Постанова № 45976049, 23.06.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/1639/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2015 року Виробничий сільськогосподарський кооператив "Злагода" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року №0000802202 у частині (з урахуванням уточнень у формі зведеної таблиці /том І, а.с. 157-158/).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став ОСОБА_2 перевірки від 21 квітня 2015 року №129/22/03769706, складений на підставі проведеної Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області документальної планової перевірки Приватного підприємства ВСК "Злагода" код ЄДРПОУ 03769706 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 0 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними у ОСОБА_2 перевірки, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що приготування їжі для працівників ВСК "Злагода" відбувалось як з вироблених ним сільськогосподарських товарів, так і з використанням купованої сировини. Наполягає, що приготування їжі для своїх працівників підпадає під сільськогосподарську діяльність ВСК "Злагода", що виключає законні підстави для нарахування податкових зобов'язань, передбачених статтею 185 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач зазначав, що проведення зачистки резервуарів було здійснено спеціалістом ОСОБА_3 та комісією , про що складено відповідні акти. При цьому, існування у даних документах недоліків не впливає на суть зазначеної операції та не спростовує факту знищення ПММ за участю компетентних осіб.

Придбання легкового автомобіля Lada, послуги по антикорозійній обробці, встановлення центрального замка має безпосереднє відношення до господарської діяльності ВСК "Злагода".

Зауважував, що використання придбаних у ТОВ "Сіньєр" паливно-мастильних матеріалів є необхідною умовою виробничого процесу у ВСК "Злагода", яке всю основну діяльність зосереджує у використанні машин та відповідного пального.

Також, позивачем частково оскаржується сума податкових зобов'язань за штрафними санкціями у розмірі 25% по порушенням не включення до загальної декларації сум ПДВ викрадених паливно-мастильних матеріалів та не включення до спецдекларації сум ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4, оскільки ВСК "Злагода" не допущено повторного порушення, що виключає застосування штрафної санкції у розмірі 50% від суми податкового зобов'язання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що операції з надання обідів своїм працівникам сільськогосподарське підприємство має право відобразити у скороченій декларації з ПДВ за умови, що обіди виготовлено з власної сільськогосподарської продукції, продукти харчування, з яких виготовлено обіди, належать до груп 1-24, 4101, 102, 4103, 4301 УКТЗЕД /пункт 209.7 статті 209 Податкового кодексу України/, та якщо у свідоцтві про реєстрацію підприємства субєктом спеціального режиму оподаткування зазначено вид діяльності, який відповідає постачанню таких продуктів харчування. У даному випадку ні одна з цих умов не виконується, у результаті цього підприємство повинно відображати вартість наданих обідів у загальній декларації з ПДВ.

Проведеною перевіркою встановлено факт списання ПММ (дизпалива та бензина А-92) як непридатного до використання згідно актів на виконану зачистку резервуарів. Під час проведення перевірки договір на проведення зачистки резервуарів не надавався. Крім цього підприємством не надано до перевірки аналіз хімічного складу залишків ПММ, що не дає можливості ідентифікувати непридатність ПММ, у той час як у актах по зачистці резервуарів зазначено, що ДП відповідає вимогам ДСТУ 1510-84 повністю.

Відповідно до бухгалтерського обліку по 203 рахунку платник списує дизпалива 289,4 кг по ціні 15,62 грн/1кг, у той час як ВСК "Злагода" під час зачистки резервуарів зібрано 1257 л., а бензину А-92 298,57 кг по ціні 17,00 грн/1кг у той час як ВСК "Злагода" під час зачистки резервуарів зібрано бензину 1649 л. ОСОБА_3 операції ВСК "Злагода" у податковому обліку не відобразив.

Також, ВСК "Злагода" включено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) податкові накладні виписані на придбання легкового автомобіля, послуги по антикорозійній обробці автомобіля та встановлення центрального замка на загальну суму 20430,00 грн, у частині не використання придбаних основних фондів у виробництві сільськогосподарської продукції.

Крім того, ВСК "Злагода" до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) включено податкові накладні виписані на придбання абсорбенту (компоненту дизпалива) газоконденсатного, конденсату газового стабільного на загальну суму 196172,00 грн. Однак, позивачем не надано жодного первинного документа, що підтверджували б списання з бухгалтерського рахунку 203 та використання вище зазначеного (придбаного) абсорбенту (компоненту дизпалива) газоконденсатного, конденсату газового стабільного (подорожній лист або інший первинний документ). У результаті вище викладеного, ВСК "Злагода" не підтверджено використання придбаного від ТОВ "Сіньєр" абсорбенту (компоненту дизпалива) газоконденсатного, конденсату газового стабільного (в кількості зазначеної відповідно податкових та видаткових накладних) у виробничому процесі сільськогосподарської продукції (обробіток ґрунту, збирання урожаю та інше), а отже не визнається компенсацією виробничих факторів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 02 березня 2015 року по 14 квітня 2015 року Полтавською ОДПІ проведено документальну планову перевірку Приватного підприємства ВСК "Злагода" код ЄДРПОУ 03769706 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено ОСОБА_2 від 21 квітня 2015 року №129/22/03769706 /том І, а.с. 13-39/, у якому, крім іншого, зафіксовано порушення:

пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 209.6, пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України у частині заниження підприємством податкових зобовязань з податку на додану вартість (бюджетна декларація) на суму ПДВ 92770,00 грн;

пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 209.7, статті 209 Податкового кодексу України, підприємством завищено податкові зобовязання з податку на додану вартість (спецдекларація) на загальну суму 61470,00 грн;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України у частині заниження підприємством податкових зобовязань з податку на додану вартість (спецдекларація) на суму ПДВ 6574,00 грн;

підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 та пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 216602,00 грн.

На підставі ОСОБА_2 перевірки Полтавською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року №0000802202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 381714,00 грн, у тому числі 254476,00 грн за основним платежем, 127238,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 52/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню від 06 травня 2015 року №0000802202, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Щодо встановленого порушення завищення податкового кредиту на загальну суму 216602,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Основні фонди це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму. До основних виробничих фондів належать ті основні фонди, які беруть участь у виробничому процесі безпосередньо або створюють умови для виробничого процесу.

Відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно підпункту 209.15.1 а) статті 209 Податкового кодексу України, виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Судом встановлено, що позивач у період, що перевірявся, придбавав у ТОВ "Сіньєр" на підставі договору від 04 серпня 2014 року №0408 /том І, а.с. 60/ паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А-76, А-92, А-95, дизельне паливо, абсорбент (компонент дизельного палива), масла та мастила.

Реальність здійснення господарської операції відповідачем під сумнів не ставиться.

Разом з тим, відповідач наполягає, що у порушення підпункту 209.15.1 а) статті 209 Податкового кодексу України ВСК "Злагода" до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) включено податкові накладні виписані на придбання абсорбенту (компоненту дизпалива) газоконденсатного, конденсату газового стабільного на загальну суму 196173,06 грн, та не підтверджено використання придбаного від ТОВ "Сіньєр" абсорбенту (компоненту дизпалива) газоконденсатного, конденсату газового стабільного (у кількості зазначеної відповідно податкових та видаткових накладних) у виробничому процесі сільськогосподарської продукції (обробіток ґрунту, збирання урожаю та інше), а отже не визнається компенсацією виробничих факторів /том І, а.с. 24 зворотній бік/.

Однак, суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 бух галтерський облік палива і паливно-мастильних матеріалів на підприємствах ведеться на субрахунку 203 "Паливо" на якому обліковуються наяв ність та рух палива, що придбавається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів та з іншою метою.

За дебетом субрахунку 203 "Паливо" відображаються надходження палива і паливно-мастильних матеріалів на підпри ємство, за кредитом - витрачання на виробництво, відпускання (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Підставою для запису за дебетом субрахунку 203 "Паливо" є первинні документи, за якими матеріально відповідальні осо би оприбутковують або видають нафтопродукти.

Відпуск водіям паливно-мастиль них матеріалів проводиться з вимірюван ням відпущеної кількості палива в одини цях об'єму (літрах), мастил - в одиницях маси (кілограмах).

Видача палива і паливно-мастильних матеріалів для інших виробничих потреб здійснюється на підставі лімітно-забірних карток або за актом-вимогою.

Згідно з пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження використання придбаного від ТОВ "Сіньєр" абсорбенту (компоненту дизпалива) газоконденсатного, конденсату газового стабільного (у кількості зазначеної відповідно податкових та видаткових накладних) у виробничому процесі сільськогосподарської продукції (обробіток ґрунту, збирання урожаю та інше) позивачем надано відомості із субрахунку 203 "Паливо" на якому обліковуються наяв ність та рух палива, що придбавався у ТОВ "Сіньєр" для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів /том І, а.с. 106-107/, докази наявних власних та орендованих транспортних засобів /том І, а.с. 174-240/, акти списання паливно-мастильних матеріалів /том І, а.с. 72-76, 241/, копії лімітно-забірних карток /том ІІ, а.с. 3-217/.

Зі змісту досліджених у судовому засіданні копій зазначених документів суд приходить до висновку, що придбані у ТОВ "Сіньєр" паливно-мастильні матеріали використані позивачем у виробничому процесі сільськогосподарської продукції (обробіток ґрунту, збирання урожаю та інше).

Таким чином, висновок контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 196173,06 грн є необґрунтованим. З огляду на викладене, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50%, що складає 98086,53 грн є також неправомірним.

Також, судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що ВСК "Злагода" включено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) податкові накладні від 21 липня 2014 року №52 на загальну суму 120000,00 грн, у тому числі ПДВ 20000,00 грн /том І, а.с. 168/, виписану на придбання легкового автомобіля, та від 21 липня 2014 року №53 на загальну суму 1580,00 грн, у тому числі ПДВ 430,00 грн /том І, а.с. 169/, виписану на послуги по антикорозійній обробці автомобіля та встановлення центрального замка, на загальну суму ПДВ 20430,00 грн, у частині не використання придбаних основних фондів у виробництві сільськогосподарської продукції.

Зазначені податкові накладні включені до податкового кредиту Податкової декларації з ПДВ (скорочена) за звітний період липень 2014 року.

На уточнюючі запитання суду, яким чином придбаний автомобіль Lada, а також послуги по антикорозійній обробці автомобіля та встановлення центрального замка використовувалися у позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції представником позивача пояснень та підтверджуючих документів не надано.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем у порушення вимог підпункту 209.15.1 а) статті 209 Податкового кодексу України включено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) податкові накладні виписані на придбання легкового автомобіля, послуги по антикорозійній обробці автомобіля та встановлення центрального замка на загальну суму 20430,00 грн, у частині не використання придбаних основних фондів у виробництві сільськогосподарської продукції.

Щодо заниження підприємством податкових зобовязань з податку на додану вартість (бюджетна декларація) суд зазначає наступне.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено розподілення сум податкових зобовязань між загальною та скороченою деклараціями по наданим послугам, а саме обідів своїм працівникам, які включено до спеціальної декларації з ПДВ, у результаті чого підприємством до складу податкових зобовязань податкової декларації з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом не включено суму ПДВ у розмірі 25521,00 грн.

Згідно пункту 209.7. статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що операції з надання обідів своїм працівникам сільськогосподарське підприємство має право відобразити у скороченій декларації з ПДВ за умови, що обіди виготовлено з власної сільськогосподарської продукції, продукти харчування, з яких виготовлено обіди, належать до груп 1-24, 4101, 102, 4103, 4301 УКТЗЕД, та якщо у свідоцтві про реєстрацію підприємства субєктом спеціального режиму оподаткування зазначено вид діяльності, який відповідає постачанню таких продуктів харчування. У даному разі жодна із зазначених умов не виконується, у результаті цього підприємство повинно відображати вартість наданих обідів у загальній декларації з ПДВ.

Згідно форми №29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" /том ІІ, а.с. 237-244/ позивач не вирощує овочі для приготування обідів, а придбає їх у торгівельній мережі та відносить придбання до декларації з податку на додану вартість (загальна декларація).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем порушено пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 209.7 статті 209 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд визнає обґрунтованим висновок відповідача, що дані суми відображено у скороченій декларації з ПДВ сільгоспвиробників, переносяться з спеціальної декларації з ПДВ до загальної декларації з ПДВ.

Також, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено факт списання ПММ (дизпалива та бензину А-92) як непридатного до використання згідно актів на виконану зачистку резервуарів:

- акт від 03 листопада 2014 року №90/11/14 на виконану зачистку резервуара РГС-50 склад ПММ ВСК "Злагода" с.Кірове, Полтавської обл., Полтавського р-ну. Комісія у складі представника нафтобази ВСК "Злагода" (обєкта) ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Відповідальна особа по зачистці ОСОБА_8 Провели огляд РГС-25 №1. ДП - Відповідає вимогам ДСТУ 1510-84 повністю. У ході виконання зачистки було зібрано 787 л не придатного до використання палива. Печатка та підпис ОСОБА_9

- акт від 03 листопада 2014 року №91/11/14 на виконану зачистку резервуара РГС-50 склад ПММ СВК "Злагода" с.Кірове, Полтавської обл., Полтавського р-ну. Комісія у складі представника нафтобази (обєкта) ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Відповідальна особа по зачистці ОСОБА_8 Провели огляд РГС-25 №2. ДП Відповідає вимогам ДСТУ 1510-84 повністю. У ході виконання зачистки було зібрано 470 л непридатного до використання палива. Печатка та підпис ОСОБА_9

- акт від 03 листопада 2014 року №92/11/14 на виконану зачистку резервуара РГС-25 склад ПММ СВК "Злагода" с.Кірове, Полтавської обл., Полтавського р-ну. Комісія у складі представника нафтобази (обєкта) ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Відповідальна особа по зачистці ОСОБА_8 Провели огляд РГС-25 №4. А-92 Відповідає вимогам ДСТУ 1510-84 повністю. У ході виконання зачистки було зібрано 1649 л непридатного до використання палива. Печатка та підпис ОСОБА_9

Суд звертає увагу, що у судові засідання 26 травня 2015 року, 03 червня 2015 року, 16 червня 2015 року, 23 червня 2015 року представником позивача не надано суду договір на проведення зачистки резервуарів та досліджені під час перевірки акти на зачистку резервуарів. Крім того, позивачем не надано до перевірки аналіз хімічного складу залишків ПММ, що не дає можливості ідентифікувати непридатність ПММ, у той час як у ОСОБА_2 по зачистці резервуарів зазначено про те, що ДП відповідає вимогам ДСТУ 1510-84 повністю.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не заперечується достовірність інформації, зазначеної у ОСОБА_2 перевірки при дослідженні посадовими особами відповідача актів на виконану зачистку резервуарів, натомість ВСК "Злагода" наполягає лише на відсутності у контролюючого органу компетенції для перевірки зазначених фактів та аналізу хімічного складу залишків паливно-мастильних матеріалів.

Відповідачем встановлено, що відповідно до бухгалтерського обліку по 203 рахунку платник списує дизпалива 289,4 кг по ціні 15,62 грн/1кг, у той час як ВСК "Злагода" під час зачистки резервуарів зібрано 1257 л, а бензину А-92 298,57 кг по ціні 17,00 грн/1кг, у той час як ВСК "Злагода" під час зачистки резервуарів зібрано бензину 1649 л.

Дані операції ВСК «Злагода» у податковому обліку не відобразив.

Згідно наказу Державного комітету статистики України від 06 вересня 2000 року №293 "Про затвердження методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності" із змінами та доповненнями для переведення обємних одиниць пального у вагові одиниці застосовуються такі коефіцієнти: для бензину - 0,74 кг/л; для дизпалива - 0,825 кг/л;

Д/п 1257 л. х 0,825 = 1037,0 кг х 15,62 грн = 16197,94 грн, у тому числі ПДВ 2699,66 грн.

А-92 1649 л. х 0,74 = 1220,26 кг х 17,0 грн = 20744,42 грн, у тому числі ПДВ 3457,40 грн.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що у результаті списання позивач занизив кількість та вартість ПММ, а саме по дизпаливу на 747,6 кг по бензину А-92 на 921,69 кг.

Дані операції ВСК "Злагода" у податковому обліку не відобразив.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний нарахувати податкові зобовязання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування пункту 198.5 статті198 Податкового кодексу України податкові зобовязання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Враховуючи викладене, оскільки позивачем здійснюється операція зі списання товарно-матеріальних цінностей (у тому числі зіпсованих), то вони вже не можуть бути використані у межах господарської діяльності такого платника.

Оскільки під час придбання товарно-матеріальних цінностей (у тому числі зіпсованих) суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен у податковому періоді, у якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобовязань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості придбання таких товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих).

Враховуючи вище викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що у порушення вимог пункту 189.1. статті 189, пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України позивачем занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 6157,00 грн, у тому числі за листопад 2014 року у сумі ПДВ 6157,00 грн.

Щодо правомірності застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) суд зазначає наступне.

Згідно пункту 123.1. Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із пояснень представника відповідача судом встановлено та не заперечується представником позивача, що Полтавською ОДПІ повторно протягом 1095 днів визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, попереднє податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2015 року №0000452200 позивачем не оскаржувалося та сума зобов'язань сплачена /том ІІ, а.с. 236/.

Таким чином, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у подвійному розмірі є правомірним.

Таким чином, у ході судового розгляду справи спростовано висновок контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 196173,06 грн /том І, а.с. 24, зворотній бік/. З огляду на викладене, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50%, що складає 98086,53 грн є також неправомірним.

Відсутність у ВСК "Злагода" інших порушень представником позивача не доведена.

За викладених обставин, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 06 травня 2015 року №0000802202 у частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем 196173,06 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 98086,53 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 170,81 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 червня 2015 року.

СуддяЛ.М. Петрова