Постанова № 45975739, 24.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року №813/2739/15

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірними дій та зобовязання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якій, із врахуванням уточнених позовних вимог просить:

-«визнати неправомірними дії начальника СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_2 та слідчого СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 (ОСОБА_4М.)»;

-«зобовязати слідчого СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 (ОСОБА_4М.) публічно вибачитись перед ОСОБА_1».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з квітня по травень 2014 року він в інтересах доньки ОСОБА_5 звертався із заявою до МВС України у Львівській області про вчинення посадовими особами ЛНУ ім.І.Франка (Правничий коледж) злочину. Однак, як вказав позивач, слідчим СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження, однак невірно кваліфіковано за КПК України, вчинений посадовими особами університету злочин. При цьому, позивач зазначає, що 05.01.2015 року у приміщенні Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області, а саме: у кабінеті начальника СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_2 і у його присутності слідчий СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 висловилася у сторону ОСОБА_1 нецензурною лайкою у відповідь на його зауваження щодо її бездіяльності у веденні досудового розслідування у кримінальному провадженні проти посадових осіб ЛНУ ім.І.Франка. Таким чином, позивач наголошує, що дії слідчого є неправомірними, аморальними та такими, що суперечать положенням ст.25 Закону України «Про міліцію».

Позивач також вважає, що начальник СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_2 був зобовязаний вжити заходів із поновлення його прав та інтересів та зобовязати слідчого СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області принести вибачення перед людиною за негідну для працівника правоохоронних органів поведінку, а відтак, повинен нести персональну відповідальність за допущені підлеглими йому працівниками міліції порушення.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалами судді від 10.06.2015 року у даній адміністративній справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та уточненнях до неї, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судові засідання відповідач явку уповноваженого представника із невідомих суду причин не забезпечив, хоча, як свідчать матеріали справи, своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, суд зауважує, що Галицьким РВ ГУМВС України у Львівській області було проігноровано та не виконано вимог ухвали судді від 10.06.2015 року про відкриття провадження щодо надання у разі заперечення проти позову письмових заперечень із доказами, що були взяті ним до уваги при допущенні дій чи бездіяльності або відзиву на позов, що є недобросовісним виконанням відповідачем своїх прав та обовязків, встановлених ст.ст.49, 51 КАС України.

Судом, із врахуванням думки позивача, було ухвалено здійснювати розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши думку позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Із наданих у судовому засіданні пояснень позивача судом встановлено, що 05.01.2015 року у приміщенні Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області, а саме: у кабінеті начальника СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_2 і у його присутності слідчий СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 висловилася у сторону ОСОБА_1 нецензурною лайкою у відповідь на його зауваження щодо її бездіяльності у веденні досудового розслідування у кримінальному провадженні за ст.364 КК України проти посадових осіб ЛНУ ім.І.Франка.

Позивач повідомив, що у звязку із цим випадком, ним було залишено у книзі скарг та пропозицій Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області скаргу на працівника правоохоронних органів.

Більш того, зважаючи на відсутність будь-яких дій із сторони відповідача, позивачем було подано відповідачу 21.04.2015 року інформаційний запит.

27.04.2015 року за №67/6095 відповідачем було надіслано на адресу позивача лист, в якому повідомлено, що слідчого СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 за висловлювання у сторону ОСОБА_1 нецензурною лайкою та хамське відношення, яке є неприпустимим у діяльності правоохоронних органів МВС України, притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення їй догани та попередження про недопустимість в подальшому аналогічних випадків.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що 08.05.2015 року позивачем було скеровано на імя начальника Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області заяву-вимогу щодо публічного вибачення слідчим СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 у присутності колективу Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області.

У відповідь на заяву-вимогу відповідач листом від 18.05.2015 року №67/7099 повідомив позивача, що слідчого СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 за висловлювання у сторону ОСОБА_1 нецензурною лайкою уже притягнуто до дисциплінарної відповідальності оголошено догану, а також розяснено, із посиланням на положення ч.2 ст.25 Закону України «Про міліцію», що при повторенні аналогічних випадків у майбутньому буде ставитись питання про більш суворі заходи дисциплінарного впливу на слідчого та вимога публічного вибачення, що по своїй суті є відмовою від принесення публічних вибачень позивачу.

Таким чином, не погоджуючись із діями працівників відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивачем було заявлено означений позов.

При вирішенні спору, суд керувався наступним.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, обєднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обовязків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 цього Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 року, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоровя, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

При цьому, діяльність міліції в силу ст.3 Закону України «Про міліцію» будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Згідно положень ст.5 цього ж Закону, міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобовязані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

Міліція по своїй правовій природі є правозахисним органом, на який перш за все покладено обовязок захищати природні та позитивні права людини. Працівники міліції, в силу своїх обовязків зобовязані бути носіями високої правової культури та правової свідомості. При цьому, виходячи з положень ст.19 Конституції України, міліція та її посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.3.3, 4 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року№155, працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обовязку кожного працівника органів внутрішніх справ. Працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обовязку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобовязання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоровя людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ. Бездоганне виконання моральних зобовязань забезпечує право працівника на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян.

Стаття 25 Закону України «Про міліцію» регулює правовідносини, що стосуються дій міліції при порушенні прав і законних інтересів громадянина.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про міліцію», працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобовязана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

Працівник міліції, який виконує свої обовязки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.

Дії працівника міліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до органів внутрішніх справ, суду або прокурору.

Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обовязки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Таким чином, положення ч.2 ст.25 Закону України «Про міліцію» визначає дві умови, за яких працівником міліції здійснюється публічне вибачення: заява громадянина та факт порушення працівником міліції прав і законних інтересів громадянина.

Зазначена норма містить імперативний характер, тобто, є обовязковою для міліції.

З матеріалів справи встановлено, що у звязку із нецензурним висловлюванням та хамським відношенням слідчого СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 до гр.ОСОБА_1І (позивача у справі), що не заперечується відповідачем у листах від 27.04.2015 року та 18.05.2015 року, надісланих на адресу останнього, а навпаки, на цьому наголошується, були порушенні права та законні інтереси ОСОБА_1

Більш того, протиправність дій працівника міліції - слідчого СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 встановлена наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Тож, наслідком порушення прав і законних інтересів громадянина є відновлення прав громадян та встановлений законом обовязок міліції - публічно вибачитися на вимогу громадянина.

Окрім того, суд, позитивно оцінюючи доводи позивача, вважає, що наведені порушення були допущені слідчим відділення через неналежний контроль начальником СВ Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_2 за діями його підлеглих працівників під час реагування на заяви та поведінку останніх.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене суд вважає, що працівники правоохоронних органів при розгляді та вирішенні заяви-вимоги позивача в частині принесення йому публічних вибачень діяли неправомірно.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи те, що позивачем надано докази порушення відповідачем його прав та інтересів, а останнім, у свою чергу, жодним чином не спростовано доводів ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Що стосується питання розподілу та стягнення судових витрат, то слід зазначити, що оскільки ухвалою суду про відкриття провадження від 10.06.2015 року позивачу було відстрочено сплату судового збору, а рішення прийняте на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, то, в даному випадку, судовий збір не підлягає до стягнення.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії начальника слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_2 та слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_3

Зобовязати слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_3 публічно вибачитись перед ОСОБА_1.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 дост.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2015 року.