Постанова № 45976141, 24.06.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1679/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" до Митного поста "Лтава" Полтавської митниці ДФС, Полтавської митниці ДФС про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Митного поста "Лтава" Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними дій відповідача при визначенні митної вартості товару за митною декларацією від 27.04.2015 №806020002.2015.003862, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2015 №806020002/2015/000037/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.04.2015 №806020002/2015/00106.

В обґрунтування своїх вимог позивач стверджував про неправомірність відмови митного органу у митному оформленні товару та коригування митної вартості товару за резервним методом, з огляду на те, що декларантом подано документи, які чітко ідентифікували товар, містили об'єктивні та достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Вказував на безпідставність доводів митного органу про те, що документи не містили повних відомостей про митну вартість товару у звязку з неподанням до митного оформлення страхових документів та документів про вартість страхування, оскільки згідно з контрактом товар поставлявся на умовах СІР, Одеса (Інкотермс 2010), а відтак вартість страхування була включена в ціну товару і покупець додаткових витрат на страхування не поніс, а витрати на страхування, понесені продавцем, до ціни товару при визначенні митної вартості не додаються.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Полтавську митницю ДФС.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи правомірність відмови у митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2015 тим, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містили повних відомостей про митну вартість: а саме, при умовах поставки СІР UA Одеса до митного оформлення не подані страхові документи чи документи, що містять відомості про вартість страхування. За таких обставин, зважаючи на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості, митним органом скориговано митну вартість товару із застосуванням резервного методу згідно положень статті 64 Митного кодексу України та визначено митну вартість товару, яка ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, ввезеного на підставі МД від 03.03.2015 № 10025000/2015/2364.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.06.2014 між позивачем (Покупець) та фірмою TS E&P - Текнікел Солушнз Експлорейшн енд Продукцьон, Німеччина (Продавець) укладено контракт № 093_1 від 02.06.2014, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах (Інкотермс 2010) товар у відповідності до специфікації, яка є невідємною частиною даного контракту, в якій зазначені найменування та походження товару /а.с. 12 -14/.

Відповідно до специфікації № 6 на поставку обладнання від 04.03.2015 до договору № 093_1 від 02.06.2014 сторони домовилися про поставку бурового обладнання: бурові клини 149,2 мм б/в, пневматичні клини б/в, клинові задвижки до блоку дроселювання б/в, елеватор ручний б/в, бурові клини 139,7 мм на загальну суму 22 100 євро /а.с.15 - 16/.

27.04.2015 з метою здійснення митного оформлення отриманого товару позивачем подано до Митного поста «Лтава» Полтавської митниці ДФС митну декларацію від 27.04.2015 № 806020002/2015/003863 /а.с. 65 - 67/.

Митну вартість товару заявлено позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (графа 43 митної декларації).

Разом з митною декларацією декларантом подано, зокрема, наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 093_1 від 02.06.2014, специфікацію № 6 від 04.03.2015 /а.с. 12 16/; міжнародну автомобільну накладну CMR № 21/1 від 21.04.2015 /а.с. 24/; коносамент № IEV17MLTODS від 05.04.2015 /а.с. 25/, рахунок (інвойс) № 1 від 04.03.2015 /а.с. 26/; пакувальний лист б/н від 04.03.2015 /а.с. 27/, екологічну декларацію /а.с. 31/, лист про походження товару від 04.04.2015 /а.с. 33/, документи щодо технічних характеристик товару /а.с. 28 30, 34 35/.

За результатами перевірки митної декларації Митним постом «Лтава» Полтавської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2015 № 806020002/2015/000037/2, згідно з яким визначено митну вартість за 6 (резервним) методом товару № 1 МД від 27.04.2015 № 806020002/2015/003863: «запірна арматура сталева, задвижка шиберна: клинова задвижка FLC CAMERON до блока дроселювання 77,8 мм, 1050 атм., б/в 19 шт., клинова задвижка FLC CAMERON до блока дроселювання 79,3 мм , 350 атм., б/в 6 шт., призначена для використання в нафтогазовій промисловості» в загальній сумі 24 385,19 євро, виходячи із вартості за одиницю 2,2450 євро /а.с. 40/.

За основу для розрахунків митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 03.03.2015 № 10025000/2015/2364, відомості про яку наявні у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України /а.с.105/.

Також Митним постом «Лтава» Полтавської митниці ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00106, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку з порушенням вимог статті 52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товару /а.с. 39/.

28.04.2015 позивачем з метою випуску товару у вільний обіг подано МД № 806010001/2015/003938, в якій визначено митну вартість товарів з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 27.04.2015 № 806020002/2015/000037/2 /а.с. 77 - 79/.

Позивач не погодився із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, у звязку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню про коригування митної вартості товарів від 27.04.2015 № 806020002/2015/000037/2, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2015 № 806020002/2015/000037/2 обґрунтоване тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару: а саме, при умовах поставки СІР UA Одеса до митного оформлення не подані страхові документи чи документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, оскільки рівень заявленої декларантом митної вартості товару № 1 становить 1,56 дол. США за 1 кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 03.03.2015 № 10025000/2015/2364, що визнана митним органом, становить 2,43 дол. США за 1 кг.

За таких обставин відповідачем скориговано митну вартість товару із застосуванням резервного методу з урахуванням раніше визнаної митної вартості товару, ввезеного на підставі МД від 03.03.2015 № 10025000/2015/2364 /а.с. 105/.

Однак, суд не погоджується із зазначеними доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця /частина пята статті 58 Митного кодексу України/.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Суд зазначає, що при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість в сумі 22100 євро, виходячи саме з ціни контракту, що підлягала сплаті, специфікації № 6 від 04.03.2015, виставленого інвойсу /а.с. 26/ та інших документів постачальника.

Відповідно до умов специфікації № 6 від 04.03.2015 оплата 22 100 євро здійснюється протягом 180 календарних днів після поставки обладнання в Україну.

Документи щодо сплати коштів за поставлений товар позивачем до митного оформлення не подавалися, при цьому, враховуючи умови договору, наявність платіжних документів на дату митного оформлення не передбачалась.

Під час консультацій митним органом у звязку із відсутністю страхових документів чи документів, що містять відомості про вартість страхування, направлено декларанту повідомлення з вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 9) інші документи за власним бажанням /а.с. 38/.

На вимогу митного органу позивачем додаткові документи не надано із посиланням на неможливість їх надання /а.с. 38/.

Водночас суд бере до уваги, що вимога відповідача про надання додаткових документів не ґрунтувалася на положеннях Митного кодексу України та фактичних обставинах митного оформлення товару.

Аналіз положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що підстави для вимоги органу доходів і зборів про надання додаткових документів є тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування є документами, які підтверджують митну вартість товарів, лише в тому випадку, якщо здійснювалося страхування.

В силу вимог пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів як складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Документи, що свідчили б про те, що позивач поніс витрати на страхування на користь постачальника чи третіх осіб, додатково до сплати вартості товару, у відповідача на момент перевірки митної декларації із доданими документами були відсутні.

Відповідно до умов поставки товару, визначених у Специфікації № 6 від 04.03.2015 товар поставлявся на умовах СІР, Одеса (Інкотермс 2010).

Згідно умов поставки CIP Інкотермс 2010 - «Carriage and Insurance Paid to» («Фрахт/перевезення и страхування оплачені до» найменування місця призначення) означає, що продавець передає товар, випущений у митному режимі експорту, визначеному ним перевізнику. Крім того, продавець зобовязаний сплатити витрати, повязані з перевезенням товару до визначеного місця призначення. На продавця також покладається обовязок по забезпеченню страхування ризиків втрати і пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування і сплачує страхові внески. Згідно умов поставки терміну CIP від продавця вимагається забезпечення страхування з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування із більшим покриттям, він повинен або спеціально домовитися про це із продавцем, або самостійно вжити заходів по укладенню додаткового страхування.

Таким чином, за умовами контракту витрати по страхуванню товару покладалися на продавця, докази понесення покупцем додаткових витрат на страхування відсутні, відтак витрати на страхування не підлягали включенню до митної вартості товару відповідно до вимог частини 10 статті 58 Митного кодексу України, тобто не впливали на визначення митної вартості товару.

При цьому умови оплати вартості товарів із супутніми послугами сторонами погоджено у Контракті при визначенні ціни товару.

З огляду на викладене, позивач не мав обовязку подавати окремо документи щодо страхування для підтвердження митної вартості товару.

Суд звертає увагу також на те, що листом від 06.05.2015 фірма TS E&P - Текнікел Солушнз Експлорейшн енд Продукцьон відмовилася надати на запит позивача копії договорів страхування товару, а також копії митної декларації країни відправлення вантажу, зазначивши, що ціна страхування закладена у ціну товару, тому відсутній обовязок надавати інформацію про вартість сплачених послуг страхування, а митна декларація віднесена фірмою до комерційної таємниці /а.с. 43/.

Отже, митним органом не враховано об'єктивну неможливість подання позивачем витребуваних документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 статті 547 Митного кодексу України визначено, що митний пост є органом доходів і зборів, який входить до складу митниці як відокремлений структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.

Доводи відповідача у рішенні про коригування митної вартості про те, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів з огляду на відсутність документів щодо страхування, суд вважає необґрунтованими з підстав, наведених вище.

З приводу посилань контролюючого органу на відомості про вартість товарів зі схожими характеристиками, суд звертає увагу на те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів зі схожими характеристиками, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Крім того, митну вартість товару позивача скориговано відповідачем з урахуванням раніше визнаної митної вартості товару, оформленого по МД від 03.03.2015 № 10025000/2015/2364 щодо поставки товару «клапани запірні сталеві для трубопроводів. Засувка стальна з висувним шпинделем, з нержавіючим клином», країна виробник Китай, за відсутності відомостей щодо перебування товару у використанні /а.с. 105/, тоді як позивачем оформлювалися товари бувші у використанні, країна виробник США, з іншими характеристиками у порівнянні з товаром, оформленим по МД від 03.03.2015 № 10025000/2015/2364.

З огляду на вищенаведене, посилання відповідача на раніше визнану вартість товару є необґрунтованими.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обовязок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на контролюючий орган як на субєкта владних повноважень,

В ході розгляду справи відповідачем належними доказами не доведено правомірність рішення про коригування митної вартості товару, натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Отже, суд приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості митної вартості товарів від 27.04.2015 № 806020002/2015/000037/2 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, №806020002/2015/00106, суд зазначає наступне.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У даній справі судом встановлено, що рішення про відмову у прийнятті митних декларацій (митному оформленні) є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картка відмови у прийнятті митних декларацій (митному оформленні) також підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача при визначенні митної вартості товару за митною декларацією від 27.04.2015 №806020002.2015.003862, суд зауважує, що дії органу доходів і зборів по визначенню митної вартості вчиняються у формі рішення про коригування митної вартості і правові наслідки для позивача створює саме рішення про коригування митної вартості від 27.04.2015 як рішення субєкта владних повноважень. Інші дії відповідача, які б порушували права позивача, позивачем у даній справі не оскаржуються. З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн за вимоги майнового характеру та 73,08 грн за вимоги немайнового характеру.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог майнового характеру у повному обсязі та часткове задоволення позовних вимог немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 219 грн. 24 коп. ( 182,70 + 36,54 грн.).

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору за позовні вимоги майнового характеру, з відповідачів до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" до Митного поста "Лтава" Полтавської митниці ДФС, Полтавської митниці ДФС про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митного поста «Лтава» Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 27 квітня 2015 року № 806020002/2015/000037/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Митного поста «Лтава» Полтавської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00106 від 27 квітня 2015 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (ідентифікаційний код 39109641) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 219 грн. 24 коп. (двісті дев'ятнадцять гривень двадцять чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 червня 2015 року.

СуддяМ.В. Довгопол