача 34,40грн.

В звязку з невиконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. у справі № 823/1582/14 в добровільному порядку, 27.11.2014 р. позивачем було предявлено отриманий виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення суду до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області, в частині зобовязання Золотоніське управління ДКСУ Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2014р.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області ОСОБА_2 від 05.12.2014 р. позивачеві відмовлено у відкритті ВП № 45720233 з посиланням на ст. 3 та 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи, що державний виконавець відмовляючи у відкритті ВП № 45720233 грубо порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів від порушень з боку субєкта владних повноважень.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV із змінами та доповненнями (далі Закон № 606) визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів щодо стягнення коштів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу і здійснюється державними виконавцями, що діють на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу». Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Згідно ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 2 Закону № 606, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 3 Закону № 606).

Суд також зазначає, що з 01 січня 2013 р. набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. № 4901-VI (надалі Закон № 4901), який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 606 та особливості їх виконання.

Частиною 1 ст. 3 Закону 4901 визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (надалі Порядок № 845).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій), що прямо передбачено п. 3 Порядку № 845.

Пунктом 2 Порядку № 845 визначено, що боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд дійшов висновку, що саме відповідний орган Державної казначейської служби України наділений повноваженнями щодо примусового виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. у справі № 823/1582/14, оскільки боржник у виконавчому провадженні - відділ ДВС Золотоніського МУЮ є бюджетною установою, фінансується з Державного бюджету та має відкриті рахунки в органах Казначейства. Більш того, суд переконаний, що по своїй суті постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. у справі № 823/1582/14 спрямована саме на задоволення вимог ОСОБА_1 про повернення останньому 34,40грн. судових витрат, а тому постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області ОСОБА_2 від 05.12.2014 р. про відмову у відкритті ВП № 45720233, за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. з примусового виконання постанови від 18.06.2014 р. у справі № 823/1582/14 є правомірною та такою, що в повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 26 Закону № 606 передбачені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема у відповідності до п. 4 ч. 1 зазначеної статті, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 Закону № 606).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець при вчиненні оскаржуваних дій діяв у відповідності до норм чинного законодавства про виконавче провадження, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 30.06.2015 р.